Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №147/318/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 147/318/25

Провадження № 22-ц/801/2273/2026

Категорія: 72

Головуючий у суді 1-ї інстанції Почкіна О. М.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокуСправа № 147/318/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (судді - доповідача),

суддів: Оніщука В.В., Панасюка О.С.

за участю секретаря судового засідання: Кахно О.А.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Тульчинської міської ради Вінницької області, Служба у справах дітей Тульчинської міської ради Вінницької області, Військова частина НОМЕР_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Органу опіки та піклування Тульчинської міської ради Вінницької області, Служби у справах дітей Тульчинської міської ради Вінницької області, Військової частини НОМЕР_1 про позбавлення батьківських прав,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Конякіна Михайла Сергійовича на заочне рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 02 липня 2026 року, яке ухвалила суддя Почкіна О.М.,

в с т а н о в и в:

В березні 2025 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Органу опіки та піклування Тульчинської міської ради Вінницької області, Служби у справах дітей Тульчинської міської ради Вінницької області, Військової частини НОМЕР_1 про позбавлення батьківських прав, мотивуючи позовні вимоги тим, що 02 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. В шлюбі у сторін народилися діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружнє життя у сторін не склалося, тому позивач звернувся до Тростянецького районного суду Вінницької області з позовом про розірвання шлюбу. Відповідачка, залишивши дітей, виїхала на постійне місце проживання до Естонії та ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Діти зареєстровані разом з батьком за однією адресою в АДРЕСА_1 . На момент звернення до суду діти проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Син ОСОБА_3 навчається у Вищому професійному училищі №41 м. Тульчин. За місце навчання характеризується позитивно. Дочка ОСОБА_4 на момент звернення до суду навчається у Тульчинському ліцеї №1. З першого до сьомого класу навчалася у Глибочанській гімназії Тростянецької селищної ради Вінницької області. За місцем попереднього навчання характеризується позитивно.

Позивач працював у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_3 », на момент звернення до суду проходить військову службу за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .

Також зазначив, що відповідачка не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їхній подальшій долі, не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, не займається їх вихованням, підготовкою до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, що негативно впливає на фізичний розвиток дітей, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення дитини. Не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання дітьми освіти, що шкодить інтересам дітей.

Вказує, що відповідачка покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої участі у вихованні дітей. Всі питанням щодо виховання дітей вирішуються батьком самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Діти перебувають на повному утриманні позивача.

Умови проживання та виховання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_3 взято під контроль службою у справах дітей Тульчинської міської ради, що підтверджується копією акту обстеження умов проживання від 31.01.2025.

Поведінку матері позивач розцінює як винну поведінку та свідоме нехтування батьківськими обов`язками. Вважає, що самоусунення ОСОБА_2 від виховання дітей призвело до розриву будь яких стосунків між матір`ю та дітьми. Тому, вказує, що зазначені обставини є підставою для позбавлення батьківських прав відповідачки.

Таким чином, просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заочним рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 02 липня 2026 року в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено навмисного та систематичного ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків та її винної поведінки, з огляду на те, що з моменту виїзду її за кордон до подання позову пройшов незначний проміжок часу. Позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують свої батьківські обов`язки, який не відповідає меті захисту інтересів дітей.

Також, суд зауважив на недоведеності того, яким чином позбавлення відповідачки батьківських прав щодо дітей сприятиме захисту їх інтересів.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Конякін М.С. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та з істотним порушенням норм процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на ті ж обставини, що і у позовній заяві. Зокрема зазначив, що суд не проаналізував: характер взаємовідносин дітей із відповідачем; тривалість фактичної відсутності материнського піклування; ставлення дітей до участі матері у їхньому житті; вплив такої поведінки відповідача на психологічний стан дітей. Вважає, що формальне збереження статусу матері саме по собі не відповідає принципу найкращих інтересів дитини.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення частково не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого виконкомом Глибочанської сільської ради Тростянецького району Вінницької області 02.06.2007 (т.1 а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Тростянецького районного управління юстиції Вінницької області 20.02.2008 (т.1 а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася ОСОБА_4 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Тростянецького районного управління юстиції Вінницької області 26.05.2012 (т.1 а.с.9).

Відповідно до ухвали Тростянецького районного суду Вінницької області від 20.02.2025 було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (т.1 а. с.11).

Із витягів №2022/000836546, №2022/000836586, 2022/000836564, 2022/000836554 від 18.10.2022 з реєстру Тростянецької територіальної громади вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.13 - 16).

Із акту про встановлення факту проживання ОСОБА_1 від 27.06.2024, складеного інспектором загального відділу Тростянецької селищної ради в присутності свідків, вбачається, що ОСОБА_1 проживає разом зі своїми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати ОСОБА_2 на момент складення акту, з сім`єю не проживає (т.1 а.с.17).

Згідно з наданими Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомостями, що внесені до реєстрів Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , 26.05.2024 о 18:08 перетнула кордон в пункті пропуску «Угринів» та виїхала з території України (т.1 а.с.85).

З довідки Військової частини НОМЕР_1 за №260 27.06.2025 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до інформації, що міститься листі командира військової частини НОМЕР_1 від 07.06.2025 №2017, встановлено, що ОСОБА_1 з 20.01.2025 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

З копії витягу наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині №22 від 20.01.2026 встановлено, що ОСОБА_1 з 20.01.2025 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

З характеристики, виданої директором ВПУ №41 м. Тульчин, встановлено, що ОСОБА_3 навчається у Вищому професійному училищі №41 м. Тульчин з 01.09.2024. Рівень навчання середній, характеризується, як комунікабельний, тактовний та ввічливий, проявляє інтерес до вивчення гуманітарних дисциплін, має активну громадянську позицію та чітко сформований патріотичний світогляд. За період навчання у вживанні алкогольних та наркотичних речовин помічений не був, приводів у поліцію не було.

З характеристики, виданої директором Глибочанської гімназії Тростянецької селищної ради, встановлено, що ОСОБА_4 навчалася в Глибочанській гімназії з першого до сьомого класу. 10.10.2024 за заявою батька була відрахована з гімназії в зв`язку з переїздом на проживання до м. Тульчин. За час навчання в гімназії характеризується позитивно. Батько ОСОБА_3 за час її навчання в гімназії активно брав участь у вихованні дочки та цікавився її навчанням. Мати у 2024 році поїхала працювати за кордон. Також в характеристиці зазначено, що зі слів батька мати з дітьми не спілкується.

З листа директора Тульчинського ліцею №1, адресованого Службі у справах дітей Тульчинської міської ради від 28.01.2025 №01-22/32, встановлено, що ОСОБА_4 , навчається в ліцеї з 21.11.2024, характеризується з позитивної сторони. Мати дівчинки переїхала до Естонії. ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 та старшим братом ОСОБА_3 в орендованому приватному будинку. У зв`язку з мобілізацією ОСОБА_1 , його діти залишилися проживати без опіки дорослих.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 31.01.2025, який проводився головним спеціалістом ССД Тульчинської міської ради, фахівцем із соціальної роботи КУ «ЦНСП», заступником з виховної роботи Тульчинського ліцею №1 , установлено, що було проведено обстеження за адресою: за адресою: АДРЕСА_2 , який орендує сім`я ОСОБА_1 , де за результатами обстеження встановлено, що санітарно-гігієнічні умови проживання відповідають нормам, діти проживають в окремих кімнатах, обладнаних спальним та навчальним місцем. У дітей наявний одяг та взуття відповідного розміру, віку та статі. Обставин, які створюють загрозу життю та здоров`ю дітей, їхньому фізичному та моральному розвитку, не виявлено. Батько дітей ОСОБА_1 проходить службу в ЗСУ, мати ОСОБА_2 перебуває за кордоном. Діти відвідують навчальні заклади та забезпечені канцелярськими засобами, навчальною літературою. За результатами обстеження зроблено висновок, що діти забезпечені всім необхідним, однак залишилися самі без батьківського піклування з 16.01.2025, оскільки батько проходить військову службу, а мати проживає за кордоном та контактів з сім`єю не підтримує.

Згідно акту обстеження умов проживання від 27.02.2025, який проводився головними спеціалістами ССД Тульчинської міської ради, установлено, що було проведено обстеження за адресою: за адресою: АДРЕСА_2 , який орендує сім`я ОСОБА_1 , де за результатами обстеження встановлено, що; санітарно-гігієнічні умови проживання задовільні. Батько дітей з 20.01.2026 проходить військову службу в ЗСУ, а мати ОСОБА_2 з 24.05.2024 знаходиться за межами України в Естонії. Служба у справах дітей Тульчинської міської ради проводила заходи щодо повернення батьків в сім`ю, однак мати відмовилася повернутися в Україні, а близькі родичі відмовилися від тимчасового проживання у них неповнолітніх дітей. За результатами обстеження було прийнято рішення про влаштування неповнолітнього ОСОБА_1 для проживання за місцем навчання в гуртожиток ВПУ №41, а ОСОБА_3 в один із центрів реабілітації дітей.

З заяви ОСОБА_1 , адресованій комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Тульчинської міської ради вбачається, що ОСОБА_1 просить тимчасово влаштувати дочку ОСОБА_4 до центру соціально-психологічної реабілітації дітей, терміном на 9 місяців, в зв`язку з складними життєвими обставинами.

З рішення №1 від 13.03.2025 комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Тульчинської міської ради вбачається, що комісія визнала доцільним влаштування малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до обласного центру соціально- психологічної реабілітації дітей терміном на 9 місяців.

Наказами Служби у справах дітей Тульчинської міської ради від 06.03.2025 №01-06-25 з 06.03.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взято на облік дітей, що перебувають у складних життєвих обставинах, у зв`язку із ухиленням матері від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та затверджено персональний склад міждисциплінарної команди для забезпечення розроблення та виконання індивідуального плану соціального захисту дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах.

24 березня 2025 року прийнято рішення влаштувати малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебуває на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах у службі у справах дітей Тульчинської міської ради до обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей, терміном на дев`ять місяців, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Тульчинської міської ради №115 від 24.03.2025.

З листа директора КУ ЦНСП Тульчинської міської ради, адресованого в.о. начальника служби у справах дітей Тульчинської міської ради 23 квітня 2025року за №247, вбачається, що фахівцями із соціальної роботи було здійснено виїзди до сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Під час відвідування було з`ясовано, що ОСОБА_1 несе службу в лавах ЗСУ. ОСОБА_2 перебуває за межами країни. Тому забезпечити проведення оцінки потреб не можливо.

В листі від 25.04.2025 року за № 01-11/214 директор КЗ «Тростянецький селищний ЦНСП» повідомила, що згідно довідки виданої старостою Глибочанського старостинського округу від 23 квітня 2025 року № 26-02-29/2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , але на даний час не проживають на території старостинського округу, тому, фахівці із соціальної роботи комунального закладу «Тростянецький селищний центр надання соціальних послуг» не в змозі здійснити оцінювання потреб у соціальних послугах даної сім`ї.

З листа Служби у справах дітей Тульчинської міської ради від 15.07.2025 №01-21-463, вбачається, що Службою у справах дітей Тульчинської міської ради проводились заходи щодо влаштування дітей, після телефонного повідомлення батька про те, що він знаходиться у м. Полтаві в учбовій частині, а його дружина на роботі в Естонії та за його словами приїхати поки що не в змозі, діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , залишилися без батьківського піклування. Службою у справах дітей Тульчинської міської ради було здійснено виїзд за адресою проживання дітей обстежено умови проживання та з`ясовано, що дітям по господарству за проханням батька допомагає сусідка. ОСОБА_3 навчається в ВПУ-41 в м. Тульчині, де наявний гуртожиток для проживання студентів. Служба зв`язалася з директором закладу та допомогли влаштуватися дитині проживати в гуртожитку ВПУ-41. По ОСОБА_4 спочатку зв`язалися з родичами за телефонами, які надав батько дітей, а також були неодноразові спроби зв`язатися з матір`ю дітей та родичами батьків. Родичі які проживають у м. Тростянець з різних обставин відмовились від тимчасового влаштування ОСОБА_5 , мати на зв`язок зі службою не вийшла. Після чого Рішенням № 1 комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Тульчинської міської ради від 13.03.2025 року «Про доцільність влаштування малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей», влаштовано малолітню ОСОБА_4 до обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей терміном на 9 місяців. Батько дітей ОСОБА_1 перебуваючи в відпустці за сімейними обставинами 15.05.2025 року звернувся з заявою до служби у справах дітей Тульчинської міської ради про повернення його доньки ОСОБА_5 на виховання та спільне проживання з КЗ «Вінницький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» за місцем проходження його служби так як він винайняв будинок. За адресою нового місця проживання батька було зроблено запит на відповідну службу у справах дітей для обстеження умов проживання. По отриманні відповіді на черговому засіданні комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 05.06.2025 року, звернення ОСОБА_1 було розглянуте та прийнято рішення «Про доцільність повернення малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з КЗ «Вінницький обласний центр соціально- психологічної реабілітації дітей» в сім`ю батька- ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 », де на сьогоднішній день і проживає ОСОБА_6 з батьком. ОСОБА_7 під час навчання проживав у гуртожитку навчального закладу. Зі слів батька та дітей мати ніякої участі в житті дітей за цей час не приймала не цікавилася їх здоров`ям, навчанням, місцем проживання та перебування, а також фінансово їх не підтримувала.

Відповідно до інформації, що міститься в клопотанні Служби у справах дітей Тульчинської міської ради від 17.03.2025 №01-21-163 та направленні Служби у справах дітей вінницької ОВА від 20.03.2025 №03-03-07-339, було направлено ОСОБА_3 у КЗ «Вінницький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» для проходження курсу соціально-психологічної реабілітації.

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 15.05.2025, зі змісту якої вбачається, що останній просить повернути його дочку ОСОБА_3 в сім`ю та надає копію договору оренди житла за місцем служби.

Із акту обстеження умов проживання від 29.07.2025, який проводився начальником ССД Корсунь-Шевченківської міської ради та головним спеціалістом Служби у справах дітей, установлено, що було проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1 , який перебуває на військовій службі та орендує житло за адресою: АДРЕСА_4 , де за результатами обстеження встановлено, що санітарно-гігієнічні умови проживання задовільні, для дитини облаштована необхідними меблями окрема кімната. Дитина забезпечена одягом, взуттям та речами повсякденного користування.

З довідки Корсунь-Шевченківської міської ради вбачається, що ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , разом з своїми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Тульчинської міської ради від 05.06.2025 №3 було встановлено доцільним повернути малолітню ОСОБА_4 в сім`ю батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 .

У висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області від 18.06.2025 встановлено доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже між сторонами виник спір з приводу позбавлення батьківських прав.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої та другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя

у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Комплексний аналіз пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (постанова Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20)).

Вищевказані фактори як у своїй сукупності, так і кожен окремо можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21, а відтак судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Змістом статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, яким було надано належну правову оцінку поданим стороною позивача доказам і встановлено відсутність правових підстав для застосування такого крайнього заходу впливу щодо ОСОБА_2 як позбавлення останньої батьківських прав відносно сина та доньки.

При цьому під час розгляду справи не встановлено, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність саме винної поведінки відповідачки та її ухилення від виконання батьківських обов`язків тобто судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідачка не бажає спілкуватися із сином та донькою і брати участь у їх вихованні, остаточно та свідомо самоусунулася від виконання обов`язків щодо виховання дітей, а також про те, що позбавлення її батьківських прав щодо них сприятиме дотриманню принципу якнайкращих інтересів дітей.

Матеріали справи не містять доказів, що стосовно ОСОБА_2 виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і її поведінка була предметом розгляду компетентних органів починаючи з часу виїзду за кордон.

Таким чином наявні в матеріалах справи докази, у своїй сукупності, не підтверджують наявність обставин, що визначені статтею 164 СК України, для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Як зауважено Європейським судом з прав людини у змісті пункту 49 рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Згідно з положеннями частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21).

Судом встановлено, що висновком Органу опіки та піклування виконавчого комітету Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області від 20 грудня 2024 року встановлено доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки ОСОБА_2 належним чином не виконує свої батьківські обов`язки відносно своїх дітей.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що даний висновок є недостатньо обґрунтованим, оскільки містить лише посилання на інформацію, отриману зі слів батька дітей з врахуванням довідок з місця їх навчання, актів обстеження умов проживання спеціалістами служби у справах дітей, які підтверджують тільки факт того, мати не проживає разом з своїми дітьми, виїхала за межі України та те, що мати не брала участі у навчальному процесі дітей.

Крім цього, висновок базується на тому, що мати відмовилася повертатися до України, коли діти потрапили в складну життєву ситуацію в зв`язку з мобілізацією батька до лав ЗСУ. Однак будь-яких доказів, які б вказували, що матір нехтуючи своїми батьківськими обов`язками свідомо змінила країну, а не через певні життєві обставини, матеріали справи не містять.

Так само відсутні докази того, що відповідачка знала про мобілізацію відповідача та в результаті її умисних дій молодша дитина на певний період часу залишилася без батьківського піклування.

В своїх поясненнях представник органу опіки та піклування в судовому засіданні, посилаючись на те, що відповідачка була повідомлена про мобілізацію позивача, а родичі, телефони яких надав позивач, відмовилися забрати тимчасово до себе дитину, вказала, що дану інформацію орган опіки і піклування отримав виключно від позивача. З якими родичами представник спілкувався, вказати не змогла.

Суд першої інстанції вірно вказав, що зазначений висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з її боку загрози для дітей їх здоров`ю та психічного розвитку, не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дітей та необхідності в такий спосіб захисту її прав.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не проаналізував характер взаємовідносин дітей з відповідачем, тривалість відсутності материнського піклування, ставлення дітей до матері та їхній психологічний стан, є безпідставними та зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції вже надав належну правову оцінку в сукупності.

Разом з тим, озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Подібний висновок викладений в постанові Верховного суду від 13 липня 2022 року в справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21).

Отже, колегія суддів зважає на те, що хоча думка дітей у вирішенні спору про позбавлення батьківських прав є важливою, вона не може бути визначальною, і така думка не є свідченням того, що позбавлення батьківських прав призведе до забезпечення якнайкращих інтересів дітей.

Очевидно, що сімейні відносини мають складний характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду доволі складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку матері може бути недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав. З метою забезпечення найкращих інтересів дітей, за обставин цієї справи, не виправдано позбавляти матір права на контакт з дітьми і їх виховання. Позбавлення матері всіх батьківських прав не відповідає критерію пропорційності.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 133/747/23, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на задоволення потреб у любові, піклуванні та матеріального забезпечення. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

При цьому колегія суддів зауважує, що за наявності рішення суду, що набрало законної сили, за первинним зверненням одного з батьків про відмову у позбавленні батьківських прав другого із батьків з тих міркувань, що це є крайнім заходом впливу на нього, у разі повторного звернення з таким позовом під час його розгляду інакшим є розподіл тягаря доведення між сторонами, тож саме другий з батьків дитини під час звернення повторно поданого до нього позову про позбавлення його батьківських прав має доводити зміну свого ставлення до участі у вихованні своєї дитини, заперечити і спростувати відповідними доказами факт нехтування ним своїми батьківськими обов`язками, на що звертав увагу Верховний Суд, зокрема, у змісті постанови від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21.

Апеляційний суд звертає увагу, що будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Наполягаючи на позбавленні відповідачки батьківських прав позивач ОСОБА_1 не вказав, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дітей.

Враховуючи, що позивач не довів, та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення матері по відношенню до дітей батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне (свідоме) ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно сина та доньки, приймаючи до уваги те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою та крайнім заходом впливу на батьків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Такий висновок відповідатиме якнайкращим інтересам дітей з огляду на необхідність забезпечення їх прав на спілкування та збереження зв`язків з обома батьками.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним.

Водночас обставини цієї справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, налагодити контакт з донькою, брати участь у її вихованні, розвитку та піклуванні.

Колегія суддів звертає увагу, що залишення поза увагою попередження про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанова Верховного Суду від 09 червня 2023 року у справі № 591/6037/21, провадження № 61-4524св23).

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 слід попередити про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

Оскільки на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення та перегляду його в апеляційному порядку, син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , став повнолітнім, а тому апеляційний суд не вбачає доцільним попереджати його матір про зміну ставлення до виховання.

Пунктом 1 частини 1 статті 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи наведене, слід змінити резолютивну частину наступними абзацами. Попередити ОСОБА_2 , про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Покласти на орган опіки та піклування Тульчинської міської ради Вінницької області контроль за виконанням ОСОБА_2 , батьківських обов`язків відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Конякіна Михайла Сергійовича задовольнити частково.

Заочне рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 02 липня 2026 року змінити, доповнивши резолютивну частину рішення наступними абзацами.

Попередити ОСОБА_2 , про необхідність змінити ставлення до виховання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Покласти на орган опіки та піклування Тульчинської міської ради Вінницької області контроль за виконанням ОСОБА_2 , батьківських обов`язків відносно дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. Ю. Береговий

Судді В. В. Оніщук

О. С. Панасюк