Суд: Миколаївський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №473/950/26
Суддя: Коломієць В. В.
20.10.26
22-ц/812/1674/26
Провадження № 22-ц/812/1674/26
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 жовтня 2026 року м. Миколаїв
справа № 473/950/26
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,
переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Підодвірним Тарасом Івановичем, на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 04 червня 2026 року під головуванням судді Шевиріної Т.Д., повне судове рішення складено цього ж дня,
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (далі - ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач зазначав, що 18 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75229867, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в розмірі 9032 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день та у разі неповернення /повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів має право відповідно до п. 6. 5 Правил нараховувати проценти починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.
Як вказав позивач, право вимоги за даним кредитним договором відповідно до укладеного 04 січня 2022 року договору факторингу № 025-040122 між «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс», та договору факторингу №05/12/25-01 від 05 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» перейшло до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП».
Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконувала, в зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 30 601 грн 77 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 9032 грн 00 коп., заборгованості за процентами - 21 569 грн 77 коп., яку позивач просив стягнути. Також просив стягнути 4500 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу. Крім того заявив клопотання про витребування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформації щодо належності відповідачці карткового рахунку та виписки по картковому рахунку, з метою встановлення обставин належності картки відповідачці та зарахування кредитних коштів на неї.
У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 - адвокат Підодвірний Т.І. - просив відмовити у її задоволенні. Зазначав, що наявна в матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом, оскільки не відповідає вимогам ст. 5,7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не є належним доказом укладення договору. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що відповідачка була зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі, не підтверджено отримання логіну та паролю в системі. Надані позивачем копії договорів факторингу не містять будь-якої інформації, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до відповідачки, витяг з реєстру боржників виготовлено самостійно позивачем, як зацікавленою особою. Звертає увагу, що згідно умов договору строк кредитування становить 30 днів, а доказів змін умов договору позивачем не надано. Вважає також необґрунтованим розмір витрат на правничу допомогу, заявлений позивачем, оскільки фактично адвокатом складено лише один процесуальний документ, що не є великим за обсягом та складним за змістом.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач вказав, що посилання відповідача на відсутність доказів укладення договору є безпідставним, оскільки договір підписаний електронним підписом, що підтверджується довідкою про ідентифікацію, яка міститься в матеріалах справи. Без використання одноразового ідентифікатора а також без здійснення входу на сайт за допомогою логіна особистого кабінету і паролю укладення договору неможливе. Доказів, що персональні дані відповідачки були використані від її імені іншими особами, нею не надано. До правоохоронних органів щодо вчинення відносно неї шахрайських дій ОСОБА_1 не зверталася, як і не оскаржувала правомірність укладення договору. Перерахування коштів підтверджено належними доказами. Відповідач здійснила часткове погашення заборгованості, що додатково підтверджує отримання нею коштів за договором позики. Оскільки реєстри прав грошової вимоги містять інформацію не лише щодо зобов`язань відповідачки, але й дані інших клієнтів, що становить таємницю, то позивачем не могло бути надано весь реєстр прав вимоги за договором факторингу. Проценти нараховані за базовою процентною ставкою 1,99% у відповідності до положень пункту Правил замість 1,89%(програма лояльності) внаслідок неналежного виконання умов Договору відповідачкою. Додатково п. 5.2 Правил було передбачено продовження строку користування позикою, з якими відповідач була ознайомлена до підписання Договору. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу є розумним з урахуванням складності справи, обсягу підготовлених процесуальних документів, витраченого часу.
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 червня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за кредитним договором № 75229867 від 18 червня 2021 року в сумі 30 601 грн 77 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9032 грн 00 коп.; заборгованість за відсотками - 21 569 грн 77 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» 5662 грн 40 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість згідно розрахунку позивача, що підлягає стягненню. Витрати на правничу допомогу з урахуванням складності справи, часу та обсягу виконаних робіт та наданих послуг, принципу розумності та співмірності було зменшено до 3000 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Підодвірний Т.І., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять жодних доказів укладення договору № 75229867 від 18 червня 2021 року, а саме: відсутні оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти, інформація чи проходила особа ідентифікацію, докази проведення такої ідентифікації, відповідь про прийняття пропозиції (акцепт), підтвердження вчинення електронного правочину. Апелянт вказує, що Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 зазначав, що розміщення договору за посиланням в простому форматі не є підтвердженням цілісності й незмінюваності тексту цього договору. В той же час, суд першої інстанції не зважаючи на заперечення відповідача не звернув на це увагу. Крім того апелянт вказує, що згідно п. 2.2 Договору строк кредитування становить 30 днів, доказів змін умов договору матеріали справи не містять. Водночас позивачем заявлено до стягнення проценти, нараховані поза межами строку кредитування, та вони відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими, оскільки значно перевищують тіло кредиту.
Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Отже будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію", згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).
Частиною першою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до змісту частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Приписами частини четвертої статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 18 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою був укладений договір позики № 75229867, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язався передати у власність позичальнику грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити проценти від суми позики (п.1 договору).
Відповідно до пункту 12 цього договору він укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт пропозиції), та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідачки на укладення договору на погоджених умовах (а.с. 16 зв.).
Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з якою укладено Договір позики №№ 75229867 від 18 червня 2021 року, ідентифікована ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор - 8Тw0kAWI24; час відправки ідентифікатора позичальнику - 18.06.2021 15:16:24; електронна пошта на яку було відправлено ідентифікатор -553355ks@ukr.net. Особу перевірено за системою BankID НБУ.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, у якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 07 жовтня 2026 року у справі № 674/1542/24.
Отже, Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України "Про електронну комерцію" прирівнюється до письмової форми.
При укладенні спірного кредитного договору № 75229867 відповідачкою здійснені дії, які чітко свідчать про її свідомий вибір щодо укладення договору. Без здійснення входу на сайт ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» без її ідентифікації та верифікації її платіжної картки, без підписання кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладення договору було б неможливе. ОСОБА_1 повідомила усі власні персональні дані, в тому числі реєстраційний номер облікової карти платника податків, адресу проживання, номер банківської карти на яку необхідно перерахувати кошти, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти.
В апеляційного суду немає сумнівів щодо відповідності поданого позивачем примірнику кредитного договору підписаного одноразовим ідентифікатором його оригіналу, зважаючи на сукупність досліджених доказів.
За такого, на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд першої інстанції вірно вважав доведеними факт укладання ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі.
Посилання в апеляційній скарзі на висновки, викладені Верховним Судом у справі №758/14925/23 від 04 лютого 2026 року колегія суддів відхиляє, оскільки вони є відмінними від фактичних обставин у справі, яка переглядається.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних доказів укладення кредитного договору з відповідачкою є необґрунтованими.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Положеннями ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Абзацем першим частини першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За умовами укладеного 18 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договором позики № 75229867, сума кредиту становить 9032 грн. (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п.п. 2.2., 2.3 кредит надається строком на 30 днів, до 18 липня 2021 року, за користування яким позичальник сплачує позикодавцю 1,89% у день. Тип процентної ставки фіксований. Розмір процентів за понадстрокове користування позикою (її частиною) складають 2,70% у день, знижена процента ставка становить 1,89% у день.
Додатком №1 до договору позики № 75229867 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 18.06.2021 є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 17).
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, надавши відповідачці грошові кошти в обумовленому Договором розмірі, що підтверджується листом ТОВ «ФК «Фінекспрес» про прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: 1) дата 18.06.2021; 2) номер платежу 15f098f3-f313-4076-9176-415clb5b9fae; 3) сума 9032,00 грн.; 4) отримувач ОСОБА_1 - ЕПЗ номер НОМЕР_2 . (а.с. 18 зв.), копією платіжної інструкції від 18.06.2021 року №15f098f3-f313-4076-9176-415clb5b9fae (а.с. 19).
Крім того зарахування коштів 18 червня 2021 року у сумі 9032 грн на банківську картку ОСОБА_1 підтверджується наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» випискою з рахунку по банківській картці відповідачки НОМЕР_3 за період з 18.06.2021 року по 21.06.2021 року.
Доказів, які б заперечували факт перерахування кредитних коштів за вищевказаними договорами ОСОБА_1 , не надано.
Отже відповідачкою отримання коштів за кредитним договором № 75229867 від 18 червня 2021 року в розмірі 9032 грн не спростовано.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних доказів отримання нею коштів за кредитним договором є необґрунтованими.
04 січня 2022 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу №025-040122, за яким ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75229867.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 05/12/25 від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 75229867 у загальному розмірі 30 601 грн 77 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту-9032 грн 62 коп., заборгованість за процентами -21 569 грн 77 коп.
Встановивши, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання з повернення кредиту, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором.
Щодо посилань апелянта на те, що умови кредитного договору щодо розміру відсотків є несправедливими у розумінні ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", порушують принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, то слід зазначити наступне.
Так, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 215 ЦК України виокремлює два випадка недійсності правочинів: оспорюваний та нікчемний правочин.
Так, відповідно до наведеної норми права підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною п`ятою статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Аналізуючи вказані норми права, можна дійти висновку про те, що для визнання несправедливими певних умов правочину зі споживачем, він повинен звернутися до суду з відповідними позовними вимогами, наприклад, про кабальні (завідомо невигідні, несправедливі) умови договору тощо. Наведеними вище правовими нормами не встановлено можливість суду вважати такі умови нікчемними.
Статтею 13 ЦПК України встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, а саме, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, суд не має права давати оцінку справедливості тим чи іншим умовам кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення відповідних позовних вимог стороною договору, інакше порушується загальна засада цивільного законодавства - принцип свободи договору, передбачений пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України.
Так, у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновків, як сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження 61-92св24), та зокрема зазначив, що оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.
За такого, оскільки відповідачкою зустрічних позовних вимог щодо оспорювання встановленого кредитним договором розміру процентів не було заявлено, то доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Разом із тим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення процентів поза межами тридцятиденного строку договору.
Так, обґрунтовуючи вимоги про узгодження з відповідачкою умов пролонгації строку кредитування ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» посилалося на Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи кредитний договір, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину договору позики, укладеного сторонами 18 червня 2021 року.
Викладене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді можливість пролонгації і відповідно нарахування відсотків протягом довшого строку, ніж 30 днів з дня укладення договору позики і до 16.07.2021 включно.
У постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Також, з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що ОСОБА_1 частково погасила кредит на загальну суму 12 291 грн 82 коп., які були зараховані як плата за відсотками, у тому числі за період за межами строку кредитування
Таким чином, зазначена сума підлягає врахуванню на погашення кредиту на умовах, погоджених між сторонами.
Залишок до сплати складає 1862 грн 68 коп.
З огляду на викладене з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором № 75229867 від 18 червня 2021 року у розмірі 1862 грн 68 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 1862 грн 68 коп.
За таких обставин, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи щодо змісту умов укладеного відповідачкою кредитного договору, що призвело до помилкового визначення розміру заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України судове рішення підлягає зміні.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
За такого, згідно приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності покладення на сторони судових витрат до задоволених позовних вимог (6,08%), рішення суду в частині стягнення з відповідачки судових витрат також підлягає зміні шляхом стягнення 161 грн 90 коп. судового збору та 273 грн 60 коп. витрат на правничу допомогу, а всього 435 грн 50 коп.
Крім того відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 3750 грн 80 коп. судового збору, сплаченого за апеляційну скаргу.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Підодвірним Тарасом Івановичем - задовольнити частково.
Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 червня 2026 року змінити.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за кредитним договором №75229867 від 18 червня 2021 року у розмірі 1862 грн 68 коп. (одна тисяча вісімсот шістдесят дві гривні шістдесят вісім копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту - 1862 грн 68 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» 435 грн 50 коп. (чотириста тридцять п`ять гривень п`ятдесят копійок)- в рахунок відшкодування судових витрат.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» на користь ОСОБА_1 судовий збір за апеляційну скаргу в розмірі 3750 грн 80 коп. (три тисячі сімсот п`ятдесят гривень вісімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України
Головуючий В.В. Коломієць
Судді Т.В. Серебрякова
Н.О. Тищук
Повне судове рішення складено 20 жовтня 2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua