Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №490/2316/23 — Миколаївський апеляційний суд

Суд: Миколаївський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №490/2316/23

Суддя: Яворська Ж. М.

20.10.26

22-ц/812/2122/26

Справа №490/2316/23

Провадження № 22-ц/812/2122/26

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,

за відсутності учасників справи повідомлених належним чином про дату, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2026 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Чулуп О.С., дата складання повної ухвали не зазначена, у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/ бездіяльність державного виконавця

В С Т А Н О В И В:

02 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії/ бездіяльність державного виконавця.

Скарга мотивована тим, що на виконанні у Центральному відділі ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавчий лист, виданий Центральним районнним судом м. Миколаєва 02 листопада 2023 року по цивільній справі № 490/2316/23.

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження №73686540, рішенням зазначеного суду від 24 серпня 2023 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закінчення ним навчання, але не пізніше досягнення 23-річного віку.

Вказане рішення набрало законної сили у жовтні 2023 року (постанова Миколаївського апеляційного суду від 17.10.23 року, якою зменшено розмір аліментів до 1/6 частини доходу).

В основу процесуальних рішень обох судових інстанцій, зокрема, була покладена довідка навчального закладу м. Кембриджа (Англія) про навчання сина з вересня 2022 року до липня 2024 року, що була долучена стягувачкою до своєї позовної заяви у березні 2023 року.

Оскільки станом на липень 2024 року згадане судове рішення про стягнення аліментів (з урахуванням доказів про час навчання) за вказаний період було виконано в повному обсязі, а нові докази продовження сином навчання у 2024/2025 навчальному році виконавчій службі стягувачкою не були надані, 07 серпня 2024 року заявник звернувся до Головного державного виконавця Центрального відділу ДВС міста Миколаєва міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) А.П. Лемещенко із заявою про витребування у ОСОБА_2 відповідного документу, а в разі його відсутності - припинення подальшого стягнення аліментів.

08 серпня 2024 року виконавцем було винесено постанову про припинення стягнення з заявника аліментів (як згодом стало відомо заявнику, без витребування такої довідки).

У березні 2025 року стягувачка звернулася до Центрального районного суду м. Миколаєва зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання рішень. В тексті її скарги зазначалося, що виконавча служба своєчасно не направила їй копію постанови від 08 серпня 2024 року і безпідставно відмовляється поновити виконавче провадження №73686540, незважаючи на надання нею нової довідки про навчання сина від 23 вересня 2024 року.

У матеріалах виконавчого провадження також міститься копія супровідного листа ОСОБА_2 від 28 грудня 2024 року своєму представникові, адвокату Зеленській А.П., і клопотання останньої від 24 січня 2025 року про долучення зазначеної довідки до матеріалів виконавчого провадження. Проте, державний виконавець А.П. Лемещенко у листі-відповіді на заяву ОСОБА_1 від 13 листопада 2025 року зазначає, що довідка про навчання була долучена представником скаржниці лише 09 травня 2025 року, тобто уже в судовому засіданні.

Вказує, що у травні 2025 року представником Центрального відділу ДВС суду були надані докази скасування постанови головного державного виконавця Лемещенко А.П. від 08 серпня 2024 року та поновлення виконання рішення про стягнення аліментів і провадження по скарзі судом було закрито.

За період з серпня 2024 року по травень 2025 року включно утворилася заборгованість по аліментам у розмірі близько 100 000 грн. Як наслідок, було блокування банківських рахунків, арешт майна, обмеження прав боржника.

Скаржник вказує, що за період з серпня 2024 року по травень 2025 року включно утворилася заборгованість по аліментам у розмірі близько 100 000 грн. У червні-вересні 2025 року внаслідок утримань з його пенсійного забезпечення (від 100 до 50 його відсотків) вказана заборгованість була погашена, що було зафіксовано низкою постанов, винесених виконавцем 14 жовтня 2025 року.

Проте, без будь-яких обґрунтувань чи пояснень державний виконавець А.П. Лемещенко продовжувала стягувати половину пенсії скаржника ще в жовтні і листопаді минулого року. На його заяви про неприпустимість таких дій, виконавець лише обіцяла повернути «переплату», яка загалом сягнула більше 40 000 грн, в наступних періодах.

Скаржник вказує, що він звернувся до виконавця із заявою про проведення перерахунку заборгованості за виконавчим провадженням № 73686540 та зарахування «переплати» у розмірі 42346,46 грн в рахунок майбутніх платежів; винесення та направлення Управлінню ПФУ у Миколаївській області постанови про зупинення стягнення з нього аліментів до моменту повного вичерпання суми переплати; надання йому копії оновленого розрахунку заборгованості (переплати); надання йому також копії довідки про продовження ОСОБА_3 навчання у 2025/2026 навчальному році, якщо такий документ уже міститься в матеріалах виконавчого провадження, чи повідомлення про причини його відсутності. Незважаючи на це, з інформування банку від 23 березня 2026 року скаржник дізнався, що з його поточної пенсії за березень 2026 року знову утримано 1/6 частину в якості аліментів. Будь-яких повідомлень із Центрального відділу ДВС м. Миколаєва стосовно наслідків вирішення його заяви від 12 березня 2026 року на ім`я державного виконавця Лемещенко А.П. не надходило і донині.

Посилаючись на викладене, боржник просив зобов`язати держаного виконавця здійснити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню №73686540 з урахуванням існуючої переплати в сумі 42346,46 грн та допустимих доказів продовження навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у 2025/2026 навчальному році чи припинення ним навчання; визначити подальший порядок виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 серпня 2023 року по цивільній справі № 490/2316/23 (виконавчий лист від 02.11.2023) та направити Управлінню ПФУ у Миколаївській області відповідний припис про зупинення чи зменшення розміру щомісячних відрахувань з його пенсійного забезпечення до повного погашення зазначеної переплати в сумі 42346,46 грн; до закінчення виконання зазначеного судового рішення і закриття виконавчого провадження регулярно, не рідше одного разу на рік, належним чином поновлювати інформацію про навчання утриманця.

Також просить зобов`язати Головного державного виконавця Центрального відділу ДВС міста Миколаєва Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко А. П. надати звіт про виконання ухвали суду у цій справі у передбаченому законом порядку.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2026 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Лемещенко Анастасії Паівлівни залишено без задоволення.

Ухвала суду мотивована тим, що судом встановлено, що виконавцем було проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 73686540 з примусового виконання виконавчого листа № 490/2316/23 з врахуванням переплати в розмірі 42346 грн. Також судом встановлено, що державним виконавцем здійснювались заходи щодо отримання та поновлення інформації про продовження або закінчення навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме надсилались вимоги та запити до стягувача про отримання довідки щодо навчання дитини

Таким чином суд прийшов до висновку, що дії державного виконавця під час здійснення виконання виконавчого провадження № 73686540 здійснені ним у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу у повному обсязі.

Вказував, що зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що державним виконавцем допущено надмірне стягнення аліментів на загальнну суму 42346 грн, яке зафіксовано ним у своєму розрахунку заборгованості у грудні 2025 року.

Заявник вважає, що вказана сума надмірного стягнення виникла саме через порушення виконавцем встановлених законом і судовим рішенням розмірів стягнення аліментів. А саме у жовтні та листопаді 2025 року, коли заборгованість була погашена у повному обсязі, було стягнуто фактично половину пенсійного забезпечення скарнжика, замість 1/6 його частини. Тобто, вся переплата у розмірі 42346 грн виникла внаслідок неправомірних дій державного виконавця.

Вказує, що заборгованість 2024 року була штучно створена самим державним виконавцем через передчасне винесення нею 08 серпня 2024 року постанови про закриття виконавого провадження без попереднього витребування у боржника довідки про навчання сина заявника. Оскільки у кінці травня 2025 року зазначена постанова була скасована начальником Центрального ДВС, виконавець ОСОБА_5 продовжувала стягувати половину пенсійного утримання заявника ще протягом наступних двох місяців, тільки після повторної скарги розмір стягнення було унормовано з судовим рішенням.

В оскаржуваній ухвалі суд послався на досліджену ним постанову державного виконавця від 22 грудня 2025 року. Зокрема, що нею «постановлено, що під час відрахування з пенсії боржника аліментів враховувати те, що станом на 30.11.2025 року у боржника наявна переплата яка складає 42346 грн». Однак, у тексті зазначеної постанови, як і в ухвалі суду, відсутня будь-яка інформація про те, яким чином Пенсійни фонд України має враховувати цю переплату, відповідний розрахунок заборгованості з урахуванням ліквідації цієї переплати відсутній, як і не наведено навіть концептуального алгоритму погашення «переплачених» 42346 грн на майбутнє.

Вказує, що судом першої інстанції не надано належну оцінку листу від 12.03.2026 №30267 начальника Центрального відділу ДВС, зокрема про те, що пан ОСОБА_6 у тексті зазначеного листа прямо визнає факт порушення з боку головного державного виконавця Лемещенко положень абз. 2 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» в частині стягнення з ОСОБА_1 аліментів у більшому розмірі, ніж визначено виконавчим документом, а також п. 4 розділу XVI Інструкції МЮ України від 02.04.2012 № 512/5 (в редакції наказу Мінюсту від 29.09.2016 № 2832/5), а саме – не здійснено розрахунок в автоматизованій системі виконавчого провадження. Тобто, лише внаслідок заяв і скарг ОСОБА_1 , факт надмірного стягнення з нього аліментів всупереч чинним правовим нормам і виконавчим документам було установлено і формалізовано шляхом внесення у новий розрахунок (постанова головного державного виконавця від 22.12.2025 року) суми переплати. В цьому ж листі начальник Центрального ДВС повідомляє, що «за виявлені порушення ініційовано питання про зменшення головному державному виконавцю ОСОБА_7 розмір премії за січень 2026 року».

Також заявник посилається на порушення судом першої інстанції строків розгляду вказаної скарги.

Звертає увагу суду, що неодноразово звертався до державного виконавця з прохунням витребувати довідку про продовження сином навчання у 2024/2025 навчальному році, проте 08 серпня 2024 року виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління юстиції України просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

У судове засіданні учасники справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи не зявилися.

Справу розглянуто за їх відсутності, що не суперечить приписам частиним 2 статті 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 серпня 2023 року, яке змінено постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку.

02 листопада 2023 року Центральним районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист.

27 грудня 2023 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС Лемещекно А.П. відкрито виконавче провадження №73686540 з примусового виконання вищевказаного рішення суду.

Відповідно до розрахунку державного виконавця заборгованість по аліментам станом на 30 грудня 2023 року склала 84 150 грн 85 коп.

08 січня 2024 року постановою державного виконавця було звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи брожника та направлено для виконання до Пенсійного фонду України у Миколавській області.

07 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з припиненням дитиною навчання, до якого було долучено лист та його нотаріально посвідчений переклад.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, на 08 червня 2024 року заборгованість на дату закінчення виконавчого провадження відсутня.

Постановою головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Лемещенко А.П. від 08 серпня 2024 року закінчено виконавче провадження №73686540 з примусового виконання виконавчого листа № 490/2316/23 на підставі пункту 7 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до довідки від 23 вересня 2024 року ОСОБА_8 зареєстрований в університеті ОСОБА_9 на 2024-2025 навчальний рік. Дата початку курсу: 16 вересня 2024 року, очікувана дата закінчення: 05 травня 2028 року. Вказане підтверджується і довідкою від 16 травня 2025 року.

Відповідно до постанови начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15 травня 2025 року дії головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) Лемещенко А.П. при здійсненні виконавчого провадження № 73686540 визнано такими, що вчиненні з порушенням вимог частини 1 пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Скасовано постанову головного державного виконавця Лемещенко А.П. про закінчення виконавчого провадження від 08 серпня 2024 року.

Із постанови вбачається, що державним виконавцем Лемещенко А.П. вчинялися заходи щодо примусового виконання виконавчого документа від 02 листопада 2023 року з порушенням способу та порядку, встановлені виконавчим документом і Законом, що свідчить про встановлення фактів недотримання вимог чинного законодавства.

Постановою головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Миколаєва ПМУМЮ (м. Одеса) від 15 травня 2025 року Лемещенко А.П. відновлено виконавче провадження № 73686540 з виконання виконавчого листа № 490/2316/23, виданого 02 листопада 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 28 березня 2023 року і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до 23 років.

Виконавчий лист надійшов до Центрального відділу ДВС 10 червня 2025 року.

Станом на 11 червня 2025 року заборгованість по аліментам складала 92472 грн.

Постановою державного виконавця від 11 червня 2025 року звернуто стягнення на заробітку плату, пенсію та інші доходи боржника.

Згідно пункту 2 цієї постанови відповідальну особу за утримання коштів з боржника зобов`язано здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 50% від всіх доходів боржника до виплати загальної суми боргу 92472 грн.

13 червня 2026 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника на загальну суму 92472 грн.

Цього ж дня державним виконавцем винесено платіжні інструкції для примусового списання коштів з арештованих рахунків у АТ КБ «Приватбанк», АТ «Райффайзен Банк».

Станом на 30 червня 2025 року заборгованість склала 110451 грн.

02 липня 2025 року до відділу ДВС надійшли кошти у розмірі 60309 грн.46 коп., які перераховано стягувачу.

Після чого 09 липня 2025 року, 16 серпня 2025 року, 10 версеня 2025 року на рахунок з обліку депозитних сум надійшло кошти на загальну суму 83239 грн.20 коп.( 27746.40 х3).

Згідно розрахунку заборгованості від 14 жовтня 2025 року, станом на 30 вересня 2025 року заборгованість відсутня, переплата склала 5351 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим документом № 490/2316/23 заборгованість станом на 30 листопада 2025 року відсутня, наявна переплата в розмірі 42 346 грн.

Постановою головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) від 03 грудня 2025 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Згідно пункту 2 цієї постанови відповідальну особу за утримання коштів з боржника зобов`язано здійснювати відрахування із доходів боржника у поточних аліментів у розмірі, визначеному виконавчим документом - 1/6 частки з усіх видів заробітку( доходу) щомісяця, до закінчення ОСОБА_10 навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років. Також зазначено про припинення утримання згідно постанови про звернення стягнення за заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника від 11 червня 2025 року.

Державним виконавцем Лемещенко А.П. від 05 грудня 2025 року надіслано ОСОБА_2 запит про надання інформації про продовження або закінчення навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) від 22 грудня 2025 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Також постановлено, що під час відрахування з пенсії боржника аліментів враховувати те, що станом на 30 листопада 2025 року у боржника наявна переплата, яка складає 42346 грн та припинити відрахування пенсії боржника за постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 03 грудня 2025 року № 73686540.

Головним державним виконавця Лемещенко А.П. направлено стягувачці вимогу від 27 лютого 2026 року про надання інформації про подовження або закінчення навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якщо навчання продовжується на 2025/2026 навчальний рік, надати станом на дату отримання цієї вимоги відповідний підтверджуючий документ.

Відповідно до відповіді ОСОБА_2 від 04 березня 2026 року на запит головного державного виконавця Лемещенко А.П. від 27 лютого 2026 року остання повідомила, що вона вже надсилала довідку, яка підтверджує навчання ОСОБА_11 в університеті в 2025-2026 роках

Із розрахуноку заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим документом №490/2316/23 вбачається, що заборгованість по аліментам станом на 29 травня 2026 року відсутня, наявна переплата в розмірі 42346 грн.

Довідкою від 04 березня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_12 зареєстрований в університеті ОСОБА_9 на 2025-2026 навчальний рік. Дата початку курсу: 16 вересня 2024 року, очікувана дата закінчення: 05 травня 2028 року.

Листом Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві від 26.03.2026 року ОСОБА_13 повідомлено, що згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 12 березня 2026 року заборгованість станом на 28 лютого 2026 року відсутня. Розрахунок складено з врахуванням переплати. Станом на 26 березня 2026 року переплата становить 42346 грн.

Листом начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві від 12 березня 2026 року ОСОБА_1 повідомлено, що інформація щодо не бажання головного державного виконавця Лемещенко А.П. витребувати від стягувача довідку про навчання дитини не є дійсною, оскільки в матеріалах виконавчого провадження наявний запит державного виконавця від 05 грудня 2025 року та вимога державного виконавця від 27 лютого 2026 року шодо інформації про продовження або закінчення навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вивчивши матеріали скарги, перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України "Про виконавче провадження").

На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно вимог частин 1,2 статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зі статтею 71 Закону "Про виконавче провадження" порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, надходження виконавчого документа на виконання від стягувача. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

У частині 3 статті 195 СК України зазначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) вказано, що "… саме на виконавця покладено обов`язок щомісячно обчислювати як розмір аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), так і заборгованість зі сплати аліментів і повідомляти про її існування та розмір сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику".

Отже, законодавець визначив обов`язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19)).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII).

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункти 1, 16 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону №1404-VІІІ).

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 760/19348/20 (провадження № 61-7645св21) зазначено, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність. Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу.

Також у постанові від 15 липня 2026 року у справі № 369/14957/24 Верховний Суд зазначив, що бездіяльність як порушення має триваючий характер. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу.

Верховний Суд у постанові від 25 березня 2020 року в справі № 175/3995/17-ц (провадження № 61-36762св18) зазначив, що триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом. Таким чином, бездіяльність виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 26 березня 2025 року в справі № 910/1114/21, від 13 серпня 2025 року у справі № 947/30750/19 (провадження № 61-4865св25).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав ЦПК України передбачає спеціальні форми реагування, зокрема розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах (див. постанови Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 207/3019/17 (провадження № 61-4142св24), від 10 грудня 2024 року у справі № 755/7196/22 (провадження № 61-12242св23) та ін.).

В цій справі, після скасування постанови державного виконавця від 08 серпня 2024 року, яка була передчасною, без перевірки інформації щодо продовження навчання повнолітнім ОСОБА_3 , наслідком якої державним виконавцем було штучно створена заборгованість ОСОБА_1 по аліментам з серпня 2024 року по червень 2025 року, яка станом на 30 червня 2025 року становила 110451 грн. Для погашення заборгованості державним виконавцем було направлено на виконання до Пенсійного фонду України у Миколаївській області постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника від 11 червня 2025 року, накладено арешт на кошти боржника у банківських установах.

Зазначені дії державного виконавця, хота і були направлені на виконання судового рішення про стягнення аліментів, але в результаті тривалої бездіяльності державного виконавця, яка своєчасно не прийняла заходів для скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату від 11 червня 2025 року та постанов про накладання арешту на грошові кошти боржника в банківських установах, у боржника станом на 30 вересня 2025 року мала місце переплата у розмірі 5351 грн, а на 30 листопада 2025 року вже у розмірі 42346 грн.

І лише постановою державного виконавця від 03 грудня 2025 року відповідальну особу за утримання коштів з боржника Пенсійного фонду України в Миколаївській області було зобов`язано здійснювати відрахування із доходів боржника поточних аліментів у розмірі, визначеному виконавчим документом - 1/6 частки з усіх видів заробітку ( доходу) щомісяця, до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років та припинити утримання згідно постанови про звернення стягнення за заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника від 11 червня 2025 року.

Колегія суддів, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшла висновку, що переплата по аліментах у розмірі 42 346 грн виникла внаслідок тривалої неправомірної бездіяльності державного виконавця та неналежного виконання своїх обов`язків щодо неупередженого та ефективного вчинення виконавчих дій.

Оскільки переплата зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму щомісячного платежу майже у чотири рази, виникла саме з вини державного виконавця, кошти у розмірі 42346 грн не можуть бути повернуті боржнику, бо сплачені в рахунок погашення заборгованості по аліментам, які є власністю повнолітнього ОСОБА_3 , колегія суддів вважає за необхідне за вказаних обставин зобов`язати головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко А.П. здійснити правильний перерахунок переплати за виконавчим провадженням №73686540 та скоригувати суми переплати в межах вказаного виконавчого провадження з врахуванням періоду навчання ОСОБА_10 .

Щодо вимоги боржника про визначення подальшого порядку виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 серпня 2023 року по цивільній справі №490/2316/23 та направлення Управлінню Пенсійного фонду України у Миколаївській області відповідного припису про зупинення чи зменшення розміру щомісячних відрахувань з його пенсійного забезпечення до повного погашення зазначеної переплати в сумі 42346,46 грн.

Так, відповідно до вимог Сімейного кодексу України аліменти є щомісячними платежами, які сплачуються на утримання дитини. Державний виконавець при виконання рішення суду повинен дотримуватися вимог того, що судом визначено розмір аліментів, який не може бути зменшений державним виконавцем самовільно.

Приписами статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначає вичерпний перелік підстав для зупинення вчинення виконавчих дій (наприклад, звернення до суду щодо розстрочки, перебування боржника у строковій службі, призначення експертизи тощо). Переплата аліментів серед цих підстав відсутня.

За такого колегія суддів не вбачає підстав для покладання на державного виконавця обовязку для прийняття рішення про зупинення виконавчого провадження чи зменшення щомісячного платежу, який стягується за рішенням суду до того часу як буде вичерпано суму переплати по аліментам та направлення його до Пенсійного фонду України в Миколаївській області для виконання.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право, і навіть зобов`язаний вимагати від стягувача довідку з навчального закладу, оскільки здійснюється примусове виконання рішення суду про стягнення аліментів на користь особи, яка продовжує навчання до досягнення 23 років.

За такого вимога ОСОБА_1 про зобов`язання головного державного виконавця Центрального відділу ДВС Лемещенко А.П. до закінчення виконання рішення суду про стягнення аліментів регулярно, не рідше одного разу на рік, належним чином оновлювати інформацію про навчання утриманця, фактично зводиться до прохання суду зобов`язати вказану особу виконувати ті функції, які вона і покликана здійснювати на підставі статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», а законом не вимагається прийняття ще і окремого судового рішення щодо зобов`язання виконавця вчиняти ці ж самі заходи. За такого апеляційний суд приходить до висновку про необгрунтованість вказаної вимоги.

Разом з тим, згідно із частиною 8 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Аналіз статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить, що обов`язки сторін виконавчого провадження - це нормативно закріплені вид та межі правової поведінки стягувача й боржника, дотримання яких є обов`язковим.

Отже, невиконання обов`язків можна характеризувати як уникнення сторонами виконавчого провадження, здійснення покладених на них законами та підзаконними актами обов`язків і зобов`язань під час примусового виконання судового рішення, що призвело чи може призвести до негативних наслідків або заподіяння шкоди. Тобто, стягувач ОСОБА_2 не позбавлена можливості самостійно, до початку навчального року, на адресу державного виконавця направляти довідку про продовження навчання сина ОСОБА_3 , вірність перекладу якої повинна бути засвідчена в установленному законом порядку, не чекаючи вимоги з боку державного виконавця.

Зважаючи на наведене, вимоги апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.

Апеляційний суд у межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Колегія суддів дійшла висновків, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення скарги, зобов`язавши головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко А.П. здійснити правильний перерахунок переплати за виконавчим провадженням №73686540 та скоригувати суми переплати в межах вказаного виконавчого провадження з врахуванням періоду навчання ОСОБА_3 . У задоволені інших вимог скарги слід відмовити.

Відповідно до частини 4 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно з частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у цій справі, є дата складення повного судового рішення - 20 жовтня 2026 року.

Керуючись статтями 268, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко Анастасії Павлівни задовольнити частково.

Зобов`язати головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко Анастасію Павлівну здійснити правильний перерахунок переплати за виконавчим провадженням №73686540 та скоригувати суми переплати в межах вказаного виконавчого провадження з врахуванням періоду навчання ОСОБА_4 .

В іншій частині у задоволенні скарги відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 20 жовтня 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua