Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №523/11687/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5576/26

Справа № 523/11687/23

Головуючий у першій інстанції Далеко К. О.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника ОСОБА_1 - адвоката Миколюка А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Миколюк Антон Петрович,на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2026 року, ухваленого під головуванням судді Далеко К.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Пересипський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси про визнання батьківства,

встановив:

ОПИСОВА ЧАСТИНА.

КОТОКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

12.07.2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Пересипський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси (далі – ВДРАЦС у м. Одесі), про визнання батьківства, та просив суд:

- визнати ОСОБА_2 батьком дитини (сина) – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги були мотивовані тим, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку з тим, що у позивача на той час був паспорт громадянина СРСР, у ВДРАЦС у м. Одесі при видачі свідоцтва про народження його сина, його прізвища не записали. Позивач разом із ОСОБА_4 та сином ОСОБА_3 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, виховували сина. Дані факти підтверджуються: фотознімками; в графі батько зазначено: ОСОБА_5 ; місце реєстрації сина ОСОБА_6 , мати ОСОБА_4 та позивача, одна й та сама, що підтверджується: довідкою Об`єднання співвласників гуртожитку «Заболотного – 26А» від 01.06.2023 за №14; рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26.02.2016 року № 523/1778/16-ц; показами свідків – ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.

Позивач також зазначив, що його син ОСОБА_6 , щодо якого позивач просить встановити батьківство, був мобілізований до лав Збройних Сил України та 29.12.2022 року був визнаний безвісті відсутній.

В свою чергу, ОСОБА_3 був одружений з відповідачкою ОСОБА_1 та у них є дитина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановлення батьківства щодо сина ОСОБА_6 позивачу необхідне для отримання майнових та немайнових прав після сина ОСОБА_6 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 16.02.2026 року позовну заяву ОСОБА_2 було задоволено.

Визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження видане відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Суворовської райради народних депутатів м. Одеси від 07.02.1995 року, серія № НОМЕР_1 , актовий запис за №175 від 07.02.1995 року) (т.2, а.с.25-31).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Миколюк А.П. ставить питання про скасування рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 16.02.2026 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.39-42).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

Позиція апеляційного суду.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи, а саме: фактом проживання позивача ОСОБА_2 та матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за її життя за однією адресою: АДРЕСА_1 , однією сім`єю, як чоловіка та дружини, фактом ведення спільного господарства, народження під час їх спільного проживання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фотографіями, на яких зображені позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були досліджені у судовому засіданні, показами свідків ОСОБА_7 , , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Суд першої інстанції також вказав, що прізвище позивача збігається з прізвищем особи, яку він просив визнати своїм сином: « ОСОБА_15 », мабуть маючи на увазі ім`я позивача та по-батькові особи, яку він просив визнати своїм сином, оскільки прізвища у них різні.

Більше того, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що 05.11.2025 року матеріали даної цивільної справи були повернуті з експертної установи без виконання експертизи, яку просив провести позивач.

Суд зазначив, що у зв`язку із неприбуттям 16.10.2025 року та 30.10.2025 відповідача ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_12 до експертної установи, для проведення експертизи, та куди прибув позивач ОСОБА_2 , судова молекулярно-генетична експертиза не була проведена

При цьому, суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст.109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також, яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Проте, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги були пред`явлені до ОСОБА_1 , яка є лише дружиною ОСОБА_3 . Проте, судом не було враховано, що встановлення батьківства здійснюється щодо конкретної особи, а тому саме ця особа повинна бути відповідачем у справі.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_3 не визнаний померлим, а лише вважається зниклим безвісти.

Отже він є суб`єктом цивільних правовідносин та повинен виступати відповідачем у справі.

Таких правових позицій дотримується Верховний Суд, який у постанові від 01.12.2025 справа № 686/28148/2 зазначив, що у разі зникнення особи безвісти за особливими обставинами застосовується конструкція позову про визнання батьківства.

Таким чином, суд першої інстанції розглянув справу без належного відповідача, що є істотним порушенням норм процесуального права.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.

Таких правових позицій дотримується Верховний Суд у своїй постанові у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61- 6922св23), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23).

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду через 28 років після народження дитини, не дивлячись на те, що позивач: знав про його народження, проживав разом із матір`ю дитини, виховував його.

Тобто, позивач усвідомлював своє можливе батьківство з моменту народження дитини. проте до суду з даним позовом він звернувся лише у 2023 році.

Колегія суддів також вважає за необхідне вказати, що Верховний Суд зауважує, що при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, спір про визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

У рішенні Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) на підставі його практики вказав, що в подібних справах має враховуватися справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. Усі рішення щодо найкращих інтересів дитини повинні мати надзвичайне значення. ЄСПЛ звернув увагу, що стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини (рішення від 22 березня 2012 року у справі «Каутзор проти Німеччини» («Kautzor v. Germany»), та від 22 березня 2012 року у справі «Аренс проти Німеччини» («Ahrens v. Germany»)).

Колегія суддів зазначає, що як вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 11.11.2021р., під час вирішення питання, якою нормою потрібно керуватися при розгляді спорів про визнання батьківства, необхідно виходити з дати народження дитини, і у випадку, якщо дитина народилась до ІНФОРМАЦІЯ_4 (набрання чинності СК України), позов про визнання (встановлення) батьківства після досягнення дитиною повноліття в порядку ч. 2 ст. 53 КпШС України має бути поданий нею. Встановлення походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, в судовому порядку за заявою одного з батьків згідно з ч. 2 ст. статті 53 КпШС України можливо лише до досягнення дитиною повноліття.

Також колегія суддів зазначає, що у даній справі позивач фактично намагається встановити батьківство шляхом проведення молекулярно-генетичної експертизи між ним та онуком.

Однак такий спосіб встановлення батьківства не є прямим доказом походження дитини від конкретної особи, оскільки не досліджується генетичний матеріал особи, щодо якої встановлюється батьківство.

ЄСПЛ у справі «Калачова проти Російської Федерації» (Ка1асЬеVа V. Киззіа) зазначив, що: ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства щодо конкретної дитини.

Тобто для встановлення батьківства необхідне дослідження генетичного матеріалу саме передбачуваного батька та дитини, а не інших родичів.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що рішення про визнання батьківства повинно ґрунтуватися на всебічно перевірених даних, які підтверджують або спростовують походження дитини від конкретної особи.

Також Верховний Суд наголошує, що ключове значення для встановлення батьківства має судова молекулярно-генетична експертиза, яка досліджує генетичний зв`язок між передбачуваним батьком і дитиною.

Отже експертиза, яка проводиться без дослідження генетичного матеріалу особи, щодо якої встановлюється батьківство, не може бути достатньою підставою для встановлення батьківства.

МІЖНАРОДНЕ І НАЦІОНАЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду

апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Миколюк А.П., задовольнити, рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2026 року скасувати та хвалити постанову, якою позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства, залишити без задоволення.

Крім того, у відповідності до вимог, передбачених ст. 141 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 287,60 грн., які вона сплати за подачу апеляційної скарги (т.2, а.с.45).

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Миколюк Антон Петрович, задовольнити.

Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2026 року скасувати.

Ухвалити постанову, якою позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Пересипський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси, про визнання батьківства, залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 287,60 грн. (одну тисячу двісті вісімдесят сім гривень 60 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Через відрядження судді Комлевої О.С., повне судове рішення складено 19.10.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева