Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №584/1150/24 — Сумський апеляційний суд

Суд: Сумський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №584/1150/24

Суддя: Щербаченко М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокум.Суми

Справа №584/1150/24

Номер провадження 22-ц/816/2714/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Щербаченко М. В. (суддя-доповідач), суддів Сидоренко А. П. , Сізова Д. В. , розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 08 липня 2026 року у складі судді Данік Я.І., ухваленого в м. Путивль Сумської області,

у цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У серпні 2024 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (далі – ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ») звернулося до суду з указаним позовом.

Позов мотивований тим, що 09.01.2023 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою укладений кредитний договір № 104007900 в електронній формі, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 10 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій. Відповідачка підписала кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок відповідачки. У свою чергу відповідачка не виконала належним чином свої зобов`язання.

28 квітня 2023 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладений договір відступлення права вимоги № 96-МЛ/Т, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 104007900 від 09.01.2023.

Заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 37 600 грн 00 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10 000 грн 00 коп.; прострочена заборгованість за сумою відсотків – 27 100 грн 00 коп.; прострочена заборгованість за комісією – 500 грн 00 коп.

Позивач надіслав відповідачці письмову претензію про погашення кредитної заборгованості за вих. № 22687685/4 від 06.05.2024.

Посилаючись на указані обставини, товариство просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 104007900 від 09.01.2023 в сумі 37600 грн 00 коп. та судові витрати.

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 08 липня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 37 600 грн 00 коп. заборгованості за кредитним договором № 104007900 від 09.01.2023. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачка прострочила виконання зобов`язання за кредитним договором, оскільки порушила строки повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків і комісії, тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

28 липня 2026 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неврахування судом правових позицій Великої Палати Верховного Суду, недослідження доказів та обставин справи, просить скасувати рішення Путивльського районного суду Сумської області від 08 липня 2026 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі або задовольнити частково, стягнувши 10 000 грн тіла кредиту, відмовивши у стягненні 27 100 грн відсотків та 500 грн комісії.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не застосував правові позиції Великої Палати Верховного Суду та безпідставно стягнув 27 100 грн, нарахованих поза межами строку кредитування.

Наголошує на тому, що у своїх запереченнях вона заявляла клопотання про витребування технічних доказів (системних логів), які містять точний час відкриття сторінок сайту та підтвердження того, що кредитодавцем було дотримано вимоги законодавства щодо надання паспорту споживчого кредиту до моменту введення одноразового ідентифікатора (підписання договору). З огляду на приховування позивачем витребуваних технічних доказів на підставі частини десятої статті 84 ЦПК України вважає доведеним той факт, що паспорт кредиту їй надано не було, а процедуру переддоговірного інформування споживача було повністю порушено.

Умову про стягнення комісії вважає нікчемною. Нараховані відсотки, розмір яких є очевидно неспівмірним із розміром основного боргу, мають ознаки кабальності та нечесної підприємницької практики відповідно до статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» граничний розмір денної процентної ставки обмежено законом і нарахування 3% на день є прямим зловживанням правом з боку фінансової компанії.

Наголошує на неповноті дослідження судом обставин щодо часу та порядку ідентифікації платежу. Крім того, вказує на те, за відсутності Протоколу підпису договір не може вважатися підписаним у встановленому законом порядку.

Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, яка саме сума коштів була сплачена фактором безпосередньо за набуття права вимоги за договором № 104007900. За відсутності доказів реального індивідуального фінансування вимоги перехід права вимоги за договором факторингу не є доведеним належним чином.

Претензію відповідача з посиланням на Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», в якій позивач погрожував їй тимчасовим обмеженням у праві виїзду за кордон у разі непогашення боргу вважає прямим порушенням закону та виявом недобросовісної підприємницької практики.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

09 січня 2023 року відповідачка заповнила анкету-заяву на кредит № 104007900, яка містить її персональні дані, необхідну суму кредиту тощо (а.с. 17, 18 том 1).

Цього ж дня 09 січня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою укладений договір про споживчий кредит № 104007900 (індивідуальна частина) в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно п. 1.4 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (а.с. 9-15, том 1).

Сума кредиту становить 10 000 грн. Кредит надається загальним строком на 100 днів з 09 січня 2023 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів (пункт 1.3 договору).

Пільговий період складає 10 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 19.01.2023 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 19.04.2023 (дата остаточного погашення заборгованості) (пункт 1.3.1).

Відповідно до п. 1.4 позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 19.01.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 19.04.2023 (останнього дня строку кредитування).

Комісія за надання кредиту 500 грн, яка нараховується за ставкою 5,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1 договору).

Відповідно до п. 1.5.2 проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 100 грн, які нараховуються за ставкою 0,10% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Згідно з п. 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 27 000 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п. 1.5.3 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п. 1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну ставку встановлену п. 1.5.3 договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, проценти протягом поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п. 1.5.3 договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду, є урахуванням пролонгацій, є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду позичальнику була надана знижка/пільга, що дорівнює різниці між стандартною ставкою, встановленою п. 1.5.3 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Пунктом 2.3 договору передбачена можливість пролонгації строку кредитування.

Указаний договір відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором J53177 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. 17, Т. 1).

Додаток № 1 до указаного кредитного договору містить Графік платежів (а.с. 15 – на звороті, Т. 1).

Відповідно до платіжного доручення № 57316752 від 09.01.2023 первісний кредитор перерахував ОСОБА_2 кошти в сумі 10 000 грн на картку НОМЕР_1 згідно договору №104007900 (а.с. 18 – на звороті, Т. 1).

Крім того, обставина отримання відповідачкою 09.01.2023 коштів в розмірі 10 000 грн підтверджується інформацією АТ «ТАСКОМБАНК» та випискою по рахунку клієнта ОСОБА_2 (а.с. 91-92, Т. 1).

28.04.2023 між ТОВ «МІЛОАН» (кредитор) та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (новий кредитор) укладений договір відступлення прав вимоги № 96-МЛ/Т, відповідно до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості) (а.с. 21– 24, т. 1).

Відповідно до п. 6.2.3 договору права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1 цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання Акту приймання-передачі Реєстру боржників (додаток № 2) відповідно до п. 8.3.2 договору.

28.04.2023 між ТОВ «МІЛОАН» (кредитор) та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» підписаний акт приймання-передачі Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 96-МЛ/Т від 28.04.2023 (а.с. 25).

Позивачем надано платіжну інструкцію № 71215 від 28.04.2023 про сплату на користь ТОВ «МІЛОАН» 583 317 грн 30 коп. плати за відступлення права вимоги згідно указаного договору № 96-МЛ/Т від 28.04.2023 (а.с. 25).

З Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 96-МЛ/Т від 28.04.2023 убачається, що позивач набув право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 104007900 від 09.01.2023, загальний розмір заборгованості – 37 600 грн 00 коп., залишок тіла кредиту – 10 000 грн, залишок по відсотках – 27 100 грн, залишок по комісії – 500 грн (а.с. 26, т. 1).

Позивач як новий кредитор надіслав претензію від 06.05.2024 за № 22687685/4, адресовану відповідачці, про погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 37600 грн 00 коп. (а.с. 26, т. 1).

Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 104007900 від 09.01.2023 заборгованість за кредитним договором станом на 14.05.2024 складає 37 600 грн, з яких: 10 000 грн – заборгованість за сумою кредиту; 500 грн – заборгованість за комісією; 27 100 грн - прострочена заборгованість за відсотками (а.с. 20, т. 1).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З матеріалів справи установлено, що договір про споживчий кредит № 104007900 між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою укладений 09.01.2023 в електронній формі та підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

Сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо строку кредитування та відсотків за користування кредитом, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, який ОСОБА_2 підписала в електронному вигляді.

Указаний договір відповідно до вимог статті 628 ЦК України є обов`язковим до виконання кредитором та позичальником.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України)

Оскільки між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 28.04.2023 року укладений Договір відступлення прав вимоги № 96-МЛ/Т, тому відповідачка несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

В контексті доводів апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи Протоколу перевірки кваліфікованого електронного підпису слід зазначити наступне.

За обставин цієї справи договір про споживчий кредит № 104007900 між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою укладений 09.01.2023 в електронній формі та підписаний останньою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а не кваліфікованим електронним підписом у розумінні Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в ред. на час укладення договору).

Відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль).

У цій справі підписання договору № 104007900 відповідачкою 09.01.2023 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором J53177 підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Щодо доводів заявниці апеляційної скарги стосовно ідентифікації платежу щодо зарахування коштів на картку.

Виконання первісним кредитором обов`язку щодо перерахування відповідачці 09.01.2023 кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 57316752 від 09.01.2023, згідно з яким ТОВ «МІЛОАН» перерахувало ОСОБА_2 кошти в сумі 10 000 грн на картку НОМЕР_1 згідно договору №104007900.

З інформації, наданої АТ «ТАСКОМБАНК», установлено, що ОСОБА_2 видано іменну картку № 4134184000058514, на яку 09.01.2023 було зараховано 10 000 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Верховний Суд неодноразово вказував, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права venire contra factum proprium є вираженням equitable estoppel (справедливий естопель, що означає прояв загального принципу недопустимості зловживання правом) - однієї з найважливіших доктрин загального права.

В системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Подібні правові висновки викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Принцип «естопеля» означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в судовому процесі.

Естопель як один із принципів доказування частково відображений у частині 2 статті 82 ЦПК Украі?ни: Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною.

У справі, яка переглядається, відповідачка ОСОБА_3 на стадії перегляду місцевим судом заочного рішення у цій справі подала заяву від 11 травня 2026 року, в якій вказала, що визнає заборгованість у розмірі 10000 грн 00 коп. (тіло кредиту), погоджується на сплату справедливих процентів у розмірі 1000 грн за 10 днів користування та погоджується відшкодувати позивачу судовий збір (а.с.246, 247 том 1).

Натомість вже 02 липня 2026 року відповідачка надіслала до місцевого суду заяву, в якій вказує про безпідставність позовних вимог, посилається на недоведення факту перерахування коштів саме ТОВ «Мілоан» та вказує про спробу позивача стягнути з неї відсотки нараховані на нібито надані 10000 грн тіла кредиту (а.с.3, 4 том 2).

Колегія суддів ураховує, що сама по собі зміна стороною правової позиції не становить автоматично зловживання правом, так само як і намір врегулювати спір шляхом переговорів не позбавляє її права заперечувати проти позову. Проте у цій справі йдеться не про зміну правової аргументації, а про зміну позиції щодо визнання фактичних обставин спору: відповідачка спочатку прямо визнала заборгованість за тілом кредиту в конкретному розмірі та висловила готовність її погасити, а згодом стала заперечувати сам факт отримання відповідних коштів, не навівши обставин, які б пояснювали таку зміну позиції.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що визнання заборгованості у заяві від 11 травня 2026 року було наслідком істотної помилки, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або інших передбачених законом обставин, які могли б пояснити відмову від раніше висловленої позиції. За таких умов подальше заперечення факту надання кредиту, всупереч попередньому визнанню основного боргу, не може бути прийняте судом без належного пояснення причин такої суперечності.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідачка одночасно просить ухвалити нове рішення про повну відмову в позові та допускає часткове задоволення позову в частині стягнення тіла кредиту. Така альтернативність вимог сама по собі не є порушенням процесуального закону, однак у сукупності з наведеними обставинами додатково засвідчує непослідовність позиції відповідачки щодо самого факту отримання кредитних коштів.

За наведених обставин колегія суддів розцінює заперечення відповідачки щодо факту перерахування їй тіла кредиту як такі, що не узгоджуються з її попередньою поведінкою та не мають належного фактичного обґрунтування. Використання таких суперечливих тверджень для заперечення обставини, яку відповідачка раніше визнавала, за конкретних обставин цієї справи суперечить вимогам добросовісності та принципу заборони суперечливої поведінки.

Таким чином, ураховуючи сукупність доказів, що містяться в матеріалах справи, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, апеляційний суд дійшов висновку про те, що первісний кредитор ТОВ «МІЛОАН» виконав свій обов`язок за кредитним договором, зокрема надав позичальниці кредит у розмірі 10 000 грн, а ОСОБА_2 не виконала свої зобов`язання з повернення отриманого кредиту у визначений договором строк.

В контексті доводів відповідачки щодо порушення первісним кредитором вимог переддоговірного інформування її як споживача слід зазначити таке.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту (абзац перший частини другої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» у разі ненадання визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації кредитодавець або кредитний посередник несе відповідальність у порядку та розмірі, визначених законом.

Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Кредитодавець зобов`язаний привести договір у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, протягом 14 днів з дати отримання такого повідомлення.

Таким чином, відповідачка у разі, якщо первісним кредитором не було дотримано вимог щодо надання їй до укладення договору про споживчий кредит інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту (паспорт споживчого кредиту), вона не була позбавлена можливості відповідно до приписів частини 12 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення.

У справі, яка переглядається, відповідачка, підписавши кредитний договір електронним підписом у формі одноразового ідентифікатора, висловила свою згоду щодо усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо строку кредитування та відсотків за користування кредитом.

Основним документом, що породжує права та обов`язки, є сам кредитний договір, а не паспорт споживчого кредитування, метою якого є інформування про різні умови кредитування. Не ознайомлення з Паспортом кредиту не скасовує обов`язок позичальника виконати умови вже укладеного договору та повернути тіло кредиту й нараховані відсотки

В контексті доводів апеляційної скарги щодо стягнення відсотків поза межами строку кредитування слід заначити наступне

Позивачем при зверненні до суду ставилось питання про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками у розмірі 27 100 грн.

Як вже зазначалося вище, умовами договору № 104007900 сторони договору погодили строк кредитування 100 днів, який складається з пільгового періоду (з 09.01.2023 по 19.01.2023), протягом якого відсотки нараховуються у розмірі 100 грн за ставкою 0,10% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування, та поточного періоду 90 днів (з 20.01.2023 по 19.04.2023), протягом якого відсотки нараховуються у розмірі 27 000 грн за ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування.

З наданих позивачем відомостей ТОВ «МІЛОАН» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором установлено, що відсотки за користування кредитом на загальну суму 27 100 грн нараховувались наступним чином: з 09.01.2023 по 19.01.2023 (пільговий період) – на загальну суму 100 грн за ставкою 0,10% в день, з 20.01.2023 по 09.04.2023 (поточний період) – на загальну суму 27 000 грн за ставкою 3% в день.

З наведеного слідує, що відсотки у сумі 27100 грн нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування 100 днів (з 09.01.2023 по 19.04.2023).

В апеляційній скарзі відповідачка з посиланням на приписи Закону України «Про захист прав споживачів», статті 3, 509, 627 ЦК України зазначає, що розмір нарахованих відсотків, який у 3 рази перевищує тіло кредиту, має ознаки кабальності та нечесної підприємницької практики.

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» під назвою «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Наведене законодавче формулювання — «може бути визнано недійсним» — прямо вказує на те, що недійсність несправедливої умови договору не настає в силу самого закону (як це притаманно нікчемним правочинам відповідно до частини другої статті 215 ЦК України), а встановлюється судом за результатом розгляду відповідної вимоги заінтересованої сторони. Це є визначальною ознакою оспорюваного, а не нікчемного правочину (його частини) — оспорюваний правочин є дійсним, доки його недійсність не встановлена судом (частина третя статті 215 ЦК України).

На підставі викладеного Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 виснувала:

«суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору;

«натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Отже, при вирішенні вимоги про стягнення кредитної заборгованості суд не може оцінювати положення кредитного договору на предмет їх справедливості, вирішувати питання чи є нараховані проценти непропорційно великими та чи відповідають вони засадам справедливості, добросовісності й розумності, за відсутності окремої позовної заяви споживача про оспорення відповідних умов договору.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_2 не пред`явила відповідних зустрічних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, тому суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

З приводу тверджень заявниці, що розмір процентної ставки суперечить приписам Закону України «Про споживче кредитування», колегія суддів зазначає наступне.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.

Отже, з 24 грудня 2023 року відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

У справі, рішення в якій переглядається, кредитний договір укладений 09.01.2023, тобто до внесення змін до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», тому приписи указаної норми закону щодо максимального розміру денної процентної ставки на спірні правовідносини не поширюються.

Водночас заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в частині вимог про стягнення комісії за надання кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У справі, яка переглядається установлено, що умовами пункту 1.5.1 кредитного договору від 09.01.2023 як складова витрат позичальника за кредитом передбачена комісія за надання кредиту в сумі 500 грн 00 коп., яка нараховується за ставкою 5,00% від суми кредиту одноразово.

Аналіз пункту 1.5.1 указаного Договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з наданням кредиту, які надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена комісія у розмірі 5,00% від суми кредиту одноразово. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Надання кредиту є по суті основним обов`язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якого не може здійснюватися за окрему плату.

Зважаючи на викладене, положення пункту 1.5.1 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки пункт 1.5.1 Договору про споживчий кредит, яким установлений обов`язок позичальника сплачувати комісію за надання кредиту у розмірі 5,00% від суми кредиту одноразово є нікчемним, апеляційний суд на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Зокрема, сума боргу підлягає зменшенню на суму комісії за надання кредиту у розмірі 500 грн 00 коп.

З огляду на зазначене підлягає зменшенню і загальний розмір заборгованості за кредитним договором та слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 104007900 від 09.01.2023 в розмірі 37 100 грн, з яких: 10 000 грн –заборгованість за тілом кредиту; 27 100 грн – заборгованість за відсотками.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту оплати за відступлення права вимоги колегія суддів відхиляє з огляду на таке

Позивачем надано договір відступлення прав вимоги № 96-МЛ/Т від 28.04.2023, укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», Акт приймання-передачі Реєстру боржників від 28.04.2023 до указаного договору відступлення прав вимоги, Витяг з реєстру боржників від 28.04.2023, який містить відомості саме про договір, укладений відповідачкою, тобто містить всю необхідну індивідуалізацію її зобов`язання серед сукупності переданих вимог із зазначенням усіх складових заборгованості у тому числі за відсотками.

Пунктом 6.2.3 договору відступлення прав вимоги № 96-МЛ/Т передбачено, що права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1 цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Відповідно до п. 7.1 договору відступлення прав вимоги № 96-МЛ/Т в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, новий кредитор протягом 5 робочих днів від дати підписання договору сплачує кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 583 317,30 грн.

Позивачем надано платіжну інструкцію № 71215 від 28.04.2023 про сплату на користь ТОВ «МІЛОАН» 583 317 грн 30 коп. плати за відступлення права вимоги згідно указаного договору № 96-МЛ/Т від 28.04.2023, що відповідає розміру плати, встановленої п. 7.1 договору відступлення прав вимоги № 96-МЛ/Т (а.с.25 зв бік, том 1).

Тому апеляційний суд дійшов висновку про доведеність переходу права вимоги від первісного кредитора ТОВ «МІЛОАН» до позивача, а доводи апеляційної скарги в цій частині є помилковими.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 375 ЦПК України). Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення на підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України необхідно змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки за кредитним договором, шляхом зменшення з 37 600 грн 00 коп. до 37 100 грн 00 коп.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнутої з відповідачки суми заборгованості, необхідно змінити рішення в частині розподілу судових витрат.

Зважаючи на те, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду позов задоволено частково, тому з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, сплачений за подання позовної заяви пропорційно до задоволеної частини позову у розмірі 2390 грн 19 коп.

За подання апеляційної скарги відповідачка сплатила 4542 грн 00 коп. судового збору, тому, оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, з позивача на користь відповідачки необхідно стягнути 60 грн 40 коп. судового збору пропорційно до відхиленої частини позовних вимог.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 08 липня 2026 року змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, та в частині розподілу судових витрат, виклавши перший, другий та третій абзаци резолютивної частини рішення в такій редакції:

«Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за договором про споживчий кредит № 104007900 від 09.01.2023 у розмірі 37 100 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 2390 гривень 19 копійок судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви».

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 60 гривень 40 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. В. Щербаченко

Судді А. П. Сидоренко

Д. В. Сізов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua