Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №500/1716/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1716/26

20 жовтня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі – відповідач, або ГУ ДПС у Тернопільській області) у якому просив суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0413072-2409-1918-UA 61040450000064468 від 12.03.2025 року на суму 37 708,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу нараховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується власниками нежитлової нерухомості за 2024, по об`єкту оподаткування - комплекс будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 . Таке нарахування позивач вважає безпідставним, оскільки право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстроване за позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно тільки у 2025 році. Зазначає, що частина побутового корпусу використовується у підприємницькій діяльності (баня). Відповідач не визначив площу, що використовується у комерційній діяльності, не здійснив розмежування об`єкта та безпідставно нарахував податок на всю площу. Також вказує на порушення процедури вручення спірного податкового-повідомлення рішення та неналежний розгляд адміністративної скарги.

Відповідач подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції наводить норми податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини та зазначає, що нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки здійснюється не тільки на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а й на підставі документів на право власності. Позивач не надав жодних доказів на підтвердження своєї позиції ні щодо здійснення підприємницької діяльності, ні щодо вимоги розмежувати оподаткування такої нерухомості. Позиція позивача зводиться лише до власного суб`єктивного уявлення стосовно оподаткування такого об`єкта нерухомості, а не на діючих нормах податкового законодавства.

З урахуванням викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 09.04.2026 у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовлено. Позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2026 ухвалу від 09 квітня 2026 року про повернення позовної заяви скасовано та направлено справу № 500/1716/26 до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 14.07.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідач отримав 14.07.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 20.10.2026 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не звертали.

Інших заяв чи клопотань з процесуальних питань до суду не надходило.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС 042654 від 23.11.2009 позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить комплекс нежитлових будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Скорівської сільської ради від 13.07.2021 року №391 встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у відсотках від мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. з 01.01.2022.

Відповідно до проведеного відповідачем розрахунку податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки за 2024 рік, по об`єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 , сума податку становить 37 708,10 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 12.03.2025 № 0413072-2409-1918-UA 61040450000064468 позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік в сумі 37 708,10 грн.

Не погоджуючись з такими рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Мотивувальна частина

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовує та визначає Податковий кодекс України (ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.265.1 ст.265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

За правилами пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Пунктом 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Аналіз вказаного свідчить, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією зі складових податку на майно, а платником такого податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пункту 42.1 статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

За правилами пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до положень пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

За усталеною практикою Верховного Суду при вирішенні питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Так, днем, коли особа дізналася про порушення свого права, є встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про пропуск строку звернення до адміністративного суду, оскільки такі спростовуються висновками, наведеними у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2026 у даній справі.

Оскільки, як стверджує позивач, копію оскарженого податкового повідомлення-рішення він отримав 15.01.2026, суд вважає, що строк звернення до адміністративного суду, визначений частиною другою статі 122 КАС України не пропущено.

Оцінюючи доводи позивача про відсутність підстав для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік, суд зазначає, що в силу пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості. У розглядуваному випадку це належний позивачу на праві власності комплекс нежитлових будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 .

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України чітко визначено, яке нерухоме майно не може бути об`єктом оподаткування. Такої підстави як відсутність інформації про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно для виключення майна з об`єктів оподаткування дана норма не містить.

При цьому, за змістом пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України підставою для визначення бази оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості можуть бути як дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, так і інші документи на право власності на нерухоме майно.

До того ж сам факт державної реєстрації прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, та від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

За встановлених у цій справі обставин, для визначення бази оподаткування об`єкта нежитлової нерухомості відповідач використовував свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 23.11.2009, що відповідає вимогам ПК України. Будь-які відомості про те, що позивач у 2024 не був власником комплексу нежитлових будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 , у матеріалах справи відсутні.

З огляду на зазначене, суд відхиляє доводи позивача про відсутність підстав для нарахування йому податку на нерухоме майно за 2024 рік, у зв`язку з державною реєстрацією права власності на об`єкт оподаткування тільки в 2025 році.

Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:

об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

права на користування пільгою із сплати податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач надав відповідачу для проведення звірки відповідні документи на підтвердження наявності пільг з оподаткування податком на майно, відмінне від земельної ділянки, а тому доводи про використання тільки частини належного йому об`єкта оподаткування у господарській діяльності є безпідставними.

Отже, виходячи із встановлених судом обставини справи та системного аналізу наведених законодавчих норм, суд дійшов висновку про обґрунтоване нарахування позивачу грошових зобов`язань за 2024 рік за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується власниками нежитлової нерухомості та визнає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Інші аргументи сторін не є визначальними для вирішення даної справи та не спростовують висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тоді як позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Судові витрати

Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.

Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46003 код ЄДРПОУ 44143637).

Головуючий суддя Юзьків М.І.