Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
Дата: 08 липня 2026 р.
Справа: №753/8341/25
Суддя: Кирилюк Галина Миколаївна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа № 753/8341/25
провадження № 22-ц/824/11089/2026
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою стягувача ОСОБА_1 на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Горбунової Катерини Олександрівни на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року в складі судді Лужецької О. Р.,
установив:
24.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), нова назва - Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України.
Посилався на ті підстави, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 липня 2023 року (справа №753/5165/23) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто грошові кошти у сумі 41 315,27 грн, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 1073,60 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн.
30.08.2023 Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист.
11.09.2023 головним державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Степановою А. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Станом на 24.04.2025 судове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 липня 2023 року не виконано, грошові кошти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 не стягнуто.
24.02.2025 він звернувся до органу державної виконавчої служби з клопотанням про вжиття заходів щодо розшуку боржника.
06.03.2025 Дарницьким відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) отримано вказане клопотання та внесено до Автоматизованої системи виконавчого провадження.
Проте, станом на 24.04.2025 з Автоматизованої системи виконавчого провадження не вбачається здійснення органом державної виконавчої служби дій, на вчиненні яких наполягав ОСОБА_1 , як і не міститься жодного рішення щодо розгляду клопотання стягувача.
ОСОБА_1 вважає, що Дарницьким відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) допущено неправомірну бездіяльність.
ОСОБА_1 просив:
визнати неправомірною бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 24 лютого 2025 року за №24-02/2025 про вжиття заходів щодо розшуку боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_2;
зобов`язати Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 лютого 2025 року за № 24-02/2025 про вжиття заходів щодо розшуку боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду такого клопотання;
стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року вказану скаргу залишено без задоволення.
Суд першої інстанції виходив з того, що згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Аналіз норм діючого законодавства дозволяє прийти до висновку про те, що ані порядок розгляду таких заяв та клопотань, ані строки їх розгляду, зазначеним законом не встановлені.
Разом з тим, судом встановлено, що у квітні 2025 року головний державний виконавець Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Ушенко Ю. С. звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з поданням про оголошення у розшук боржника ОСОБА_2 . Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року вказане подання було задоволено, ОСОБА_2 оголошено у розшук. Оскільки головний державний виконавець Ушенко Ю. С. вчинила всі необхідні дії, направлені на розгляд клопотання стягувача ОСОБА_1 та звернулася із поданням про оголошення останнього у розшук, суд дійшов висновку, що скарга задоволенню не підлягає у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю. Судові витрати у разі відмови в задоволенні скарги покладаються на скаржника.
25.04.2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Горбунова К. О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року та прийняти нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн, понесені у суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що матеріали справи та виконавчого провадження не містять інформації та/або відповідного документу, який би підтверджував факт розгляду відповідним державним виконавцем клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів щодо розшуку боржника від 24 квітня 2025 року, зокрема, відсутня постанова, як наслідок розгляду заявленого клопотання.
Суд першої інстанції також не встановив такої обставини, отже факт нерозгляду є доведеним належним чином.
Суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду щодо строків розгляду клопотань у виконавчому провадженні, відповідно до яких принцип «розумного строку» означає, що будь-яка дія або бездіяльність виконавця має оцінюватися через призму «розумності», оскільки затягування розгляду клопотання стягувача визнається протиправною бездіяльністю. Виконавчі дії мають вчинятися у строки, встановлені законом, а якщо вони не чітко визначені - у найкоротші з можливих. Затягування розгляду клопотання стягувача, якщо воно не зумовлене об`єктивними причинами (непереборними перешкодами) є протиправною бездіяльністю та є порушенням прав стягувача. Виконавець не може бути пасивним спостерігачем і якщо стягувач подає клопотання, ігнорування або несвоєчасний розгляд таких звернень є протиправною бездіяльністю.
Оскільки Закон України «Про виконавче провадження» не встановлює строк для державного виконавця, протягом якого останній має розглянути заявлене клопотання, застосуванню підлягають норми Закону України «Про звернення громадян», преамбулою якого встановлено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.
За таких обставин, Закон України «Про звернення громадян» розповсюджує свою дію і на взаємовідносини між учасниками виконавчого провадження та державним виконавцем, в частині, яка не регулюється положеннями Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі у правовідносинах між стягувачем та державним виконавцем, в яких передостанній реалізує свої особисті права, а саме вимагає та очікує виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Відтак, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що державний виконавець мав врахувати наведені норми чинного законодавства та розглянути клопотання ОСОБА_1 у термін 15 днів або у місячний термін, або у термін 45 днів (граничний строк), але за умови відповідного повідомлення заявника клопотання про продовження строку розгляду.
За наведеного, помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність у державного виконавця строку, встановленого чинним законодавством, для розгляду клопотання стягувача, заявленого у виконавчому проваджені.
Вважає, що суд першої інстанції помилково ототожнив звернення державного виконавця до Дарницького районного суду міста Києва із поданням про оголошення боржника у розшук із розглядом клопотання ОСОБА_1 , оскільки Законом України «Про виконавче провадження» чітко регламентована процедура розгляду клопотань учасників виконавчого провадження, а також форма рішення державного виконавця, яке наслідок такого звернення.
За таких обставин, за відсутності мотивованої постанови за наслідком розгляду клопотання ОСОБА_1 , прийнятою у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», яка має містити обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, у суду першої інстанції були відсутні підстави стверджувати про дотримання державним виконавцем вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Зважаючи на те, що державний виконавець з 06 березня 2025 року не виконав вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та не розглянув у передбачений строк і спосіб подане клопотання про вжиття заходів щодо розшуку боржника, ОСОБА_1 скористався своїм правом звернення до суду з даною скаргою.
Отримавши копію скарги з копіями доданих матеріалів 25 квітня 2025 року , державний виконавець 25 квітня 2025 року у терміновому порядку звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із поданням про оголошення боржника у розшук.
Відтак, помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність факту протиправної бездіяльності та про те, що державний виконавець діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.
Оскаржуване судове рішення не містить відповіді на аргументи ОСОБА_1 щодо не розгляду державним виконавцем протягом двох місяців клопотання про вжиття заходів щодо розшуку боржника; неприйняття державним виконавцем мотивованої постанови за наслідками розгляду клопотання стягувача; не направлення заявнику клопотання жодної відповіді про результати розгляду клопотання. Суд обмежився лише загальним посиланням про виконання державним виконавцем вимог чинного законодавства.
05.05.2026 представник Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Осовська В. В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить провести розгляд скарги без участі державного виконавця та повідомити про прийняте рішення. В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність органу державної виконавчої служби та зобов`язання вчинити дії відмовити у повному обсязі.
Зазначила, що державним виконавцем вживаються заходи примусового виконання, спрямовані на повне фактичне виконання рішення суду, регулярно формуються електронні запити до МВС України, ДФС, ДПС, ПФУ.
25 квітня 2025 року державним виконавцем направлено подання про оголошення розшуку боржника Дарницьким районним судом м. Києва, яке було отримано цим судом 25.04.2025.
11.05.2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Горбунова К. О. звернулась до суду з заявою, в якій просила розглянути справу без участі ОСОБА_1 та/або його уповноваженого представника. ОСОБА_1 підтримує апеляційну скаргу та наполягає на її задоволенні.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (частина п`ята статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим повідомленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документу стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов передбачених пунктами 4-9 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим повідомленням.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 липня 2023 року (справа №753/5165/23) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто грошові кошти у сумі 41 315,27 грн, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 1073,60 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн.
30.08.2023 Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист.
У добровільному порядку ОСОБА_2 рішення суду не виконав.
11.09.2023 головним державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Степановою А. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.
24.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) з клопотанням про вжиття заходів щодо розшуку боржника.
Зазначив, що згідно інформації, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження: відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби; відсутні відомості про доходи боржника ( відповіді ДФС України); відсутні відомості про факт отримання боржником пенсії або інших видів державної допомоги (відповідь ПФУ України); відсутні відомості про наявні у боржника розрахункові рахунки (відповіді ДФС України); відсутні відомості про реєстрацію права власності (інші речові права) боржника на об`єкти нерухомості ( інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна). Боржник не з`явився 31 травня 2024 року о 10:00 год. на виклик виконавця. Вжиті заходи не призвели до виконання судового рішення. ОСОБА_2 за місцем реєстрації проживання не знаходиться та не проживає, місце його перебування є невідомим, про зміну місця свого проживання боржник не повідомляв, а отже наявні підстави для вжиття заходів щодо розшуку боржника.
Просив вжити заходи щодо розшуку ОСОБА_3 , а саме - звернутись із відповідним поданням до суду про розшук боржника. Про результати розгляду цього клопотання повідомити ОСОБА_1 на електронну пошту, яку зазначено в заяві, або за адресою: АДРЕСА_1 .
06.03.2025 вказане клопотання зареєстровано Дарницьким відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ), вх. №4526.
24.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, оскільки відповіді на своє звернення не отримав.
25.04.2025 головний державний виконавець Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Юлія Ушенко звернулась до Дарницького районного суду міста Києва з поданням про оголошення розшуку боржника - ОСОБА_2 у зв`язку з невиконанням рішення Дарницького районного суду міста Києві у справі №753/5165/23.
12.03.2026 Дарницьким районним судом міста Києва винесено ухвалу, якою подання головного державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) про оголошення розшуку боржника ОСОБА_2 задоволено. Оголошено у розшук ОСОБА_2 ( справа №753/5165/23).
Щодо надання виконавцем відповіді на звернення та запити, спрямовані на вчинення виконавчих дій, а також щодо строків їх надання, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
Таким чином, державний виконавець зобов`язаний надати відповідь на заяву, запит, спрямовані на вчинення виконавчих дій сторін, чи інших учасників виконавчого провадження, у строки, визначені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».
Матеріали справи не містять доказів надання відповіді на заяву стягувача від 24.02.2025 про вжиття заходів щодо розшуку боржника, з огляду на наявність правових підстав для звернення до суду з поданням у порядку частини першої статті 36 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, державний виконавець, не надаючи відповідь на заяву сторони виконавчого провадження - стягувача ОСОБА_1 у строки, визначені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», порушив вимоги пункту 3 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Відмовляючи у задоволенні скарги в частині визнання неправомірної бездіяльності органу державної виконавчої служби щодо не розгляду клопотання стягувача про вжиття заходів розшуку боржника у виконавчому провадженні, суд першої інстанції вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні скарги у зв`язку з її необґрунтованістю та безпідставністю.
З огляду на те, що державний виконавець не вчинив виконавчі дії у відповідності до вимог статті 18, частини восьмої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» та не надав відповіді на звернення стягувача, скарга ОСОБА_1 в частині визнання такої бездіяльності неправомірною є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Враховуючи ту обставину, що стягувач ОСОБА_1 за наслідками розгляду цієї скарги отримав необхідну інформацію щодо вжитих виконавцем дій по розшуку боржника, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги в частині зобов`язання органу примусового виконання розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 лютого 2025 року за № 24-02/2025 про вжиття заходів щодо розшуку боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду такого клопотання.
Відповідно до положень п.1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення скарги.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 2 ЦПК України одним із завдань цивільного судочинства є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ, а однією з основних засад - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини дев`ятої статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону).
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (стаття 452 ЦПК України).
Положеннями статті 452 ЦПК України не врегульоване питання щодо стягнення з заявника на користь заінтересованої особи судових витрат у випадку часткового задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця за умови, коли така заінтересована особа під час судового розгляду проти задоволення скарги заперечувала.
Разом з тим подібні за змістом відносини врегульовані частиною другою статті 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку про необхідність застосування до спірних відносин статті 141 ЦПК України за аналогією закону.
До схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 645/9227/15-ц.
Звертаючись до суду першої інстанції зі скаргою, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн.
На обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи в суді заявник надав до суду копію договору №15-04/24 про надання правничу допомогу від 15 квітня 2024 року, укладеного між адвокатським об`єднанням «ЮС ЕКВІТАС», в особі старшого партнера Горбунової К. О. та ОСОБА_1 (клієнт), за умовами якого клієнт доручає а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Правничу допомогу, яка надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми, вказаної у акті прийому-передачі робіт (надання послуг), яка зазначається у акті. Вартість правничої допомоги за одну годину роботи становить 2 000,00 грн. Вартість правничої допомоги, також, може визначатись у фіксованому розмірі (п. 5.1. Договору).
Відповідно до п. 5.2. Договору, оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х робочих днів з моменту отримання клієнтом акту прийому-передачі робіт (надання послуг). У той же час, клієнт та адвокатське об`єднання можуть погодити іншу дату оплати вартості правничої допомоги, зазначивши про це у акті виконаних робіт (наданих послуг).
При розрахунку вартості правничої допомоги, вказаної в п. 5.1. даного договору, враховується час, витрачений адвокатським об`єднанням, його партнерами, адвокатами та співробітниками. Розмір витрат на оплату послуг адвокатського об`єднання встановлюється з урахуванням складності справи, її тривалістю та виконаних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатським об`єднанням послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для клієнта, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію клієнта або публічним інтересом до справи. Розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокатському об`єднанню, визначається за домовленістю сторін, виходячи з досвіду адвокатів та інших співробітників, їх кваліфікації, персонального попиту на допомогу (п. 5.3. Договору).
Пунктом 5.4. Договору перебачено, що за результатами надання правничої допомоги складається акт прийому-передачі робіт (надання послуг), що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням правничої допомоги і її вартість (гонорар). Акт надсилається клієнту адвокатським об`єднанням поштою або вручається особисто під підпис, а якщо клієнт є юридичною особою, - відповідній уповноваженій особі.
Згідно акту прийому-передачі робіт (наданих послуг) від 23 квітня 2025 року, адвокатським об`єднанням виконано роботи зі складення від імені ОСОБА_1 до Дарницького районного суду м. Києва скарги на бездіяльність органу державної виконавчої служби та про зобов`язання вчинити певні дії. За виконану роботу клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду у розмірі 20 000 грн (10 годин х 2 000 грн).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Горбунова К. О. просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 000 грн, що понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
До апеляційної скарги долучено акт прийому-передачі робіт (наданих послуг) від 24 квітня 2026 року, відповідно до якого адвокатським об`єднанням виконано роботи зі складення від імені ОСОБА_1 апеляційної скарги на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року по справі №753/8341/25. За виконану роботу клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду у розмірі 16 000 грн (8 годин х 2 000 грн).
У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Вирішуючи питання щодо витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції виходить з реальності надання адвокатських послуг під час судового розгляду справи.
Таким чином, з урахуванням фактичного обсягу наданих адвокатським бюро юридичних послуг, співмірності суми витрат із складністю справи та відповідності суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, колегія суддів вважає, що з державної виконавчої служби на користь заявника слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції у розмірі 5 000 грн та апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн, а всього 8 000 грн.
Керуючись ст. 353, 367, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Горбунової Катерини Олександрівни задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Скаргу стягувача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 24 лютого 2025 року за № 24-02/2025 про вжиття заходів щодо розшуку боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Стягнути з Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій в сумі 8 000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.10.2026.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua