Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №748/1519/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 748/1519/26Головуючий у 1 інстанції Хоменко Л. В.

Провадження № 33/4823/861/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 рокумісто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі головуючого судді Гуренко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника в інтересах

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 грн. 60 коп.

Місцевим судом встановлено, що 09 травня 2026 року о 22 год. 25 хв. ОСОБА_1 у с-щі Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області по вул. Танкістів, 92, керував автомобілем марки «Mitsubishi Outlander», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей та обличчя), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у лікаря нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою суду, адвокат подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновок суду про винуватість ОСОБА_1 зроблено без належних доказів факту керування транспортним засобом. Відеозаписи не містять фіксації руху автомобіля Mitsubishi Outlander, його зупинки працівниками поліції, перебування ОСОБА_1 за кермом чи виходу з водійського місця. ОСОБА_1 послідовно заперечував факт керування автомобілем, а матеріали справи не містять пояснень незалежних свідків або інших об`єктивних доказів, які підтверджували б цю обставину. Зазначає про відсутність об`єктивного підтвердження факту зупинки автомобіля та заявленої працівниками поліції підстави для неї - неувімкнення покажчика повороту. У матеріалах справи немає доказів такого порушення Правил дорожнього руху, а відеозаписи не фіксують руху автомобіля, подання сигналу про зупинку та самого моменту зупинки.

Також вказує, що ознаки алкогольного сп`яніння підтверджені лише записами в документах, складених працівниками поліції. Відеозапис не фіксує об`єктивних проявів почервоніння очей та обличчя, а запах алкоголю не може бути перевірений за відеозаписом. Результат огляду відсутній. В акті огляду зазначено лише загальну назву приладу «Драгер» без серійного чи іншого ідентифікаційного номера, а сам прилад на відеозаписі належним чином не демонструється, що унеможливлює перевірку його відповідності документам про повірку та допуск до застосування.

Посилається на порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки відеозапис не підтверджує повного й належного роз`яснення йому процесуальних прав, забезпечення можливості надати пояснення, подати докази та заявити клопотання до фіксації відмови від огляду.

Крім того, зазначає, що особи, які вийшли із сусіднього будинку, просили працівників поліції залучити їх як свідків та надати можливість дати пояснення, однак їм було відмовлено. Також звертає увагу на відсутність належної фіксації відсторонення ОСОБА_1 від керування відповідно до ст. 266 КУпАП та неможливість належно ідентифікувати за відеозаписом місце події, зазначене в протоколі, і перевірити, де саме перебував автомобіль до початку спілкування з працівниками поліції.

Окремо вказує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, учасником бойових дій та особою з інвалідністю, продовжує проходити військову службу й виконувати функції водія. Позбавлення права керування транспортними засобами безпосередньо впливає на можливість виконання ним службових обов`язків.

15 жовтня 2026 року правопорушник ОСОБА_1 та його захисник Конопля Я.Ю. в судове засідання не прибули, захисник просив відкласти розгляд у зв`язку з перебуванням в Козелецькому районному суді Чернігівської області, підтверджуючих документів суду не надав.

20 жовтня 2026 року правопорушник ОСОБА_1 та його захисник Конопля Я.Ю. знову не прибули в судове засідання. Захисником надано копію наказу №265 ВЧ НОМЕР_3 , де зазначено, що ОСОБА_1 21.09.2026 року закінчив перебування у щорічній відпустці та приступив до виконання службових обов`язків. Щодо своєї неявки до суду жодних причин не зазначив.

Особи, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

Згідно із положеннями п.7 ч.2 ст.129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому розгляд даної справи без виправданої затримки буде відповідати інтересам особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Виходячи з положень ст. 268 КУпАП, під час розгляду даної категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (AleksandrShevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон АліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи встановлені обставини неявки, які не є поважними, в них зазначено граничний строк перебування на військовій службі ОСОБА_1 , та ненадання захисником підтверджуючих документів своєї неявки, відсутність клопотань про проведення засідання в режимі ВКЗ, наявність встановлених законодавством в тому числі й розумних строків розгляду справ про адміністративні правопорушення та положення ст. 268 КУпАП, суд вважає можливим розглянути справи за відсутності ОСОБА_1 .

Так, суд зобов`язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Ч.7 ст. 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд виходив з того, що вчинення ним адміністративного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами.

Із зазначеними висновками місцевого суду погоджується суд апеляційної інстанції, вважаючи його правильним, обґрунтованим та таким, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи серед яких: перевірка документів особи, опитування особи, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до ч.ч. 2,3,4 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 09 травня 2026 року о 22 год. 25 хв. у с-щі Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області по вул. Танкістів, 92, за висновком суду першої інстанції, керував транспортним засобом марки «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_4 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різким запахом алкоголю з порожнини рота, почервонінням очей та обличчя, та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Згідно з відомостями, зафіксованими на відеозаписі PSS-20260509-222528UTC+0300, працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що транспортний засіб було зупинено у зв`язку з неввімкненням покажчика повороту під час здійснення повороту. Під час подальшого спілкування, о 00:43 хвилині відеозапису, ОСОБА_1 зазначив, що під`їхав до свого будинку. О 01:06 хвилині працівник поліції повідомив йому про наявність запаху алкоголю з порожнини рота, а о 01:22 хвилині запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер». На відеозаписі також зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу (часові позначки 03:07 та 03:33). На часовій позначці 03:35 зафіксовано відмову ОСОБА_1 їхати на огляд до лікаря нарколога в медичний заклад.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє, оскільки вони спростовуються долученим до матеріалів справи відеозаписом із нагрудної камери працівників поліції.

Під час розмови із працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факту керування автомобілем.

Крім того, на долучених до матеріалів справи відеозаписах ОСОБА_1 та його дружина неодноразово зазначають, що працівники поліції зупинили його на парковці, заперечуючи правомірність такої зупинки. Зокрема, на відеозаписі PSS-20260509-222939UTC+0300 на 01:55 хвилині дружина ОСОБА_1 також повідомляє, що його зупинили на парковці у зв`язку з неввімкненням покажчика повороту.

Отже, цей довід сторони захисту апеляційний суд відхиляє, оскільки він спростовується наявними у матеріалах справи відеозаписами.

Суд вважає доводи щодо безпідставності зупинки непереконливими, виходячи з покладених на працівників поліції повноважень з регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками згідно із Законами України «Про дорожній рух», «Про Національну поліцію України».

Окрім того, відповідно до п. 4 та п. 5 «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 1456 від 29.12.2021 року, перевірка документів в осіб, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян здійснюється лише після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану, на підставі наказу військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення). Право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта. Згідно із п. 10 Постанови уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби, зокрема, і в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду виїзду. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України з 05 год 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією проти України, Законами України неодноразово продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, який безперервно діє і до тепер.

Також згідно з пунктами 1, 4 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські мають право застосовувати превентивні заходи, зокрема перевіряти документи та зупиняти транспортні засоби.

Крім того, доводи апеляційної скарги щодо безпідставної зупинки транспортного засобу спростовуються дослідженим судом відеозаписом, в якому відображено інформацію, що зупинка транспортного засобу була здійснена на підставі ч. 1 ст. 35 закону України «Про Національну поліцію України», в якому передбачено право поліцейських зупиняти транспортні засоби, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що зупинка транспортного засобу була здійснена на законних підставах, а подальші дії працівників поліції щодо проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння були обумовлені виявленням у водія передбачених законом ознак такого сп`яніння. Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Разом із тим відеозапис підтверджує, що під час спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції повідомив про виявлений запах алкоголю з порожнини рота та запропонував пройти огляд за допомогою приладу «Драгер».

Відповідно до п.п.2,3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкції), затвердженої наказом МВС України та МОЗ України за №1452/735 від 09.11.2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі-поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п.3 розд.1 Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до вимог п.п.6,7 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Згідно з п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємоввічливими.

Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Доводи апеляційної скарги щодо неможливості встановлення належності спеціального технічного засобу «Драгер», зокрема через відсутність його серійного чи іншого ідентифікаційного номера, апеляційний суд відхиляє, оскільки ОСОБА_1 фактично не проходив огляд за допомогою зазначеного приладу, а відмовився від його проходження. За таких обставин результат вимірювання приладом «Драгер» не використовувався як доказ на підтвердження стану алкогольного сп`яніння, а тому наведені захисником аргументи щодо ідентифікації приладу та його метрологічних характеристик не спростовують факту відмови від проходження огляду.

Доводи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на захист у зв`язку з неналежним роз`ясненням йому процесуальних прав апеляційний суд відхиляє, оскільки вони спростовуються змістом наявних у матеріалах справи відеозаписів. Так, на відеозаписі PSS-20260509-222528UTC+0300 у проміжку часу з 03:34 до 03:48 працівник поліції роз`яснює ОСОБА_1 , що в разі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння щодо нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, при цьому ОСОБА_1 підтверджує, що розуміє відповідні наслідки. Крім того, на відеозаписі PSS-20260509-222939UTC+0300 на 04:00 ОСОБА_1 повторно зазначає, що все розуміє та не потребує додаткових роз`яснень працівника поліції, а на 08:13 відмовляється від ознайомлення зі своїми процесуальними правами. За таких обставин самі лише твердження захисника про неналежне роз`яснення прав не свідчать про їх порушення, оскільки зафіксована на відеозаписах поведінка ОСОБА_1 вказує на те, що йому повідомляли про правові наслідки відмови від огляду та надавали можливість отримати відповідні роз`яснення.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставної відмови працівників поліції у залученні осіб, які прибули на місце події та виявили бажання надати пояснення, апеляційний суд оцінює з урахуванням змісту відеозапису PSS-20260509-223940UTC+0300. Так, на 08:35 хвилині зазначеного відеозапису зафіксовано прибуття цих осіб, однак на той момент протокол про адміністративне правопорушення вже було складено та працівник поліції зачитував його зміст ОСОБА_1 . Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості їх застосування огляд проводиться у присутності двох свідків. Отже, за умови належного здійснення відеофіксації залучення двох свідків для проведення огляду не є обов`язковим. Крім того, сама по собі обставина прибуття зазначених осіб після складення протоколу не свідчить про порушення вимог ст. 266 КУпАП, а доводи захисника в цій частині не спростовують зафіксованих обставин відмови ОСОБА_1 від проходження огляду.

Відповідно до змісту відеозапису PSS-20260509-224940UTC+0300 на 01:37 хвилині зафіксовано, як працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про відсторонення від керування транспортним засобом та роз`яснює, що керування заборонено до його повного витверезіння. За таких обставин твердження захисника про відсутність фіксації відсторонення від керування не знаходять свого підтвердження за змістом наявних відеоматеріалів.

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі за правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП.

Отже, сам по собі статус військовослужбовця не звільняє особу від обов`язку виконувати законні вимоги працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння та не є безумовною підставою для незастосування встановленої законом процедури.

Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суду не надано.

Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні, і підстав їм не довіряти у суду немає.

Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були б підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Судом не встановлено порушення фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 під час складання протоколу та фіксації його дій про адміністративне правопорушення.

Доводи, зазначені під час розгляду даної справи з боку захисника не спростовують події правопорушення, не впливають на висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та не дають підстав для закриття провадження у справі з підстав, наведених захисником.

Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина його доведена встановленими судом доказами «поза розумним сумнівом».

В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.

У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Європейський суд з прав людини у складі Великої палати у рішенні по справі «OHalloranandFrancis v. TheUnitedKingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доводиться поза розумним сумнівом дослідженими у судовому засіданні доказами, які на переконання суду є належними та допустимими та повністю узгоджуються між собою.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 34 КУпАП, обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції не встановлено.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про призначення стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік, оскільки адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду є законною, обґрунтованою, а підстави для її зміни чи скасування відсутні, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Коноплі Ярослава Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяМ.О. Гуренко