Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №742/2988/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/2988/26

Головуючий у першій інстанції – Павлов В. Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2085/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Стельмаха А. П.,

суддів: Луговця О. А., Онищенко О. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 серпня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

02 червня 2026 року ТОВ «Юніт-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 946470375 від 24 квітня 2025 року у розмірі 21 684,84 грн, а також судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

Позов мотивовано тим, що 24 квітня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредитної лінії № 946470375. За договором позичальнику надано 7 200 грн. Право грошової вимоги за цим договором 24 червня 2025 року було відступлено ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу № МВ-ТП/41, а 04 грудня 2025 року – ТОВ «Юніт-Капітал» за договором факторингу № 04/1225-01.

Позивач визначив загальну суму вимоги у 21 684,84 грн, просив стягнути основну суму кредиту та проценти. За наданими розрахунками розмір основного боргу становить 7 200 грн, нарахованих процентів – 14 052,84 грн, разом – 21 252,84 грн. Окремої вимоги про стягнення комісії 432 грн або неустойки 3 600 грн позивач не заявив. Різниця 432 грн між названою загальною ціною позову та сумою цих двох складових підлягає самостійній оцінці суду в межах заявлених фактичних підстав.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 серпня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції визнав укладеним кредитний договір № 946470375 від 24 квітня 2025 року, встановив факт перерахування відповідачу 7 200 грн, а також наявність договорів факторингу та реєстрів прав вимоги. Водночас суд дійшов висновку, що позивач не довів першого переходу права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки не надав первинного платіжного документа на підтвердження сплати фінансування за договором факторингу № МВ-ТП/41.

Наявний акт звірки взаємних розрахунків суд визнав недостатнім доказом оплати, зазначивши, що акт звірки не є первинним бухгалтерським документом. Виходячи з цього, суд визнав недоведеним і подальший перехід права вимоги до ТОВ «Юніт-Капітал».

В апеляційній скарзі ТОВ «Юніт-Капітал» просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апелянт вказує, що суд першої інстанції неправильно визначив значення доказів оплати за договором факторингу та не врахував погоджений сторонами момент переходу права вимоги. Зокрема, за пунктом 4.1 договору факторингу право вимоги переходить у день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

Апелянт посилається, зокрема, на постанову Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25, у якій оцінювалися подібні умови договорів факторингу за участю ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс».

Крім того, апелянт просить покласти на відповідача судові витрати: 2 662,40 грн судового збору за подання позову, 3 993,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 7 000 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та 6 000 грн попередньо визначених витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не поданий.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

За частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що 24 квітня 2025 року ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали в електронній формі договір кредитної лінії № 946470375, підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором ХСНЕ. Сума першого траншу становила 7 200 грн. Базова процентна ставка – 0,98 % на день. Кінцева дата повернення кредиту за пунктом 7.3 договору – 24 травня 2030 року.

Платіжне доручення від 24 квітня 2025 року підтверджує переказ ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 7 200 грн на картку № 4149-43ХХ-ХХХХ-9834 із призначенням платежу за договором № 946470375. Відповідь АТ КБ «ПриватБанк» також підтверджує належність відповідної картки ОСОБА_1 та зарахування 24 квітня 2025 року 7 200 грн.

За розрахунком первісного кредитора на 24 червня 2025 року обліковувались: 7 200 грн тіла кредиту, 3 892,20 грн процентів, 432 грн комісії та 3 600 грн неустойки. У розрахунку відображена одна сплата відповідача – 75 грн 28 травня 2025 року.

24 червня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № МВ-ТП/41. Витяг з реєстру прав вимоги від цієї ж дати індивідуалізує вимогу до ОСОБА_1 за кредитним договором № 946470375 у сумі 15 124,20 грн.

Протокол узгодження предмета факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги від 24 червня 2025 року містить узгодження сторін про завершеність правочину щодо передачі вимог і прямо фіксує, що з урахуванням пункту 4.1 договору права вимоги перейшли від клієнта до фактора 24 червня 2025 року. Акт звірки станом на 31 грудня 2025 року, крім того, відображає сплату ТОВ «Таліон Плюс» 16 липня 2025 року суми фінансування за цим реєстром у загальному розмірі 5 542 139,11 грн і підтвердження сторонами повного розрахунку за відповідним реєстром.

04 грудня 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Юніт-Капітал» уклали договір факторингу № 04/1225-01, а витяг з реєстру прав вимоги № 1 від тієї ж дати засвідчує передачу ТОВ «Юніт-Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 в обсязі 25 284,84 грн.

Розрахунок ТОВ «Таліон Плюс» свідчить, що після 24 червня 2025 року проценти нараховувалися по 70,56 грн щодня, тобто 0,98 % від 7 200 грн. За період із 25 червня до 15 листопада 2025 року включно – 144 дні – нараховано 10 160,64 грн (70,56 грн х 144). Разом із 3 892,20 грн процентів станом на 24 червня 2025 року заборгованість за процентами становить 14 052,84 грн. Отже, визначені за розрахунками основна сума кредиту та проценти загалом становлять 21 252,84 грн, а не 21 684,84 грн. Комісія 432 грн обліковується в загальному борговому розрахунку, але не є окремим предметом заявленої вимоги.

Відповідно до статей 205, 207, 626, 628, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а зміст договору визначається погодженими сторонами умовами та імперативними приписами закону. За статтею 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язується надати кредит, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

За статтями 512 та 514 ЦК України кредитор може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу, якщо інше не встановлено договором або законом. За статтею 1077 ЦК України у редакції, чинній на час укладення договорів факторингу у 2025 році, фактор передає або зобов`язується передати клієнту кошти за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги.

Момент переходу права вимоги визначається законом і умовами конкретного договору. Сам факт того, що факторування є оплатним правочином, не означає автоматично, що за будь-яких умов договору право вимоги переходить лише після надання первинного банківського документа про оплату. Необхідно встановити, яку саме юридичну подію сторони визначили як момент переходу права.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд наголосив, що питання про момент переходу права вимоги вирішується з урахуванням конкретних умов правочину. У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 при оцінці аналогічного за змістом пункту 4.1 договору факторингу за участю ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» Верховний Суд виходив із того, що право вимоги переходить у день підписання сторонами реєстру прав вимоги. У тій справі матеріали також містили платіжні документи, тому цей висновок не усуває необхідності оцінювати докази оплати, якщо оплата за конкретним договором визначена умовою переходу, однак не дає підстав змінювати прямо погоджений сторонами момент переходу права.

Акт звірки сам по собі не є первинним документом, який безпосередньо підтверджує рух коштів. Такий підхід відповідає постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 910/1389/18. Однак із цього не випливає, що акт звірки та інші погоджені сторонами документи взагалі не мають доказового значення при встановленні виконання договору або що відсутність окремого платіжного документа змінює визначений сторонами момент переходу права вимоги.

Щодо строку повернення споживчого кредиту застосуванню підлягає спеціальна норма частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування». У разі затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, якщо це право передбачене договором. При цьому кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити споживача, а платежі, строк яких не настав, або дострокове повернення кредиту здійснюються протягом 30 календарних днів з дня одержання споживачем такого повідомлення. Якщо в цей період порушення усунуто, вимога втрачає чинність.

Колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що висновок суду першої інстанції про недоведеність правонаступництва ТОВ «Юніт-Капітал» є помилковим.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що акт звірки не є первинним банківським документом. Проте він надав цьому факту вирішального значення без оцінки погодженого сторонами моменту переходу вимоги та без належної оцінки протоколу узгодження від 24 червня 2025 року. Самі сторони договору факторингу визначили 24 червня 2025 року датою переходу прав, а протоколом підтвердили завершення операції. Акт звірки додатково відображає, що сума фінансування за реєстром у подальшому повністю сплачена. Тому відсутність окремого платіжного доручення в матеріалах, оцінених судом першої інстанції, не є достатньою підставою для висновку, що право вимоги не перейшло.

Подальший перехід вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Юніт-Капітал» підтверджений договором факторингу № 04/1225-01 та реєстром прав вимоги № 1 від 04 грудня 2025 року. Отже, ТОВ «Юніт-Капітал» є належним кредитором у спірному зобов`язанні.

Наявність у позивача права вимоги сама по собі не вирішує питання про настання строку повернення основної суми кредиту. Колегія суддів окремо перевіряє договірні строки та повідомлення кредитора про дострокове повернення, виходячи з поданих у справі доказів і меж позову.

За пунктом 7.3 кредитного договору кінцевою датою повернення кредиту визначено 24 травня 2030 року. Пункт 7.2.2 передбачає повернення основної суми не пізніше 30 календарних днів після ініціювання кредитодавцем дострокового припинення дії договору у визначених ним випадках. Зокрема, пункт 9.1.1.7 передбачає право кредитодавця вимагати дострокового повернення в разі прострочення виконання відповідного грошового зобов`язання. Застосування цих положень повинно узгоджуватися із частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», яка пов`язує початок тридцятиденного строку з одержанням споживачем повідомлення.

У матеріалах справи міститься адресоване ОСОБА_1 повідомлення ТОВ «Таліон Плюс» № ТП/946470375 від 16 листопада 2025 року про дострокове розірвання договору кредитної лінії № 946470375 та вимогу повернути всю заборгованість. У повідомленні визначено договір, боржника, підставу пред`явлення вимоги, загальну суму боргу та платіжні реквізити. Колегія суддів приймає це повідомлення як доказ волевиявлення нового кредитора реалізувати передбачене договором право на дострокове повернення кредиту та в межах обраної оцінки доказів виходить із належного пред`явлення боржнику дострокової вимоги.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що на момент пред`явлення позову строк виконання зобов`язання з повернення 7 200 грн основної суми кредиту настав. Відповідач не надав доказів погашення цієї суми.

Стосовно процентів пункт 7.4.1 договору визначає строки їх сплати за дисконтний період, а пункт 7.4.2 – обов`язок після його закінчення сплачувати проценти щоденно. Пункти 8.2, 8.3, 8.10–8.12 договору передбачають відповідний порядок нарахування та базову процентну ставку 0,98 % на день за відсутності підстав для застосування знижки. Таким чином, для стягнення вже нарахованих і прострочених процентів окрема дострокова вимога щодо всієї суми кредиту не є необхідною.

Розрахунки первісного кредитора та ТОВ «Таліон Плюс» узгоджуються щодо процентної заборгованості. Станом на 24 червня 2025 року проценти становили 3 892,20 грн; за 144 наступні дні до 15 листопада 2025 року включно нараховано 10 160,64 грн; усього – 14 052,84 грн.

Отже, обґрунтованими є вимоги про стягнення 7 200 грн основної суми кредиту та 14 052,84 грн процентів, усього 21 252,84 грн. Різниця 432 грн між заявленими 21 684,84 грн та встановленою сумою цих двох складових не може бути присуджена як комісія, оскільки самостійну вимогу про її стягнення не заявлено. Тому в іншій частині позову слід відмовити без ухвалення окремого висновку про стягнення чи відмову у стягненні комісії як самостійного предмета спору.

Суд першої інстанції відмовив у позові повністю через помилкове тлумачення наслідків ненадання окремого платіжного документа за договором факторингу, не врахувавши погоджений сторонами момент переходу права вимоги та інші письмові матеріали. За наведеного апеляційну скаргу належить задовольнити частково, заочне рішення на підставі пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Позов підлягає задоволенню в сумі 21 252,84 грн із заявлених 21 684,84 грн, що становить 98 % з округленням до цілого відсотка.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої та частини тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати в разі часткового задоволення позову розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове рішення без передачі справи на новий розгляд, відповідно змінює розподіл судових витрат.

При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд також ураховує критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України.

За подання позову ТОВ «Юніт-Капітал» сплатило 2 662,40 грн судового збору, з яких пропорційно задоволеним вимогам (98 %) з відповідача підлягає стягненню 2 609,15 грн.

За подання апеляційної скарги позивач сплатив 3 993,60 грн судового збору, з яких пропорційно задоволеним вимогам із відповідача підлягає стягненню 3 913,73 грн.

Отже, загальна сума судового збору, що підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, становить 6 522,88 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції позивач подав акт приймання-передачі послуг від 20 березня 2026 року до договору № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, яким визначено загальну вартість послуг 7 000 грн.

Згідно з актом послуги включають складання позовної заяви – 5 000 грн за дві години, вивчення матеріалів справи – 1 000 грн за дві години, підготовку адвокатського запиту та клопотання – по 500 грн за одну годину.

Оцінивши пов`язаність заявлених витрат із розглядом цієї справи, їх необхідність, характер і обсяг виконаних робіт, стандартизований предмет позову, ціну спору та співвідношення вартості підготовки позовної заяви зі складністю фактичних і правових питань, колегія суддів відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України вважає обґрунтованим покладення на іншу сторону витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в межах 4 000 грн із заявлених 7 000 грн.

Водночас, оскільки позовні вимоги задоволені частково – на 98 %, зазначена сума підлягає подальшому пропорційному розподілу відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 920 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції (4 000 грн х 98 %). Решта витрат у сумі 3 080 грн покладається на позивача.

В апеляційній скарзі заявлено попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції в сумі 6 000 грн.

Враховуючи предмет і ціну спору, характер правових доводів апеляційної скарги, відсутність необхідності проведення судових засідань із викликом сторін та обсяг роботи, пов`язаної з апеляційним оскарженням, колегія суддів, застосовуючи критерії частини третьої статті 141 ЦПК України, вважає обґрунтованим розподіл на іншу сторону таких витрат у межах 2 000 грн за умови належного підтвердження їх фактичного обсягу та вартості.

Оскільки апеляційна скарга задовольняється частково, зазначена сума також підлягає пропорційному розподілу відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України.

Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 960 грн витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції (2 000 грн х 98 %). Решта заявлених витрат у сумі 4 040 грн не покладається на відповідача.

Такий підхід не є зменшенням погодженого сторонами гонорару адвоката в порядку частини п`ятої статті 137 ЦПК України, а становить вирішення питання про розподіл судових витрат за критеріями частини третьої статті 141 ЦПК України з подальшим застосуванням пропорції задоволених позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 розмежовано зменшення витрат на професійну правничу допомогу за частиною п`ятою статті 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони та їх розподіл за частиною третьою статті 141 ЦПК України з урахуванням критеріїв пов`язаності, обґрунтованості та пропорційності, зокрема з ініціативи суду.

Таким чином, при частковому задоволенні позову суд насамперед визначає обґрунтований розмір витрат на професійну правничу допомогу, які можуть бути покладені на іншу сторону, після чого здійснює їх пропорційний розподіл відповідно до результату вирішення спору.

Загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача цією постановою, становить 12 402,88 грн, з яких: 6 522,88 грн – судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій; 3 920 грн – витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції; 1 960 грн – витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 137, 141, 367, 369, 374, 376, 381–384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» задовольнити частково.

Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 серпня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії № 946470375 від 24 квітня 2025 року в розмірі 21 252 (двадцять одну тисячу двісті п`ятдесят дві) грн 84 коп., з яких 7 200 (сім тисяч двісті) грн – основна сума кредиту, 14 052 (чотирнадцять тисяч п`ятдесят дві) грн 84 коп. – проценти за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» 2 609 (дві тисячі шістсот дев`ять) грн 15 коп. судового збору, сплаченого за подання позову, та 3 913 (три тисячі дев`ятсот тринадцять) грн 73 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» 3 920 (три тисячі дев`ятсот двадцять) грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 1 960 (одну тисячу дев`ятсот шістдесят) грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку лише за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Головуючий Судді