Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №380/17053/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 рокусправа № 380/17053/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в Львівський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у формі ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у віці 22 років був призваний за мобілізацією до лав Збройних Сил України, брав безпосередню участь у бойових діях із захисту Батьківщини загальною тривалістю 257 днів, де 09.04.2023 отримав тяжке поранення, внаслідок якого за висновком військово-лікарської комісії був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та звільнений зі служби. Представник позивача зазначає, що позивач дотримався всіх передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 критеріїв, зокрема щодо віку призову (до 25 років), наявності бойового досвіду понад шість місяців, а також отримання поранення під час захисту Батьківщини. Сторона позивача наголошує, що припинення військової служби відбулося виключно у зв`язку з втратою працездатності внаслідок поранення, а формальний підхід відповідача щодо неналежності позивача до кола діючих військовослужбовців станом на 13.02.2025 нівелює суть соціальних гарантій держави та має дискримінаційний характер стосовно осіб, які отримали інвалідність під час оборони країни. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 17.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№77011 від 31.08.2026), в якому він зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. В обґрунтування вказує, що згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2024 № 32 позивача було звільнено зі служби та виключено зі списків особового складу військової частини, у зв`язку з чим відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження ним військової служби закінчилося більше ніж за рік до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153. Відповідач акцентує, що положення пункту 4 зазначеної Постанови містять пряму імперативну вимогу щодо необхідності безпосереднього проходження військової служби («проходять військову службу») на момент набрання постановою чинності. Запроваджена виплата є стимулюючою та спрямована на мотивацію громадян до продовження служби, а тому особи, які були звільнені у запас чи у відставку до 13.02.2025, суб`єктивного права на її отримання не набули. Відповідач також зазначив, що звернення позивача було своєчасно розглянуто та надано мотивовану відповідь, відтак факт протиправної бездіяльності є відсутнім. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№85543 від 24.09.2026).

Від відповідача на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№89183 від 05.10.2026).

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.03.2022 був призваний на військову службу за мобілізацією відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022 та зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . На день призову позивачу виповнилося повних 22 роки.

Під час проходження військової служби позивач брав безпосередню участь у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2026 № 1918/15196. Відповідно до зазначеної довідки позивач брав безпосередню участь у бойових діях у періоди: з 01.07.2022 по 26.08.2022, з 08.09.2022 по 08.02.2023 та з 23.02.2023 по 09.04.2023, загалом 257 днів.

09 квітня 2023 року під час участі у здійсненні заходів із забезпечення оборони України в районі міста Вугледар Донецької області позивач отримав тяжке поранення, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 20.04.2023 № 316/25, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 .

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.01.2024 № 32 солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку та з 30.01.2024 виключено зі списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення.

14 липня 2026 року представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, у якій просив надати інформацію щодо видання наказу про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, та нарахувати і виплатити йому зазначену винагороду в сумі 1 000 000 грн.

Листом від 28.07.2026 № 1918/26383 Військова частина НОМЕР_1 повідомила представника позивача про відсутність правових підстав для виплати одноразової грошової винагороди у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби 30.01.2024, відтак станом на момент набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025) та на дату подання заяви не проходив військову службу і не був діючим військовослужбовцем.

Вважаючи вказану бездіяльність та відмову військової частини протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.14 ст.2 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини першої 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII)).

За правилами частини другої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України 11.02.2025 прийняв Постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Так, пунктом 1 Постанови №153 вирішено погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).

Пунктом 2 Постанови №153 затверджено, зокрема, Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок №153).

Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 4 Постанови №153 установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання (абзаци шостий дев`ятий).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, приписи Постанови №153 встановлюють такі обов`язкові умови, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн гривень (диспозиція правової норми), а саме:

1) приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

2) вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153: до 25 років;

3) факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні»;

4) фактичне проходження служби на дату набрання чинності Постановою №153;

5) безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 (11 лютого 2025 року) ; або безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон).

Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, дисциплінарної відповідальності і строк дії дисциплінарних стягнень не закінчився.

Разом з тим, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942 вказані умови для отримання винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах розповсюджуються також на військовослужбовців, які не досягли віку 25 років і були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу/ або проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»/ або проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій) не менше шести місяців сукупно.

Як вбачається з матеріалів справи та за змістом самого позову слідує, що позивач прагне отримати одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена пунктом 4 Постанови №153.

За своєю правовою природою одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах є компенсаційною виплатою для молодих військових за військову службу і бойовий досвід, здобутий станом на 13 лютого 2025 року. Ця винагорода не є тотожною одноразовій грошовій допомозі, яка за умовами пункту 15 Порядку №153 виплачується військовослужбовцям після укладення контракту відповідно до цього Порядку, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби.

Судом установлено, що позивач у віці 22 років був призваний на військову службу за мобілізацією, має статус особи рядового складу та приймав безпосередню участь у бойових діях понад шість місяців (257 днів), під час яких отримав поранення при захисті Батьківщини. Проте наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2024 № 32 його було звільнено зі служби у зв`язку з непридатністю до військової служби за станом здоров`я з виключенням з військового обліку.

09 квітня 2023 року під час участі у здійсненні заходів із забезпечення оборони України в районі міста Вугледар Донецької області позивач отримав тяжке поранення, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 20.04.2023 № 316/25, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 .

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.01.2024 № 32 солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку та з 30.01.2024 виключено зі списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення.

Отже, на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025) та на дату подання ОСОБА_1 заяви від 14.07.2026 про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень позивач не проходив військової служби та не був діючим військовослужбовцем.

Названі обставини в свою чергу є беззаперечною перепоною для реалізації позивачем права на отримання грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, оскільки запровадженою умовою отримання такої допомоги є проходження військової служби на дату набрання Постановою №153 чинності або на дату звернення з відповідною заявою про її отримання.

Слід зазначити, що метою прийняття Постанови №153 є підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби.

Враховуючи продовження воєнного стану та необхідність відсічі і стримування збройної агресії держава вправі здійснювати необхідні заходи для підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Враховуючи наведене та наявність легітимної мети, суд критично оцінює покликання позивача на дискримінаційний характер щодо нього Постанови №153 через звільнення з військової служби з незалежних від нього обставин, оскільки станом на момент набрання нею законної сили позивач уже був звільнений з військової служби, а спірна постанова стосується діючих військовослужбовців і осіб, які укладають контракт на умовах, визначених цією Постановою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при розгляді заяви ОСОБА_1 від 14.07.2026 в/ч НОМЕР_1 дотримано вимоги Постанови №153 та правомірно відмовлено у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі пункту 4 Постанови №153.

За таких обставин відсутні підстави вважати доведеними твердження позивача щодо протиправного не нарахування та невиплати відповідачем грошової винагороди, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1.У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна