Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №133/4190/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/4190/25

Провадження № 33/801/1104/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк О. О.

Доповідач: Ковальчук О. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Ковальчука О. В., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Сєчка Валерія Леонардовича на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – невідомий, жителя АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

22 вересня 2026 року постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 - 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору на користь держави в особі Державної судової адміністрації України.

Не погодившись із цією постановою, захисник ОСОБА_1 – адвокат Сєчко В. Л. подав апеляційну скаргу, у якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що з пояснень ОСОБА_1 слідує, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а розгубився та не зрозумів своїх прав, оскільки перебував у стресовому стані. Разом із тим, до моменту остаточного складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 чітко висловив своє бажання працівникам поліції їхати до закладу охорони здоров`я для проходження огляду, однак останні відмовили та в цей момент вимкнули нагрудні камери.

Крім того, захисник наголошує, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції не є безперервними, відображають лише окремі фрагменти спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції. Переривання відеозаписів унеможливлює перевірку судом чи роз?яснювалися ОСОБА_1 право на залучення адвоката під час складання протоколу, чи не чинився працівниками поліції на нього психологічний тиск у момент, коли камера була вимкнена, що не дозволяє суду встановити об?єктивну істину та свідчить про недопустимість як доказу відеоматеріалу.

На переконання захисника, протокол про адміністративне правопорушення та направлення на проходження огляду не можуть бути визнані належними доказами, оскільки складалися, коли нагрудні камери поліцейських були вимкнені.

Також не можуть бути належними доказами пояснення поліцейських під час розгляду справи в суді та рапорт поліцейського, оскільки поліцейські зацікавлені особи.

Вважає, що суд, постановляючи постанову про винуватість ОСОБА_1 , навіть не проаналізував пояснення останнього та не дав їм належну оцінку.

Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а постанову суду першої інстанції - залишити без змін з огляду на таке.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність у разі керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, та так само відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За ч. ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Із матеріалів справи вбачається, що 03.11.2025 о 23:50 по вул. Львівська, 8, в м. Козятин Хмільницького району Вінницької області ОСОБА_1 керував транспортним засобом «OPEL MOKKA», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці; підвищена жвавість, рухливість; дуже розширені зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився на місці зупинки транспортного засобу, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність.

Це підтверджується наступними доказами.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №502726 від 04.11.2025, у якому зафіксовано вказані вище обставини (а.с. 3).

Направленням водія ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу КП «Калинівська ЦРЛ» з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння від 04.11.2025, у якому зазначено ознаки наркотичного сп`яніння водія (а.с. 4).

Рапортом поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП В. Лозінського від 04.11.2025, у якому зазначено, що 03.11.2025 близько 23 год. 55 хв. по вул. Львівська, 8, у м. Козятин Хмільницького району Вінницької області зупинено транспортний засіб «OPEL MOKKA» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з працівниками поліції у ОСОБА_1 виявлено ознаки наркотичного сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці; підвищена жвавість, рухливість; дуже розширені зіниці очей, що не реагують на світло). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився (а.с. 5).

Відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, на яких зафіксовано факти керуванням ОСОБА_1 транспортним засобом, вимоги працівників поліції пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння та відмову ОСОБА_1 від його проходження (а.с. 9).

Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння, згідно з п. 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Саме цими положеннями керуються працівники поліції при встановленні у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наявність таких ознак не є встановленням факту перебування особи в стані сп`яніння, а лише є підставою для проходження нею огляду у визначеному законом порядку. Саме проходженням такого огляду встановлюється факт наявності чи відсутності в організмі водія залишків алкогольних, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, ОСОБА_1 був зобов`язаний на вимогу поліцейських пройти в установленому порядку відповідний медичний огляд, на що він відмовився.

За таких обставин, оскільки за змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні, апеляційний суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а розгубився та не зрозумів своїх прав, оскільки перебував у стресовому стані, спростовуються наявними у справі доказами, зокрема з відеозапису з нагрудної камери поліцейського чітко вбачається, що ОСОБА_1 безпосередньо на місці події, під фіксацію, тричі відмовився від проведення медичного огляду в медичному заклад. Востаннє ОСОБА_1 відмовився від огляду в медичному закладі близько о 00 год. 03 хв., повідомивши працівників поліції, щоб вони складали протокол про відмову стосовно нього. Свою відмову ОСОБА_1 мотивував необхідністю на наступний день їхати на службу. Крім того, ОСОБА_1 сказав, що він має право відмовитись від огляду та повідомив, що він наступного дня самостійно пройде медичний огляд, він все розуміє та все усвідомлює.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа, яка підозрюється в тому, що перебуває у стані сп`яніння, повинна не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а своєю поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду.

Долучений до матеріалів справи відеозапис містить чітко зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Фактично поведінка ОСОБА_1 була спрямована на створення обставин неможливості проходження відповідного огляду, тому його подальша згода (бажання) на проходження огляду нівелюється.

Досліджений судом відеозапис є інформативним і не вказує на упередженість чи суб`єктивне ставлення працівників поліції до ОСОБА_1 , йому роз`яснено його права, підстави для проходження огляду на стан сп`яніння і наслідки відмови від його проходження.

Апеляційний суд критично ставиться до тверджень сторони захисту, що наявні у справі відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції не є безперервним і неповним.

У даному разі обставини, що утворюють склад інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, цими відеозаписами зафіксовані в достатньому обсязі, тому посилання на те, що відеофіксація здійснювалася не безперервно не спростовує факту, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Із долучених до матеріалів справи відеозаписів також убачається, що на ОСОБА_1 04.11.2025 працівниками поліції складено два протоколи, зокрема за ч. 1 ст. 173- 2 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому із відеозаписів слідує, що під час складення протоколу за ч. 1 ст. 173- 2 КУпАП, ОСОБА_1 працівником поліції роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Також із відеозаписів слідує, що під час фіксування обставин адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, працівником поліції ОСОБА_1 також роз`яснено права та запитано чи не бажає він залучити захисника.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Із письмових пояснень ОСОБА_1 , долучених до протоколу про адміністративне правопорушення, убачається, що останній відмовився від їх надання в порядку ст. 63 Конституції України, а факт роз`яснення прав засвідчив своїм підписом у протоколі.

Твердження захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення, направлення на огляд є недопустимими доказами вини ОСОБА_1 , оскільки складені, коли нагрудні камери поліцейських були вимкнені, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, доводиться не виключно самим бланком протоколу та направленням на проходження огляду, а цілісною сукупністю узгоджених між собою доказів.

Відомості, внесені до протоколу про адміністративне правопорушення та направлення на огляд, підтверджуються доданими до матеріалів справи відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, на якому чітко зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, факт виявлення ознак наркотичного сп`яніння та його відмову від проходження огляду.

Відсутність повної відеофіксації безпосереднього процесу оформлення протоколу про адмінстративне правопорушення та направлення на огляд не є істотним порушенням вимог закону, оскільки визначальним є належна фіксація факту правопорушення та роз`яснення особі її процесуальних прав і обов`язків, що й вбачається з наданих відеозаписів.

Як складання протоколу про адміністративне правопорушення, так і направлення на проходження медичного огляду є письмовою процесуальною дією технічного характеру, що може тривати певний час.

На наявних фрагментах відеозапису поведінка ОСОБА_1 та працівників поліції є послідовною та логічно узгодженою, викладені обставини події залишаються незмінними.

Відтак наявність перерв у відеофіксації не спростовує встановлених фактичних обставин та не впливає на доведеність складу адміністративного правопорушення.

Оскільки стороною захисту не надано жодних належних доказів, які б спростовували дані, зазначені в протоколі та направленні, або свідчили про їх фальсифікацію, ці документи у сукупності з іншими матеріалами є законною та достатньою підставою для визнання особи винною.

Із переглянутих апеляційним судом відеозаписів з нагрудних камер поліцейських не вбачається порушення законодавства працівниками поліції чи упередженого ставлення до ОСОБА_1 , здійснення на нього тиску, застосування сили тощо. Доказів зворотнього апеляційному суду надано не було, зокрема: висновку службового розслідування, оскарження дій працівників поліції чи доказів про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування щодо них тощо.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що пояснення поліцейських та їх рапорт не можуть бути належними доказами через їхню зацікавленість, не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 .

Рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з цим, наведені у рапорті дані, а також надані поліцейськими пояснення під час розгляду справи повністю узгоджуються з іншими матеріалами провадження щодо послідовності дій працівників поліції при оформлені ними протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 . Доказів заінтересованості працівників поліції у результатах розгляду цієї справи, а також доказів оскарження їх дій стороною захисту не надано, тому посилання на їх заінтересованість є голослівними.

Також безпідставними є доводи про те, що суд, постановляючи постанову про винуватість ОСОБА_1 , не проаналізував пояснення останнього та не дав їм належну оцінку.

У даному разі первинних пояснень самого ОСОБА_1 на відеозаписах з нагрудних камер поліцейських цілком достатньо для того, щоб зробити висновок про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Натомість його свідчення під час судового розгляду у даному разі є нічим іншим, ніж спробою ухилення від адміністративної відповідальності.

Таким чином, зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.

Установлені обставини повністю спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи та свідчать про доведеність «поза розумним сумнівом» наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП України, із врахуванням його особи, ступеня та характеру вчиненого правопорушення.

Отже, судом першої інстанції під час розгляду справи дотримано вимоги ст. ст. 279, 280 КУпАП, доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження відсутні.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 38, 247, 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Сєчка Валерія Леонардовича залишити без задоволення, а постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ковальчук