Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №945/316/26 — Миколаївський апеляційний суд

20.10.26

22-ц/812/2022/26

Справа №945/316/26

Провадження № 22-ц/812/2022/26

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Соловйовим М.А.,

за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , подану адвокатом Васеньовим Дмитром Олександровичем

на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07 липня 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Павленко І.В., повне рішення складено того ж дня, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Позов мотивовано тим, що 06 квітня 2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюб.

Вже досить давно стосунки між позивачкою та відповідачем погіршились та дійшли критичної точки, спільне життя з відповідачем не склалося, у зв`язку з чим наразі вони не проживають разом. Кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім`ю. Позивачка та відповідач не змогли знайти спільну мову, та не можуть вирішувати спільні сімейні проблеми разом. Відносини зайшли у глухий кут, кожен з них живе своїм життям, і не розуміє один одного. Позивачка та відповідач втратили почуття любові та поваги один до одного. З відповідачем спільного господарства не ведуть.

Посилаючись на викладене, просила про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_1 .

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області позов задоволено.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Кімівською сільською радою Березанського району Миколаївської області, про що 06 квітня 2001 року складено відповідний актовий запис № 01 розірвано.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 064 грн 96 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наразі сторони спільне домашнє господарство не ведуть, проживають окремо, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечать їх інтересам, підтримувати сімейні відносини позивач наміру не має.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, про закриття провадження.

Відповідач вказував, що з дружиною постійно спілкується і підтримує зв`язок, вона періодично приїжджає додому. Позивачка вимушена була виїхати з України і натепер вона тимчасово, з міркувань безпеки, перебуває за її межами. Вказане не свідчить про те, що вони припинили шлюбні відносини.

Звертає увагу суду на те, що він жодного разу не вчиняв насильства щодо дружини, ані фізичного, ані психологічного.

Зазначає, що після ухвалення рішення суду першої інстанції дружина зв`язувалася з ним і жалкувала, що звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , діючи через свого представника ОСОБА_5 , просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на те, що для збереження сім`ї недостатньо одностороннього бажання апелянта. Більш того, спільна дитина сторін досягла повноліття, а тому обставини пов`язані з необхідністю збереження сім`ї в інтересах малолітньої чи неповнолітньої дитини у цій справі відсутні. Під час шлюбу вона систематично зазнавала з боку апелянта протиправної поведінки, яка негативно впливала на її психологічний та емоційний стан. Вона підтримує позов та наполягає за розірванні шлюбу.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином , проте у судове засідання не з`явилися. Справу розглянуто за їх відсутності, що не суперечить приписам частини 2 статті 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 06 квітня 2001 року Кімівською сільською радою Березанського району Миколаївської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 06 квітня 2001 року Кімівською сільською радою Березанського району Миколаївської області складено відповідний актовий запис № 01.

Згідно зі статте 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

За змістом статті 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до статті 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.

Статтею 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Положеннями частин третьої, четвертої статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини другої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Частиною 3 статті 105 СК України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

Згідно з положеннями статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (статті 111 Кодексу).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.

За приписами статті СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру та бажання зберегти шлюб з відповідачем.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 10, 11 постанови "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11 проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Приписами статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд виходить із того, що подальше спільне життя сторін як подружжя та збереження їхнього шлюбу буде суперечити інтересам позивача. Добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу. Збереження шлюбу за відсутності згоди одного з подружжя вже являється таким, що буде суперечити його інтересам виходячи з положень статті 24 СК України.

У справі, що переглядається позивачка наполягає на розірванні шлюбу, що передусім свідчить про її сформоване бажання розлучитися і не мати сімейних (шлюбних) стосунків із відповідачем. Примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує, порушуватиме його правомірні права та інтереси і суперечитиме вимогам закону.

Оскільки позивачка не бажає перебувати у шлюбі з відповідачем та наполягає на його розірванні, відповідно відмова у розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Враховуючи принцип добровільності союзу між чоловіком та жінкою, а також відсутність по справі обставин, які б свідчили про можливість відновлення між сторонами їх сімейних відносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який враховує конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу, який вже носить формальний характер, оскільки сторони подружні відносини припинили та спільного господарства не ведуть, що суперечить правам та інтересам позивачки, і вказані обставини є підставою для задоволення позовних вимог.

Будь-яких доказів того, що сторони примирилися у цій справі, або дійшли згоди щодо підтримки сімейних відносин у матеріалах справах відсутні, та відповідачем не надано.

Так, доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду про неможливість зберегти шлюб не заслуговують на увагу, не приймаються з огляду на позицію позивачки в суді апеляційної інстанції, яка надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та наполягала на розірванні шлюбу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що примирення і подальше подружнє життя сторін є неможливим, оскільки сім`я фактично розпалася і подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, оскільки не існує її вільної згоди на шлюб, а відтак наявні підстави для його розірвання.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Васеньовим Дмитром Олександровичем залишити без задоволення, рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07 липня 2026 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 20 жовтня 2026 року.