Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №320/14928/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/14928/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та не виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» військовослужбовцю Збройних Сил ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 10.08.2022 додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позивач вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у збільшеному розмірі до 100 000 грн за період з 24.02.2022 по 10.08.2022, посилаючись на проходження військової служби та участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що позивач виконував обов`язки з аеродромно-технічного забезпечення, а його безпосередня участь у бойових діях або відповідних заходах протягом заявленого періоду документально не підтверджена. Додаткова винагорода позивачу нараховувалася та виплачувалася відповідно до встановленого порядку.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 08.06.2023 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2021 №225 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення з 02.12.2021.

У період з 24.02.2022 по 10.08.2022 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді оператора газозарядної станції групи газозабезпечення батальйону аеродромно-технічного забезпечення.

Відповідно до функціональних обов`язків, затверджених наказом командира НОМЕР_2 бригади тактичної авіації від 25.03.2021 №94, до обов`язків позивача належали забезпечення роботи обладнання технологічної машини, контроль роботи блоків розподілу та очищення, експлуатація автомобільної та електрогазової техніки, виявлення й усунення несправностей обладнання, дотримання правил техніки безпеки та протипожежної охорони.

Військова частина НОМЕР_1 перебувала у підпорядкуванні повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_3 ).

Згідно з відомостями, наведеними військовою частиною НОМЕР_1 , наказом командира від 06.06.2022 №271ад «Про виплату додаткових винагород» позивача включено до переліку військовослужбовців, яким передбачено виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період з 24.02.2022 по 30.04.2022.

За повідомленням військової частини НОМЕР_1 , 07.10.2022 до наказу від 06.06.2022 №271ад внесено зміни, якими період виплати позивачу збільшеної додаткової винагороди визначено з 24.02.2022 по 28.02.2022.

Згідно з довідкою про доходи військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2023 №147 позивачу нараховано винагороду за березень 2022 року в розмірі 29 550,69 грн, квітень 2022 року - 5 806,45 грн, травень 2022 року - 30 000,00 грн, червень 2022 року - 30 000,00 грн, липень 2022 року - 30 000,00 грн, серпень 2022 року - 42 500,00 грн.

За поясненнями військової частини НОМЕР_1 , сума винагороди за серпень 2022 року в розмірі 42 500,00 грн включала 30 000,00 грн додаткової винагороди за липень 2022 року та 12 500,00 грн доплати за період з 24.02.2022 по 28.02.2022.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 12.05.2025 №135 позивач у період з 24.02.2022 по 10.08.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та у відрядженні для виконання службових обов`язків у районі проведення бойових дій не перебував.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 12.05.2025 №136 за результатами перевірки журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 за період з 01.03.2022 по 10.08.2022 записів щодо участі позивача у виконанні бойових завдань не виявлено.

Наказом від 09.04.2025 №71, виданим на підставі наказу по особовому складу від 09.04.2025 №22-РС, позивача призначено на посаду начальника компресорної станції.

Позивач вважає, що відповідачем порушено його права та охоронювані законом інтереси, адже додаткової винагороди у зв`язку із його безпосередньою участю у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебуванням в районах бойових дій, на територіях між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у збільшеному розмірі виплачено йому не було, що і стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

V. Норми права

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у редакції, чинній на початку спірного періоду, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно, а тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, відповідно до яких слова «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 зазначена постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Згідно з пунктом 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у редакції постанови від 07.07.2022 №793 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до пункту 1 телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 під безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії слід розуміти виконання бойових завдань у складі військової частини, яка веде бойові дії, завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями, а також інших визначених цим пунктом бойових завдань.

Пунктом 3 телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або відповідних заходах здійснюється на підставі бойового наказу (бойового розпорядження), журналу бойових дій або іншого визначеного документа та рапорту (донесення) командира підрозділу про участь військовослужбовця у відповідних діях або заходах.

Відповідно до пункту 5 зазначеної телеграми виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин. У наказах про виплату збільшеної додаткової винагороди за місяць обов`язково зазначаються підстави для її видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

Згідно з пунктом 6 телеграми від 25.03.2022 №248/1298 накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Відповідно до пункту 1 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 під безпосередньою участю військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії слід розуміти виконання визначених цим пунктом бойових та спеціальних завдань, зокрема завдань у складі військових частин, які ведуть бойові дії, завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ безпосередньо в районі ведення бойових дій, завдань із відбиття збройного нападу, вогневого ураження повітряних цілей та інших визначених завдань.

Пунктом 3 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або відповідних заходах здійснюється на підставі бойового наказу (бойового розпорядження), журналу бойових дій або іншого визначеного документа та рапорту (донесення) командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до пункту 5 окремого доручення від 23.06.2022 №912/з/29 виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин. У наказах про виплату збільшеної додаткової винагороди зазначаються підстави для її видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

Згідно з пунктом 6 окремого доручення від 23.06.2022 №912/з/29 накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Відповідно до пункту 13 окремого доручення від 23.06.2022 №912/з/29 визначено незастосування з 01.06.2022 телеграм Міністра оборони України від 02.03.2022 №248/1196, від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298 та від 18.04.2022 №248/1529, за передбаченими цим пунктом винятками.

VI. Оцінка суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, доводи позивача та заперечення відповідача, суд виходить із такого.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у збільшеному розмірі до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або відповідних заходах за період з 24.02.2022 по 10.08.2022 та зобов`язання здійснити відповідні нарахування і виплату.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 та №69/2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1 зазначеної постанови в редакції, чинній на початку спірного періоду, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, а тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793, яка набрала чинності 19.07.2022 та застосовується з 24.02.2022, внесено зміни до постанови №168, зокрема щодо формулювання розміру загальної додаткової винагороди. Водночас умова щодо безпосередньої участі у бойових діях або відповідних заходах для отримання збільшеної додаткової винагороди залишилася визначальною.

Отже, нормативно встановлено відмінність між додатковою винагородою, яка виплачується військовослужбовцям у зв`язку з проходженням військової служби під час воєнного стану, та збільшеною додатковою винагородою, право на яку пов`язане з безпосередньою участю у визначених постановою №168 діях або заходах протягом конкретного періоду.

При цьому саме по собі проходження військової служби в місцевості, де здійснювалися бойові дії, не є тотожним безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях або відповідних заходах.

З метою врегулювання порядку виплати додаткової винагороди Міністром оборони України видано телеграму від 25.03.2022 №248/1298.

Пунктом 1 цієї телеграми визначено види бойових завдань, виконання яких належить до безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Зокрема, до таких завдань віднесено виконання бойових завдань у складі військової частини або підрозділу, які ведуть бойові дії, виконання завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями, завдань із ведення розвідки, відбиття збройного нападу, пошуку та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, вогневого ураження повітряних цілей, здійснення польотів у районах ведення воєнних дій та ведення повітряного бою.

Пунктом 3 телеграми від 25.03.2022 №248/1298 передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців здійснюється на підставі бойового наказу або бойового розпорядження, журналу бойових дій чи журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості, а також рапорту командира підрозділу щодо участі конкретного військовослужбовця у бойових діях або виконанні бойових завдань.

Крім того, пунктом 5 зазначеної телеграми визначено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів військових частин, а накази про виплату винагороди у збільшеному розмірі мають містити підстави її призначення.

Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 уточнено порядок визначення безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або відповідних заходах та документального підтвердження такої участі.

Пунктом 1 цього доручення до безпосередньої участі, зокрема, віднесено виконання бойових завдань у складі військових частин, які ведуть бойові дії, виконання бойових або спеціальних завдань на лінії бойового зіткнення, завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ безпосередньо в районі ведення бойових дій, відбиття збройного нападу, вогневого ураження повітряних цілей, ведення повітряного бою та інших визначених завдань.

Пунктом 3 окремого доручення передбачено документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців відповідними бойовими наказами, журналами бойових дій та рапортами командирів підрозділів.

Пунктом 14 цього доручення визначено, що воно застосовується з 01.06.2022, за встановленими в ньому винятками.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення постанови Кабінету Міністрів України №168 та організаційно-розпорядчих документів Міністерства оборони України з урахуванням часу їх дії.

Водночас телеграма від 25.03.2022 №248/1298 та окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29 не можуть звужувати передбачене постановою Кабінету Міністрів України №168 право на збільшену додаткову винагороду, а визначений ними порядок документального підтвердження підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі.

Як встановлено судом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2021 №225 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 02.12.2021.

У період з 24.02.2022 по 10.08.2022 позивач проходив військову службу на посаді оператора газозарядної станції групи газозабезпечення батальйону аеродромно-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з функціональними обов`язками, визначеними наказом командира НОМЕР_2 бригади тактичної авіації від 25.03.2021 №94, до обов`язків оператора газозарядної станції належало забезпечення належної роботи технологічного обладнання, експлуатація автомобільної та електрогазової техніки, виконання робіт із розподілу та очищення газів, виявлення й усунення несправностей обладнання, дотримання правил його експлуатації та техніки безпеки.

Отже, за змістом посадових обов`язків позивач здійснював технічне забезпечення діяльності військової частини.

При цьому суд зазначає, що виконання завдань технічного забезпечення саме по собі не виключає можливості набуття військовослужбовцем права на збільшену додаткову винагороду, оскільки телеграмою Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 та окремим дорученням від 23.06.2022 №912/з/29 передбачено можливість врахування виконання завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ.

Однак відповідними документами передбачено виконання таких завдань безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.

Таким чином, для встановлення права позивача на збільшену додаткову винагороду необхідним є підтвердження не лише факту виконання ним завдань технічного забезпечення, а й обставин їх виконання в умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, та конкретного періоду такої участі.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 12.05.2025 №135 позивач у період з 24.02.2022 по 10.08.2022 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та у відрядженні до району проведення бойових дій не перебував.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 12.05.2025 №136 за результатами перевірки журналу бойових дій за період з 01.03.2022 по 10.08.2022 записів щодо участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань не виявлено.

Наведені документи підтверджують місце проходження військової служби позивача та відсутність відповідних записів у журналі бойових дій за визначений період.

Водночас суд враховує, що відсутність відрядження до району проведення бойових дій не виключає можливості виконання бойових завдань за місцем постійної дислокації військової частини, а відсутність записів у журналі бойових дій не є безумовним доказом невиконання військовослужбовцем таких завдань.

Разом із тим інших документів, які б підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях або відповідних заходах за конкретні дні протягом періоду з 01.03.2022 по 10.08.2022, матеріали справи не містять.

Оцінюючи доводи позивача про те, що військова частина НОМЕР_1 перебувала на території Київської області, де в період повномасштабного вторгнення Російської Федерації здійснювалися бойові дії, суд зазначає, що зазначена обставина не є самостійною та достатньою підставою для виплати збільшеної додаткової винагороди.

Зміст пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 пов`язує право на таку виплату з безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення визначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах їх проведення, пропорційно часу участі.

Отже, територіальне розташування військової частини має оцінюватися разом із характером фактично виконуваних військовослужбовцем завдань та тривалістю його участі у відповідних діях або заходах.

Посилання позивача на виконання службових завдань у період воєнного стану також не свідчить про виникнення права на збільшену додаткову винагороду за весь заявлений період, оскільки виконання повсякденних службових обов`язків та безпосередня участь у бойових діях або відповідних заходах не є тотожними поняттями.

Щодо доводів позивача про виконання завдань із забезпечення діяльності військової частини суд зазначає, що пунктом 1 телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 та пунктом 1 окремого доручення від 23.06.2022 №912/з/29 передбачено можливість віднесення окремих завдань із всебічного забезпечення до безпосередньої участі у бойових діях або відповідних заходах.

Однак визначальним є не найменування підрозділу або посади військовослужбовця, а фактичний характер завдання, місце та час його виконання.

Надані документи підтверджують проходження позивачем служби у підрозділі аеродромно-технічного забезпечення, проте не встановлюють конкретних періодів виконання ним завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ безпосередньо в районі ведення бойових дій відповідно до бойових розпоряджень.

Стосовно посилання позивача на довідку форми Ф5 суд зазначає, що документальне підтвердження проходження військової служби саме по собі не підтверджує кількості днів безпосередньої участі у бойових діях або відповідних заходах. Для встановлення такого періоду необхідні відомості про фактичне виконання відповідних завдань.

Суд також враховує надане відповідачем роз`яснення ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29.

У зазначеному документі розмежовано виконання бойових завдань військовослужбовцями, які безпосередньо залучаються до відповідних дій або заходів, та виконання завдань забезпечення, які не відповідають умовам призначення збільшеної додаткової винагороди.

Зокрема, наголошено, що саме перебування військовослужбовців у районах ведення бойових дій та виконання повсякденних службових обов`язків не є достатньою підставою для їх включення до наказів про виплату збільшеної додаткової винагороди.

При цьому суд враховує, що наведене роз`яснення має організаційний характер та не може встановлювати додаткових обмежень права на винагороду порівняно з постановою Кабінету Міністрів України №168.

Відтак суд оцінює його у взаємозв`язку з нормативними положеннями, що діяли протягом спірного періоду, та фактичними обставинами проходження позивачем військової служби.

Щодо доводів позивача про невиплату належної йому додаткової винагороди суд зазначає таке.

Згідно з довідкою про доходи військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2023 №147 ОСОБА_1 нараховано додаткову винагороду в березні 2022 року в розмірі 29 550,69 грн, у квітні 2022 року 5 806,45 грн, у травні, червні та липні 2022 року - по 30 000,00 грн щомісячно, у серпні 2022 року 42 500,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується здійснення нарахувань додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Відповідач у відзиві зазначив, що виплата додаткової винагороди здійснювалася у поточному місяці за попередній, у зв`язку із чим суми, відображені в довідці про доходи, не в усіх випадках відповідають календарному місяцю, за який здійснювалося нарахування.

Зокрема, відповідач пояснив, що сума 42 500,00 грн, відображена у серпні 2022 року, включала 30 000,00 грн додаткової винагороди за липень 2022 року та 12 500,00 грн доплати за період з 24.02.2022 по 28.02.2022.

Наведені пояснення узгоджуються із загальною сумою нарахування за серпень 2022 року, відображеною у довідці про доходи.

Разом із тим довідка про доходи підтверджує суми нарахувань, але не містить окремого розрахунку збільшеної додаткової винагороди за кожний день спірного періоду.

Тому зазначена довідка підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами, а не як самостійне підтвердження відсутності будь-якої заборгованості перед позивачем.

Суд також враховує, що відповідно до пояснень відповідача наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2022 №271ад первісно передбачалася виплата позивачу збільшеної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 30.04.2022.

Водночас відповідач зазначив, що 07.10.2022 до цього наказу внесено зміни, внаслідок яких період виплати збільшеної додаткової винагороди позивачу обмежено датами з 24.02.2022 по 28.02.2022.

Суд звертає увагу, що безпосередньо наказ від 06.06.2022 №271ад та документ про внесення до нього змін від 07.10.2022 у наданих матеріалах справи відсутні.

Відтак суд не може вважати доведеним зміст цих документів у повному обсязі, підстави внесення відповідних змін та дотримання встановленого порядку їх прийняття лише на підставі пояснень, наведених у відзиві.

При цьому зазначена обставина не усуває необхідності встановлення фактичних періодів безпосередньої участі позивача у бойових діях або відповідних заходах, оскільки саме з такою участю постанова Кабінету Міністрів України №168 пов`язує право на збільшену додаткову винагороду.

Надаючи оцінку розрахунку позивача, суд зазначає, що вимога про виплату збільшеної додаткової винагороди за весь період з 24.02.2022 по 10.08.2022 ґрунтується на твердженні про наявність у позивача права на відповідну винагороду протягом усього часу проходження військової служби у зазначений період.

Однак постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 передбачає виплату збільшеної додаткової винагороди пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або відповідних заходах.

Отже, визначення розміру такої винагороди потребує встановлення конкретного періоду участі військовослужбовця у відповідних діях або заходах, а не лише кількості календарних днів проходження військової служби.

Матеріали справи не містять документів, на підставі яких можливо встановити безпосередню участь позивача у відповідних діях або заходах протягом усіх заявлених ним календарних днів.

Стосовно доводів позивача про порушення гарантій грошового забезпечення військовослужбовців суд зазначає, що положення статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII гарантують військовослужбовцям належне грошове забезпечення, однак не звільняють від необхідності дотримання передбачених законодавством умов призначення окремих видів додаткової винагороди.

Таким чином, невиплата збільшеної додаткової винагороди за період, щодо якого не встановлено передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168 умов її призначення, сама по собі не свідчить про порушення гарантій соціального і правового захисту військовослужбовця.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши надані докази в сукупності, суд встановив факт проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , виконання ним посадових обов`язків оператора газозарядної станції та нарахування додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Водночас наданими матеріалами не підтверджено безпосередньої участі позивача у бойових діях або відповідних заходах протягом усього заявленого періоду з 24.02.2022 по 10.08.2022, що є необхідною умовою для отримання збільшеної додаткової винагороди у заявленому розмірі.

При цьому суд враховує, що відсутність записів у журналі бойових дій та факт невідрядження позивача до району проведення бойових дій не виключають можливості виконання ним окремих бойових завдань. Однак наявні матеріали не дозволяють установити конкретні дні такої участі, за які позивачу належала б додаткова винагорода у збільшеному розмірі понад фактично нараховані суми.

За таких обставин суд не встановив достатніх підстав для висновку про наявність у позивача права на збільшену додаткову винагороду за весь заявлений період та, відповідно, для задоволення вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо її ненарахування та невиплати.

Оскільки вимога про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди є похідною від вимоги про визнання протиправною бездіяльності, підстави для її задоволення також відсутні.

Таким чином, з урахуванням установлених обставин справи та положень законодавства, чинного у спірний період, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

VIІ. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи, що в задоволенні позову належить відмовити підстави розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.