Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №440/16566/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/16566/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 164150004682 від 19.09.2025 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, передбачену пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , передбачену пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, та зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»- «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.09.1998 по 31.08.2016.

Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 15.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі; призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як одержувач пенсії за віком, призначеної 19.07.2022.

Позивач зазначала, що 11.09.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зі заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду цієї заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення від 19.09.2025 №164150004682, яким позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Підставою для відмови визначено те, що до стажу роботи, який дає право на отримання зазначеної грошової допомоги, не зараховано період роботи з 01.09.1998 по 31.08.2016, оскільки, згідно з довідкою Лисичанського ліцею №12 від 24.03.2025 №61, позивача було переведено на посаду практичного психолога, а пенсійний орган дійшов висновку, що така посада не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

З такою відмовою позивач не погоджувалася та вважала її незаконною і необґрунтованою.

На підтвердження зазначеного періоду роботи позивач посилалася на довідки Лисичанського ліцею №12 Сєвєродонецького району Луганської області від 10.02.2025 та від 24.03.2025 №№21, 61, відповідно до яких ОСОБА_1 01.09.1998 була переведена на посаду практичного психолога згідно з наказом №63 від 01.09.1998 та працювала на цій посаді до 01.09.2016, коли була переведена на посаду вчителя початкових класів.

Позивач наголошувала, що посада практичного психолога прямо передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. Зокрема, зазначеним Переліком серед педагогічних посад у загальноосвітніх навчальних закладах передбачено посаду практичного психолога.

Крім того, позивач посилалася на Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, яким до посад педагогічних працівників також віднесено практичних психологів. У зв`язку із цим позивач вважала помилковим висновок відповідача про те, що робота на посаді практичного психолога не дає права на зарахування відповідного періоду до спеціального стажу.

Позивач також зазначала, що схема посадових окладів педагогічних працівників середніх навчальних закладів, затверджена наказом Міністерства освіти України від 25.07.1996 №252, який діяв на момент її переведення на посаду практичного психолога, також передбачала посаду практичного психолога.

Окрім того, під час роботи позивачем було здобуто додаткову освіту за кваліфікацією «практичний психолог у закладах освіти», що підтверджується дипломом про перепідготовку НОМЕР_1 , виданим 24.06.2003, реєстраційний №504. Цю обставину позивач наводила як додаткове підтвердження фактичного здійснення нею професійної діяльності практичного психолога у закладі освіти.

У зв`язку з наведеним позивач вважала рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19.09.2025 №164150004682 протиправним та просила його скасувати, зобов`язати відповідача зарахувати період роботи з 01.09.1998 по 31.08.2016 на посаді практичного психолога до стажу, який дає право на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, а також нарахувати та виплатити їй грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

31 грудня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач наголошував, що страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 Порядку №1191, враховується у календарному обчисленні, а для визначення права на грошову допомогу враховується лише робота на відповідних посадах у державних або комунальних закладах та установах. Крім того, до такого стажу зараховується час перебування у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю не більше одного місяця на рік.

Щодо обставин позивача представник відповідача зазначав, що ОСОБА_1 11.09.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України зі заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

За результатами аналізу поданих позивачем документів відповідач дійшов висновку про відсутність у неї права на призначення одноразової грошової допомоги, оскільки страховий стаж, який, на думку пенсійного органу, дає право на її отримання, становить 20 років 2 місяці 24 дні, тоді як на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, необхідний стаж мав становити не менше 30 років.

Представник відповідача зазначав, що до стажу роботи, який дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, не зараховано період роботи позивача з 01.09.1998 по 31.08.2016. Підставою для цього визначено те, що відповідно до довідки Лисичанського ліцею №12 від 24.03.2025 №61 позивача було переведено на посаду практичного психолога, тоді як, за даними трудової книжки, зазначена посада як «психолог». Відповідач вважав, що спеціальний стаж роботи потребує підтвердження первинними документами або проведення зустрічної перевірки достовірності виданої довідки.

У зв`язку з цим відповідач виходив із того, що наявних у пенсійній справі документів недостатньо для зарахування періоду роботи з 01.09.1998 по 31.08.2016 до спеціального стажу, необхідного для отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вважало правомірним рішення від 19.09.2025 №164150004682 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, прийняте за результатами розгляду її заяви від 11.09.2025, з огляду на відсутність, на думку відповідача, необхідного спеціального страхового стажу.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою ВПО №1629-5001916856 від 19 липня 2022 року.

11 вересня 2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України зі заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду поданої заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення від 19 вересня 2025 року №164150004682 про відмову у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Як вбачається зі змісту зазначеного рішення, підставою для відмови стало те, що до стажу роботи, який дає право на виплату грошової допомоги, не зараховано період роботи позивача з 01 вересня 1998 року по 31 серпня 2016 року, оскільки, відповідно до довідки Лисичанського ліцею №12 від 24.03.2025 №61, позивача переведено на посаду практичного психолога, тоді як у трудовій книжці зазначена посада психолога, яка, на думку відповідача, не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Разом із тим згідно з довідками Лисичанського ліцею №12 Сєвєродонецького району Луганської області від 10.02.2025 №21 та від 24.03.2025 №61 ОСОБА_1 з 01 вересня 1998 року переведено на посаду практичного психолога відповідно до наказу №63 від 01.09.1998. На зазначеній посаді позивач працювала до 01 вересня 2016 року, після чого була переведена на посаду вчителя початкових класів.

Відповідно до листа Лисичанського ліцею №12 Сєвєродонецького району Луганської області від 26.08.2025 №123, надати доступ до первинних документів неможливо у зв`язку з перебуванням архівних документів на тимчасово окупованій території та введенням в Україні воєнного стану.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 отримала освіту за кваліфікацією «практичний психолог у закладах освіти», що підтверджується дипломом про перепідготовку НОМЕР_1 , виданим 24.06.2003, реєстраційний №504.

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19.09.2025 №164150004682, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців, з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Пунктом 71 розділ XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-IV визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок №1191).

Пункту 1 Порядку №1191 визначено умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Пунктом 5 Порядку №1191 встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посада, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Згідно пункту 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058-IV, станом на день її призначення.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Висновки щодо правозастосування

Аналізуючи наведені норми права, суд зазначає, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, виходом на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Таким самим чином правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №234/13835/17, і зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

В обставинах цієї справи єдиним аргументом на користь оскаржуваної відмови у виплаті одноразової грошової допомоги відповідач визначив відсутність спеціального стажу роботи на певних визначених законодавством посадах. Решту ж умов відповідач під сумнів не поставив, а їх наявність підтверджено матеріалами справи.

Щодо необхідності зарахування до спеціального стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 01.09.1998 по 31.08.2016 суд зазначає таке.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж установлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637, у разі відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються, зокрема, довідки, виписки з наказів та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, законодавець виходить із пріоритетності відомостей трудової книжки, а у разі їх відсутності, неповноти чи неточності допускає підтвердження відповідного стажу іншими документами.

У цій справі спір виник у зв`язку з тим, що відповідач не зарахував до спеціального стажу позивача період роботи з 01.09.1998 по 31.08.2016, посилаючись на розбіжність у найменуванні посади: відповідно до довідки Лисичанського ліцею №12 від 24.03.2025 №61 ОСОБА_1 переведено на посаду практичного психолога, тоді як у трудовій книжці зазначено посаду психолога.

Разом із тим судом установлено, що на підтвердження зазначеного періоду роботи позивачем надано довідки Лисичанського ліцею №12 Сєвєродонецького району Луганської області від 10.02.2025 №21 та від 24.03.2025 №61, відповідно до яких ОСОБА_1 з 01.09.1998 на підставі наказу №63 від 01.09.1998 переведено на посаду практичного психолога. На цій посаді вона працювала до 01.09.2016, коли була переведена на посаду вчителя початкових класів.

Крім того, під час роботи позивачем здобуто кваліфікацію «практичний психолог у закладах освіти», що підтверджується дипломом про перепідготовку НОМЕР_1 , виданим 24.06.2003, реєстраційний №504. Зазначений документ додатково підтверджує професійну діяльність позивача саме у сфері практичної психології в закладі освіти.

Також суд враховує лист Лисичанського ліцею №12 від 26.08.2025 №123, у якому зазначено про неможливість надати доступ до первинних документів у зв`язку з перебуванням архівних документів на тимчасово окупованій території України.

Таким чином, неможливість подання додаткових первинних документів зумовлена об`єктивними обставинами та не залежить від волі позивача.

Суд звертає увагу, що трудовим законодавством не покладено на працівника обов`язку контролювати правильність ведення роботодавцем трудової книжки, формулювання назв посад, належність оформлення кадрових документів та збереження первинної документації підприємства.

Обов`язок щодо належного ведення трудових книжок, внесення до них відповідних записів, оформлення наказів про прийняття, переведення та звільнення працівників покладається на роботодавця, а не на працівника. Отже, можливі неточності у формулюванні найменування посади у трудовій книжці не можуть покладатися в провину позивачу та спричиняти для неї негативні наслідки у вигляді позбавлення права на врахування відповідного періоду роботи до спеціального стажу.

При цьому сам факт роботи позивача у період з 01.09.1998 по 31.08.2016 відповідачем не спростовано. Надані позивачем довідки видані безпосередньо роботодавцем та містять конкретні відомості про дату переведення, посаду, номер і дату відповідного наказу, а також тривалість роботи на посаді практичного психолога.

Відповідач не навів доказів недостовірності довідок від 10.02.2025 №21 та від 24.03.2025 №61, не поставив під сумнів факт їх видачі Лисичанським ліцеєм №12, не встановив невідповідності зазначених у них відомостей фактичним обставинам роботи позивача та не надав доказів того, що ОСОБА_1 у спірний період фактично виконувала іншу роботу.

За таких обставин сама лише відмінність у формулюванні назви посади «психолог» у трудовій книжці та «практичний психолог» у довідках роботодавця є формальною помилкою та не є достатньою підставою для неврахування відповідного періоду до спеціального стажу, тим більше за наявності інших документів, які дозволяють встановити зміст і характер трудової діяльності позивача.

Суд також враховує, що посада практичного психолога віднесена до педагогічних посад та передбачена нормативними актами, що регулювали відповідні правовідносини. У позовній заяві позивач обґрунтовано посилалася на Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, а також на Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, якими передбачена посада практичного психолога.

Отже, сукупність наявних у справі доказів дає можливість достовірно встановити, що у період з 01.09.1998 по 31.08.2016 ОСОБА_1 працювала у закладі освіти на посаді практичного психолога, яка належить до посад, робота на яких дає право на відповідний спеціальний стаж.

Суд наголошує, що формальний недолік у документах або розбіжність у найменуванні посади не може мати наслідком позбавлення особи права на соціальне забезпечення, якщо фактичні обставини її роботи підтверджені належними та достатніми доказами.

За таких обставин суд доходить висновку, що період роботи ОСОБА_1 з 01.09.1998 по 31.08.2016 на посаді практичного психолога підлягає зарахуванню до страхового стажу, що дає право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відтак висновок відповідача про відсутність у позивача необхідного спеціального стажу внаслідок незарахування зазначеного періоду ґрунтується на надмірно формальному підході до оцінки поданих документів та не відповідає вимогам щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень. Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.09.2025 було визначено ГУПФ України в Полтавській області, то саме останнє має завершити процедуру призначення позивачу відповідної допомоги.

Таким чином, враховуючи, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як за законом, так і на практиці та забезпечувати реальне поновлення порушеного права позивача, беручи до уваги встановлені судом обставини справи, наявні у матеріалах справи докази та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у виплаті грошової допомоги, а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при поданні позовної заяви сплатила судовий збір у розмірі 968,96 грн.

З огляду на ухвалення рішення про задоволення позовних вимог суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19.09.2025 №164150004682, яким ОСОБА_1 відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період роботи з 01.09.1998 по 31.08.2016.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяІ.С. Шевяков