Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №420/27137/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/27137/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в Комунальному некомерційному підприємстві "Міська клінічна інфекційна лікарня" Одеської міської ради з 01.01.2024 р. по 08.05.2008 р., з 09.05.2008 р. по 30.09.2019 р., з 01.10.2019 р. по 31.08.2024 р. у подвійному розмірі, про що зазначено у листі № 11799-7514/К0-02/8-1500/26 від 09.03.2026 р.;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, про що зазначено у листі № 11791-7511/К-02/8-1500/26 від 09.03.2026 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 09 лютого 2026 року про виплату грошової допомоги у розмірі 10 пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХІ "Перехідні положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та про здійснення перерахунку та виплати пенсії з 25 вересня 2024 року із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2024 р. по 08.05.2008 р., з 09.05.2008 р. по 30.09.2019 р., з 01.10.2019 р. по 31.08.2024 р. у подвійному розмірі в межах ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 05.11.1998 р. по теперішній час працює в КНП "Міська клінічна інфекційна лікарня" Одеської міської ради на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділення інтенсивної терапії, а умови її праці з 05.11.1998 р. не змінювалися. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 р. у справі № 420/35532/24 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 25.09.2024 р. Разом з тим, згідно з розрахунком стажу (форма РС-право) період її роботи в інфекційному закладі охорони здоров`я зараховано у подвійному розмірі лише з 05.11.1998 р. по 31.12.2003 р., а з 01.01.2004 р. по 31.08.2024 р. - в одинарному розмірі, внаслідок чого страховий стаж визначено тривалістю 37 років 8 днів. Питання про виплату їй як працівнику охорони здоров`я грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідачем вирішено не було. 09.02.2026 р. позивач звернулася до відповідача із заявами про зарахування періоду роботи з 01.01.2004 р. до стажу у подвійному розмірі та перерахунок пенсії з 25.09.2024 р., а також про виплату грошової допомоги у розмірі 10 пенсій. Листами від 09.03.2026 р. відповідач повідомив, що підстав для обчислення стажу у подвійному розмірі після 01.01.2004 р. немає, оскільки це не передбачено ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а права на грошову допомогу позивач не має, оскільки не досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (60 років). Позивач вважає таку позицію відповідача протиправною, оскільки ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є чинною, ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не скасована і в дії не зупинена, а пенсійний вік, з яким закон пов`язує її право на пенсію з урахуванням умов праці, становить не 60, а 50 років. Зазначає, що на день призначення пенсії за віком (25.09.2024 р.) вона працювала у закладі охорони здоров`я комунальної форми власності на посаді, робота на якій дає право на пенсію за вислугу років, мала необхідний стаж на такій посаді та до цього не отримувала будь-якої пенсії, а тому має право на грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою від 04.09.2026 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

18.09.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що позивач з 25.09.2024 р. отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", при цьому до страхового стажу у пільговому обчисленні відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зараховано період роботи з 05.11.1998 р. по 31.12.2003 р. На думку відповідача, з 01.01.2004 р. страховий стаж обчислюється відповідно до ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в одинарному розмірі, пільговий порядок обчислення стажу, передбачений законодавством, що діяло раніше, за періоди роботи після 01.01.2004 р. застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років, а положення ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в частині порядку обчислення страхового стажу суперечать ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і застосуванню не підлягають. Щодо грошової допомоги відповідач зазначає, що права на її виплату відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивач не має, оскільки не досягла пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону (60 років).

З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05.11.1998 р. по теперішній час працює в Комунальному некомерційному підприємстві "Міська клінічна інфекційна лікарня" Одеської міської ради на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділення інтенсивної терапії.

Згідно з довідкою КНП "Міська клінічна інфекційна лікарня" Одеської міської ради від 16.09.2024 р. № 89 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, позивач з 05.11.1998 р. по даний час працює повний робочий день на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими та безпосередньо обслуговує хворих у відділенні інтенсивної терапії, що передбачено Списком № 2, розділ XXIV "Охорона здоров`я та соціальна допомога", затвердженим постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. № 162 та від 24.06.2016 р. № 461. Довідка містить відомості про накази за результатами атестації робочих місць (1995, 2000, 2003, 2008, 2013, 2018, 2023 рр.).

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить, зокрема, наступні відомості про трудову діяльність:

- записи № 1-4 - періоди роботи з 17.09.1990 р. по 30.09.1996 р. у дошкільному та загальноосвітньому навчальних закладах (в тому числі по переводу);

- запис № 5 від 05.11.1998 р. - прийнята до Міської інфекційної клінічної лікарні на посаду санітарки, присвоєно звання молодшої медичної сестри;

- запис № 7 від 30.09.2019 р. - звільнена з посади молодшої медичної сестри за переведенням до КНП "Міська клінічна інфекційна лікарня" Одеської міської ради згідно з п.5 ст.36 КЗпП України;

- запис № 8 від 01.10.2019 р. - прийнята до КНП "Міська клінічна інфекційна лікарня" Одеської міської ради на посаду молодшої медичної сестри по догляду за хворими відділення інтенсивної терапії за переведенням з КУ "Міська клінічна інфекційна лікарня";

25.09.2024 р. позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 03.10.2024 р. № 155350021188 позивачу відмовлено у призначенні пенсії з огляду на недосягнення пенсійного віку 55 років та незарахування до пільгового стажу періоду роботи з 05.11.1998 р. по 08.05.2008 р. У вказаному рішенні також зазначено, що позивач працює та на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває, пенсію не отримує.

Згідно даних КП "ДСС" рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 р. у справі № 420/35532/24 визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 155350021188 від 03.10.2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 25 вересня 2024 року на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", та з урахуванням пільгового стажу за період 05.11.1998 року по 08.05.2008 року.

На виконання зазначеного судового рішення рішенням від 17.11.2025 р. № 155350021188 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 25.09.2024 р. довічно у розмірі 4293,64 грн., з 01.03.2025 р. розмір пенсії становить 4393,64 грн. Згідно з протоколами призначення та перерахунку пенсії, на дату звернення (25.09.2024 р.) вік позивача становив 53 роки 9 місяців 7 днів, страховий стаж позивача визначено тривалістю 37 років 0 місяців 8 днів, з якого страховий стаж до 01.01.2004 р. - 16 років 4 місяці 8 днів, після 01.01.2004 р. - 20 років 8 місяців 0 днів, у тому числі робота за Списком № 2 - 30 років 11 місяців 24 дні; до розміру пенсії включено доплату за понаднормовий стаж (7 років) у розмірі 165,27 грн.

26.01.2026 р. за вх. №7514/К-1500-26, №7511/К-1500-26, №7513/К-1500-26 від 09.02.2026 р. позивач звернулася до відповідача із заявами: про зарахування періоду роботи з 01.01.2004 р. в КНП "Міська клінічна інфекційна лікарня "Одеської міської ради до стажу у подвійному розмірі та про перерахунок пенсії з 25.09.2024 р.; про виплату грошової допомоги як працівнику охорони здоров`я у розмірі 10 пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1191; про надання інформації щодо виконання рішення суду від 17.03.2025 р. у справі № 420/35532/24.

Листом від 09.03.2026 р. за вих.№11799-7514/К-02/8-1500/26 відповідач повідомив позивача, що до страхового стажу у пільговому обчисленні відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зараховано період роботи з 05.11.1998 р. по 31.12.2003 р., а проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 р. немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом від 09.03.2026 р. за вих.№11791-7511/К-02/8-1500/26 відповідач повідомив позивача, що права на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" вона не має, оскільки не досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (60 років).

Листом від 09.03.2026 р. №11788-7513/К-02/8-1500/26 відповідач повідомив позивача, що сума доплати згідно з рішенням суду у справі № 420/35532/24 за період з 25.09.2024 р. по 31.12.2025 р. в сумі 66263,33 грн. обліковується в переліку боргів відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 р. № 821, та що позивачу виплачено 61116,79 грн.

Не погоджуючись з відмовою у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2004 р. по 31.08.2024 р. у подвійному розмірі та у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Матеріалами справи підтверджується, що протягом оскаржуваного періоду, а саме з 01.01.2004 р. по 08.05.2008 р., з 09.05.2008 р. по 30.09.2019 р., з 01.10.2019 р. по 31.08.2024 р. позивач працювала в Комунальному некомерційному підприємстві "Міська клінічна інфекційна лікарня" Одеської міської ради на посаді молодшої медичної сестри.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України "Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров`я" від 28.10.2002 р. № 385 затверджено Перелік закладів охорони здоров`я.

В свою чергу, за правилами ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та в силу приписів пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи в інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 р. у справі № 689/872/17 та від 20.04.2022 р. у справі № 214/3705/17, від 27.04.2023 р. у справі № 160/14078/22, у яких зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було відмовлено позивачці у зарахуванні періоду її роботи з 01.01.2004 р. по 08.05.2008 р., з 09.05.2008 р. по 30.09.2019 р., з 01.10.2019 р. по 31.08.2024 р. в Комунальному некомерційному підприємстві "Міська клінічна інфекційна лікарня" Одеської міської ради, як інфекційному закладі охорони здоров`я, у подвійному розмірі.

Як наслідок, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати період роботи позивача з 01.01.2004 р. по 08.05.2008 р., з 09.05.2008 р. по 30.09.2019 р., з 01.10.2019 р. по 31.08.2024 р на посаді молодшої медичної сестри в Комунальному некомерційному підприємстві "Міська клінічна інфекційна лікарня" Одеської міської ради у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у зв`язку із чим перерахувати розмір її пенсії за віком з дати призначення пенсії.

Щодо грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

За приписами пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).

Згідно пункту 1 вказаного Порядку №1191, цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та механізм її виплати.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Постанова №909).

Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 15 червня 2022 року у справі № 200/854/19-а Верховний Суд виснував, що норму пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону № 1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання грошової допомоги при виході на пенсію за Законом № 1058-IV особа має дотриматись таких вимог:

1) станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е-ж" ст.55 Закону України Про пенсійне забезпечення;

2) пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);

3) станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону № 1058-IV станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

У постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 260/323/20 Верховний Суд також зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування будь-якого іншого виду пенсії.

Зазначеного підходу до застосування пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV дотримано у постановах Верховного Суду від постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 234/13835/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 450/3061/16-а, від 15 червня 2022 року у справі № 200/854/19-а, від 21 березня 2024 року у справі № 580/2737/23.

Отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії за вислугу років, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

За приписами пунктів 6, 7 Порядку № 1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Суд встановив, що позивачу з 25.09.2024 р. призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.

До моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії позивач не отримувала.

Відмова відповідача вмотивована тим, що під час розгляду заяви виявлено, що позивач не досягла загального пенсійного віку (60 років), встановленого ст.26 Закону України № 1058-IV, та є отримувачем пенсії за віком на пільгових умовах.

Вирішуючи питання щодо того, чи відноситься посада на якій працювала до переліку робіт, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п."е-ж" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суд зазначає наступне.

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909, посада сестри медичної закладів охорони здоров`я віднесена до посад, які дають право на пенсію за вислугу років згідно з п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Судом встановлено, що стаж позивача на зазначених посадах медичної сестри у комунальному некомерційному підприємстві охорони здоров`я становить понад 30 років, на момент виходу на пенсію позивач продовжувала працювати на такій посаді і до призначення поточної пенсії будь-яких виплат не отримувала.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач не має права на зазначену допомогу через недосягнення загального пенсійного віку за ст.26 Закону України № 1058-IV у зв`язку з виходом на пенсію на пільгових умовах (ст.114 Закону № 1058-IV), суд зазначає, що позивачу на законних підставах призначено саме пенсію за віком вперше, вона відповідає усім критеріям щодо тривалості спеціального медичного стажу та місця роботи, встановленим пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV.

Звужувальне тлумачення пенсійним органом приписів законодавства щодо вікового цензу суперечить ст.с.22, 24, 46 Конституції України, принципу правової визначеності та принципу верховенства права (ст.6 КАС України).

Враховуючи зазначене в сукупності, суд висновує, що стаж роботи, що дає право на пенсію передбачених п.п."е"-"ж" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на день досягнення пенсійного віку становив понад 30 років.

Отже, суд дійшов висновку, що відмова відповідача в призначенні та виплаті позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не відповідають визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та чинному законодавству, тому такі дії потрібно визнати протиправними, задовольнивши позовні вимоги позивача.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 09.02.2026 р. про нарахування і виплату грошової допомогу у розмірі десяти місячних пенсій за віком відповідно п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" й прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Стосовно вимоги про встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає, що положеннями ст.382 КАС України встановлені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судове рішення, яке набрало законної сили згідно зі ст.370 КАС України, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Даною нормою встановлено, що законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що встановлені рішенням суду права підлягають беззаперечному відновленню на вимогу уповноважених осіб.

Таким чином, наразі відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог лише у зв`язку з неправильним визначенням способу поновлення порушених прав, що не впливає на розмір судового збору, то з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, ЄДРПОУ 20987385) щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) періодів роботи в Комунальному некомерційному підприємстві "Міська клінічна інфекційна лікарня" Одеської міської ради з 01.01.2004 р. по 08.05.2008 р., з 09.05.2008 р. по 30.09.2019 р., з 01.10.2019 р. по 31.08.2024 р. у подвійному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, ЄДРПОУ 20987385) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) з дати призначення пенсії із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи в Комунальному некомерційному підприємстві "Міська клінічна інфекційна лікарня" Одеської міської ради з 01.01.2004 р. по 08.05.2008 р., з 09.05.2008 р. по 30.09.2019 р., з 01.10.2019 р. по 31.08.2024 р. у подвійному розмірі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, ЄДРПОУ 20987385) щодо відмови ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком відповідно п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) від 09.02.2026 р. про виплату грошової допомоги у розмірі 10 пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Перехідні положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" й прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко