Суд: Полтавський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №440/10841/26
Суддя: В.І. Бевза
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/10841/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в частині невиплати ОСОБА_1 під час виплати на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі №440/6868/25 невиплачених сум щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (за період з 05 січня 2023 року по 19 травня 2023 року) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з місяця, наступного за відповідним місяцем, за який було нараховано ОСОБА_1 відповідні суми невиплачених щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення по день фактичної їх виплати – 29 липня 2026 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати невиплачених сум щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (за період з 05 січня 2023 року по 19 травня 2023 року) за період з місяця, наступного за відповідним місяцем, за який було нараховано ОСОБА_1 відповідні суми невиплачених щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення по день фактичної їх виплати – 29 липня 2026 року, та з одночасною компенсацією податку на доходи фізичних осіб.
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2025, залишеним без постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі №440/6868/25, позовну заяву задоволено і зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за період з 05.01.2023 по 19.05.2023. 29.07.2026 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі №440/6868/25 Військовою частиною НОМЕР_1 було виплачено ОСОБА_1 103 734,65 грн. Проте, відповідачем не нарахована та не виплачена компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Стислий зміст заперечень відповідача.
Відповідач у відзиві просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заяви, клопотання учасників справи.
Позивачем подано відповідь на відзив.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі №440/6868/25 ухвалене зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05.01.2023 по 19.05.2023 (зокрема, посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії, грошової допомоги на оздоровлення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (01.01.2023 - 2684,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням фактично сплачених сум.
Відповідно до платіжної інструкції відповідач виплатив позивачу нараховану суму грошового забезпечення на виконання рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі №440/6868/25 у розмірі 103 734,65 грн.
Відповідно до скріншоту із застосунка банку, позивач отримав дану суму 29.07.2026.
У той же час, суд констатує, що загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та порядок проведення переказу коштів у межах України регулюються Законом України від 5 квітня 2001 року №2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон №2346).
Дата валютування - це зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача банку або в установі - учасників платіжної системи (пункт 1.3 статті 1 Закону №2346).
Порядок застосування дати валютування для банків установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України.
Сума переказу, що обліковується в банку, який обслуговує отримувача, до настання дати валютування не може бути об`єктом примусового списання, що застосовується до отримувача (пункт 22.11 статті 22 Закону N 2346).
Ініціатор до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування їх на рахунок отримувача або видачі в готівковій формі обліковуються в банку, що обслуговує отримувача (пункт 23.4 статті 23 Закону №2346).
Загальний порядок завершення переказу встановлено статтею 30 Закону №2346.
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
За таких обставин судом надається оцінка спірним правовідносинам, виходячи із дати виконання рішення суду відповідачем від 04.12.2025 у справі №440/6868/25 – 29.07.2026 фактичного отримання коштів позивачем.
Позивач вважає, що відповідачем при виплаті заборгованості грошового забезпечення не було нараховано та виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення та компенсації ПДФО, у зв`язку з чим звернувся до суду.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) та сума індексації грошових доходів громадян.
Статтями 3 та 4 Закону №2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктом 1 Порядку №159 визначено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.
Із наведеного слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі суми індексації грошових доходів). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №681/423/15-а, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 05 жовтня 2018 року у справі №127/829/17, від 12 лютого 2019 року у справі №814/1428/18 та від 08 серпня 2019 року у справі №638/19990/16-а.
Беручи до уваги те, що сума індексації грошового забезпечення, яка нарахована на виконання судового рішення, вчасно не виплачена, суд доходить висновку про наявність у позивача права на одержання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати такої індексації.
При цьому суд враховує, що питання щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення законодавством віднесено до компетенції роботодавця, а отже, у разі несвоєчасної виплати суми індексації грошових доходів обов`язок щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу покладається також на роботодавця.
Компенсація втрати частини доходу є спеціальним видом юридичної відповідальності, який застосовується до органу, що здійснює нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з метою захисту майнових інтересів працівника та є прямим правовим наслідком невиконання обов`язку своєчасно нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення. При цьому основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення).
Бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, яка була їй нарахована та виплачена на підставі рішення суду, є протиправною.
Таким чином ст. ст. 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 встановлено, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості, а відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до ст. 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості.
Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 02.04.2024 у справі №560/8194/20.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача у невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати суми індексації - за період з 05.01.2023 по день фактичної виплати - 29.07.2026.
Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію сум податку з доходів фізичних в Порядку №44 із сум компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (Порядок №159).
Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі- Постанова №44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
Суд встановив, що відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі №440/6868/25 здійснене нарахування та виплата 29.07.2026 ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05.01.2023 по 19.05.2023 (зокрема, посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії, грошової допомоги на оздоровлення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (01.01.2023 - 2684,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням фактично сплачених сум.
Отже, позивач вважає, що має право на отримання компенсації сум податку з доходів фізичних внаслідок виплати сум компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Під доходами у цьому Законі № 2050 слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗПП України), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Аналогічні положення закріплені також в статті 1 Закону України «Про оплату праці», згідно якої заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
З аналізу наведених норм вбачається, що заробітною платою можливо вважати грошовий еквівалент, який сплачується працівнику за виконану ним роботу.
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159.
Згідно із Порядком №44, Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, компенсація втрати частини доходу не є грошовим забезпеченням, а є засобом компенсаційного характеру для відновлення майнового права фізичної особи внаслідок зменшення її доходу у випадку несвоєчасної виплати їй грошового забезпечення/заробітної плати за трудову функцію або виконання обов`язків публічної служби.
Компенсація втрати частини доходу нарахована та стягнута за рішенням суду, не є заробітною платою чи грошовим забезпеченням - у розумінні законодавства, а тому відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача сум компенсації податку з доходів фізичних осіб в Порядку №44 із сум компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення в порядку Закону №2050-ІІІ та Порядку №159.
Компенсація втрати частини доходу за своєю правовою суттю сама по собі є одноразовою виплатою компенсаційного характеру, та є грошовою сумою, яку роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові, якщо він нарахував йому заробітну плату/грошове забезпечення, але виплатив її несвоєчасно, оскільки компенсація розраховується як втрата частини доходів, що виникла через затримку виплати заробітної плати/грошового забезпечення, і повинна бути виплачена в місяці, коли здійснювалося нарахування зарплати/грошового забезпечення, що свідчить про різну правову природу грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходу, що вказує на відсутність правових підстав для компенсації податку з доходів фізичних осіб в Порядку №44 із сум компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення в порядку Закону №2050-ІІІ та Порядку №159.
Суд також зазначає про правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2024 року у справі № 380/1169/20 (пункт 97-98), що середній заробіток, який стягується у відповідності до вимог статті 117 КЗпП України, є санкцією за затримку розрахунку при звільненні, не є складовою грошового забезпечення військовослужбовця та не є виплатою, право на яку військовослужбовець набув узв`язку із виконанням обов`язків під час проходження служби, Суд констатує помилковість висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення на користь позивача грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб (Порядок №44) разом із середнім заробітком за час затримки розрахунку при звільненні.
Додатково суд також зазначає, що компенсація втрати частини доходу не поширюється на несвоєчасну виплату сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в порядку статті 117 КЗпП України (постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2025 у справі №440/1438/25, постанова Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №1540/3742/18).
Порядок №44 до виплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні та компенсації втрати частини доходу не застосовується, оскільки зазначені виплати не пов`язана з виконанням позивачем обов`язків служби, а відтак не підпадають під випадки виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, які визначені Порядком №44.
Суд застосовує однаковий правовий підхід щодо відсутності правових підстав для компенсації податку з доходів фізичних осіб в Порядку №44, як із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в порядку статті 117 КЗпП України, так і сум компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення в порядку Закону №2050-ІІІ та Порядку №159.
На підставі аналізу вказаних положень суд зазначає, що Порядок №44 до виплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні та компенсації втрати частини доходу не застосовується, оскільки зазначені виплати не пов`язані із виконанням позивачем обов`язків служби (трудової функції), а відтак не підпадають під випадки виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, які визначені зазначеним Порядком виключно для грошового забезпечення.
Відтак позовні вимоги про нарахування та виплату компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб на суми компенсації втрати частини доходу задоволенню не підлягають.
Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовної заяви.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, то відсутні й підстави для розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати суми грошового забезпечення - за період з 05.01.2023 по день фактичної виплати суми на виконання рішення суду у справі №440/6868/25 - 29.07.2026.
У іншій частині вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Головуючий суддяВ.І. Бевза
Оригінал: reyestr.court.gov.ua