Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №750/9112/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9112/26

Провадження № 3/750/2637/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м. Чернігів

Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Косенко О.Д., при секретарі Суконновій В.М. за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

встановив:

10 серпня 2026 року о 16 год. 20 хв., ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_2 , учинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме: висловлювався нецензурною лайкою, ображав, чим завдав їй психологічних страждань, унаслідок чого було завдано шкоду психологічному здоров`ю.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 944388 від 10.08.2026, складеним старшим інспектором сектору протидії насильства відділу взаємодії з громадянами ЧРУП ГУНП в Чернігівській області капітаном поліції Величко Д.М. у присутності потерпілої ОСОБА_2 , дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 від підпису у протоколі відмовився та заначено, що пояснення надасть в суді.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив обставини, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та вину визнав.

Заслухавши ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до абз. 17 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Згідно абз. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими доказами.

Суд зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173 КУпАП.

Зокрема, ОСОБА_1 визнав вину у судовому засіданні, крім того, його вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 944388 від 10.08.2026; письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , копією форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 10.08.2026, копією заборонного припису від 10.08.2026.

Протокол у справі про адміністративне правопорушення є основним джерелом доказів, на підставі якого суд встановлює наявність чи відсутність у діянні особи правопорушення. Наведені у протоколі про адміністративне правопорушення відомості особою, яка притягується до адміністративної відповідальності не спростовані, порушень вимог законодавства при його складенні, що унеможливлювали б урахування протоколу як належного, допустимого і достовірного доказу, судом не встановлено.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність, з метою запобігання правопорушенням ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, суд вважає за необхідне накласти на нього стягнення у вигляді штрафу.

Керуючись ст.283, ст.284 КУпАП, на підставі ч.1 ст.172-3, КУпАП

постановив:

Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП і накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 665 грн. 60 коп.

Відповідно до ст.ст.307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а вразі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, якщо інше не встановлено законодавством України. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексі та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Чернігова.

Суддя О.Д. Косенко