Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №742/2844/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/2844/26

Головуючий у першій інстанції – Давидчук Д. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2112/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Стельмаха А. П.,

суддів: Супруна О. П., Шарапової О. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 серпня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 6276138 про надання споживчого кредиту від 16 січня 2023 року в загальному розмірі 12 350,50 грн, а також судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 16 січня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 6276138 про надання споживчого кредиту. За умовами договору відповідачу надано 2 500 грн на строк 360 днів, із періодичністю сплати процентів кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становила 1,99 % на день і застосовувалася в межах строку кредиту.

Позивач зазначав, що первісний кредитор перерахував 2 500 грн на платіжну картку відповідача, однак останній належним чином зобов`язання не виконав. Станом на 24 вересня 2023 року заборгованість, облікована первісним кредитором, становила 6 977,50 грн, з яких 2 500 грн – основний борг та 4 477,50 грн – проценти.

25 вересня 2023 року ТОВ «Авентус Україна» за договором факторингу № 25.09/23-Ф відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», найменування якого надалі змінено на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», право грошової вимоги до відповідача. За період з 26 вересня 2023 року до 11 січня 2024 року позивач нарахував 5 373 грн процентів за ставкою 1,99 % на день: 2 500 грн х 1,99 % х 108 днів.

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 серпня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 6 977,50 грн заборгованості, 1 504,14 грн судового збору та 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції встановив факт укладення відповідачем електронного кредитного договору, отримання ним 2 500 грн, невиконання зобов`язань та перехід до позивача права вимоги за договором факторингу.

Відмовляючи у стягненні 5 373 грн процентів, нарахованих позивачем за період після відступлення права вимоги, місцевий суд виходив із того, що договір факторингу укладено 25 вересня 2023 року, а пункт 1.2 цього договору пов`язує перехід права вимоги із заборгованістю, наявною на момент передачі реєстру боржників. Суд також зазначив, що розділом 2 договору факторингу окремо не передбачено право фактора нараховувати проценти після передачі права вимоги, тому обмежив стягнення процентів сумою 4 477,50 грн, визначеною первісним кредитором.

Вирішуючи питання про витрати на професійну правничу допомогу, суд вважав заявлені 10 000 грн неспівмірними зі складністю справи та ціною позову, послався, зокрема, на відсутність відомостей про витрачений адвокатом час і зменшив суму компенсації до 2 000 грн.

Не погодившись із рішенням у частині відмови в задоволенні позову та розподілу судових витрат, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та стягнути з відповідача всю заявлену заборгованість 12 350,50 грн, судовий збір за подання позову 2 662,40 грн, 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 8 000 грн таких витрат у суді апеляційної інстанції.

Апелянт посилається на те, що строк кредитування за договором закінчувався 11 січня 2024 року, тому проценти 5 373 грн за 108 днів із 26 вересня 2023 року до 11 січня 2024 року нараховані саме в межах погодженого строку кредитування. Пункт 1.1 договору факторингу передбачає відступлення фактору як права вимоги щодо основного зобов`язання, так і плати за кредитом, а також права грошової вимоги, строк виконання якої настав або виникне в майбутньому.

Скаржник вважає помилковим висновок місцевого суду про необхідність окремого надання фактору права нараховувати проценти, оскільки після заміни кредитора зміст кредитного зобов`язання не змінюється, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу.

Щодо витрат на правничу допомогу апелянт зазначає, що такі витрати підтверджені документами та підлягають розподілу. В апеляційній скарзі також заявлено 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді та зазначено про додання звіту, платіжної інструкції і договору про надання правничої допомоги.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не подано.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Висновки місцевого суду щодо укладення кредитного договору, отримання відповідачем 2 500 грн, існування заборгованості 6 977,50 грн та переходу до позивача права вимоги у цій частині сторонами не оспорюються.

Судом установлено, що 16 січня 2023 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір № 6276138 про надання споживчого кредиту. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором C6109 16 січня 2023 року о 12:54:53.

Пунктами 1.3–1.5 договору визначено суму кредиту 2 500 грн, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів та стандартну фіксовану процентну ставку 1,99 % на день, яка застосовується у межах строку кредиту.

За пунктом 2.1 договору кошти надаються шляхом безготівкового перерахування з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Відповідь АТ КБ «ПриватБанк» підтверджує, що платіжна картка з відповідними реквізитами була емітована на ім`я ОСОБА_1 , а 16 січня 2023 року на рахунок зараховано 2 500 грн із призначенням «Зарахування переказу».

Пунктом 3.1 договору передбачено, що проценти є платою за користування кредитом і нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту. Додатком № 1 до договору визначено графік платежів до 11 січня 2024 року включно. За стандартною процентною ставкою загальна сума процентів за весь 360-денний строк кредитування становила 17 910 грн.

Первісний кредитор у наданому розрахунку визначив станом на 24 вересня 2023 року заборгованість 6 977,50 грн, з яких 2 500 грн – основний борг та 4 477,50 грн – проценти. У цьому розрахунку після 16 квітня 2023 року нові проценти не відображалися. Водночас сам по собі спосіб бухгалтерського відображення нарахувань не підтверджує припинення кредитного договору, зміну його строку, прощення боргу або реалізацію кредитором права вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

Пункт 5.4 кредитного договору передбачає право кредитодавця у разі прострочення щонайменше на один календарний місяць вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав. Така вимога має бути направлена споживачу, а повне дострокове повернення має бути здійснене протягом 30 календарних днів із дня отримання повідомлення. Суд першої інстанції факту направлення та набрання чинності такою достроковою вимогою не встановлював, а відмову у стягненні спірних процентів обґрунтував виключно обсягом права вимоги, переданого за договором факторингу.

25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 25.09/23-Ф. Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу клієнт відступає фактору право грошової вимоги, строк виконання якої настав або виникне в майбутньому, включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно з пунктом 1.2 договору факторингу перехід вимог до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором щодо відповідної заборгованості та набуває відповідних прав вимоги. Факт переходу до позивача права вимоги за кредитним договором № 6276138 встановлений судом першої інстанції і в апеляційному порядку не оспорюється.

Повідомлення про відступлення права вимоги направлено відповідачу 25 вересня 2023 року на електронну адресу, зазначену ним у кредитному договорі.

Позивач розрахував проценти за період з 26 вересня 2023 року до 11 січня 2024 року, тобто за 108 календарних днів у межах погодженого строку кредитування, у сумі 5 373 грн: 2 500 грн х 1,99 % = 49,75 грн за день; 49,75 грн х 108 днів = 5 373 грн. Кількість днів та арифметичний результат розрахунку є правильними.

Позивач не заявляв до стягнення проценти за період з 17 квітня до 25 вересня 2023 року. Тому питання про можливе нарахування процентів за цей проміжок часу не входить до предмета позову та меж апеляційного перегляду.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною першою статті 1048 та частиною першою статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, а розмір і порядок їх одержання встановлюються договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця на одержання передбачених договором процентів існує в межах погодженого сторонами строку кредитування; після спливу цього строку або після належного пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України право нараховувати договірні проценти припиняється.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір факторингу укладено 25 вересня 2023 року. Закон України «Про факторинг» від 03 червня 2025 року № 4466-IX введено в дію 30 липня 2026 року, однак пунктом 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону прямо передбачено, що відносини, які виникли на підставі договорів факторингу, укладених до дня введення його в дію, регулюються законодавством, що діяло до введення в дію цього Закону. Тому до спірного договору факторингу застосовуються положення ЦК України про факторинг у редакції, чинній на час його укладення.

За статтями 1077, 1078 ЦК України у відповідній редакції за договором факторингу клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи; предметом договору може бути як право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, так і право вимоги, яке виникне в майбутньому.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 роз`яснено, що до наявних вимог належать також «недозрілі» грошові вимоги – права, можливість здійснення яких залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Такі вимоги існують до або в момент укладення договору факторингу та повинні бути індивідуалізовані з достатнім ступенем конкретності, який дає змогу виокремити їх з-поміж інших вимог клієнта.

Висновок суду першої інстанції про те, що після відступлення права вимоги новий кредитор не мав права вимагати передбачені кредитним договором проценти лише через відсутність у розділі 2 договору факторингу окремого положення про «нарахування» процентів, не ґрунтується на змісті спірного зобов`язання.

Нарахування договором визначених процентів не є самостійним правом, яке виникає у фактора поза межами переданого кредитного зобов`язання. Це спосіб визначення розміру плати за користування кредитом, право вимоги якої випливає безпосередньо з кредитного договору. Заміна кредитора не припиняє і не змінює передбачені договором обов`язки боржника, якщо інше не випливає із закону або договору.

На момент укладення договору факторингу кредитний договір № 6276138 уже існував, його строк не закінчився, а графік платежів визначав майбутні строки сплати процентів до 11 січня 2024 року. Пункт 1.1 договору факторингу прямо охоплює плату за кредитом за процентною ставкою та вимоги, строк виконання яких настане надалі. Отже, право вимоги платежів зі сплати процентів, строки яких наставали після 25 вересня 2023 року, є складовою переданого кредитного зобов`язання.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 щодо «недозрілих» вимог, оскільки підстава вимоги – кредитний договір № 6276138, боржник, кредитор та вид платежу були визначені до укладення договору факторингу, а можливість примусового здійснення окремих вимог щодо процентів залежала від настання погоджених у графіку строків платежу.

Зазначення у витягу з реєстру боржників суми 6 977,50 грн характеризує розмір заборгованості, вже облікованої на дату передачі реєстру, але саме по собі не свідчить про виключення з обсягу відступлення передбаченої кредитним договором плати за кредитом, строки сплати якої мали настати пізніше. Витяг у сукупності з пунктом 1.1 договору факторингу індивідуалізує боржника, кредитний договір та вид переданих вимог, а пункт 1.1 прямо охоплює плату за кредитом і вимоги, строк виконання яких настане надалі. Інше тлумачення фактично позбавляло б змісту цю умову договору факторингу.

Спірні 5 373 грн процентів розраховані за період до 11 січня 2024 року, тобто до закінчення передбаченого договором 360-денного строку кредитування. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 виходила з того, що право на договірні проценти припиняється після спливу погодженого строку кредитування або після належного пред`явлення дострокової вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Встановлених судом першої інстанції обставин дострокового припинення строку кредитування у цій справі немає, а тому зазначений висновок Великої Палати не спростовує право кредитора вимагати проценти за заявлений період у межах строку договору.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною четвертою статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

У цій справі місцевий суд правильно встановив факт виникнення кредитного зобов`язання, отримання відповідачем кредитних коштів та розмір заборгованості, облікованої на дату відступлення права вимоги, однак неправильно визначив правові наслідки заміни кредитора щодо права на одержання процентів за користування кредитом, нарахованих після відступлення права вимоги, але в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Зокрема, суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні 5 373 грн процентів, нарахованих за період із 26 вересня 2023 року до 11 січня 2024 року, внаслідок чого неправильно визначив загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, місцевий суд помилково зазначив про відсутність у поданих доказах відомостей щодо часу, витраченого адвокатом, та не здійснив належної оцінки обґрунтованості й пропорційності заявлених витрат відповідно до критеріїв частини третьої статті 141 ЦПК України.

Оцінивши характер спору, його складність, ціну позову, обсяг виконаних адвокатом робіт та їх зв`язок із розглядом справи, колегія суддів вважає обґрунтованим покласти на відповідача 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. Оскільки за результатами апеляційного перегляду позовні вимоги задовольняються повністю, відповідно до частин першої, другої та тринадцятої статті 141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2 662 грн 40 коп. та апеляційної скарги в розмірі 3 993 грн 60 коп. підлягають покладенню на відповідача в повному обсязі.

Водночас з урахуванням критеріїв обґрунтованості, необхідності та пропорційності витрат, визначених частиною третьою статті 141 ЦПК України, колегія суддів вважає обґрунтованим покласти на відповідача 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції замість заявлених позивачем 8 000 грн.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення суду першої інстанції – зміні в частині розміру стягнутої заборгованості та розподілу судових витрат.

Зокрема, розмір заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідача, необхідно збільшити із 6 977 грн 50 коп. до 12 350 грн 50 коп., а розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, покладених на відповідача, – із 2 000 грн до 5 000 грн, із відповідною зміною розподілу судового збору.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381–384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» – задовольнити частково.

Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 серпня 2026 року в частині розміру стягнутої заборгованості за кредитним договором та розподілу судових витрат – змінити.

Збільшити розмір заборгованості за договором № 6276138 про надання споживчого кредиту від 16 січня 2023 року, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», із 6 977 (шість тисяч дев`ятсот сімдесят сім) грн 50 коп. до 12 350 (дванадцять тисяч триста п`ятдесят) грн 50 коп., з яких: 2 500 грн – основний борг; 4 477 грн 50 коп. – проценти, нараховані первісним кредитором; 5 373 грн – проценти за користування кредитом за період із 26 вересня 2023 року до 11 січня 2024 року.

Збільшити розмір судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за подання позовної заяви, із 1 504 (одна тисяча п`ятсот чотири) грн 14 коп. до 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Збільшити розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», із 2 000 (дві тисячі) грн до 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

В іншій частині заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий Судді