Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №440/15401/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/15401/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , що полягають у відмові в задоволенні рапорту на звільнення ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу";

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Позовні вимоги позивач обґрунтував посиланням на те, що він призваний на військову службу за призовом під час мобілізації та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Звертав увагу на те, у вересні 2025 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби відповідно до пп. "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи. Оскільки відповідач відмовив у задоволенні зазначеного рапорту, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/15401/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

04.12.2025 до суду надійшов відзив відповідача військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що факт необхідності здійснення постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю, яка потребує постійного стороннього догляду не підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №239/25/939/В, так як в пункті 17.1.3 Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №239/25/939/В зазначено: Рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді: не застосовується. Також військова частина у правовому висновку посилалась на те, що лікарсько-консультативним комісіям надано право встановлювати потребу у постійному сторонньому догляді за наявності висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, форму якого затверджено Інструкцією про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я № 667 від 31.07.2013. Жодними іншими нормативно-правовими актами не надано лікарсько-консультативним комісіям повноважень визначати потребу повнолітньої особи в постійному догляді. Відповідно до підпункту 9 пункту 9 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1338 від 15.11.2024, експертні команди встановлюють потребу в постійному сторонньому догляді. Так як, ОСОБА_2 має інвалідність не внаслідок психічного розладу, тому в даному випадку при звільненні позивача з військової служби не може застосовуватись висновок лікарсько-консультативної комісії для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за повнолітньою особою, а лише висновок експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Поряд з цим, законодавець визначив, що неможливість здійснювати догляд іншими членами сім`ї 1-го чи 2-го ступеня споріднення може бути підтверджена лише у випадку, якщо такі члени сім`ї також самі потребують постійного догляду. У позивача є рідний брат ОСОБА_3 , який має також інвалідність. До рапорту долучено копію довідки № 196 та висновку № 196 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, які складені 29.07.2025 лікарсько-консультативною комісією ТОВ "Ваш лікар - В.А.М." відносно ОСОБА_3 . Викладений в обох документах висновок про те, що ОСОБА_3 за станом здоров`я не може надавати соціальні послуги та потребує періодичної сторонньої допомоги не є тотожним "постійному догляду", як того вимагає норма Закону. Крім цього, позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на висновок Верховного Суду у постановах від 21 лютого 2024 у справі №120/1909/23 та від 11 квітня 2024 у справі №420/16689/23 та роз`яснення МОЗ України від 26.09.2023 №03.4/10/27195/2-23 та зазначає, що медико-соціальна експертна комісія уповноважена встановлювати потребу в сторонньому догляді особам з інвалідністю І АБ групи, а для всіх інших потребу в постійному догляді визначають лікарсько-консультативні комісії. Разом з тим, позивач не долучав висновків медико-соціальної експертної комісії щодо матері ОСОБА_2 . Також, на момент звернення позивача з рапортом на звільнення з військової служби медико-соціальна експертні комісії були розформовані, а тому відсутні підстави для врахування висновків, на які посилається позивач, так як вони не стосуються даних правовідносин. Таким чином, враховуючи вищевикладене, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки рішення про відмову у звільненні позивача з військової служби було прийняте у зв`язку з ненаданням позивачем необхідних документів.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Учасниками справи не заперечується, що позивач призваний на військову службу за мобілізацією, є військовослужбовцем та з 11.12.2024 проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 .

26.09.2025 за №2605 до військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт солдата ОСОБА_1 , у якому останній клопотав перед вищим командуванням про його звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами відповідно до пп. "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особовою з інвалідністю ІІ групи.

До рапорту позивач додав копії: - свідоцтва про народження ОСОБА_1 , де його матір`ю зазначено ОСОБА_2 ; - паспорта громадянина України ОСОБА_2 ; - РНОКПП ОСОБА_2 ; - Витягу з Реєстру територіальної громади на ОСОБА_2 ; - пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; - свідоцтва про розірвання шлюбу між батьками позивача; - довідки ЛКК від 19.06.2025 про невиліковність хвороби та потребу в сторонньому догляді на ОСОБА_2 ; - висновку №147 про наявність порушення функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі на ім`я ОСОБА_2 ; - витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №239/25/939/В від 29.05.2025 на ім`я ОСОБА_2 про встановлення ІІ групи інвалідності; - паспорта громадянина України та РНОКПП ОСОБА_3 ; - витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №239/25/939/І від 29.05.2025 на ім`я ОСОБА_2 ; - Витягу з Реєстру територіальної громади на ОСОБА_3 ; - свідоцтва про народження ОСОБА_3 , де його матір`ю зазначено ОСОБА_2 ; - довідки ЛКК від 29.07.2025 про неможливість надання соціальної послуги та потребу періодичної сторонньої допомоги на ОСОБА_3 ; - довідки до акта огляду МСЕК серія 12 ААГ №096709 про встановлення ОСОБА_3 ІІ групи інвалідності; - висновку №196 про наявність порушення функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі на ім`я ОСОБА_3 ; - акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 21.07.2025.

Листом від 09.10.2025 №811/133/47/1133/пс Військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 про те, що у військовій частині НОМЕР_1 опрацьований рапорт солдата ОСОБА_1 , водія-машиніста компресора киснедобувної станції групи газозабезпечення військової частини НОМЕР_1 від 26.09.2025 №2605 щодо звільнення його з військової служби у запас, відповідно до підпункту "Г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов?язок та військову службу" (у зв?язку із необхідністю постійного догляду за матір?ю ОСОБА_2 , із числа осіб з інвалідністю II -ї групи). За результатами розгляду рапорту та доданих матеріалів надано ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК щодо звільнення з військової служби від 08.10.2025 №2772.

Так, у правовому висновку щодо звільнення з військової служби від 08.10.2025 №2772 зазначено, що поданий рапорт не підтверджує наявність достатніх обставин для прийняття командуванням в/ч НОМЕР_1 законного рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби (а саме необхідності постійного догляду за матір?ю військовослужбовця та неможливості інших членів сім?ї здійснювати такий догляд) з огляду на наступне. По-перше, до рапорту додано акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, затверджений 21.07.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (вх. в/ч НОМЕР_1 №1532/50 від 28.07.2025) (далі - Акт). Наданий Акт відповідає формі, визначеній у додатку 23 до Інструкції, а у графі "В ході перевірки виявлено" вказано, що ОСОБА_3 (інший син ОСОБА_2 та одночасно брат ОСОБА_1 ) не має можливості здійснювати догляд за матір?ю, оскільки являється інвалідом ІІ групи. Внаслідок чого у графі "В ході перевірки виявлено" вказано, що необхідність здійснення постійного догляду - підтверджено. Однак, до такого висновку у Акті слід відноситися критично, оскільки за умовою Закону, для констатації факту неможливості іншим членом сім?ї першого чи другого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд, потрібний висновок про те, то такий інший член сім?ї сам потребує постійного догляду. Разом з цим, до рапорту долучено копію довідки №196 та висновку №196 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, які складені 29.07.2025 лікарсько-консультативною комісією ТОВ "Ваш лікар - В.А.М." відносно ОСОБА_3 . Викладений в обох документах висновок про те, що ОСОБА_3 за станом здоров?я не може надавати соціальні послуги та потребує періодичної сторонньої допомоги не є тотожним "постійному догляду" , як того вимагає норма Закону. По-друге, до рапорту долучено копію довідки №147 та висновку №147 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, які складені 19.06.2025 лікарсько-консультативною комісією ТОВ "Ваш лікар - В.А.М." відносно ОСОБА_2 . В обох документах складено висновок про те, що ОСОБА_2 невиліковно хвора, потребує постійного стороннього догляду та не здатна до самообслуговування. Разом з тим, лікарсько-консультативним комісіям надано право встановлювати потребу у постійному сторонньому догляді за наявності висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, форму якого затверджено Інструкцією про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров?я №667 від 31.07.2013. Жодними іншими нормативно-правовими актами не надано лікарсько-консультативним комісіям повноважень визначати потребу повнолітньої особи в постійному догляді. В той же час, до рапорту долучено копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №239/25/939/Р від 29.05.2025. Відповідно до підпункту 9 пункту 9 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024, експертні команди встановлюють потребу в постійному сторонньому догляді. Зважаючи на визначену комісією у згаданому рішенні ІІ групу інвалідності, потребу у постійному сторонньому догляді за ОСОБА_2 не встановлено. Таким чином, враховуючи вимоги Закону, відомостей, вказаних у доданих до рапорту документах, недостатньо для прийняття законного рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби. З огляду на викладене, запропоновано у задоволенні рапорту відмовити, довести до військовослужбовця підстави такої відмови, його право на повторне звернення із рапортом за наявності обсягу документів, підтверджуючих необхідні обставини, та право оскаржити рішення командування військової частини до вищого командування або в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Водночас, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За приписами частин першої - третьої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється:

громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом;

іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

У силу частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

За змістом підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-ХІІ визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, за наявності яких військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Згідно з абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

За змістом пункту 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Пунктом 31 Статуту визначено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Згідно з пунктом 12.11 розділу XІІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454 (далі - Інструкція №170, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Своєю чергою, відповідно до підпункту 26 пункту 5 додатку 19 до Інструкції №170 (у редакції на дату звернення позивача з рапортом про звільнення з військової служби) при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються:

у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі спір стосується наявності підстав для звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Верховний Суд, аналізуючи приписи абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, у постанові від 07.05.2025 у справі №420/30227/24 зазначив, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Отож лише за умови підтвердження таких взаємопов`язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої з урахуванням положень абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або наявність інших поважних причин здійснюється шляхом подання військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, рапорту та документів, які підтверджують наявність правових підстав для звільнення його з військової служби, і такий рапорт має бути адресований вищій посадовій особі.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2024 у справі №420/23353/23 зазначив, що розгляд рапорту про звільнення з військової служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність, зокрема, сімейних обставин або інших поважних причин, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.

Як свідчать встановлені у справі обставини, до рапорту про звільнення позивачем було додано акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, затверджений 21.07.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (вх. в/ч НОМЕР_1 №1532/50 від 28.07.2025) (далі - Акт).

Наданий Акт відповідає формі, визначеній у додатку 23 до Інструкції, а у графі "В ході перевірки виявлено" вказано, що ОСОБА_3 (інший син ОСОБА_2 та одночасно брат ОСОБА_1 ) не має можливості здійснювати догляд за матір?ю, оскільки являється інвалідом ІІ групи. Внаслідок чого у графі "В ході перевірки виявлено" вказано, що необхідність здійснення постійного догляду - підтверджено.

Однак, суд до такого висновку у Акті відноситися критично, оскільки за умовою Закону, для констатації факту неможливості іншим членом сім?ї першого чи другого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд, потрібний висновок про те, то такий інший член сім?ї сам потребує постійного догляду.

Разом з цим, до рапорту позивачем долучено копію довідки №196 та висновку №196 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, які складені 29.07.2025 лікарсько-консультативною комісією ТОВ "Ваш лікар - В.А.М." відносно ОСОБА_3 .

При цьому, викладений в обох документах висновок про те, що ОСОБА_3 за станом здоров?я не може надавати соціальні послуги та потребує періодичної сторонньої допомоги не є тотожним "постійному догляду" , як того вимагає норма Закону.

Поряд з цим, до рапорту долучено копію довідки №147 та висновку №147 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, які складені 19.06.2025 лікарсько-консультативною комісією ТОВ "Ваш лікар - В.А.М." відносно ОСОБА_2 .

В обох вищевказаних документах складено висновок про те, що ОСОБА_2 невиліковно хвора, потребує постійного стороннього догляду та не здатна до самообслуговування.

Разом з тим, лікарсько-консультативним комісіям надано право встановлювати потребу у постійному сторонньому догляді за наявності висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, форму якого затверджено Інструкцією про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров?я №667 від 31.07.2013.

Жодними іншими нормативно-правовими актами не надано лікарсько-консультативним комісіям повноважень визначати потребу повнолітньої особи в постійному догляді.

В той же час, до рапорту долучено копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №239/25/939/Р від 29.05.2025.

Відповідно до підпункту 9 пункту 9 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024, експертні команди встановлюють потребу в постійному сторонньому догляді.

Зважаючи на визначену комісією у згаданому рішенні ІІ групу інвалідності, потребу у постійному сторонньому догляді за ОСОБА_2 не встановлено.

Суд зауважує, що у постанові від 27.08.2026 у справі №560/510/25 Верховний Суд стосовно повноважень медико-соціальної експертної комісії і лікарсько-консультативної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду зазначив, що відповідно до пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» («Офіційний вісник України», 2019, №34, ст. 1217), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.

Згідно з пунктом 4 Положення № 1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

Отже, з аналізу наведених положень Положення № 1317 убачається, що медико-соціальна експертна комісія має повноваження визначати потребу особи у сторонньому нагляді, догляді або допомозі. Водночас такі повноваження реалізуються в межах процедури проведення медико-соціальної експертизи, тобто під час встановлення або перегляду інвалідності, а також визначення ступеня обмеження життєдіяльності особи.

Разом із тим відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 квітня 2008 року № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01 червня 2021 року № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються лікарсько-консультативні комісії закладу охорони здоров`я (пункт 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань лікарсько-консультативних комісій належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що лікарсько-консультативна комісія видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.

Водночас наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974.

Цим самим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407 затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974. У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 7).

Крім того, повноваження лікарсько-консультативної комісії визначені в наказі Міністерства охорони здоров`я України 31 липня 2013 року № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання». Так, відповідно до пункту 1 затвердженої цим наказом Інструкції висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем проживання або реєстрації особи з інвалідністю. Згідно з пунктом 8 цієї Інструкції висновок ЛКК надається особі, яка звернулася із заявою, за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31 липня 2013 року № 667, за підписами членів ЛКК, засвідченими печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого функціонує відповідна ЛКК.

Отже, системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров`я уповноважена формувати та видавати документи щодо потреби особи у догляді, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31 липня 2013 року № 667.

Аналогічний висновок щодо повноважень лікарсько-консультативної комісії сформульовано Верховним Судом у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 520/21316/23 за аналогічного нормативно-правового регулювання.

Повертаючись до питання щодо підстав для звільнення позивача з військової служби за підпунктом "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", суд зазначає, що для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою військовослужбовець може подати, зокрема, висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

При цьому, як уже зазначалося вище, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство прямо не наділяє лікарсько-консультативну комісію повноваженнями щодо видачі висновку про необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю I чи II групи.

Крім того, законодавство не передбачає затвердженої форми висновку лікарсько-консультативної комісії про потребу в постійному догляді.

Водночас, зміст висновку за формою №080-4/о та його складові елементи загалом найбільшою мірою відповідають суті вищевказаного документа, проте мають істотні відмінності - зокрема щодо суб`єкта його складання (лікарська комісія, а не лікарсько-консультативна комісія), цільового призначення (використовується для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі), а також через відсутність у ньому відомостей про потребу особи в постійному догляді.

З огляду на викладене, надані позивачем до рапорту висновки ЛК за формою №080-4/о та довідки ЛКК щодо його матері та брата не є належними документами, що підтверджують потребу вказаних осіб в постійному сторонньому догляді.

Враховуючи зазначене, а також зважаючи на ненадання позивачем до рапорту від 26.09.2025 ані висновку медико-соціальної експертної комісії, ані рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо брата ОСОБА_3 та матері ОСОБА_2 , в яких було б зазначено про потребу вказаних осіб у сторонньому догляді, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що відомостей, вказаних у доданих до рапорту документах, недостатньо для прийняття законного рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

Відтак, у спірному випадку суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки рішення про відмову у звільненні останнього з військової служби було прийняте у зв`язку з ненаданням ним необхідних документів.

При прийнятті рішення у даній справі судом враховано позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЛ.М. Петрова