Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №560/20385/25
Суддя: Печений Є.В.
Справа № 560/20385/25
РІШЕННЯ
іменем України
20 жовтня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просить визнати протиправними дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, зобов`язати виключити такі відомості з Реєстру та відкликати звернення до Національної поліції щодо адміністративного затримання і доставлення позивача до ТЦК та СП.
Ухвалою суду від 03.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Цією ухвалою суду відмовлено в залученні ІНФОРМАЦІЯ_3 до участі у справі як третьої особи.
Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю.
Зазначає, що перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак із 2017 року проживає та працює в Республіці Польща.
Стверджує, що 15.07.2024 у встановлений законодавством строк направив засобами електронної пошти повідомлення щодо уточнення персональних даних, отримання якого підтверджено адресатом.
Вважає, що виконав обов`язок з уточнення військово-облікових даних.
Посилається на те, що у серпні 2025 року з електронного військово-облікового документа йому стало відомо про відображення відомостей щодо порушення ним правил військового обліку та статусу розшуку у зв`язку з неприбуттям за повісткою до ТЦК та СП.
Вважає внесення зазначених відомостей протиправним, посилаючись на перебування за кордоном, направлення повідомлення про персональні дані, відсутність належного оповіщення про виклик та відсутність постанови про накладення адміністративного стягнення.
Також позивач оспорює направлення відповідачем до Національної поліції звернення щодо його адміністративного затримання та доставлення до ТЦК та СП.
Окремо посилається на положення статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП, у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) щодо строків накладення адміністративних стягнень.
ІНФОРМАЦІЯ_5 подав відзив на позов, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити повністю.
Посилається на те, що у спірних правовідносинах діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, як зазначає ТЦК та СП, він не допустив порушення прав та законних інтересів позивача.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є громадянином України та військовозобов`язаним.
Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 21.05.2018 та відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У розширених даних Реєстру станом на 23.08.2025 датою взяття на відповідний облік зазначено 31.05.2018.
Ці обставини сторонами не заперечуються.
Позивач надав документи на підтвердження проживання та перебування на території Республіки Польща, зокрема паспорт громадянина України для виїзду за кордон із відповідними відмітками, рішення Мазовецького воєводи від 13.09.2021.
Позивачу було надано дозвіл на тимчасове проживання на території Республіки Польща до 12.09.2024.
Зазначені документи підтверджують обставини перебування позивача за кордоном у відповідні періоди.
Однак дозвіл, строк дії якого закінчився 12.09.2024, сам по собі не підтверджує безперервного перебування позивача за кордоном у червні 2025 року.
Водночас, закінчення строку дії цього дозволу не доводить повернення позивача в Україну.
15.07.2024 позивач направив електронне повідомлення щодо уточнення військово-облікових даних, у якому зазначив контактну інформацію та адресу проживання в Республіці Польща.
Факт направлення повідомлення та його отримання підтверджується копією електронного листування.
Повідомлення було адресовано ІНФОРМАЦІЯ_7 , тоді як позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Матеріали справи не містять підтвердження внесення повідомлених даних до Реєстру саме в липні 2024 року.
Водночас, в електронному військово-обліковому документі, сформованому 23.08.2025, відображено адресу проживання позивача в Республіці Польща.
Це підтверджує наявність відповідної адреси в Реєстрі станом на 23.08.2025, але саме собою не доводить, що зазначені відомості вже були внесені на час формування повістки 31.05.2025.
31.05.2025 щодо позивача сформовано повістку № 3702888.
У повістці визначено необхідність прибуття 13.06.2025 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_8 за адресою: АДРЕСА_1 .
Метою виклику зазначено проходження медичного огляду.
Для надсилання повістки використано адресу зареєстрованого місця проживання позивача в місті Кривому Розі Дніпропетровської області.
Відповідач надав поштові документи щодо рекомендованого відправлення № 3200000134228.
Із поштових матеріалів убачається повернення відправлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно із відмітки на поштовому штампі датою доставлення поштового відправлення зазначено 28.06.2025.
Для оцінки правових наслідків оповіщення суд виходить із 28.06.2025 як дня належного вручення повістки позивачеві.
Отже, відповідно до встановлених обставин, визначена повісткою дата явки - 13.06.2025 - передує даті її належного вручення.
Відповідач також надав історію формування повісток, у якій містяться відомості про повістки № 3702888 та № 2777172.
Наявність запису про іншу повістку, № 2777172, підтверджується наданими матеріалами.
Водночас, відповідач не обґрунтував належними доказами, що саме невиконання цього попереднього виклику стало підставою оспорюваного запису про розшук із 01.07.2025.
Електронний військово-обліковий документ позивача сформовано 23.08.2025 о 22:53.
У ньому відображено статус «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку».
У полі «Причина розшуку» зазначено «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП».
У полі «Дата початку розшуку» зазначено «01.07.2025».
У документі не зазначено номера повістки, невиконання якої стало підставою такого статусу.
У розділі «Правопорушення» розширених даних Реєстру станом на 23.08.2025 відомості відсутні.
Отже, вказаний електронний документ підтверджує наявність спірного статусу, його причину та дату початку розшуку, але не визначає конкретної повістки або часу первинної інформаційної операції.
09.09.2025 представником позивача підготовлено заяву вих. № 110 щодо виключення відомостей про порушення правил військового обліку.
У відповіді від 17.09.2025 № 2/6410 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив про наявність, на його думку, підстав для відображення відповідного порушення та пов`язав можливість виключення відомостей із вирішенням питання щодо адміністративної відповідальності.
У цьому листі відповідач також послався на несвоєчасне уточнення персональних даних і непроходження медичного огляду.
Представник позивача також направив адвокатський запит вих. № 111 від 09.09.2025.
У відповіді від 17.09.2025 № 2/6411 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно позивача не складався, а постанова про накладення адміністративного стягнення не виносилася.
Водночас, відповідач повідомив про направлення електронного подання до органів Національної поліції щодо доставлення позивача до ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, факт направлення електронного подання підтверджено офіційною відповіддю відповідача.
Копію самого подання, яка дозволяла б безпосередньо встановити всі зазначені в ньому підстави та реквізити, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Доказів відкликання відповідем відповідного подання матеріали справи не містять.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.
Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.
Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.
За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Водночас, суд зазначає, що це правило не звільняє позивача від обов`язку підтвердити обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги.
У постанові від 13.02.2025 у справі № 160/9719/22 Верховний Суд звернув увагу на необхідність оцінювання належності, допустимості, достовірності та достатності доказів, а також на те, що розподіл обов`язку доказування не усуває необхідності добросовісної процесуальної поведінки обох сторін.
При цьому, врахування пасивності позивача на користь відповідача можливе за умови, що відповідач насамперед належно обґрунтував правомірність своєї дії.
Так, у цій справі позивач підтвердив наявність оспорюваного статусу в Реєстрі, направлення електронного повідомлення від 15.07.2024 та обставини перебування за кордоном у відповідні періоди.
Відповідач же зобов`язаний довести наявність фактичних і правових підстав для відображення конкретного статусу розшуку та направлення звернення до поліції.
Суд ураховує положення частини першої статті 78 КАС України щодо обставин, визнаних учасниками справи.
Разом із тим, відсутність заперечень щодо окремого факту не означає безумовного визнання його правових наслідків.
Так, відповідач визначив 28.06.2025 днем належного вручення повістки, а позивач цієї дати не спростував.
Суд бере зазначену дату до уваги за результатами оцінки доказів, не ототожнюючи її з визнанням позивачем наявності порушення обов`язку прибуття.
Суд також ураховує положення частин четвертої та сьомої статті 78 КАС України щодо преюдиційності встановлених обставин і необов`язковості правової оцінки певного факту, наданої судом в іншій справі.
Наведені сторонами судові рішення не мають преюдиційного значення щодо факту оповіщення саме ОСОБА_1 за повісткою № 3702888.
Щодо уточнення військово-облікових даних позивача, суд вказує на таке.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX, який набрав чинності 18.05.2024, під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX, зокрема, громадяни України, які були зняті з військового обліку у зв`язку з вибуттям за межі України на строк більше трьох місяців, зобов`язані протягом 30 днів з дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України, що визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, стати на військовий облік громадян України; громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності); звільнені зі служби громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які мають спеціальні звання (класні чини), в тому числі у зв`язку з виходом на пенсію, з Міністерства внутрішніх справ України, Національного антикорупційного бюро України, Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Служби судової охорони, органів прокуратури, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, Бюро економічної безпеки України, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом стати на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за своїм місцем проживання; військовозобов`язані працівники центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до його підслідності, та державного правоохоронного органу, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (п. 1 ч. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX).
Отже, для громадян, які перебували за кордоном, положення розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачали можливість уточнення даних, зокрема, шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або офіційний номер телефону ТЦК та СП за місцем військового обліку або через електронний кабінет військовозобов`язаного.
Закон № 3633-IX набрав чинності 18.05.2024.
Установлений ним строк для уточнення даних закінчився 16.07.2024.
Позивач направив електронне повідомлення 15.07.2024, тобто в межах установленого строку.
Проте адресатом листа був ІНФОРМАЦІЯ_9 , тоді як на військовому обліку позивач перебував у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже, саме лише отримання повідомлення обласним ТЦК та СП не доводить безумовно виконання позивачем усіх вимог процедури уточнення даних за місцем військового обліку.
Водночас, електронне листування підтверджує, що позивач учинив дії, спрямовані на повідомлення персональних даних у визначений законом строк.
При цьому, дата направлення такого повідомлення не є тотожною даті фактичного оновлення позивачем даних у Реєстрі.
Однак суд вказує на те, що безпосередньою причиною розшуку, відображеною в електронному військово-обліковому документі позивача, є «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», а не несвоєчасне уточнення даних.
Тому доводи відповідача про несвоєчасне уточнення персональних даних позивачем самі собою не доводять правомірності конкретного оспорюваного запису.
Із приводу оповіщення позивача за повісткою, суд виходить із таких міркувань.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.
Громадяни, які перебувають у запасі і не призвані на військову службу або не залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час мобілізації можуть бути відповідно до закону залучені до виконання робіт, які мають оборонний характер.
Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, виконують мобілізаційні завдання (замовлення) згідно з укладеними договорами (контрактами).
Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.
Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.
Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Цей порядок визначає: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; порядок оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил України, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України чи відповідного підрозділу розвідувальних органів України; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів; процедури оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Військовозобов`язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.
У період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок № 560 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначає: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Пункт 41 Порядку № 560 встановлює, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, особисте отримання повістки не є єдиним передбаченим законом способом належного оповіщення.
Так, у цій справі поштове відправлення № 3200000134228 повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
За своїм змістом така відмітка відповідає одному з передбачених пунктом 41 Порядку № 560 способів підтвердження оповіщення за умови дотримання інших вимог відповідної норми.
Позивач посилається на те, що повідомив ТЦК та СП адресу проживання в Республіці Польща 15.07.2024.
Однак відповідний лист направлено обласному ТЦК та СП, а не ТЦК та СП за місцем військового обліку позивача.
Тому суд виходить з того, що отримання зазначеного листа ІНФОРМАЦІЯ_9 не доводить безумовно, що відповідачу належним чином було повідомлено іншу адресу проживання позивача на момент направлення повістки.
Отже, використання зареєстрованої адреси проживання позивача саме собою не свідчить про порушення Порядку № 560.
Водночас, відповідач визначив 28.06.2025 днем належного вручення повістки № 3702888.
Позивач зазначену дату не спростував.
Ця дата міститься і на поштовому штампі поштового відправлення, яке містило повістку, направлену на зареєстровану адресу місця проживання позивача.
Проте, суд вказує на те, що в самій повістці визначено дату прибуття 13.06.2025.
Отже, юридичний факт належного вручення повістки настав після дати, визначеної самим відповідачем для виконання відповідного виклику.
Суд зазначає, що належне вручення повістки створює передбачені законом наслідки оповіщення, але не може ретроспективно встановлювати порушення обов`язку з`явитися до ТЦК та СП у день, який уже минув на момент вручення.
Інше тлумачення не відповідало б принципу юридичної визначеності та критерію обґрунтованості владної діяльності, визначеному частиною другою статті 2 КАС України.
Тому вручення повістки 28.06.2025 не доводить порушення позивачем обов`язку прибути 13.06.2025.
Факт формування повістки 31.05.2025 не змінює цього висновку, оскільки формування повістки та належне оповіщення є різними юридично значущими обставинами.
Наведений висновок не означає визнання повістки незаконною як окремого документа.
Суд перевіряє правомірність відображення відомостей у Реєстрі та пов`язаних владних дій, а не здійснює самостійний судовий контроль щодо повістки як предмета позову.
Суд також оцінює відомості щодо повістки № 2777172.
Так, наявність інформації про її формування підтверджено матеріалами справи.
Водночас, відповідач не обґрунтував, що невиконання саме цієї повістки стало фактичною підставою відображення оспорюваного статусу розшуку позивача з 01.07.2025.
Наявність іншої повістки в історії обліку сама по собі не дозволяє суду обрати її як фактичну підставу спірного запису замість тієї, на якій ґрунтуються пояснення відповідача.
За таких обставин, відповідач не довів, що неприбуття позивача за повісткою № 3702888 становило порушення передбаченого законом обов`язку, а матеріали щодо іншої повістки не підтверджують правомірності оспорюваного запису.
Із приводу відомостей у Реєстрі стосовно позивача, суд зазначає про таке.
Правові засади ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Стаття 1 цього Закону визначає, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до статті 5 Закону № 1951-VIII, держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Держатель Реєстру: 1) забезпечує технологічне функціонування Реєстру, для чого утворює уповноважений орган адміністрування Держателя Реєстру; 2) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо Порядку ведення Реєстру, в яких визначає процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України "Про публічні електронні реєстри"; 4) забезпечує розвиток та модернізацію програмних та апаратних засобів Реєстру; 5) надає органам адміністрування та ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру; 6) здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Адміністратор Реєстру обробляє відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів від імені держателя Реєстру. Для цього із складу підпорядкованих йому органів визначаються органи адміністрування Реєстру та органи ведення Реєстру.
Розпорядник Реєстру відповідно до закону: 1) організовує функціонування Реєстру; 2) у межах своїх повноважень має доступ до відповідної інформації, що міститься в Реєстрі; 3) організовує підготовку підпорядкованих йому органів адміністрування та ведення Реєстру; 4) забезпечує контроль за повнотою, актуальністю, своєчасністю та достовірністю внесених до Реєстру відомостей.
Органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи адміністрування Реєстру: 1) здійснюють аналітичну обробку даних; 2) забезпечують взаємодію щодо ведення Реєстру, контролюють повноту, відповідність та своєчасність внесення інформації, наданої державними органами, контролюють виконання рішень Держателя та розпорядника Реєстру. Орган адміністрування Реєстру має доступ до статистичних відомостей Реєстру; 3) забезпечують зберігання та резервування бази даних Реєстру, контроль за її цілісністю, дотриманням вимог законодавства та Порядку ведення Реєстру, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 4) організовують підготовку та підвищення кваліфікації персоналу підпорядкованого органу адміністрування.
Порядок обробки та захисту відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів органами адміністрування Реєстру визначається Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Органи адміністрування та ведення Реєстру Служби безпеки України, розвідувальних органів України здійснюють адміністрування та ведення Реєстру в частині збирання, зберігання, обробки та використання даних про військовозобов`язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в їх органах (підрозділах). Порядок ведення та адміністрування Реєстру, в якому встановлюються процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про військовозобов`язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в Службі безпеки України, розвідувальних органах України, а також їх службові дані визначаються спільними наказами Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.
Згідно із статтею 6 Закону № 1951-VIII, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Внесена до Реєстру інформація про призовника, військовозобов`язаного або резервіста є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою. Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюються відповідно до закону.
Особам, які працюють з базами даних Реєстру, заборонено вимагати, обробляти та використовувати будь-яку інформацію, не передбачену законодавством.
Згода призовників, військовозобов`язаних та резервістів на обробку їх персональних даних для цілей Реєстру не потрібна.
У разі відсутності окремих відомостей до Реєстру вноситься відмітка про їх відсутність.
Стаття 7 цього Закону встановлює, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: 1) прізвище, відомості про зміну прізвища; 2) власне ім`я (усі власні імена), відомості про зміну власного імені; 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) місце народження; 6) стать; 7) місце проживання та місце перебування; 7-1) номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти; 8) відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників, а також дітей (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 8-1) відомості про сімейний стан особи та відомості про членів її сім`ї (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 9) реквізити паспорта громадянина України та документів, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії); 9-1) відомості про громадянство (зміну громадянства); 10) відомості про смерть особи або оголошення особи померлою чи визнання її безвісно відсутньою; 11) відомості щодо обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною (поновлення дієздатності); 12) відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи); 13) реєстраційний номер облікової картки платника податків; 14) відцифрований образ обличчя особи; 15) відомості про дату виїзду за межі України та дату повернення на територію України; 15-1) відомості про переміщення особи на тимчасово окуповану територію України (дата та напрямок); 16) реквізити документа про освіту (серія, номер, дата видачі, заклад освіти, що видав, рівень освіти, професія, галузь знань, спеціальність); 16-1) відомості про форму навчання здобувачів позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти; 16-2) відомості про досвід роботи за спеціальністю; 17) відомості про встановлення, зміну групи інвалідності;
17-1) відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку; 18) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, направлення обвинувального акта до суду); 19) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили; 20) відомості про наявність судимості (зняття чи погашення судимості); 20-1) відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення); 21) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; 22) відомості про статус ветерана війни; 23) відомості про володіння іноземними мовами; 24) відомості про дозвіл на зберігання та носіння зброї; 25) відомості про проходження програм підвищення кваліфікації, перепідготовки; 26) відомості про документи, оформлені для виїзду за кордон на постійне проживання, або залишення на постійне проживання за кордоном, або повернення в Україну; 27) реквізити посвідчення водія (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, категорія); 28) реквізити посвідчення тракториста-машиніста (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, категорія); 29) реквізити кваліфікаційного посвідчення члена палубної команди судна внутрішнього плавання, іншого кваліфікаційного документа, яким підтверджуються професійні компетентності для безпечної експлуатації судна внутрішнього плавання, міжнародного посвідчення на право управління прогулянковим судном, посвідчення судноводія малого судна/водного мотоцикла, іншого документа, що надає право на управління прогулянковим судном, малим судном, водним мотоциклом (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, кваліфікація); 30) реквізити свідоцтва пілота повітряного судна (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, категорія); 31) відомості про примусове виконання рішення щодо особи-боржника (реквізити та відомості виконавчого документа); 32) відомості про особу, зниклу безвісти за особливих обставин; 33) відомості про внутрішньо переміщену особу; 34) відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
За статтею 8 цього Закону, до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: 1) відомості про виконання військового обов`язку; 2) відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); 3) відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; 4) відомості про участь у бойових діях.
Одночасно суд розмежовує облік інформації про можливе порушення позивачем військового обов`язку та притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Так, відсутність постанови про накладення адміністративного стягнення не свідчить сама собою про незаконність кожного інформаційного запису щодо можливого порушення.
Водночас, відображення відповідної інформації повинно мати належну фактичну та правову підставу.
Так, в електронному військово-обліковому документі, сформованому 23.08.2025, щодо позивача відображено статус «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку», причину «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» та дату початку розшуку «01.07.2025».
Відповідач обґрунтовує цей статус насамперед неприбуттям позивача за повісткою № 3702888.
Однак суд установив, що належне вручення цієї повістки відбулося після визначеного в ній дня явки позивача.
Тому наведені відповідачем докази не підтверджують порушення позивачем обов`язку прибуття за зазначеною повісткою.
Доказів того, що спірний статус ґрунтується на невиконанні іншого належно здійсненого виклику, відповідач не надав.
Посилання на можливе несвоєчасне уточнення даних і непроходження медичного огляду не доводять законності запису саме з причини неприбуття за повісткою.
Так само автоматизований характер обробки інформації не звільняє відповідача від обов`язку підтвердити наявність законних передумов відповідної інформаційної дії стосовно позивача.
Технічний спосіб відображення даних не є самостійною правовою підставою для фіксації порушення позивачем військово-облікового обов`язку.
З огляду на наведене суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності оспорюваних відомостей щодо позивача у Реєстрі.
Це не відповідає вимогам частини другої статті 19 Конституції України та критеріям обґрунтованості й розсудливості, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Тому вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо відповідного запису підлягає задоволенню.
Щодо способу поновлення права позивача, суд вказує на таке.
Згідно зі змістом частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може застосувати передбачені цим Кодексом способи поновлення порушеного права, зокрема зобов`язати суб`єкта владних повноважень учинити відповідні дії.
Так, суд ураховує, що визнання протиправним відображення певних відомостей без усунення їх наслідків не забезпечує ефективного захисту, якщо такі відомості надалі формують активний статус порушення позивачем військового обліку.
Водночас, необхідно розмежовувати активні відомості, які використовуються під час ведення військового обліку, та службову історію інформаційних операцій у Реєстрі.
Позовна вимога спрямована на усунення конкретного запису про порушення військового обліку, а не на знищення всієї історії облікових операцій або інших відомостей щодо позивача.
Суд також ураховує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 є підрозділом, за місцем обліку в якому перебуває позивач, який розглядав його заяву про виключення відомостей, надавав пояснення щодо їх підстав та не заперечував можливості вирішення питання про їх коригування після розгляду адміністративного правопорушення.
За таких обставин, обов`язок відповідача щодо поновлення порушеного права повинен бути сформульований як обов`язок забезпечити виключення конкретних спірних відомостей в межах наданих повноважень та встановленого порядку ведення Реєстру.
Такий спосіб захисту стосується результату, якого вимагає позивач, і не передбачає втручання суду в технічний спосіб ведення Реєстру.
Із приводу звернення відповідача до Національної поліції, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України № 3543-XII, у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 2101 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Одночасно суд вказує на те, що відсутність постанови про накладення адміністративного стягнення сама собою не виключає можливості звернення до поліції для забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Однак направлення такого звернення повинно ґрунтуватися на передбачених законом фактичних передумовах.
У цій справі факт направлення електронного подання до Національної поліції підтверджено листом ІНФОРМАЦІЯ_8 від 17.09.2025 № 2/6411.
Водночас, копію самого електронного подання до матеріалів справи відповідачем не надано.
Тому суд оцінює наведені відповідачем фактичні підстави його направлення за офіційними відповідями та відзивом.
Зокрема, відповідач послався на неприбуття позивача за повісткою, несвоєчасне уточнення персональних даних та непроходження медичного огляду.
Щодо повістки № 3702888 суд установив, що її належне вручення настало після визначеної дати явки, а тому неприбуття 13.06.2025 не доведено як порушення відповідного обов`язку.
Із приводу уточнення персональних даних суд установив факт направлення позивачем відповідного повідомлення 15.07.2024.
Водночас, отримання такого повідомлення обласним ТЦК та СП саме собою не доводить належного виконання позивачем усіх вимог законодавства щодо уточнення даних за місцем військового обліку.
Однак невстановлення повного виконання обов`язку позивачем не означає, що відповідач довів факт адміністративного правопорушення або наявність інших передумов для направлення конкретного подання до поліції.
Зокрема, відповідач не підтвердив, що можливе несвоєчасне уточнення даних було самостійною фактичною підставою саме оспорюваного електронного подання, яка відповідала умовам частини першої статті 27 Закону № 3543-XII.
Щодо медичного огляду суд зазначає, що сама відсутність відомостей про результати медичного огляду позивача не є доказом невиконання ним конкретного виклику за відсутності підтвердження належного оповіщення особи до визначеної дати прибуття.
З огляду на викладене вище, наведені відповідачем обставини не підтверджують у необхідній сукупності передбачених законом фактичних підстав для направлення саме оспорюваного подання стосовно позивача до поліції.
Отже, наведені відповідачем обставини в їх сукупності не підтверджують наявності передбачених частиною першою статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» фактичних передумов для направлення до органів Національної поліції оспорюваного електронного звернення щодо адміністративного затримання та доставлення позивача.
Такого висновку суд дійшов за результатами самостійної перевірки правомірності відповідного звернення, а не лише як наслідку встановлення протиправності відображення в Реєстрі відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.
Матеріали справи не містять доказів відкликання відповідачем зазначеного звернення або направлення органам Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача за цим зверненням.
Відповідно до абзацу сімнадцятого пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Порядок № 1487 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи.
Крім того, відповідно до пункту 5 розділу II Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Облік звернень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України про призовників, військовозобов`язаних, резервістів» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10.02.2025 № 80, підставою для внесення відомостей про стан виконання звернень ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України про доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України є: доставлення призовників, військовозобов`язаних, резервістів до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України; наявність інформації про перебування призовників, військовозобов`язаних, резервістів в установах виконання покарань, слідчому ізоляторі, ізоляторах тимчасового тримання або місцях із спеціальним режимом тримання; смерть особи або оголошення особи померлою за рішенням суду, яку необхідно доставити до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України; повідомлення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України про залишення звернення про доставлення особи до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України без виконання; проходження служби у складі Збройних Сил України, органів СБУ, розвідувальних органів України та інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях.
Отже, наведені нормативні приписи розмежовують повноваження органу, який ініціював доставлення особи, та органів Національної поліції.
Зокрема, на ТЦК та СП покладається вчинення передбачених законодавством дій щодо повідомлення про відсутність підстав для затримання та доставлення особи, тоді як облік стану виконання відповідного звернення в інформаційній підсистемі належить до компетенції Національної поліції.
Суд ураховує, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 і саме цей відділ підтвердив направлення оспорюваного електронного звернення до органів поліції.
Водночас, абзац сімнадцятий пункту 79 Порядку № 1487 визначає відповідні повноваження районного (міського) ТЦК та СП.
Тому обов`язок відповідача має полягати в забезпеченні вчинення необхідних дій у межах установленої організаційної структури та порядку взаємодії з Національною поліцією.
З урахуванням установленої судом недоведеності правомірності оспорюваного звернення належним способом поновлення порушеного права є зобов`язання відповідача направити в установленому законом порядку повідомлення до Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 за конкретним електронним зверненням, факт направлення якого підтверджено листом відповідача від 17.09.2025 № 2/6411.
Такий спосіб захисту спрямований на припинення виконання саме оспорюваного звернення, не передбачає видалення інших правомірних відомостей про позивача та не покладає на відповідача обов`язку самостійно змінювати інформаційні ресурси Національної поліції.
Щодо доводів про строки накладення адміністративного стягнення, суд зазначає про таке.
Позивач посилається на положення статті 38 КУпАП та вважає, що закінчення строків накладення адміністративного стягнення є підставою для виключення стосовно нього відомостей із Реєстру.
Так, суд зазначає, що стаття 38 КУпАП регулює строки накладення адміністративних стягнень.
Натомість відображення інформації в Реєстрі та звернення до поліції є окремими владними діями, які повинні відповідати нормам, що регулюють їх здійснення.
Сам по собі сплив строку накладення адміністративного стягнення не свідчить автоматично про протиправність кожної інформаційної або забезпечувальної дії, вчиненої раніше.
Окрім того, доводи позивача щодо строків пов`язані переважно з уточненням персональних даних у липні 2024 року, тоді як оспорюваний статус розшуку відображено з причини неприбуття позивача за повісткою.
Отже, відповідні доводи не є самостійною достатньою підставою для задоволення позову.
Водночас, це не змінює висновку суду про недоведеність правомірності конкретних оспорюваних дій відповідача.
З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд дійшов до таких висновків.
Суд установив, що в електронному військово-обліковому документі позивача, сформованому 23.08.2025, відображено статус «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку», причину розшуку «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» та дату початку розшуку «01.07.2025».
Відповідач обґрунтовує цей статус насамперед неприбуттям позивача за повісткою № 3702888, якою визначено дату явки 13.06.2025.
Водночас, за результатами оцінки доказів суд встановив 28.06.2025 як день належного вручення зазначеної повістки позивачеві.
Отже, вручення повістки після визначеної в ній дати явки не підтверджує порушення позивачем обов`язку прибуття за цим викликом.
Відповідач також не довів, що підставою оспорюваного статусу було невиконання іншого належно здійсненого виклику позивача.
Доводи про несвоєчасне уточнення даних та непроходження медичного огляду не доводять правомірності конкретного запису з причиною неприбуття позивача за повісткою.
Тому відповідач не довів законності оспорюваних відомостей у Реєстрі.
Крім того, факт направлення електронного подання до органів Національної поліції підтверджено офіційною відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Водночас, відповідач не довів наявності встановлених частиною першою статті 27 Закону України № 3543-XII фактичних передумов для направлення саме цього подання, зокрема з огляду на встановлені обставини вручення повістки та інші наведені відповідачем можливі порушення.
Отже, відповідач не довів відповідності оспорюваних дій частині другій статті 19 Конституції України та критеріям законності, обґрунтованості й розсудливості, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Враховуючи необхідність ефективного поновлення порушеного права, позов підлягає задоволенню повністю із застосуванням відповідних способів судового захисту.
Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.
Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Із приводу розподілу судових витрат за результатами розгляду справи, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд».
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина третя статті 4 цього Закону передбачає застосування коефіцієнта 0,8 у разі подання відповідного процесуального документа в електронній формі.
У 2025 році розмір судового збору за одну немайнову вимогу фізичної особи, подану в електронній формі, становив 968,96 грн.
Отже, за результатом розгляду справи ці документально підтверджені витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає про таке.
Відповідно до частин першої та третьої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частина четверта статті 134 КАС України передбачає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини п`ята - сьома статті 134 КАС України встановлюють, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частина дев`ята статті 139 КАС України передбачає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові від 26.06.2025 у справі № 140/3868/24 Верховний Суд розмежував зменшення витрат на професійну правничу допомогу через неспівмірність, яке здійснюється за клопотанням іншої сторони, та розподіл судових витрат за правилами статті 139 КАС України.
При цьому, суд повинен перевіряти дійсність, обґрунтованість і зв`язок таких витрат із розглядом справи.
Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір від 08.09.2025, укладений з адвокатом Козадаєвою Наталею Юріївною, та акт приймання-передачі наданих послуг від 14.11.2025.
Відповідно до акта адвокат надала правничу допомогу зі складання та подання адміністративного позову.
Вартість послуг становить 7 000 грн.
У цьому ж акті зазначено про сплату позивачем погодженого гонорару.
Отже, надані документи підтверджують договірну підставу витрат, зміст відповідної послуги, її погоджену вартість та оплату.
Факт складання та подання позовної заяви узгоджується з матеріалами судового провадження.
Послуга безпосередньо пов`язана з розглядом справи.
Суд ураховує, що підготовка позову потребувала аналізу документів військового обліку, відомостей Реєстру, електронного листування, документів щодо перебування позивача за кордоном, офіційних відповідей ТЦК та СП та спеціального законодавства про військовий обов`язок і мобілізацію.
Водночас, акт від 14.11.2025 підтверджує лише послугу зі складання та подання позову.
Суд не включає до оцінки інших послуг, надання яких зазначеним актом не підтверджено.
Оцінюючи заявлені витрати відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України, суд бере до уваги немайновий характер спору, обсяг документально підтвердженої роботи та значення справи для позивача.
З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн є документально підтвердженими, необхідними для розгляду справи та підлягають відшкодуванню позивачу.
Отже, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, становить 5 968,96 грн, із яких 968,96 грн - судовий збір, 5 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відображення у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей стосовно ОСОБА_1 про порушення правил військового обліку, які відображені в електронному військово-обліковому документі ОСОБА_1 , сформованому 23.08.2025, як «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку», із зазначенням причини розшуку «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» та дати початку розшуку «01.07.2025».
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів активних відомості стосовно ОСОБА_1 про порушення правил військового обліку, які відображені в електронному військово-обліковому документі ОСОБА_1 , сформованому 23.08.2025, як «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку», із зазначенням причини розшуку «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» та дати початку розшуку «01.07.2025».
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 направити до Національної поліції України повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за електронним зверненням щодо його адміністративного затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя Є.В. Печений
Оригінал: reyestr.court.gov.ua