Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №420/19856/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19856/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ст. 262 ч. 5 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Головне управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Головне управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до Нацполіції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання / доставки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (система «ОБЕРІГ»), інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста (мобільного застосунку “РЕЗЕРВ+”) інформації про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання / доставки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити до Головного управління Національної поліції в Одеській області (у разі потреби до інших органів Національної поліції), повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 210, 210-1 КУпАП до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до п.79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487 (та іншого чинного законодавства України);

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (система «ОБЕРІГ»), інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста (мобільного застосунку «РЕЗЕРВ+») всю інформацію про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання / доставки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час оновлення електронного військово-облікового документа у застосунку «Резерв+» позивачу стала відома інформація про те, що його оголошено у розшук з вимогою адміністративного затримання / доставки працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_5 для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Вважаючи, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів внесені недостовірні дані про оголошення його у розшук, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Ухвалою суду справі №420/19856/26 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч.5 ст.262 КАС України. Вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи в електронній формі.

Під час розгляду справи до суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що згідно рапорту начальника групи військового обліку солдатів та сержантів запасу ІНФОРМАЦІЯ_5 №7699 від 20.05.2026 року, ОСОБА_1 прийнятий на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 , та згідно акту №7699 групи оповіщення, він зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , але за нею не проживає. Тобто, позивач своїми діями в особливий період порушив вимоги п.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно яких призовники, військовозобов`язані, резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язанні в семиденний строк стати на військовий облік за новим місцем проживання. Вказані порушення підтверджуються рапортом начальника групи військового обліку солдатів та сержантів запасу ІНФОРМАЦІЯ_5 №7699 від 20.05.2026 року. За твердженням представника відповідача, міркування позивача щодо відсутності законодавчого регулювання «адміністративного розшуку» не відображають суть застосованих заходів щодо забезпечення притягнення порушника до адміністративної відповідальності в разі порушення ним норм чинного законодавства. Одним з видів таких заходів є привід органами внутрішніх справ (Національною поліцією) особи (призовника, військовозобов`язаного, резервіста), яка вчинила порушення правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, до певного місця для складання протоколу та/або проведення інших процесуальних дій (ст. 262 КУпАП). Це законний захід, який може застосовуватися, якщо особа ухиляється від явки на виклик, а також у разі певних порушень, зокрема, правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є заходом впливу з метою вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності поза встановленням питання вини позивача в адміністративному правопорушенні, тому твердження позивача про відсутність порушень правил військового обліку передчасні. Також представник відповідача, на момент звернення позивача до суду з цим позовом у Єдиному державного реєстрі призовників, військовозобов`язаних, резервістів були відсутні відомості про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, зокрема за постановами керівника ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позначка "Вас розшукує ТЦК" в електронному кабінеті інформує особу про звернення ТЦК та СП до територіального органу Національної поліції з метою доставлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення у сфері мобілізаційного законодавства, до ТЦК та СП для складання протоколу.

Від представника Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшли пояснення третьої особи, в яких зазначено, що за даними інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі – система ІПНП) з 20.05.2026 року ОСОБА_1 обліковується за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.05.2026 року №Е5269069, зареєстрованого 20.05.2026 року за №5737 в Роздільнянському районному відділі поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області. Для зняття позивача з обліку ІКС ІПНП потрібно звернутись безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи зазначене, виконати вимогу щодо вилучення із інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» інформацію як про «особу, яка вчинила правопорушення, передбачені ст.ст. 210, 210- 1 КУпАП» не являється можливим, оскільки вказана інформація надходить до ІКС ІПНП автоматично і видаляється також автоматично у разі видалення її з Єдиного державного реєстру призовників.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є, у разі вручення повістки, розписка про отримання повістки або акт про відмову від отримання такої повістки. Жодним нормативно-правовим актом не передбачена фіксація невручення повістки складанням рапорту чи акту про відсутність військовозобов`язаного за місцем проживання (реєстрації). Більш того, у відповідності до вимог Правил військового обліку Позивач перебуває на військовому обліку саме за зареєстрованим місцем проживанням, яке він не змінював з 2013 року. При цьому, до суду не надано ні доказів надіслання/вручення позивачу під розписку повістки чи мобілізаційного розпорядження, ні акт про відмову від отримання такої повістки, ні докази про ознайомлення з мобілізаційним розпорядженням.

Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд у справі встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З 20.12.2023 року позивач зареєстрований за наступною адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , про що зазначено в паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 .

У застосунку «Резерв+» адресою проживання позивача також вказано наступну адресу АДРЕСА_1 .

Водночас, 08.06.2026 року, під час оновлення електронного військово-облікового документа у застосунку «Резерв+» позивачу стала відома інформація про те, що ним вчинено порушення правил військового обліку, та зазначено наступну підставу – «Не стали на військовий облік за новою адресою», внаслідок чого ТЦК та СП звернувся до Нацполіції, щоб доставити його для складання адміністративного протоколу.

Під час розгляду справи було з`ясовано, що уповноважена особа ІНФОРМАЦІЯ_5 20.05.2026 року задля здійснення оповіщення призовника про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_5 прибула за наступною адресою: АДРЕСА_1 , за якою проживає позивач. Водночас, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 було встановлено, що позивач за вищевказаною адресою був відсутній, про що було складено Акт про відсутність військовозобов`язаного за місцем проживання (реєстрації) від 20.05.2026 року №7699 (далі – Акт).

Вказаний Акт було складено за присутністю двох свідків. В ньому, окрім того, зазначено, що подворим (поквартирним) опитуванням було з`ясовано, що ОСОБА_1 за адресою, яка вказана у його обліковій картці, не проживає більше 1 року.

На підставі вищевказаних обставин було оформлено рапорт начальника групи військового обліку солдатів та сержантів запасу ІНФОРМАЦІЯ_5 №7699 від 20.05.2026 року, в якому зазначено, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , водночас, за вказаною адресою не проживає. Оскільки позивач не став на військовий облік за новим місцем проживання, то він порушив п.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За даними інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі – система ІПНП) з 20.05.2026 року ОСОБА_1 обліковується за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.05.2026 року №Е5269069, зареєстрованого 20.05.2026 року за №5737 в Роздільнянському районному відділі поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, що підтверджено листом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 08.07.2026 року.

Позивач вважає, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів внесені недостовірні дані про оголошення його у розшук, а тому він звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних позивачем дій відповідача суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив, відповідь на відзив, пояснення третьої особи, надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан, який продовжувався в подальшому та діє до цього часу.

Також Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби закріплено в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі – Закон №2232-XII) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч.ч.3-5 статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч.1 ст.34 Закону №2232-ХІІ).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів врегульовані Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані, зокрема, але не виключно, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 (далі - Порядок №1487).

Пунктом 19 Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно п.23 Порядку №1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. №265 “Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад”, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.

За п.п.7 п.24 Порядку №1487 з метою забезпечення персонально-первинного військового обліку виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють оповіщення на вимогу відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів і забезпечення їх своєчасного прибуття.

Згідно п.32 Порядку №1487 у разі отримання розпорядження відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх явку до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (збірних пунктів), органів СБУ, розвідувальних органів або до місця, визначеного розпорядженням, для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних (резервістів) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, зокрема, але не виключно:

здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання) шляхом вручення повісток (додаток 11) або під їх особистий підпис у картках первинного обліку (додаток 3) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення для проходження базової військової служби, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечення їх своєчасного прибуття;

у триденний строк письмово повідомляють районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про результати оповіщення, виконання призовниками, військовозобов`язаними та резервістами вимог законодавства;

забезпечують контроль за прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону №3543-XI під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560) (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п.21 Порядку №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

За п.22 Порядку №560 резервісти та військовозобов`язані, які перебувають на військовому обліку в районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у яких відсутній (які втратили) військово-обліковий документ, уточнюють свої облікові дані (адресу місця проживання, номер телефону, адресу електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані шляхом оформлення військово-облікового документа в електронній формі.

Згідно п.25 Порядку №560 для проведення оповіщення створюються дільниці оповіщення та штаби оповіщення. Відповідальність за організацію роботи та здійснення контролю за роботою дільниць оповіщення в межах адміністративно-територіальної одиниці покладається на голову сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, а штабів оповіщення - на керівників підприємств, установ, організацій, на базі яких утворюються штаби оповіщення.

Відповідно до п.28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Згідно п.30 Порядку №560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п.31 Порядку №560 повістки мають право вручати, зокрема, представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки - в межах адміністративної території, на яку поширюється повноваження відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно п.35 Порядку №560 представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення.

Вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним здійснюється цілодобово за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до п.36 Порядку №560 за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання резервісти та військовозобов`язані можуть бути оповіщені, зокрема:

представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки особисто або засобами зв`язку;

групами оповіщення, до складу яких можуть включатися представники районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, поліцейські, а також під час оповіщення мешканців багатоквартирних будинків - керівник установи (організації) або фізична особа - підприємець, яка надає послуги з управління багатоквартирними будинками, або голова правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно п.41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Як було встановлено судом, позивач посилається на те, що у застосунку «Резерв+» містяться відомості про те, що ним вчинено порушення правил військового обліку, та зазначено наступну підставу – «Не стали на військовий облік за новою адресою», внаслідок чого ТЦК та СП звернувся до Нацполіції, щоб доставити його для складання адміністративного протоколу.

Окрім того судом встановлено, що уповноважена особа ІНФОРМАЦІЯ_5 20.05.2026 року задля здійснення оповіщення призовника про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_5 прибула за наступною адресою: АДРЕСА_1 , за якою проживає позивач. Водночас, уповноваженою особою відповідача було встановлено, що позивач за вищевказаною адресою не проживає більше року. На підтвердження вищевказаних відомостей в присутності двох свідків було складено Акт про відсутність військовозобов`язаного за місцем проживання (реєстрації) від 20.05.2026 року №7699. Посилаючись на факт непроживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , з 20.05.2026 року ОСОБА_1 почав обліковуватись за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП» на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 20.05.2026 року №Е5269069, зареєстрованого 20.05.2026 року за №5737 в Роздільнянському районному відділі поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, та внаслідок чого його було оголошено у розшук, відповідно, з 20.05.2026 року.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 року №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Статтею 2 Закону №1951-VIII визначено, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.

Згідно ч.1 статті 5 Закону №1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Адміністратор Реєстру обробляє відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів від імені держателя Реєстру. Для цього із складу підпорядкованих йому органів визначаються органи адміністрування Реєстру та органи ведення Реєстру (частина 3 статті 5 Закону №1951-VIII).

Згідно із ч.ч.8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Разом з тим, як зазначено вище, згідно із ч. 1 ст. 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Реєстр). Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки

Відповідно до ч.1 статті 6 Закону №1951-VIII до Реєстру заносяться та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів:

1) персональні дані;

2) службові дані.

Відповідно п.20-1 ч.1 ст.7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Таким чином, до Реєстру вносяться дані про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.

Відповідно до п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, з-поміж іншого: розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, Служби зовнішньої розвідки).

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Аналізуючи вищевказане, до повноважень ІНФОРМАЦІЯ_5 належить притягнення військовозобов`язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, а також внесення до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності. Суд також звертає увагу, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів підлягають внесенню дані про притягнення особи до відповідальності за порушення правил військового обліку.

Суд з цього приводу зазначає, що відповідач у відзиві на адміністративний позов зазначив, що відносно позивача протокол у справі про адміністративне правопорушення не складався, а постанова у справі про адміністративне правопорушення не виносилась.

Водночас, варто зазначити, що в межах даної адміністративної справи не вирішується питання щодо вчинення або невчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки предметом цього спору є виключно дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до органів Національної поліції України про доставлення позивача до ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративні правопорушення.

Суд є з цього приводу зазначає, що звернення до органів та підрозділів, що входять до системи Нацполіції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є заходом впливу з метою вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Вищевказане кореспондується з приписами ст.259 КУпАП, де передбачено, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.

При цьому, доставлення військовозобов`язаного до органу ТЦК та СП в силу зазначених вище норм законодавства здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим. Тобто, у такому випадку, в першу чергу здійснюється доставлення особи до органу ТЦК та СП, та, в другу чергу, складання протоколу про адміністративне правопорушення за правопорушення, визначені статтями 210 та 210-1 КУпАП.

Суд звертає увагу на те, що сама по собі наявність у застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210 КУпАП. Вказана примітка свідчить лише про те, що у зв`язку з порушенням вимог закону, позивач підлягає примусовому приводу до ТЦК та СП з метою складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а також порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено приписами статтями 210, 210-1 КУпАП. Відтак, питання правомірності дій щодо проведення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, має вирішуватись під час притягнення особи до відповідальності по КУпАП.

Таку ж правову позицію під час розгляду справ щодо аналогічних спірних правовідносин було висловлено у постановах П`ятого апеляційного адміністративного суду, зокрема у постанові від 31.03.2026 року по справі №420/31388/25.

У вищевказаній постанові колегією суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду було також зазначено, що вищенаведені положення не підпадають під визначення «розшук», оскільки окремого порядку доставки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення не існує, а тому відомості в «Резерв +» такого змісту «Розшукує ТЦК та СП», на переконання колегії суддів, мають суто інформативний характер, як це і передбачено ст. 2 Закону №1951-VIII. За таких обставин, відповідач, використовуючи інформаційно-комунікаційну систему, вніс відомості щодо позивача «Розшукує ТЦК та СП» як спосіб інформування позивача про необхідність прибуття до установи для оновлення чи уточнення даних, що не є ідентичним поняттю «розшук» чи «порушенню правил військового обліку».

Аналізуючи фактичні обставини справи №420/19856/26 суд доходить висновку, що оскільки питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на теперішній час не вирішено, то вимога про його доставлення до ТЦК та СП як органу, який вирішує питання притягнення до адміністративної відповідальності, на думку суду, є правомірною, оскільки у відповідного органу були наявні відомості, які могли свідчити про можливе правопорушення позивачем правил військового обліку.

У той же час, згідно ст.27 Закону №3543-XI у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно абз.2 п.56 Порядку №1487 Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

Аналізуючи вищевказане, ТЦК та СП звертається до Нацполіції задля здійснення адміністративного затримання та доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у випадку невиконання ним під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 Закону №3543-XI, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розглядаючи спірні правовідносини суд доходить висновку, що передумовою для звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 до Головного управління Національної поліції в Одеській області із повідомленням про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача, як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП до ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративне правопорушення, є прийняття відповідачем відповідного рішення про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.

При цьому, за п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Разом з цим, суд зазначає, що всупереч ст.9 Закону №1951-VIII матеріали справи не містять доказів звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою щодо неправомірного, на його думку, включення до Реєстру запису про порушення ним правил військового обліку, та, відповідно, доказів розгляду ІНФОРМАЦІЯ_3 заяви позивача (представника позивача) про виправлення недостовірних відомостей Реєстру і прийняття по суті такої заяви будь-якого рішення, що могло б бути предметом перегляду в судовому порядку.

Як наслідок, відсутність відповідного звернення про виключення відомостей з Реєстру про порушення правил військового обліку виключає обов`язок ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надіслання повідомлення до Нацполіції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача, як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, до ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 31.03.2026 року по справі №420/31388/25 також дійшов висновку, що управління відомостями в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зокрема, повідомлення про зміни відбувається в основному через органи державної влади та місцеві органи влади, а не через суд, адже судове рішення не може слугувати механізмом для автоматичного внесення змін в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки будь-які повідомлення про зміни в статусі або персональних даних надаються іншими органами або особами безпосередньо, з огляду на необхідність перевірки відповідних відомостей.

Згідно приписів ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладені у рішенні обставини справи, правове обґрунтування спірних правовідносин суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Верховний Суд неодноразово посилався на низку рішень Європейського суду з прав людини, які розкривають підхід до обґрунтованості судових рішень.

Як зазначив Верховний Суд, ЄСПЛ у справі «Салов проти України» наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Тобто, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін. При цьому вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Головне управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Головне управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12, код ЄДРПОУ 40108740).

Суддя О.В. Білостоцький

.