Вирок від 18 жовтня 2026 р. у справі №766/6923/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/6923/25

н/п 1-кп/766/2378/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР під №12025231020000322 від 21.03.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чайкіне Бериславського району Херсонської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні дітей та інших осіб не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-21.05.2024 Херсонським міським судом Херсонської області за ч.4 ст. 187, п.4 ч.2 ст. 115, п.6 ч. 2 ст. 115, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 70 до позбавлення волі строком на 13 років, додаткове покарання конфіскація майна, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув`язнення з 26.01.2016 до 11.11.2022 (1/2), початок строку з 26.01.2016 вважалось покарання таким, яке повністю відбуте, вирок набрав законної сили 21.06.2024;

-17.07.2024 Херсонським міським судом Херсонської області за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком та вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 21.05.2024, остаточно призначено покарання 14 років 8 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 18.07.2024 у зв?язку з відбуттям строку покарання за вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 17.07.2024. 18.02.2025 ухвалою Херсонського Апеляційного суду вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 17.07.2024 змінено, вважався засудженим за ст. 162 ч. 1, ст. 185 ч. 4 із застосуванням ст.70 ч. 1, ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень до остаточного покарання у виді 14 років 8 місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна, в інші частині вирок залишено без змін,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, -

в с т а н о в и в:

I.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_5 , будучи раніше судимим за вчинення розбою, в умовах воєнного стану (на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президенту України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався в установленому законом порядку, зокрема - Указом Президента України від 15 січня 2025 року №26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строком на 90 діб), умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи прямий умисел на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном поєднаним із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров?я потерпілого, 20.03.2025 близько 13:00 години (більш точний час органом досудового розслідування не встановлено), незаконно, шляхом перелазіння паркану, проник на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , після чого через незамкнені двері проник до житлового будинку, де, переслідуючи корисливий мотив та мету, вчинив напад на потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розпилив рідину із газового балончику в обличчя, після чого погрожуючи зламати ноги та руки потерпілому, спалити його та будинок, заволодів мобільним телефоном марки «Ergo», моделі «E281», вартістю 783,20 грн. та грошовими коштами в сумі 1500 гривень, далі наніс декілька ударів палицею по колінам та три удари по лівій стопі потерпілого, вимагаючи надати гроші крім тих, що вже викрадені, після чого мав намір вийти з будинку, але потерпілий просив повернути телефон і зупиняв його, в ході чого він наніс ОСОБА_6 удар дверима в обличчя та зник, чим, відповідно до висновку судово-медичного експерта, заподіяв потерпілому тілесні ушкодження: синець на лобі справа над правою бровою, в правій виличній ділянці, три синця на спинці носу, синці на тильній поверхні лівої стопи на рівні 1-2 плеснових кісток, два синці на всій тильній поверхні другого пальця лівої стопи, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров?я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло, вчинений в умовах воєнного стану.

II. Позиція сторін кримінального провадження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 відмовився від надання пояснень, скориставшись своїм правом передбаченим ст.63 Конституції України.

Прокурор в ході судових дебатів висловив позицію, щодо повної доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину. Просив визнати ОСОБА_5 винним та призначити відповідне покарання в межах санкції ч. 4 ст. 187 КК України у виді 11 років позбавлення волі.

Потерпілий ОСОБА_6 під час судового засідання дав пояснення про те, що 20.03.2025 в його будинок по АДРЕСА_3 проник зловмисник. Того дня потерпілий, прийшовши додому, закрив калитку у дворі, зайшов всередину, включив телевізор і приліг на диван. Побачивши через двері тінь, підвівся, але одразу отримав удар в груди, від якого впав. В цей час відчув, що обличчя йому забризкали газовим балончиком та накрили рушником. При спробі піднятись потерпілий отримав удар палицею по ногах. Також потерпілий зазначив, що зловмисник відняв у нього мобільний телефон, забрав гроші в сумі 1500 грн., вимагав банківську карту і погрожував, що спалить будинок. Потерпілий також розповів, що особу, яка вчинила щодо нього злочин, звуть ОСОБА_7 , він був до цього один раз в нього в будинку, допомагав переставити генератор. Окрім зазначеного потерпілий ОСОБА_6 повідомив, що внаслідок інсульту має поганий зір, однак ОСОБА_7 бачив двічі чи тричі до скоєння відносно нього злочину, спілкувався з ним, а тому, не дивлячись на те, що бачив його ніби в тумані, впізнав за голосом.

Захисник в ході судових дебатів зазначила, що зібрані у справі докази не свідчать поза розумним сумнівом про вчинення злочину відносно ОСОБА_6 саме ОСОБА_5 . Звернула увагу на ту обставину, що впізнання особи за фотознімками за участі потерпілого проводилось, не дивлячись на ту обставину, що ОСОБА_6 має проблеми із зором та зазначав, що обвинуваченого впізнав по голосу. Однак впізнання обвинуваченого за голосом за участі потерпілого органом досудового розслідування не проводилось. Також захисник вказала на ту обставину, що при наданні пояснень потерпілим, останній зазначав, що до нього в дім проникли двоє осіб, однак в обвинувальному акті не йде мова про вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення ані за попередньою змовою, ані групою осіб. Також захисником ОСОБА_4 було поставлено під сумнів покази свідка ОСОБА_8 , надані ним під час судового розгляду, з огляду на те, що відносно останнього на розгляді суду також перебуває кримінальне провадження, а отже останній перебуває під постійним наглядом працівників поліції. Окрім того газовий балон, про який розповідав свідок, не пред`являвся для впізнання, а отже відсутня можливість його ідентифікувати як той, що був вилучений у обвинуваченого ОСОБА_5

IІІ. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.4 ст.178 КК України підтверджується наступними дослідженими та перевіреними судом доказами, а саме:

- Висновком СМЕ №94 від 21.03.2025, згідно якого у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження: синці обличчя, лівої стопи, які виникли від травматичних дій тупими предметами протягом однієї доби до проведення освідування, не виключено, 20.03.2025 та які відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень;

- Висновком додаткової СМЕ № 200/94-MC від 11.04.2025 після проведення слідчого експерименту за участі потерпілого, згідно якого тілесні ушкодження у ОСОБА_6 у вигляді двох синців на тильній поверхні лівої стопи та тильній поверхні 2-го пальця лівої стопи від нанесення 2-х та більше ударів дерев`яним бруском, розміром 26х5х2,5 - не виключається, трьох синців на обличчі від одного удару дверима в обличчя - не виключається;

- Протоколом слідчого експерименту від 28.03.2025 за участі потерпілого ОСОБА_6 , який відтворив обставини і механізм нанесення йому тілесних ушкоджень, і розповів яке майно було викрадено в нього;

- Протоколом огляду місця події від 21.03.2025 за адресою: АДРЕСА_4 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон в корпусі чорного кольору марки «ERGO» 3 IMЕП: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 , 3 сім-картою Водафон: НОМЕР_3 , які належать потерпілому ОСОБА_6 ;

- Протоколом огляду від 22.03.2025, та протоколом огляду від 04.04.2025, а саме мобільного телефону Ergo Модель Е281 з IMEII: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 ; S/N НОМЕР_4 , якими встановлено, що вказаний мобільний телефон належить потерпілому ОСОБА_6 ;

- Висновком судово-товарознавчої експертизи № 885/25 від 22.03.2025, згідно якого ринкова вартість мобільного телефону в корпусі чорного кольору марки «ERGO E281 IMEII: НОМЕР_1 ; IME12: НОМЕР_2 , бувшого у використанні, у технічно справному стані, станом на 20.03.2025, з урахуванням зносу, становила: 783,20 грн. (сімсот вісімдесят три гривні 20 коп.);

- Протоколом пред`явлення особи до впізнання від 21.03.2025 за участі потерпілого ОСОБА_6 , в ході якого він на фото № 3 за загальними рисами зовнішності впізнав ОСОБА_9 як особу яка проникла до його будинку, забризкав газовим балончиком обличчя, наніс йому удари та забрав телефон і кошти в сумі 1500 грн;

- Протоколом пред`явлення речей для впізнання від 24.03.2025 за участі потерпілого ОСОБА_6 , в ході якого він впізнав свій мобільний телефон який був у нього викрадений в ході розбійного нападу на нього, що мав місце 20.01.2025;

- Протоколом пред`явлення особи до впізнання від 21.03.2025 за участі свідка ОСОБА_10 , в ході якого свідок за сукупністю ознак зовнішності на фото № 1 впізнала чоловіка на ім`я ОСОБА_7 , який проживав за адресою: АДРЕСА_4 та якого востаннє бачила в грудні 2024;

- Протоколом пред`явлення особи до впізнання від 21.03.2025 за участі свідка ОСОБА_11 , в ході якого він за сукупністю ознак зовнішності на фото№ 2 впізнав свого знайомого, який прийшов до нього в квартиру та попросив віддати перцовий балончик Терен 4М;

- Протоколом затримання ОСОБА_5 від 21.03.2025, в ході якого у останнього виявлено та вилучено: грошові кошти в сумі 170 грн., купюрами 20 грн - 6 купюр, 1 купюра 50 грн. і Газовий балончик «ТЕРЕН-4М»;

Крім того, у судовому засіданні досліджені документи, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 .

Також вина обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджуюся наступними показами свідків, допитаних в ході судового засідання.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що одного разу ОСОБА_5 привіз йому ключі від квартири свідка та, побачивши газовий балончик попросив його взяти, на що свідок не заперечував. Також свідок зазначив, що під час досудового розслідування не міг впізнати той самий газовий балончик, оскільки він за своїм видом нічим не відрізняється від будь-якого іншого.

Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_10 , розповіла, що проживає неподалік будинку по АДРЕСА_4 і бачить його, виходячи з власного двору. Власник цього будинку їй невідомий, але знає, що раніше там проживала жінка на ім`я ОСОБА_12 із сином ОСОБА_13 . З ними приблизно 10 років тому жив й чоловік на ім`я ОСОБА_7 , який потім опинився в тюрмі.

Свідок ОСОБА_14 , будучи допитаною в судовому засіданні, розповіла, що є головою ОСМ Корабельного району. ОСОБА_15 є мешканцем того ж району, особа маломобільна та пересувається на електричній колясці. Одного дня вона зустріла його на вулиці, стояв без взуття, в шкарпетках, із шишкою на обличчі. При цьому ОСОБА_6 розповів, що до нього в будинок зайшли двоє чоловіків, забризкали обличчя газовим балончиком та викрали мобільний телефон і гроші.

Свідок ОСОБА_16 , будучи допитаною в судовому засіданні у якості свідка, надала пояснення про те, що є колишньою дружиною ОСОБА_5 , від шлюбу з яким має сина. Чотири року тому, як зазначила свідок, вона проживала в будинку по АДРЕСА_4 . Власники будинку проживають в Донецькій області, вона має ключі від будинку та періодично приглядає за територією. Також свідок розповіла, що замки в будинку змінювались, тому ключі від нього були лише в неї, а будинок непридатний для проживання в ньому, оскільки там не було світла та води. Крім цього свідок зазначила, що на час проведення обшуку поліцією, двері будинку були зламані арматурою, в будинку був безлад, а під ковдрою знайдено мобільний телефон. Запевнила, що ОСОБА_5 там не проживав.

Свідок ОСОБА_17 , будучи допитаним в якості свідка в судовому засіданні розповів, що є сином ОСОБА_5 , з яким він 20.03.2025 року мав зустріч. Того дня, як зазначив свідок, його батько - ОСОБА_5 зранку вирушив на рибалку разом із другом. Біля 11 години свідок зателефонував батькові і домовився із ним про зустріч за місцем проживання матері - ОСОБА_16 . У вказане місце ОСОБА_17 приїхав в проміжку часу з 12:30 до 14 години. Поспілкувався із батьками, після чого на таксі поїхав на Таврійський мікрорайон, дорогою підвіз і батька, якому теж потрібно було в цей район. Того ж дня батько дав йому 300 гривень купюрами 200 і 100 гривень. Крім цього свідок розповів, що після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_5 періодично проживав із ним по АДРЕСА_5 . Також, маючи намір відволікти батька, свідок просив йому допомогти із ремонтними роботами в будинку по АДРЕСА_4 , який він готував для свого проживання в ньому. У зв`язку із цим він дав ключі від вказаного будинку ОСОБА_5 приблизно в листопаді 2024 року.

ІV.Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

Гарантією виконання органом досудового розслідування вимог ст.9 КПК України є використання всіх джерел доказування, збирання та закріплення кожного доказу у суворій відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону. Порушення вимог закону при отриманні доказу виключає використання останнього, оскільки відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях.

В ході судового розгляду суд безпосередньо, всебічно та повно дослідив зазначені вище докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження, і встановив правильність збору стороною обвинувачення та закріплення кожного з них.

Крім того, жодної із передбачених законом обставин для визнання вказаних доказів недопустимими судом не констатовано та в ході кримінального провадження не встановлено, як і порушень фундаментальних прав і свобод обвинуваченого ОСОБА_5 , гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, при проведенні досудового розслідування та збиранні і оформленні доказів стороною обвинувачення.

В судовому засіданні судом забезпечено дотримання вимог ст.ст.22, 23, 26 КПК України щодо змагальності сторін, диспозитивності, оскільки досліджені усі докази, надані сторонами.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 та наявність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

Суд також сприймає як належні та достатні докази показання свідків, допитаних в судовому засіданні, оскільки їх покази були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, а саме щодо часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення та особи, яка їх вчинила, були логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами. Судом також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого. Крім того, зазначені свідки були у встановленому КПК України порядку приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

Підстав, у відповідності до ч.3 ст.337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Щодо зауважень захисника до процедури проведення впізнання за фотознімками за участі потерпілого, який має проблеми із зором та непроведення впізнання за голосом із ним, суд зазначає наступне.

Як вбачається з пояснень потерпілого, наданих ним під час судового розгляду, останній дійсно зазначав про наявність у нього поганого зору, однак об`єктивних даних, зокрема медичних документів, які б підтверджували ступінь порушення зору та свідчили про неможливість сприйняття ним фотознімків або розрізнення ознак зовнішності зображених на них осіб, ані стороною захисту, ані потерпілим суду не надано.

Саме по собі суб`єктивне твердження потерпілого про поганий зір, за відсутності інших даних, які б свідчили про істотне обмеження його здатності сприймати зображення, не є достатньою підставою для висновку про неможливість проведення ним впізнання за фотознімками або про недопустимість відповідного протоколу.

При цьому суд виходить із того, що допустимість доказу визначається дотриманням вимог кримінального процесуального закону під час його отримання, тоді як достовірність результатів впізнання оцінюється з урахуванням усіх обставин його проведення та в сукупності з іншими доказами відповідно до ст. 94 КПК України.

Крім того ані під час досудового розслідування, ані під час судового розгляду потерпілим не повідомлялось про неможливість проведення із ним такої слідчої дії, як впізнання за фотознімками.

За таких обставин суд не вбачає підстав для висновку про недопустимість протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками виключно з наведених стороною захисту мотивів. Водночас доказове значення результатів цієї слідчої (розшукової) дії суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими доказами у кримінальному провадженні.

Щодо тверджень сторони захисту про те, що при наданні пояснень потерпілим, останній зазначав, що до нього в дім проникли двоє осіб, суд вважає їх такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Так, під час надання пояснень в судовому засіданні, відповідаючи на уточнююче запитання саме сторони захисту, потерпілий ОСОБА_6 відповів, що «в будинку ОСОБА_19 був один».

З приводу зауважень захисника до показів свідка ОСОБА_8 , які зводились до того, що відносно останнього на розгляді суду також перебуває кримінальне провадження, а отже свідок перебуває під постійним наглядом працівників поліції, а газовий балон, про який розповідав свідок, не пред`являвся для впізнання, а отже відсутня можливість його ідентифікувати як той, що був вилучений у обвинуваченого ОСОБА_5 , суд зазначає наступне.

Сам факт перебування на розгляді суду іншого кримінального провадження стосовно свідка не свідчить про його заінтересованість у результатах цього кримінального провадження, наявність залежності від правоохоронних органів або надання ним показань під їхнім впливом. Посилання ж сторони захисту на перебування свідка під постійним контролем правоохоронних органів має характер припущення, оскільки не підтверджене конкретними доказами здійснення щодо нього незаконного впливу, погроз, примушування чи надання будь-яких обіцянок з метою отримання показань певного змісту.

Отже, за відсутності об`єктивних даних, які б свідчили про залежність свідка від правоохоронних органів або вплив на зміст його показань, наведені захисником обставини самі по собі не дають підстав ставити під сумнів достовірність показань свідка.

Доводи захисника про неможливість ідентифікації газового балончика через непред`явлення його для впізнання суд також вважає необґрунтованими, оскільки сама по собі відсутність такої слідчої дії не свідчить про недопустимість доказів або неможливість встановлення обставин використання зазначеного предмета.

Суд зазначає, що встановлення обставин застосування газового балончика та його зв`язку з інкримінованою подією не обов`язково передбачає проведення окремої процедури впізнання. Такі обставини підлягають оцінці в сукупності з іншими дослідженими доказами, зокрема показаннями потерпілого та свідків, а також даними щодо вилучення відповідного предмета в обвинуваченого.

Так, потерпілий у судовому засіданні підтвердив факт розпилення газу обвинуваченим йому в обличчя. Крім того, свідок повідомив, що напередодні події обвинувачений брав у нього газовий балончик, а під час обшуку в обвинуваченого було вилучено газовий балончик.

V. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання. Призначення покарання.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує відповідно до ст.ст.65-67 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують покарання, відсутність обставин, що пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості злочину, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст.66 КК України судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст.67 КК України, є рецидив злочинів, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше судимий; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме класифікацію за ст.12 КК України, яка визначається не тільки положеннями ст.12 КК України, виходячи з формального критерію та виду і розміру покарання, а і фактичними обставинами, при яких було вчинено злочин; відношення обвинуваченого до вчиненого, який свою провину не визнав; особливості й обставини вчинення злочини щодо вразливої категорії осіб: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали для потерпілого; поведінку під час та після вчинення злочинних дій.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у межах санкції ч.4 ст.187 КК України у виді позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна.

Суд приходить до висновку, що ізоляція ОСОБА_5 шляхом позбавлення волі, відповідає вимогам справедливості щодо застосування покарання та відображає співмірність злочину та кари і буде відповідати меті покарання, закріпленій ст. ст. 50, 65 КК України, а також забезпечить мету покарання у виді виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових злочинів. Підстави для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України, відсутні.

VI. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов в кримінальному провадженні відсутній.

Процесуальні витрати на залучення експертів під час досудового розслідування склали:

- 320,00 гривень за проведення судово-товарознавчої експертизи, висновок експерта ОСОБА_18 № 885/25 від 22.03.2025.

У відповідності до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати за проведення вказаної експертизи підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_5 на користь приватного екперта.

Також під час досудового розслідування було проведено судову експертизу по матеріалам досудового розслідування в Херсонському НДЕКЦ, висновок експерта № СЕ-19/122-25/1781-Д від 31.03.2025, а також біологічну експертизу в Херсонському НДЕКЦ, висновок експерта № СЕ-19/122-25/1782-БД від 15.04.2025. Вказані висновки не несуть доказового значення щодо інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а тому витрати за її проведення слід віднести на рахунок держави.

Питання речових доказів суд вирішує у порядку передбаченому ст.100 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

З огляду на те, що арешт майна було застосовано з метою збереження речових доказів, суд вважає за необхідне скасувати раніше обрані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 372-374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід у виді «тримання під вартою», застосований щодо ОСОБА_5 , залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України у строк відбуття призначеного покарання зарахувати ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення з 21.03.2025 по дату набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь експерта ОСОБА_18 витрати на залучення експерта в розмірі 320 (триста двадцять) гривні 00 копійок.

Витрати за проведення експертизи по матеріалам досудового розслідування в Херсонському НДЕКЦ, висновок експерта № СЕ-19/122-25/1781-Д від 31.03.2025 в розмірі 6367,20 гривень, а також за проведення біологічної експертизи в Херсонському НДЕКЦ, висновок експерта № СЕ-19/122-25/1782-БД від 15.04.2025 в розмірі 18027,81 гривень - віднести на рахунок держави.

Речові докази, а саме:

- Мобільний телефон в корпусі чорного кольору марки «ERGO» модель «Е 281» з ІМЕІ: НОМЕР_1 ; IME12: НОМЕР_2 , з сім-картою Водафон: НОМЕР_3 , - повернути потерпілому;

- готівкові кошти в сумі 170 (сто сімдесят) українських гривень - 6 купюр номіналом 20 гривень - серії та номери: ЕД 0022178, АП 5678388, EE 3403530, ЕД 4104128, ВУ 1869233, ЮБ 1521084 та 1 купюра номіналом 50 (п`ятдесят) українських гривень серія та номер: АЕ1260034 - конфіскувати в дохід держави;

- газовий балончик з маркуванням «ТЕРЕН-4М»; дерев`яний брусок розміром 26х5х2,5 см. та рушник з білої бавовняно-паперової тканини вафельної форми розміром 40х40 см - знищити.

Ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду від 02.04.2025, якою накладено арешту на майно, а саме: обільний телефон в корпусі чорного кольору марки «ERGO» модель «Е 281» з ІМЕІ: НОМЕР_1 ; IME12: НОМЕР_2 , 3 сім-картою Водафон: НОМЕР_3 , грошові кошти в сумі 170 грн., купюрами номіналом 20 грн 6 купюр, 1 купюра номіналом 50 грн, газовий балончик з маркуванням «ТЕРЕН-4М», який було упаковано до сейф-пакету №PSP1169358 - скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений має право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копія вироку негайно після судового засідання вручається обвинуваченому, прокурору та захиснику.

СуддяОСОБА_1