Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №576/1285/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №576/1285/26

Номер провадження 22-ц/816/2785/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сидоренко А.П. (суддя-доповідач), суддів: Собини О.І., Сізова Д.В.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2026 року, ухвалене в м. Глухів у складі судді Усенко Л.М. в цивільній справі за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

21 травня 2026 року представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі - ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 67899,70 грн, з яких: 5500,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 62399,70 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом на дату відступлення права вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 березня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2108744401215, який підписано відповідачем в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 5500,00 грн без визначення конкретної споживчої мети строком на один рік зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, за умовами якого первісний кредитор відступив на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за кредитним договором № 2108744401215.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за кредитним договором № 2108744401215.

28 серпня 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір № 28-08/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за кредитним договором № 2108744401215.

Позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на дату складення позовної заяви становила 91101,45 грн, з яких 5500,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням та 85601,45 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом на дату відступлення права вимоги.

Водночас, керуючись принципами розумності, співмірності та пропорційності, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у зменшеному розмірі - 67899,70 грн, з яких 5500,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням та 62399,70 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом на дату відступлення права вимоги.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 2108744401215 від 28 березня 2021 року в розмірі 67899,70 грн, з яких 5500,00 грн — заборгованість за тілом кредиту та 62399,70 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом, а також судові витрати, а саме 2662,40 грн судового збору та 3500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із цим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 28 березня 2021 року між ним і ТОВ «Служба миттєвого кредитування» укладено кредитний договір № 2108744401215, за умовами якого надано кредит у розмірі 5500 грн. Заявою-анкетою передбачено повернення кредиту протягом 365 днів зі сплатою процентів у розмірі 770 грн, тоді як пунктом 1.4 договору встановлено додаткові умови нарахування процентів, які допускають істотне збільшення суми заборгованості.

Відповідач вважає, що зазначені умови договору є несправедливими та такими, що обмежують його права як споживача фінансових послуг, оскільки суперечать принципам правової визначеності й належного інформування споживача про реальну вартість кредиту. Посилається на положення Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких умови, що обмежують права споживача порівняно із законодавством, є нікчемними, а неоднозначні положення договору мають тлумачитися на користь споживача.

Також зазначає, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 та від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, нарахування відсотків за користування кредитом має здійснюватися з урахуванням погодженого строку кредитування та змісту договірних умов, а після закінчення строку кредитування правові наслідки прострочення грошового зобов`язання визначаються, зокрема, положеннями статті 625 ЦК України.

Крім того, відповідач посилається на те, що до завершення строку дії кредитного договору первісний кредитор відступив право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал», а тому, на його думку, він був зобов`язаний повернути кредит у розмірі 5500 грн та сплатити проценти у розмірі 770 грн у межах погоджених сторонами умов.

На підтвердження виконання кредитного зобов`язання позивач вказує, що 03 та 19 квітня 2021 року здійснив платежі в загальному розмірі 2530 грн, однак первісний кредитор зарахував їх на погашення процентів, а не основної суми кредиту. Вважає такі дії неправомірними та такими, що суперечать умовам договору й установленій законом черговості погашення вимог за договором споживчого кредиту.

Окремо відповідач наголошує, що на момент укладення кредитного договору проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , а в період із 05 серпня до 14 листопада 2021 року та з 18 березня до ІНФОРМАЦІЯ_1 брав участь у заходах із забезпечення національної безпеки й оборони та захисту держави від збройної агресії російської федерації. На підтвердження зазначених обставин відповідач посилається на довідки військової частини НОМЕР_2 № 1432 від 07 грудня 2021 року та № 885 від 04 червня 2023 року, а також контракт про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 від 16 липня 2021 року.

У зв`язку із цим відповідач вважає, що суд першої інстанції не врахував його належності до категорії військовослужбовців, на яких поширюються передбачені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантії щодо ненарахування штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом за наявності визначених законом умов. Зазначає, що через проходження військової служби, підготовку до виконання бойових завдань та безпосередню участь у таких завданнях не мав реальної можливості повідомити кредиторів про відповідні обставини.

Також відповідач заявляє про застосування позовної давності, посилаючись на те, що, на його думку, позов міг бути пред`явлений у період із 28 березня 2021 року до 28 березня 2024 року, тоді як позивач звернувся до суду в травні 2026 року. З огляду на положення статей 262 та 267 ЦК України вважає, що заміна кредитора не змінює порядку обчислення позовної давності, а її сплив за умови належної заяви сторони є підставою для відмови в позові.

З урахуванням наведеного відповідач вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки умовам кредитного договору, здійсненим ним платежам, обставинам проходження військової служби та участі в заходах із забезпечення національної безпеки й оборони, а також доводам щодо спливу позовної давності, у зв`язку із чим просить скасувати судове рішення.

21 вересня 2026 року представник позивача через систему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача зазначає, що загальна заборгованість за кредитним договором № 2108744401215 від 28 березня 2021 року становила 91101,45 грн, з яких 5500 грн -заборгованість за тілом кредиту та 85601,45 грн - за процентами. Водночас, керуючись принципами розумності, співмірності та пропорційності, позивач просить стягнути 67899,70 грн, у тому числі 5500 грн основного боргу та 62399,70 грн процентів.

Відповідно до розрахунку заборгованості, що наданий первісним кредитором за Кредитним договором у період з 28 березня 2021 року по 02 квітня 2021 року проценти за користування кредитом нараховувались за відсотковою ставкою 2% за кожен день користування кредитом, що із врахуванням тіла кредиту 5500,00 грн становило 110,00 грн щоденно.

Надалі в період з 04 квітня 2021 року по 17 квітня 2021 року проценти за користування кредитом нараховувались за відсотковою ставкою 3,64 % за кожен день користування кредитом, що із врахуванням тіла кредиту 5500,00 грн становило 200,20 грн щоденно.

У подальшому в період з 18 квітня 2021 року по 02 травня 2021 року проценти за користування кредитом нараховувались за відсотковою ставкою 5,02 % за кожен день користування кредитом, що із врахуванням тіла кредиту 5500,00 грн становило 276,10 грн щоденно.

Заперечує доводи апеляційної скарги щодо неправомірного нарахування процентів за межами строку кредитування та неналежного зарахування платежів, вважаючи їх спростованими матеріалами справи. Вказує, що суд першої інстанції, дослідивши умови договору, заяву-анкету та розрахунок заборгованості, обґрунтовано визнав нарахування відсотків правомірним у межах строку кредитування, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц та від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16. Також зазначає, що відповідач не надав доказів на спростування розрахунку заборгованості чи власного контррозрахунку.

Щодо доводів відповідача про проходження військової служби та застосування пільг, передбачених ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», представник позивача зазначає, що вперше їх наведено в апеляційній скарзі. Посилаючись на статті 83 та 367 ЦПК України, вважає, що довідки військової частини № НОМЕР_4 від 07 грудня 2021 року та № 885 від 04 червня 2023 року не підлягають прийняттю судом апеляційної інстанції, оскільки відповідач не обґрунтував неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали, хоча довідки були видані задовго до розгляду справи.

Зазначає, що відповідач не навів жодних об`єктивних чи форс-мажорних причин, які перешкоджали йому подати наявні у нього з 2021 та 2023 років документи разом із відзивом від 22 червня 2026 до суду першої інстанції.

Щодо строку позовної давності зазначає, що кредитний договір укладений 28 березня 2021 року зі строком кредитування 365 днів, останнім днем дії якого є 27 березня 2022 року. Відтак, перебіг позовної давності за вимогами про повернення кредиту розпочався 28 березня 2022 року.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції, що діяла під час карантину COVID-19, строки позовної давності, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжувалися на строк дії карантину, який тривав до 30 червня 2023 року. Надалі, згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, строки позовної давності продовжувалися на період дії воєнного стану.

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX, який набрав чинності 04 вересня 2025 року, зазначений пункт 19 виключено, у зв`язку із чим поновився перебіг позовної давності. Отже, на дату звернення до суду - 21 травня 2026 року трирічний строк позовної давності не сплив.

Таким чином, доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку позовної давності є необґрунтованими, а позов подано в межах строку позовної давності, що виключає підстави для відмови в позові з цієї причини.

Також представник позивача подав клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, яке мотивовано тим, що справа має істотне значення для сторін, пов`язана з відступленням права грошової вимоги та особливостями укладення кредитного договору, а також способом отримання кредиту.

З огляду на необхідність з`ясування додаткових обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, просить призначити розгляд апеляційної скарги у справі у судовому засіданні з викликом учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Представник позивача звернувся до апеляційного суду з клопотанням про проведення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, яке обґрунтовує тим, що справа має істотне значення для відповідача, адже було придбано право грошової вимоги до відповідача та із врахуванням особливостей укладення кредитного договору, способу та процедури отримання кредиту, з метою надання сторонам можливості надати додаткові пояснення по суті спору.

Вирішуючи клопотання представника позивача про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи, колегія суддів виходить з такого.

Згідно матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 67899, 70 грн, що є менше ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підстави для застосування ч.3 ст.369 ЦПК України відсутні. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. Учасники судового розгляду не позбавлені можливості висловити свої позиції шляхом надіслання процесуальних документів, чим у цій справі і скористались представники сторін.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, ціну позову, конкретні обставини у справі, а також призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, в задоволенні клопотання представника позивача про призначення справи з викликом сторін в судове засідання слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 березня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансових послуг № 2108744401215 «Стандартний» (далі – договір) (а.с. 11–13).

Згідно з умовами зазначеного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит без визначення конкретної споживчої мети в розмірі 5500 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник — повернути кредит і сплатити проценти за користування ним, нараховані відповідно до умов договору, його додатків та правил. Кредит надавався на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до договору та його невід`ємною частиною. Орієнтовний строк повернення кредиту становив сім днів із моменту його отримання. У разі сплати всіх нарахованих на дату платежу процентів орієнтовний строк повернення кредиту перераховувався та становив сім днів із моменту сплати всіх нарахованих процентів (пункти 1.1, 1.2, 1.3 договору).

Відповідно до пункту 1.4 договору проценти за користування кредитом розраховувалися від суми кредиту за кожний день фактичного користування ним, починаючи з першого дня перерахування коштів, у таких розмірах:

2 % за кожний день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів не пізніше закінчення орієнтовного строку повернення кредиту;

починаючи з першого дня після закінчення орієнтовного строку повернення кредиту процентна ставка збільшувалася на 1,64 % порівняно зі ставкою, визначеною підпунктом «а» пункту 1.4 договору;

починаючи з 15-го дня після закінчення орієнтовного строку повернення кредиту процентна ставка збільшувалася на 1,38 % порівняно зі ставкою, визначеною підпунктом «б» пункту 1.4 договору;

починаючи з 30-го дня після закінчення орієнтовного строку повернення кредиту процентна ставка збільшувалася на 2,65 % порівняно зі ставкою, визначеною підпунктом «в» пункту 1.4 договору.

Тип процентної ставки визначено як фіксований.

Згідно з пунктом 1.4.1 договору нараховані проценти підлягали обов`язковій сплаті на сьомий день із моменту отримання кредиту в сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом на дату платежу. У разі неповернення кредиту після закінчення орієнтовного строку повернення проценти підлягали обов`язковій сплаті кожні сім днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом (пункт 1.4.2 договору).

Граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) становив один рік (пункт 1.9 договору).

Відповідно до пункту 4.2 договору та пункту 4 Паспорта споживчого кредиту (а. с. 16–17) реальна річна процентна ставка залежно від застосованої ставки становила:

за умови нарахування процентів згідно з підпунктом «а» пункту 1.4 договору — 730% річних (або 732% за умови, що на період користування кредитом припадає високосний рік);

згідно з підпунктом «б» пункту 1.4 договору — 1302,36% річних (або 1306 % за умови, що на період користування кредитом припадає високосний рік);

згідно з підпунктом «в» пункту 1.4 договору — 1711,7% річних (або 1769,68% за умови, що на період користування кредитом припадає високосний рік);

згідно з підпунктом «г» пункту 1.4 договору — 2 735,45% річних (або 2743,05% за умови, що на період користування кредитом припадає високосний рік).

На виконання умов договору № 2108744401215 від 28 березня 2021 року ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» на підставі договору про організацію переказів коштів, укладеного з ТОВ «Служба миттєвого кредитування», 28 березня 2021 року здійснило переказ 5500 грн на платіжну картку № НОМЕР_5 . Зазначене підтверджується листом ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 11 лютого 2022 року (а.с. 22) та визнається відповідачем.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором № 2108744401215 від 28 березня 2021 року станом на 30 листопада 2021 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 41745 грн, з яких 5500 грн — заборгованість за тілом кредиту та 38775 грн — заборгованість за процентами, що підтверджується розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (а.с. 23–24).

01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12 (далі — договір факторингу), за умовами якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до боржників, що належало клієнту, зокрема право грошової вимоги за договором № 2108744401215 від 28 березня 2021 року, укладеним із ОСОБА_1 , на загальну суму 41745 грн, з яких 5500 грн — заборгованість за тілом кредиту та 36245 грн — заборгованість за процентами (а.с. 28–30).

Новий кредитор ТОВ «Вердикт Капітал» нарахував відповідачу проценти за користування кредитними коштами за період із 01 грудня 2021 року до 27 березня 2022 року (117 днів), тобто в межах строку дії кредитного договору № 2108744401215 від 28 березня 2021 року, у загальному розмірі 49356,45 грн (а.с. 25).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги № 10-01/2023, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло належні кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними в додатках № 1 та № 3 до цього договору (реєстрі боржників), зокрема право грошової вимоги за договором № 2108744401215 від 28 березня 2021 року, укладеним із ОСОБА_1 (а.с. 39–41).

На момент укладення зазначеного договору розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 2108744401215 від 28 березня 2021 року, за даними відповідних матеріалів, становив 95101,45 грн, з яких 5500 грн — заборгованість за тілом кредиту та 85601,45 грн — заборгованість за процентами (а.с. 50–53).

28 серпня 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги № 28-08/2025, за умовами якого ТОВ «Коллект Центр» відступило, а ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняло належні кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними в додатках № 1 та № 3 до цього договору (реєстрі боржників), зокрема право грошової вимоги за договором № 2108744401215 від 28 березня 2021 року, укладеним із ОСОБА_1 (а. с. 54–55).

На момент укладення зазначеного договору розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 2108744401215 від 28 березня 2021 року, за даними відповідних матеріалів, становив 95101,45 грн, з яких 5500 грн — заборгованість за тілом кредиту та 85601,45 грн — заборгованість за процентами (а.с. 62–65).

Оскільки відповідач добровільно не виконує грошових зобов`язань за кредитним договором, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість, при цьому з власної волі не заявляючи до стягнення частину нарахованих процентів за кредитним договором № 2108744401215 від 28 березня 2021 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду знайшов своє підтвердження факт порушення відповідачем узятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредитного боргу у строк визначений договором, розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростований.

З урахуванням обсягу наданої правничої допомоги, складності справи, ціни позову та принципів співмірності й розумності судових витрат суд визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню позивачу, у сумі 3500,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду в повній мірі погодитись не може, виходячи з такого.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Договір факторингу є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов`язання. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу - на стороні кредитора - у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників. Отже, у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов`язанні (див. постанову Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17 (провадження № 61-21697св19)).

Відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору від 28 березня 2021 року № 2108744401215 між ним та первинним кредитором ТОВ «Служба миттєвого кредитування», а також обставин переходу прав вимоги за вказаним кредитним договором до позивача.

За нормами частин першої, другої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (провадження №61-41031св18).

Дослідження нових доказів відбувається, зокрема, у таких випадках:

якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала та не могла знати про їхнє існування;

докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду;

додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції;

суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи;

суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їхнє подання до суду становило для цього учасника певні труднощі тощо);

є інші поважні причини для їхнього неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не були досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень

Вказане відповідає висновку, наведеному у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17.

За таких обставин клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи доказів перебування на військовій службі, а саме довідки військової частини НОМЕР_2 № 1432 від 07 грудня 2021 року, довідки військової частини НОМЕР_2 № 885 від 04 червня 2023 року та контракту від 16 липня 2021 року, якими підтверджується проходження військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 та участь у періоди з 05 серпня до 14 листопада 2021 року і з 18 березня до 04 травня 2022 року в заходах із забезпечення національної безпеки й оборони та захисту держави від збройної агресії Російської Федерації, колегія суддів не бере до уваги, оскільки зазначені докази не були подані до суду першої інстанції.

Відповідачем не наведено поважних причин, які б об`єктивно перешкоджали поданню цих доказів до суду першої інстанції та не залежали від нього. Водночас відповідач брав активну участь у розгляді справи судом першої інстанції, зокрема ним було подано відзив на позовну заяву. За таких обставин колегія суддів не встановлює підстав для прийняття та дослідження зазначених довідок як додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду справи.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача стосовно нарахування процентів за кредитом колегія суддів враховує правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23.

Згідно цієї постанови нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

У справі, що переглядається встановлено, що у договорі про надання фінансових послуг № 210874401215 від 28 березня 2021 року сторони, зокрема, передбачили:

проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у підпункті «а» пункту 1.4 ; в) починаючи з 15 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у підпункті «б» пункту 1.4; г) починаючи з 30 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у підпункті «в» пункту 1.4; д) тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.4); граничний строк кредитування (строк дії договору) - 1 рік (пункт 1.9) (а.с.11-13).

У заяві-анкеті (для отримання кредиту), яка є додатком № 1 до договору про надання фінансових послуг № 210874401215 від 28 березня 2021 року, сторони погодили, що ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит у розмірі 5500,00 грн та сплатити проценти у розмірі 770,00 грн (а.с.14).

Тлумачення змісту вказаних умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача і стягненню підлягають проценти за користування кредитом в розмірі 770 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, рішення суду підлягає зміні в частині стягнення розміру заборгованості за кредитним договором, а апеляційна скарга відповідача частковому задоволенню.

Тому апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором.

Отже відповідач мав сплатити на користь кредитодавця 6270,00 грн (5500,00 грн тіло кредиту + 770,00 грн – відсотки). Колегія суддів апеляційного суду враховує сплату відповідачем на погашення кредитних коштів в загальному розмірі 2530,00 грн (03 квітня 2021 року в сумі 770,00 грн та 19 квітня 2021 року в сумі 1760,00 грн), а тому заборгованість за кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача підлягає зменшенню на вказані суми погашення та становить 3740,00 грн.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру заборгованості за кредитним договором та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг у загальному розмірі 3740,00 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині застосування строку позовної давності колегія суддів апеляційного суду зазначає таке.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Тобто, позивач мав звернутися із позовом про стягнення з відповідача грошових коштів за кредитним договором не пізніше 28 березня 2025 року (три роки від дня, коли відповідач мав повернути кредит за умовами договору).

Водночас, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний перебіг строку позовної давності (загальний і спеціальний) був зупинений через дію карантинних обмежень із 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Крім того, після запровадження воєнного стану такі ж зміни були внесені до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», а саме: в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Вказане положення діяло до 4 вересня 2025 року, з моменту підписання Президентом України Закону № 4434-IX, з цієї дати перебіг позовної давності поновився.

Отже, з урахуванням наведених положень законодавства перебіг позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором поновився 04 вересня 2025 року. Позивач звернувся до суду з позовом 21 травня 2026 року, тобто через 8 місяців 17 днів після поновлення перебігу позовної давності.

За таких обставин позивач звернувся до суду в межах установленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, а тому підстав для висновку про його пропуск немає.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду судового рішення позов задовольняється частково (5%), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 133,12 грн (5% від 2662,40 грн) судового збору за подання позову.

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 4742,40 грн (95% від 4992,00 грн).

В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції вирішено до стягнення з відповідача на користь позивача 3500,00 грн витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок суду правильним, а визначений розмір витрат на професійну правничу допомогу співмірним зі складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг.

В той же час, враховуючи зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення заборгованості за кредитним договором, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеним позовним вимогам підлягають стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 175,00 грн. (5% від 3500,00 грн).

Враховуючи те, що ця справа є справою незначної складності, а ціна позову не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2026 року змінити в частині розміру присудженої до стягнення заборгованості за кредитним договором та розподілу між сторонами судових витрат, виклавши другий та третій абзаци резолютивної частини в такій редакції.

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 2108744401215 від 28 березня 2021 року в сумі 3740 грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 133 грн 12 коп. судового збору та 175 грн 00 коп. на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити».

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на користь ОСОБА_1 4742 грн 40 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - А.П. Сидоренко

Судді: О.І. Собина

Д.В. Сізов