Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №580/6777/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокусправа № 580/6777/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Дончука Євгенія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Прудивус М.А. в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства Оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6) в якому просить:

-визнати неправомірним та скасувати рішення, що прийняте Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відповідно Протоколу №14/в від 12 лютого 2026 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги малолітньому ОСОБА_1 2020 року народження;

-зобов`язати в судовому порядку Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняти рішення про нарахування та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 2020 року народження по факту загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька - військовослужбовця ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що військовослужбовець ОСОБА_3 , який є біологічним батьком ОСОБА_1 загинув при виконанні обов`язку по захисту Батьківщини. Вказано, що звернувшись про призначення малолітньому ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до ст. 16-1 ч. 4 п. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», безпідставно отримано відмову, а тому вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Міністерство оборони України відзив на позовну заяву не надало, причини ненадання не повідомило.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2025 року №118, солдат ОСОБА_3 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті вибухової травми. Смерть настала в наслідок військових дій, воєнних операцій та пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, захистом Батьківщини. Наказом передбачено виплату всих видів грошового забезпечення, дружині загиблого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьком ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) є ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 .

Відповідно рішення Уманського міськрайонного суду від 03 червня 2021 року у справі №705/1538/21 за спільною заявою подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про усиновлення дитини суд вирішив: Оголосити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянку України усиновлювачами малолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зобов`язати Уманський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) внести відомості в актовий запис про народження за №553 від 11 листопада 2020 року на ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 в графі «батько» вказати ОСОБА_2 , в графі «мати» вказати ОСОБА_6 . Змінити прізвище дитини « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_8 », змінити ім`я дитини « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_8 », «по - батькові» « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_8 », місце народження «село Косенівка Уманський район» на «місто Умань». Дату народження залишити без змін 24 жовтня 2020 року.

Уманський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) на підставі рішення суду, 21.07.2021 видано свідоцтво про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 , як законний представник усиновленого сина ОСОБА_1 , звернувся з заявою про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до ст. 16-1 ч. 4 п. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене протоколом засідання №14/в від 12.02.2026 року, відмовлено в отриманні одноразової грошової допомоги з підстав того, що відповідно до ст. 232 Сімейного кодексу України, з моменту усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов`язки між батьками та особою, яка усиновлена. Встановлено, що ОСОБА_1 . Станом на дату загибелі солдата ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не належить до кола осіб, визначених ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Вказано. що на розгляд комісії не надходили документи, які б підтверджували право дитини на отримання ОГД, як утриманця.

Вважаючи протиправними дії щодо відмови у виплаті одноразової грошової винагороди, представник позивача звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно зі ст. 41 Закону №2232-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Тобто, вказаний вище Закон пов`язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, відповідно до пункту 1) у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Статтею 16-1 Закону №2011-XII визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 16-1 Закону №2011-XII, до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

-діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

-вдова (вдівець);

-батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

-внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

-жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

-утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ч. 3 ст. 16-2 Закону №2011-XII, розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого: розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень.

Частиною 1 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. (ч. 6 ст. 16-3 Закону №2011-XII).

Згідно із п. 10 ст. 16-3 Закону №2011-XII, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).

Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Водночас, указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.

Аналізуючи вищезазначене, суд вказує, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї загиблого військовослужбовця (перерахованим у статті 16-1 Закону №2011-ХІІ) або утриманцям у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

За змістом спірних правовідносин відповідачем було відмовлено позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку із тим, що на момент загибелі вказаного військовослужбовця, особа не є членом сім`ї загиблого.

З матеріалів справи судом вбачається, що відповідно до рішення Уманського міськрайонного суду від 03.06.2021 у справі №705/1538/21 про усиновлення ОСОБА_5 та свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 в графі «батько» вказано ОСОБА_2 .

Згідно ч. 1, 3 ст. 232 Сімейного кодексу України, з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов`язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. При усиновленні дитини однією особою ці права та обов`язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.

Отже, саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII та до яких не відноситься ОСОБА_1 в наслідок його усиновлення.

Законодавець у редакції норми, чинній на момент смерті військовослужбовця, встановив вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання спірної виплати, чітко визначивши конкретні категорії отримувачів, а зокрема діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

У спірному випадку комісія Міністерства оборони України встановила, що позивач не належить до дітей військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, комісія вказала, що за наданими комісії документами неможливо встановити, чи перебував усиновлений син померлого військовослужбовця на його утриманні.

Таким чином, підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 не вбачається, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно посилання представника позивача на наявність у позивача права щодо виплати ОГД згідно п. 1 ч. 4 ст. 16-1 Закону №2011-XII, діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно розпорядження Уманської РДА від 12.11.2020 №245, ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ) надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Рішення суду щодо позбавленння батьківських прав, до суду не надано.

Суд вказує, що усиновлення дитини не є автоматичним позбавленням батьківських прав (окрема судова процедура), хоча останнє припиняє всі особисті та майнові права й обов`язки між дитиною та її біологічними батьками.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд вважає доводи позивача необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяПетро ПАЛАМАР