Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №560/16549/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №560/16549/26

Суддя: Салюк П.І.

Справа № 560/16549/26

РІШЕННЯ

іменем України

20 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.07.2026 позивачка звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком у зв`язку з досягненням 60-річного віку. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 31.07.2026 №222550018977 їй відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому до страхового стажу не зараховано період роботи з 16.09.1989 по 27.08.2004 згідно з дублікатом трудової книжки серії НОМЕР_1 через відсутність належного засвідчення печаткою підприємства. Позивачка вважає таку відмову протиправною, оскільки зазначений період роботи підтверджується записами у трудовій книжці та іншими документами, а недоліки її оформлення не можуть бути підставою для позбавлення права на пенсійне забезпечення. У зв`язку із цим просить скасувати оскаржуване рішення та зобов`язати відповідача зарахувати спірний період роботи до страхового стажу.

Ухвалою суду від 31.08.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що за результатами розгляду заяви позивачки від 24.07.2026 встановлено відсутність необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно з дублікатом трудової книжки серії НОМЕР_2 , оскільки його не завірено печаткою підприємства. Водночас окремі періоди роботи враховано на підставі архівних довідок та даних реєстру застрахованих осіб. За поданими документами страховий стаж позивачки становить 30 років 5 місяців 29 днів, тоді як для призначення пенсії за віком у 2026 році необхідно не менше 33 років страхового стажу. Вважає рішення про відмову у призначенні пенсії правомірним, а позовні вимоги необґрунтованими.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.07.2026 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке рішенням від 31.07.2026 №222550018977 відмовило у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Згідно із зазначеним рішенням страховий стаж позивачки становить 30 років 5 місяців 29 днів за необхідних 33 років.

До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності за записами дубліката трудової книжки серії НОМЕР_2 , зокрема з 16.09.1989 по 27.08.2004, у зв`язку з відсутністю печатки підприємства. Водночас окремі періоди роботи враховано на підставі архівних довідок та даних реєстру застрахованих осіб.

Не погоджуючись із відмовою у призначенні пенсії та незарахуванням спірного періоду роботи до страхового стажу, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, принципи та механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, застрахованих осіб, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначені Законом №1058-IV.

У розумінні абзацу двадцять другого частини першої статті 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або яку отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону №1058-IV у солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Позивачка звернулася із заявою про призначення саме пенсії за віком, право на яку відповідно до статті 26 Закону №1058-IV мають особи за наявності визначеного цією статтею страхового стажу після досягнення встановленого віку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент звернення до Пенсійного фонду 24.07.2026 досягла 60-річного віку. Водночас рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 31.07.2026 №222550018977 їй відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Згідно із зазначеним рішенням страховий стаж позивачки становить 30 років 5 місяців 29 днів за необхідних 33 років.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, чинне пенсійне законодавство передбачає два самостійні режими підтвердження страхового стажу залежно від періоду роботи особи: після впровадження системи персоніфікованого обліку страховий стаж підтверджується виключно даними цієї системи (відомостями про сплату страхових внесків), тоді як за періоди до її впровадження - на підставі документів у порядку, визначеному законодавством, яке діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, тобто до 01.01.2004.

Суд встановив, що підставою для незарахування періодів трудової діяльності позивачки за записами дубліката трудової книжки серії НОМЕР_2 від 16.09.1989 стала відсутність печатки підприємства, яким оформлено зазначений документ. Водночас окремі періоди роботи позивачки зараховано до страхового стажу на підставі архівних довідок та даних реєстру застрахованих осіб.

Спір у цій справі стосується незарахування періодів трудової діяльності позивачки з 16.09.1989 по 27.08.2004 за записами зазначеного дубліката трудової книжки.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Аналогічне положення закріплено статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання цього положення постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, за буквальним змістом наведеної норми обов`язок надання додаткових (уточнюючих) документів для підтвердження трудового стажу виникає лише за однієї з двох умов: (1) трудова книжка відсутня взагалі, або (2) трудова книжка наявна, але в ній відсутні необхідні записи про періоди роботи чи наявні записи є неправильними або неточними. Жодна норма Порядку №637 не пов`язує обов`язок надання додаткових документів із наявністю чи відсутністю відбитка печатки саме на титульній (першій) сторінці трудової книжки, яка містить особисті дані її власника, а не відомості про роботу.

Порядок ведення трудових книжок на час первісного заповнення трудової книжки позивачки регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162 усі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення, і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції №162 при звільненні працівника всі записи про роботу, внесені до трудової книжки за час роботи на відповідному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства.

Отже, саме законодавство про порядок ведення трудових книжок передбачає засвідчення печаткою кожного окремого запису про роботу (за результатами звільнення з відповідного підприємства), а не титульної сторінки як такої. Засвідчення титульної сторінки печаткою особи, відповідальної за видачу трудових книжок, є окремою вимогою, що стосується процедури первинного оформлення трудової книжки й не є передбаченою законодавством умовою чинності чи допустимості використання внесених до неї згодом записів про роботу, здійснених різними роботодавцями та засвідчених їхніми власними печатками.

Суд встановив, що дублікат трудової книжки серії НОМЕР_2 від 16.09.1989 містить записи про трудову діяльність ОСОБА_1 , зокрема про роботу в аптечних закладах м. Кам`янця-Подільського Хмельницької області.

Підставою для незарахування відповідачем періодів роботи за зазначеним документом стала відсутність печатки підприємства, яким оформлено дублікат трудової книжки. При цьому відповідач не навів конкретних обставин, які б свідчили про недостовірність відомостей щодо трудової діяльності позивачки або спростовували факт її роботи у спірні періоди.

Суд також встановив, що частина відомостей про трудову діяльність позивачки підтверджується архівними довідками та даними реєстру застрахованих осіб, на підставі яких відповідачем уже зараховано відповідні періоди до страхового стажу. Водночас наявність формального недоліку оформлення дубліката трудової книжки стала підставою для неврахування інших періодів трудової діяльності, зазначених у цьому документі.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що позивачка зверталася до Державного архіву Хмельницької області щодо підтвердження стажу роботи в аптеках №4, №171, №174 м. Кам`янця-Подільського. Листом від 29.07.2026 №М-2022/01-01-18/2026 архів повідомив, що документи зазначених закладів на державне зберігання не надходили, у зв`язку з чим надати інформацію про стаж роботи позивачки за 1989–1999 роки неможливо.

Так, у постанові від 07.02.2018 у справі №275/615/17 Верховний Суд дійшов висновку, що наявність або відсутність відбитка печатки на документі сама собою не створює юридичних наслідків, а відсутність відбитка печатки на титульній сторінці трудової книжки не є тим недоліком трудової книжки чи записів у ній, який впливає на трудовий стаж працівника.

Аналогічний підхід послідовно застосовувався Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17.

Суд враховує, що необхідність додаткової перевірки записів трудової книжки в разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо їхньої достовірності .

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 31.07.2026 №222550018977 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно з дублікатом трудової книжки суд зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист порушених прав особи, який не повинен бути ілюзорним і не повинен вимагати повторного звернення особи до суду з приводу того самого порушення. Відповідач у цій справі не навів жодної іншої підстави для невключення спірних періодів роботи до страхового стажу, крім визнаної судом неправомірною відсутності печатки підприємства на дублікаті трудової книжки. Жодних конкретних сумнівів щодо достовірності чи повноти записів про прийняття на роботу, переведення та звільнення відповідач не висловлював і доказів на їх спростування не надав. За таких обставин зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи, підтверджені записами дубліката трудової книжки серії НОМЕР_2 , у частині, що не була врахована раніше, не є втручанням суду в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, а є необхідним наслідком визнання наведеної відповідачем підстави відмови неправомірною. При цьому необхідно врахувати вже зараховані періоди роботи та відомості реєстру застрахованих осіб щодо періодів після 01.01.2004.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 31.07.2026 №222550018977 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 16.09.1989 по 27.08.2004, підтверджені записами дубліката трудової книжки серії НОМЕР_2 , з урахуванням вже зарахованих періодів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду в цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир,Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003 , код ЄДРПОУ - 13559341)

Головуючий суддя П.І. Салюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua