Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №753/4613/24 — Київський апеляційний суд

справа № 753/4613/24

головуючий у суді І інстанції Осіпенко Л.М.

провадження № 22-ц/824/3260/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Применко Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Рева Інна Олександрівни на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2025 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У березні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просила суд: стягнути з ОСОБА_1 на її користь 344 562 грн 52 коп. матеріальної та 200 000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 10 листопада 2022 року близько 17 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, пр. Бажана, в районі заїзду до вул. Ревуцького, водій електровелосипеду марки «НАТАСНІ» ОСОБА_1 , рухаючись зі сторони метро «Харківська» у напрямку метро «Позняки» у місті Києві здійснив наїзд на неї, як пішохода, яка рухалась у попутному напрямку. Після наїзду вона знепритомніла, а коли прийшла до тями, поряд з нею знаходився відповідач, який запропонував їй викликати швидку медичну допомогу, однак надалі від подальшої участі в наданні необхідної допомоги фактично самоусунувся.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а саме: закрита травма правого колінного суглобу-імпресійний перелом задніх відділів латерального виростку великогомілкової кістки, ушкодження латерального меніску та розрив заднього рогу його, ушкодження медіального меніску, субтотальний розрив передньої хрестоподібної зв`язки та розрив медіальної колатеральної зв`язки, синовіт, набряк параартикулярних м`яких тканин; закрита травма лівого колінного суглобу - перелом голівки малогомілкової кістки без зміщення, ушкодження медіальної колатеральної зв`язки, синовіт.

05 грудня 2022 року та 11 січня 2023 року позивачці проведено операції на двох колінних суглобах.

Відповідно до висновку експерта № 042/1-390-2022 від 16 березня 2023 року, характер та морфологія виявлених ушкоджень свідчать про те, що вони утворились внаслідок травматичної дії тупих предметів, що могло бути при транспортній травмі (травма при зіткненні електровелосипеду, який рухався, з пішоходом), за давністю можуть відповідати вказаному терміну.

За цим фактом 10 грудня 2022 року було відкрито кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100020004182 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 291 КК України.

Постановою слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві майора поліції Кулицького Д.С. від 30 травня 2023 року кримінальне провадження № 12022100020004182 від 10 грудня 2022 року закрито у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 291 КК України.

Таким чином, позивачці була завдана матеріальна та моральна шкода відповідачем, як водієм електровелосипеду, оснащеним електродвигуном, що є джерелом підвищеної небезпеки у розумінні пункту 1.10 ПДР України та статті 1187 ЦК України.

Майнова (матеріальна) шкода полягає у витратах на лікування, на хірургічне втручання та збитків у вигляді неотриманих доходів (упущена вигода), всього на загальну суму 344 562 грн 52 коп. (52 968 грн 52 коп. + 291 594 грн.).

Крім того, позивачка зазнала фізичного болю та страждань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, яке заподіяв їй відповідач, та відповідно до статті 23 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди, яку вона оцінює у 200 000 грн.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2025 року частково задоволено позов ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 147 199 грн, моральну шкоду у розмірі 50 000 грн та судовий збір у розмірі 1 994 грн 19 коп., а всього стягнути у розмірі 201 466 грн 78 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутність вини відповідача у дорожньо-транспортній пригоді та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Понесені позивачкою витрати у заявленому неї розмірі підводженні належними письмовими доказами, які логічно узгоджуються з іншими належними доказами: медичною документацією та висновком судової медичної експертизи. Судом зазначено, що позивачкою доведено належними і допустимим доказами зменшення її загальної працездатності у період з 10 листопада 2022 року по 13 січня 2023 року, тобто протягом двох місяців після дорожньо-транспортної пригоди. Посилаючись на принципи розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов у частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 50 000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Рева І.О. подала апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким зменшити розмір матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 147 199 грн до 12 000 грн та розмір моральної шкоди з 50 000 грн до 10 000 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що саме груба необережність потерпілої (позивача) та порушення останньою ПДР України перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням шкоди (постанова про закриття кримінального провадження №12022100020004182 та інші матеріали кримінального провадження №12022100020004182), у відповідача як водія не було технічної можливості уникнути наїзду на потерпілу шляхом застосування екстреного гальмування (що знайшло своє відображення в висновку експерта від 15 травня 2023р. №СЕ-19/111-23/16892-ІТ).

Вказує, що з первинних даних медичних документації, які фіксувалися відразу після ДТП безпосередньо зі слів самої ОСОБА_2 вбачається, що вона впала на праве коліно та саме на праву кінцівку вона не мала змоги встати та відчувала значний біль. Про ушкодження лівого коліна ОСОБА_2 не зазначала.

З копії висновку експерта № 042/1-390-2022 вбачається, що вперше скарги на біль в лівому коліні у позивачки з`явились лише 28 листопада 2022 року, тоді як ДТП відбулось 10 листопада 2022 року. Тобто на думку експерта 18 днів позивач мала перелом малогомілкової кістки без зміщення, ушкодження медіальної колатеральної зв`язки, синовіт та не відчувала болю.

Зазначає, що синовіт колінного суглобу - це захворювання колінного суглобу, що викликає біль, дискомфорт і набряк суглоба, неможливість рухів, згинання та розгинання.

Пацієнт не може пересуватись, навантажуючи кінцівку, це викликає біль. У свою чергу при переломах малогомілкової кістки основним симптомом є біль.

Очевидно, що у випадку травмування лівого коліна 10 листопада 2022 року, позивач не могла не мати больових відчуттів, що ставить під сумнів отримання нею травми саме 10 листопада 2024 року.

Разом з тим, експерт не навела міркувань щодо того, чи могла позивач отримати травму лівого коліна після 10 листопада 2022 року, оскільки наданою для експертизи медичною документацією не підтверджується травмування лівого коліна саме 10 листопада 2022 року.

Також у висновку експерта фігурує діагноз «хондромаляція». Указаний діагноз свідчить про знос, стоншення суглобового хряща, тобто вказує на вікові дегенеративні зміни у суглобах. Очевидним є те, що експерт не досліджувала амбулаторні карти позивачки, заведені до 10 листопада 2022 року, інакше встановила б наявність в неї вказаної хвороби суглобів ще до ДТП (наявність вказаного діагнозу позивач підтвердила на запитання представника відповідача в суді першої інстанції). У свою чергу в висновку фігурує термін «тотальна хондромаляція», що вказує на те, що травми не могли бути свіжими. Зазначає, що в висновку фігурує поняття «суглобовий хрящ стоншений». Як було зазначено мною вище, стоншення хряща відбувається внаслідок вікових дегенеративних змін, а не разової травми. Суглоб стоншується через постійні навантаження та активний спосіб життя.

Зазначає, що указані обставини ставлять під сумнів об`єктивність та правдивість висновку експерта, зважаючи ще й на те, що експерт не досліджувала механізм падіння позивачки та ймовірно не знайомилась з протоколом слідчого експеримента. Окрім того, частина використаних під час експертизи документів (амбулаторні карти позивачки) не відповідають вимогам чинного законодавства (не прошнуровані, не пронумеровані), що ставить під сумнів достовірність наданих для дослідження документів (до матеріалів справи досліджувана експертом медична документація також не була надана).

У травні 2024 року представник відповідача-адвокат Черних В.О. - звернулась до суду з клопотанням про виклик та допит експерта, проте судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки експертиза в межах справи № 753/4613/24 не призначалась, що на думку суду виключало можливість допиту експерта, який проводив експертизу в межах кримінального провадження.

Незважаючи на наявність суттєвих розбіжностей та неточностей, неповноту відомостей у висновку експерта № 042/1-390-2022 від 16 березня 2023 року та неможливість сторони відповідача їх усунути шляхом допиту експерта, суд першої інстанції все ж поклав вказаний висновок в основу оскаржуваного рішення.

Вказує, що у матеріалах справи наявний акт виконаних робіт № 88 від 15 листопада 2022 року, однак направлення на МРТ позивачем не долучено, з квитанції не зрозуміло, за МРТ чого саме здійснена оплата.

До акта виконаних робіт № 132 від 27 листопада 2022 року не долучено направлення на МРТ поперекового відділу хребта. Позивач не скаржилась на болі в спині після падіння 10 листопада 2022 року, вперше на болі в поперековому відділі хребта позивач поскаржилася (згідно з висновком експерта) 22 листопада 2022 року, тобто через 12 днів після ДТП, та ймовірно, отримання іншої травми, не пов`язаної з ДТП 10 листопада 2022 року.

29 листопада 2022 року позивач була госпіталізована до Інститут травматології та ортопедії НАМН України, де 05 грудня 2022 року їй було виконано операційне втручання, дата виписки - 07 грудня 2022 року.

При цьому наявний в матеріалах справи рахунок-фактура № 831 від 07 грудня 2022 року та платіжна інструкція «опл.зг.рах накладна 831 від 07 грудня 2022 року» (після проведення оперативного втручання) на суму 22 000 грн, видані ТОВ «Медторггруп» (за набір для артроскопії).

Зазначено, що договір про надання послуг ТОВ «Медторггруп» позивачу у матеріалах справи відсутній, будь-яка медична документація, яка свідчить про надання товариством медичних послуг в матеріалах справи не міститься.

Що стосується акта виконаних робіт № 142 від 30 грудня 2022 року, то в матеріалах справи відсутнє направлення на МРТ та медична документація, яка б дозволила зрозуміти навіщо позивачу знадобилось повторне МРТ колінного суглоба (не зазначено якого саме).

11 січня 2023 року позивач була госпіталізована до Інститут травматології та ортопедії НАМН України, де 12 січня 2023 року їй було виконано операційне втручання, дата виписки - 13 грудня 2023 року.

Згідно з рахунком-фактурою № 25 від 13 січня 2023 року та платіжної інструкції «опл.зг.рах накладна 25 від 13.01.23р.» від ТОВ «Медторггруп» на суму 18 500 грн. позивачем здійснено оплату за набір для артроскопії (тобто вже після проведення операційного втручання в Інституті травматології та ортопедії НАМН України).

Договір про надання послуг ТОВ «Медторггруп» позивачу відсутній в матеріалах справи, будь-яка медична документація, яка свідчить про надання товариством медичних послуг в матеріалах справи також відсутня.

Звертаю увагу суду на те, що операційне втручання позивачу здійснювалось ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», а не ТОВ «Медторггруп».

В свою чергу Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для впровадження та реалізації нового механізму фінансового забезпечення надання спеціалізованої медичної допомоги в окремих науково-дослідних установах Національної академії медичних наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2021 року № 181 визначено, що в ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» артроскопія здійснюється за кошти державного бюджету, тобто на безоплатній основі.

Указані обставини на думку відповідача ставлять під сумнів несення позивачем витрат за надання їй медичних послуг у цілому.

Що стосується наявного у матеріалах справи акта виконаних робіт № 114 від 24 грудня 2023 року, то позивачем не долучено до матеріалів справи направлення на МРТ, окрім того невідомо МРТ якого коліна було виконано та з чим пов`язана необхідність його виконання через рік після травми.

Вказує, що позивач безпідставно покладає на відповідача обов`язок відшкодування шкоди за благодійний внесок на суму 3 200 грн, який вона внесла з власної ініціативи та який за приписами чинного законодавства не є обов`язковим.

Що стосується наявних в матеріалах справи квитанцій та чеків на придбання ліків, відповідач вказує, що в матеріалах справи відсутні рецепти лікарів чи інша медична документація, яка б дозволила дійти висновку, що зазначені в чеках ліки взагалі призначались позивачу.

Згідно з наявними в матеріалах справи виписками з історії хвороби позивача останній призначались: ципрофлоксацин, мегалакт, ксарелто, веноплант, вістабон, тендосульфур.

При цьому, у квитанціях зазначені препарати Німедар, Артроксан, Артрокол, Венодіол (дієтична добавка), які не призначалися позивачу.

Також в квитанціях фігурують лікарські препарати, які взагалі не призначались позивачу та не мають відношення до її діагнозу: Тівомакс, Вестібо, Гліатилін, Альцмерат, Кавінтон, Нейробіон, Меновазин, Система крапильниці.

Вказує, що позивачем не доведено в цілому належними та допустимими доказами факт понесення нею витрат на лікування, а отже вимога про стягнення витрат на лікування в сумі 52 968 грн 52 коп. задоволенню не підлягала.

За наявності неотриманого доходу та належним чином оформлених листків непрацездатності, позивачка набула б право на компенсацію збитків у вигляді неотриманих доходів, проте в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази непрацездатності позивачки та відсутності у неї доходів у спірний період, що виключає можливість задоволення позовних вимог в цій частині.

Вважає, що позивачем не доведено факт понесення нею витрат на лікування, відсутності доходу в період непрацездатності, а також зважаючи на нехтування нею ПДР України, що призвело до завдання останній шкоди, суд першої інстанції мав відмовити в цілому у задоволенні вимоги про стягнення матеріальної шкоди в повному обсязі, проте зважаючи на часткове визнання відповідачем вимог, такий розмір не міг перевищувати 12 000 грн.

Саме груба необережність потерпілої (позивача) та порушення останньою ПДР України перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням шкоди.

Вказані обставини є безумовною підставою для зменшення розміру моральної шкоди до 10 000 грн. Зазначаю, що позивачем не доведено факт заподіяння їй моральної шкоди у більшому розмірі.

Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Відзив обґрунтовано тим, що твердження про грубу необережність ОСОБА_2 не підтверджене доказами, тому підстави для зменшення розміру відшкодування відсутні. Усі перераховані лікарські засоби, на які позивачка витратила кошти, були призначені відповідно до встановленого діагнозу , тому підлягають відшкодуванню у повному обсязі. Втрачений дохід позивачки, яка є фізичною особою-підприємцем, визначається не на підставі листків непрацездатності, а на підставі даних податкового органу та обчислюється виходячи з розміру доходів, які потерпіла мала до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я.

Позивачкою до відзиву на апеляційну скаргу надані копії актів наданих послуг, виписок, фіскальних чеків, направлення, карти хворого.

Згідно з частиною 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача.

Пунктом 6 частини 2 статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз змісту пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1-3 статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачкою не заявлене клопотання про долучення указаних доказів та не надано доказів неможливості подання таких до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї, у зв`язку з чим апеляційним судом такі не приймаються та підлягають залишенню без розгляду, як подані після закінчення процесуальних строків.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Рева І.О. у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Азральян С.М. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.

10 грудня 2022 року біля 17:00 години ОСОБА_1 , який керував електровелосипедом марки «НАТАСНІ» потужністю 500 Вт, рухаючись по велосипедній доріжці лівого тротуару проспекту Бажана у місті Києві, зі сторони станції метро «Харківська» в напрямку станції метро «Позняки» в районі заїзду до вул. Ревуцького, з необережності допустив наїзд на пішохода - ОСОБА_2 , яка під час руху у попутному напрямку, змінила траєкторію руху праворуч.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачка отримала тілесні ушкодження.

Постановою слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві майора поліції Кулицького Д.С. від 30 травня 2023 року кримінальне провадження № 12022100020004182 відносно відповідача було закрито на підставі п. 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого статею 291 КК України (а.с. 134-137 т. 1).

У вказаному кримінальному провадженні було призначено та проведено судово-медичну експертизу з метою визначення наявності, механізму, локалізації та давності отримання тілесних ушкоджень завданих позивачці, причину їх виникнення, ступінь тяжкості та причинно-наслідковий зв`язок.

Згідно висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, лікаря, судово-медичного експерта вищої кваліфікаційної категорії Щепкіною О.І. за № 042/1-390-2022 від 16.03.2023, вказані тілесні ушкодження відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу. Виявлені ушкодження не мають ознак небезпеки для життя. Характер та морфологія виявлених ушкоджень свідчать про те, що вони утворились внаслідок травматичної дії тупих предметів, що могло б при транспортній травмі (травма при зіткненні електровелосипеду, який рухався, з пішоходом), за давністю можуть відповідати вказаному термін.

Дані медичної документації на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідчать про те, що під час звернення за медичною допомогою 10.11.2022 року о 17:07, у неї мали місце тілесні ушкодження: 1) закрита травма правого колінного суглобу - імпресійний перелом задніх відділів латерального виростку великогомілкової кістки, ушкодження латерального меніску та розрив заднього рогу його, ушкодження медіального меніску, субтотальний розрив передньої хрестоподібної зв`язки та розрив медіальної колатеральної зв`язки, синовіт, набряк параартикулярних м`яких тканин; 2) закрита травма лівого колінного суглобу - перелом голівки малогомілкової кістки без зміщення, ушкодження медіальної колатеральної зв`язки, синовіт (а.с. 22-31 т. 1).

Таким чином, дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 10.11.2022 року, перебуває у причинному зв`язку з її наслідками у вигляді завданих позивачці ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Після дорожньо-транспортного пригоди позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні. Їй було проведено два оперативні втручання 05.12.2022 року та 12.01.2023 (а.с. 76-77 т. 1).

Надана позивачкою медична документація підтверджує, що позивачці 15.11.2022 року, 27.11.2022 року, 24.12.2023 року та 30.12.2022 року проведені магнітно-резонансні томографії (МРТ) (а.с. 68-70, 73 т. 1).

Крім того, позивачка ОСОБА_2 у період з 29.11.2022 року по 07.12.2022 року була госпіталізована до ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», де їй було встановлено діагноз: розрив тіла медіального меніска, гіпертрофія медіопателярної складки, гіпертрофія жирового тіла Гоффа, тотальна хондромаляція суглобового хряща 2-3 ст. за Оутербідж правого колінного суглоба (а.с. 76 т. 1).

З 11.01.2023 року по 13.01.2023 року позивачка ОСОБА_2 була госпіталізована до ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», де їй було встановлено діагноз: розрив тіла медіального меніска, гіпертрофія медіопателярної складки, гіпертрофія жирового тіла Гоффа, тотальна хондромаляція суглобового хряща 2-3 ст. за Оутербідж правого колінного суглоба (а.с. 77 т. 1).

Відповідно до наданих позивачкою довідок медичних установ, в яких вона лікувалась стаціонарно, фіскальних чеків, довідок аптечних пунктів, на лікування нею витрачено 52 273,60 грн. (з розрахунку: 18 500,00 грн. + 22 000,00 грн. + 1 600,00 грн. + 1 250,00 грн. + 1 550,00 грн. + 906,80 грн. + 1 194,50 грн. + 553,20 грн. + 273,00 грн. + 1 476,50 грн. + 343,50 грн. + 504,60 грн. + 121,50 грн. + 2 000,00 грн.).

Дані обставини підтверджені рахунками-фактурами ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» за №25 від 13.01.2023 року, №831 від 07.12.2022 року (а.с. 64, 65 т. 1), фіскальними чеками на оплату аналізів ТОВ «МД «ДІЛА» (а.с. 67), актами виконаних робіт ТОВ «ІНМЕД-44» (а.с. 68-70, 73 т. 1), фіскальними чеками на придбання медичних препаратів (а.с. 67-73 т. 1).

Довідкою-випискою з історії хвороби стаціонарного хворого медичної карти № 585200 від 07.12.2022 року підтверджено, що ОСОБА_2 з 29.11.2022 року по 07.12.2022 року перебувала на стаціонарному лікуванні у ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», де 05.12.2022 року їй була проведена операція - артроскопічна меніскектомія колінного суглоба з хондропластикою та множинними перфораціями або застосування імплантів. Артроскопія правого колінного суглоба, парціальна резекція медіального меніска, розсічення медіапателярної складки, парціальна резекція жирового тіла Гоффа, ваперизація, дебридмент.

Лікувальні і трудові рекомендації: 1) нагляд травматолога-ортопеда за місцем проживання; 2) зняття швів через 14 днів з моменту операції; 3) електростимуляція м`язів стегна (оперованої кінцівки) №10; 4) ципрофлоксацин 500 мг 1 таб. 2 р. в д. 5 днів; 5) ксарелто 10 мг по 1 таб. 1р/д 14 днів; 6) веноплант 1 таб 2 р. в д. 30 днів; 7) вістабон мобі 1 стік 30 днів після сніданку через 40 хвилин; 8) тендосульфур 1 саше 40 днів після вечері через 40 хвилин; 9) препарати гіалуронової кислоти в/суглобово 1 р. тиждень, через 1,5 місяці з моменту операції; 10) повні фізичні навантаження через 3 місяця з моменту операції; 11) контроль в ІТО АМНУ через 1, 3 та 6 місяців (а.с. 76 т. 1).

Довідкою-випискою з історії хвороби стаціонарного хворого медичної карти № 585200 від 17.01.2023 року підтверджено , що ОСОБА_2 з 11.01.2023 року по 13.01.2023 року перебувала на стаціонарному лікуванні у ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», де 12.01.2023 року їй була проведена операція - артроскопічна меніскектомія колінного суглоба з хондропластикою та множинними перфораціями або застосування імплантів. Артроскопія лівого колінного суглоба, парціальна резекція медіального меніска, ваперизація, дебридмент.

Лікувальні і трудові рекомендації: 1) нагляд травматолога-ортопеда за місцем проживання; 2) зняття швів через 14 днів з моменту операції; 3) електростимуляція м`язів стегна (оперованої кінцівки) №10; 4) ципрофлоксацин 500 мг 1 таб. 2 р. в д. 5 днів; 5) мегалакт 1 таб 2р/д 10 днів; 6) ксарелто 10 мг по 1 таб. 1 р/д 14 днів; 7) веноплант 1 таб 2 р. в д. 30 днів; 8) вістабон мобі 1 стік 30 днів після сніданку через 40 хвилин; 9) тендосульфур 1 саше 40 днів після вечері через 40 хвилин; 10) препарати гіалуронової кислоти в/суглобово 1 р. тиждень, через 1,5 місяці з моменту операції; 11) повні фізичні навантаження через 3 місяця з моменту операції; 12) контроль в ІТО АМНУ через 1, 3 та 6 місяців (а.с. 77 т. 1).

Судом також встановлено, що з 16.03.2004 року позивачка ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець, основним видом її діяльності є консультування з питань комерційної діяльності та управління (КВЕД74.14.0), що підтверджується витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань від 07.09.2018 року за № 1004402388 (а.с. 20-21 т. 1).

З податкових декларацій платника єдиного податку вбачається, що сума доходу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 складає:

за 2021 рік - у загальному розмірі 583 194,00 грн. (а.с. 81 т. 1);

за 2022 рік - І квартал - 76 668,00 грн. (а.с. 82-83 т. 1), червень 2022 року - 39 552,00 грн. (а.с. 84 т. 1), вересень 2022 року - 44 053,00 грн. (а.с. 85 т. 1), жовтень 2022 року - 59 087,00 грн. (а.с. 86 т. 1), листопад 2022 року 24 537,00 грн. (а.с. 87 т. 1), грудень 2022 року 53 611,00 грн. (а.с. 88 т. 1).

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Обов`язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.

Правила частини другої статті 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.

Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постанові Верховного Суду України у від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відсутність вини ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє його від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що наявний у матеріалах справи висновок експерта має суттєві розбіжності та неточності, експерт не досліджувала механізм падіння позивачки та ймовірно не знайомилась з протоколом слідчого експерименту, експерт не досліджувала амбулаторні карти позивачки, заведені до 10 листопада 2022 року, а частина використаних під час експертизи документів (амбулаторні карти позивачки) не відповідають вимогам чинного законодавства (не прошнуровані, не пронумеровані).

З матеріалів справи вбачається, що наявність, механізм, локалізація та давність отримання тілесних ушкоджень завданих позивачці, причину їх виникнення, ступінь тяжкості та причинно-наслідковий зв`язок із ДТП встановлено висновком експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, лікаря, судово-медичного експерта вищої кваліфікаційної категорії Щепкіною О.І. за № 042/1-390-2022 від 16 березня 2023 року.

Указана судово-медична експертиза проведена у межах кримінального провадження №12022100020004182.

Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

Указаний висновок відповідає висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17, від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 та від 15 квітня 2021 року у справі № 759/15556/18.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що чинним цивільним процесуальним законодавством не встановлено заборони учасникам справи заявити клопотання про призначення експертизи протягом усього провадження у справі.

Відповідно до вимог статей 102-105 ЦПК України, судова експертиза є процесуальним засобом доказування, що проводиться за ухвалою суду, у встановленому законом порядку, для з`ясування обставин, які потребують спеціальних знань, із постановкою експертові конкретних питань, зокрема питання щодо тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .

Водночас, заперечуючи проти наданого позивачкою висновку судово-медичної експертизи, проведеної у межах кримінального провадження, та посилаючись на його неповноту, відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не заявлялось клопотання про призначення експертизи, а тому, з урахуванням дискреційного характеру повноважень суду щодо призначення експертизи (за відсутності випадків обов`язковості, передбачених статтею 105 ЦПК України) та принципів змагальності та розподілу тягаря доказування (статті 12, 81 ЦПК України), у суду не було підстав самостійно ініціювати проведення такої експертизи.

Апеляційний суд наголошує, що формальні посилання відповідача на неповноту, розбіжності та неточність висновку експерта не є достатніми, якщо така сторона не подала альтернативних доказів і не скористалася правом на ініціювання проведення судової експертизи.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою порушено питання про відшкодування вартості лікарських препаратів, які їй не призначалися лікарем, оскільки як правильно зазначено судом першої інстанції понесені позивачкою витрати на лікування підводженні належними письмовими доказами, які логічно узгоджуються з іншими належними доказами: медичною документацією та висновком судової медичної експертизи.

Разом із тим, апеляційний суд вважає слушними доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для покладання на відповідача обов`язку відшкодування шкоди за благодійний внесок на суму 3 200 грн, оскільки позивачка внесла такий з власної ініціативи, а відповідно до чинного законодавства його сплата для отримання медичних послуг є необов`язковою.

Щодо вимоги про відшкодування упущеної вигоди, апеляційний суд враховує таке.

Згідно з частиною 2 статті 22 ЦК України збитками визначаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викладені необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Тобто потерпілим має бути доведено втрата заробітку (доходу) у зв`язку з таким каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, вид економічної діяльності: консультування з питань інформатизації, діяльність із керування комп`ютерним устаткуванням, інша діяльність у сфері інформаційних технологій та інформаційних систем, надання інших інформаційних систем, що підтверджується податковими деклараціями платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2021-2023 роки (а.с. 78-102 т. 1)

Відповідно до статті 1198 ЦК України розмір доходу фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців. Розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, визначається на підставі даних органу доходів і зборів. Розмір доходу, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, обчислюється виходячи з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, у сумах, нарахованих до вирахування податків.

ДТП у результаті позивачці завдано тілесні ушкодження відбулася 10 листопада 2022 року.

З податкових декларацій платника єдиного податку вбачається, що:

за 2021 рік ОСОБА_2 мала дохід від підприємницької діяльності у загальному розмірі 583 194 грн, тобто 48 599 грн на місяць (583 194/12);

у листопаді 2022 року позивачка отримала дохід у розмірі 24 537 грн (а.с. 87 т. 1);

у грудні 2022 року позивачка отримала дохід у розмірі 53 611 грн (а.с. 88 т. 1);

у січня 2023 року позивачка отримала дохід у розмірі 61 178 грн (а.с. 89 т. 1).

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2025 року оскаржується лише відповідачем в частині задоволених позовних вимог, тому предметом апеляційного перегляду є оскаржуване рішення лише у цій частині.

Позивачкою рішення суду в частині позовних вимог у задоволенні яких відмовлено не оскаржується, а апеляційний суд не може на порушення принципу диспозитивності самостійно відшукувати підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 доведено зменшення її загальної працездатності у період з 10 листопада 2022 року по 13 січня 2023 року, тобто протягом двох місяців після дорожньо-транспортної пригоди та стягнуто з відповідача на її користь 97 199 грн (з розрахунку: 48 599,50 грн. х 2 міс.)

Тому, переглядаючи рішення в оскаржуваній частині, апеляційний суд перевіряє правильність висновків суду першої інстанції про стягнення на користь позивачки упущеної вигоди за два місяці: з 10 листопада 2022 року по 13 січня 2023 року.

З податкових декларацій вбачається, що дохід позивачки за грудень 2022 року (53 611 грн) та січень 2023 року (61 178 грн) перевищував її середній дохід за 2021 рік (48 599 грн), а отже ОСОБА_2 не доведено, що завдані їй у результаті ДТП тілесні ушкодження призвели до витрати або зменшення доходу, тому висновки суду першої інстанції про відшкодування упущеної вигоди за два місяці: з 10 листопада 2022 року по 13 січня 2023 року - є помилковими.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що груба необережність потерпілої (позивачки) та порушення нею ПДР України перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням шкоди, що є підставою для зменшення розміру моральної шкоди до 10 000 грн.

Частиною 5 статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно зі статтею 1193 ЦК України зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Тобто у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про закриття кримінального провадження не звільняє відповідача від обов`язку доказування своєї невинуватості.

Крім того, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено.

Частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн, суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що ДТП через яку позивачці завдано тілесні ушкодження, сталася не з вини відповідача.

Враховуючи положення статті 1194 ЦК України, недоведеність відповідачем умислу потерпілої ОСОБА_2 або наявності непереборної сили, а також моральні страждання позивачки, з дотриманням засад виваженості, розумності та доцільності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідача належить стягнути по 50 000 грн моральної шкоди.

Разом із тим, відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, з урахуванням недоведеності відповідачем наявності обставин непереборної сили та умислу потерпілої, не виключає обов`язку відповідача, як володільця джерела підвищеної небезпеки, відшкодування моральної шкоди незалежно від його вини.

Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За таких обставин, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає обставинам справи й підлягає зміні, оскільки підстави для стягнення з відповідача упущеної вигоди у розмірі 97 199 грн та благодійного внеску у розмірі 3 200 грн - відсутні.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рева Інна Олександрівни задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2025 року змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на лікування у розмірі 49 768 грн 52 коп., моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 19 жовтня 2026 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська