Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №260/6425/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2026 рокум. Ужгород№ 260/6425/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через представника – адвоката Смірнову Ганну Василівну, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач 1), військової частини НОМЕР_4 (далі – відповідач 2), в якій просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у неналежному нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 17.11.2014 по 01.06.2021.

2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести належний перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17.11.2014 по 28.02.2018 включно, із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації.

3. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці відповідно до абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку №1078 за період, протягом якого позивач мав право на її отримання у зв`язку з підвищенням грошового доходу з 01.03.2018 по 01.06.2021.

4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю відповідно до абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку №1078 за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 з 01.03.2018 по 01.06.2021 у розмірі 3 911,45 грн. щомісячно з урахуванням фактично виплачених сум та належних до врахування складових грошового забезпечення.

5. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 , яка полягає неналежному нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення та у нездійсненні належного розрахунку права на індексацію-різницю за період проходження військової служби з 01.03.2022 по 29.04.2023.

6. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 провести належний перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2022 по 29.04.2023, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078, із застосуванням відповідних показників індексації, з урахуванням фактично нарахованих та виплачених сум.

7. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці, передбаченої абзацами четвертим, п`ятим та шостим пункту 5 Порядку №1078, за період проходження військової служби з 01.03.2022 по 29.04.2023.

8. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 здійснити належний розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078 за період з 01.03.2022 по 29.04.2023 включно, із врахуванням суми індексації, яка склалася у березні 2018 року та фактичного розміру підвищення грошового доходу Позивача, 3 урахуванням фактично нарахованих та виплачених сум індексації.

9. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 та Військову частину НОМЕР_4 одночасно 3 виплатою належних позивачу сум індексації та індексації-різниці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого із зазначених виплат, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що не нарахування та невиплата позивачу в повному обсязі індексації грошового забезпечення відповідачами за період з 17.11.2014 по 01.06.2021 та з 01.03.2022 по 29.04.2023 з урахуванням базового місяця для проведення індексації, порушують вимоги Закону України від 03.07.1991 №1282-Х1І «Про індексацію грошових доходів населення» та пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, а тому є протиправними. Позивач вказує, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців. незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

18 вересня 2026 року представником відповідача 1, через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», подано до суду відзив на позовну заяву, в якому заявлені позовні вимоги не визнає та вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що за період з 17.11.2014 року по 28.02.2018 року відсутні підстави для застосування січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексації. На думку відповідача 1, до 01.12.2015 року правила визначення базового місяця мали індивідуальний характер, а позивач не надав доказів того, що січень 2008 року був місяцем прийняття його на військову службу або підвищення його грошового забезпечення. Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду та зазначає, що позовні вимоги в цій частині є недоведеними.

Щодо періоду з 01.12.2015 по 28.02.2018 відповідач 1 зазначає, що після внесення змін до Порядку №1078 поняття базового місяця було замінено поняттям місяця підвищення доходу, яким у випадку позивача, на думку відповідача, є березень 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України №704. Водночас відповідач 1 посилається на відсутність у Міністерства оборони України фінансових ресурсів для виплати індексації у 2016-2018 роках та на листи Департаменту фінансів Міноборони. Також зазначає, що визначення судом наперед конкретного базового місяця є передчасним, оскільки обчислення індексації належить до повноважень відповідача.

Стосовно періоду з 01.03.2018 року по 01.06.2021 року відповідач 1 вказує, що березень 2018 року є місяцем підвищення доходу у зв`язку з набранням чинності постановою №704, а підстави для виплати індексації виникли з грудня 2018 року. При цьому, за твердженням відповідача 1, індексація з грудня 2018 року виплачувалась позивачу відповідно до Порядку №1078. Відповідач 1 заперечує проти застосування позивачем фіксованої суми індексації у розмірі 3911,45 грн., зазначаючи, що після підвищення посадових окладів раніше визначені суми індексації не переносяться на новий період. Крім того, вимогу щодо індексації-різниці вважає передчасною з огляду на розгляд іншої справи, результат якої, на його думку, може вплинути на розмір грошового забезпечення та індексації позивача.

Щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб відповідач 1 зазначає, що відповідно до Порядку №44 така компенсація виплачується одночасно з виплатою відповідного грошового забезпечення. Тому, оскільки на момент розгляду справи нарахування та виплата спірної індексації ще не здійснені, обов`язок щодо компенсації ПДФО, на думку відповідача 1, ще не виник, а відповідна позовна вимога є передчасною. У підсумку відповідач 1 просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

22 вересня 2026 року представником відповідача 2, через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», подано до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Зазначає, що в період з 01.03.2022 по 31.05.2022 військова частина НОМЕР_4 , а відповідно й позивач, перебували на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 , а виплата грошового забезпечення з власного рахунку військової частини НОМЕР_4 здійснювалася лише з 01.06.2022. У зв`язку з цим відповідач 2 вважає, що позовні вимоги за період з 01.03.2022 по 31.05.2022 заявлені до неналежного відповідача.

Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності в частині неналежного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2022 по 29.04.2023 відповідач 2 зазначив, що поточна індексація за період з червня по грудень 2022 року була нарахована та виплачена позивачу відповідно до вимог чинного законодавства, що, підтверджується картками особового рахунку військовослужбовця. Водночас відповідач 2 послався на зупинення на 2023 рік дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та вказав на відсутність у цьому році правових підстав для нарахування і виплати індексації.

Стосовно індексації-різниці відповідач 2 наголосив, що право на її отримання залежить від співвідношення суми підвищення грошового забезпечення та можливої індексації у березні 2018 року, а позивач, не надав доказів неправильності проведеного розрахунку. Також відповідач 2 зазначив, що позивачу було нараховано компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб у розмірі утриманого податку, у зв`язку з чим вимоги в цій частині також є безпідставними. Посилаючись на недоведеність позивачем обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, та відсутність у своїх діях протиправної бездіяльності, представник відповідача 2 просив відмовити в задоволенні позову повністю.

У поданому відзиві представник відповідача 2 заявив клопотання про залучення в якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_1

22 вересня 2026 року військовою частиною НОМЕР_2 подано додаткові пояснення у справі згідно яких, просить залучити в якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року залучено до участі у справі у якості співвідповідачів ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) та ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) та встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.162 КАС України, і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позову, якщо такі докази не надані позивачем, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

05 жовтня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги в частині нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу за період з 17.11.2014 по 14.05.2015 включно не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що порядок проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців визначається Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Представник відповідача 4 зазначив, що до 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення здійснювалося з урахуванням індивідуальних обставин проходження служби, зокрема місяця прийняття на службу або підвищення грошового забезпечення. У зв`язку з цим, січень 2008 року не може застосовуватися як базовий місяць для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за спірний період. У зв`язку з наведеним, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач 3, ІНФОРМАЦІЯ_4 , відзив на позовну заяву не подав. З довідки про доставку електронного листа видно, що така була доставлена до електронного кабінету 28 вересня 2026 року. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.

14 жовтня 2026 року ухвалою суду витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 копію розрахунку грошового забезпечення та довідку про нарахування індексації позивача.

На виконання вимог ухвали суду, 19 жовтня 2026 року представником відповідача 3, подано до суду картку особового рахунку позивача за період з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил України, а саме в період з 17.11.2014 року по 14.05.2015 року у військовій частині НОМЕР_2 , яка в період з 17.11.2014 року по 14.05.2015 року включно знаходилися на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_5 та в період з 01.03.2022 року по 29.04.2023 року у військовій частині НОМЕР_4 , яка в період з 01.03.2022 року по 31.05.2022 року знаходилися на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

08 липня 2026 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_4 із заявами щодо перевірки правильності нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за періоди проходження військової служби.

Листом від 30 липня 2026 року №807/88/1004-в військова частина НОМЕР_2 повідомила позивача, що під час проходження ним військової служби нарахування та виплата грошового забезпечення, у тому числі індексації грошового забезпечення та індексації-різниці, здійснювалися відповідно до вимог чинного законодавства. До відповіді було додано довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача.

Військова частина НОМЕР_4 листом від 01.09.2026 року №1464/14062 зазначила, що за період з 1 червня 2022 року по 31 грудня 2022 року індексація грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалася із застосуванням березня 2018 року як базового місяця. Згідно з наведеними у відповіді військової частини НОМЕР_4 відомостями, позивачу було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення в таких розмірах: за червень 2022 року - 1 017,21 грн., за липень 2022 року - 1 066,00 грн., за серпень, вересень та жовтень 2022 року - по 1 281,80 грн., за листопад 2022 року - 1 424,80 грн., за грудень 2022 року - 1 470,82 грн.

Не погоджуючись з діями відповідачів щодо виплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців-діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Частинами 2 та 3 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

При цьому, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (далі - Закон №2017-III) передбачено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до статті 9 Закону №2017-III грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення та порядок її проведення визначений Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1282-XII), відповідно до статті 1 якого, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з положеннями статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII (у редакції Закону №911-VIII від 24.12.2015, що діє з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону №1282-XII).

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону №1282-XII).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону №1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відтак, механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.04.2021 у справі №380/1513/20 та від 27.07.2023 у справі №380/813/22.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №206/4411/16-а).

Крім цього, відсутність механізму виплати індексації за попередні періоди також не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.

Суд також враховує, що при розгляді справи «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини в пункті 23 рішення від 08.11.2005 зауважив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 17.11.2014 по 30.11.20215, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Так, абзацами першим - шостим пункту 5 Порядку №1078 (в редакції, яка діяла до 01 грудня 2015 року) визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1-1 і 4 цього Порядку.

У разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції базовим місяцем вважається місяць, у якому мало місце таке підвищення.

Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком починаючи з наступного за базовим місяця.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить суму підвищення доходів випереджаючим шляхом у базовому місяці.

09 грудня 2015 Кабінет Міністрів України видав Постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності з 15.12.2015 та відповідно до пункту 6 цієї постанови підлягала застосуванню з 01.12.2015.

Цією постановою внесені зміни до пункту 5 Порядку №1078, абзаци перший - шостий якого викладені у такій редакції: «У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку».

Аналіз наведених вище редакцій норм пунктів 5 Порядку №1078 дає підстави дійти висновку, що до 15.12.2015 (дати набрання чинності Постановою №1013) базовим місяцем під час обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення уважався місяць, в якому відбулося підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

Отже, базовий місяць для проведення індексації грошових доходів населення не був прив`язаний до події зростання лише тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Іншими словами, до 15.12.2015 будь-яке зростання доходів громадян (у тому числі й службовців цивільного захисту) мало своїм наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для застосування під час обчислення сум індексації грошового забезпечення позивача за період з 17.11.2014 по 30.11.2015 базового місяця - січня 2008 року. Адже такий обов`язок у відповідача мав виникнути лише з дати набрання чинності Постановою №1013, якою пункт 5 Порядку №1078 викладено у новій редакції, тобто з 15.12.2015.

Щодо застосування базового місяця - січень 2008 року за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, суд зазначає наступне.

З 01 грудня 2015 року редакція пункту 5 Порядку №1078 передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Внаслідок цих змін Порядок №1078 (у редакції з 01 грудня 2015 року) не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.

Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Системне тлумачення пункту 5 Порядку №1078 (у редакції з 01 грудня 2015 року) свідчить про те, що місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, з 01 грудня 2015 року для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за займаною посадою.

Вказана правова позиція відповідає висновку, який викладено в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі №380/2263/22 та від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21.

За таких обставин, порівняльний аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення: до 01 грудня 2015 року був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати, а після 01 грудня 2015 року - місяць збільшення тарифної ставки (окладу).

Станом на грудень 2015 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294), яка була чинною з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності Постановою №704, якою затверджено, зокрема, нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

При цьому, від січня 2008 року посадові оклади військовослужбовців не змінювалися до березня 2018 року, зазначене відбулося на підставі Постанови №704.

Відтак дійсно, за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року для виплатити позивачу індексації січень 2008 року є базовим місяцем (місяць підвищення доходу).

З огляду на вищенаведене суд вважає правомірними позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, не застосування базового місяця січня 2008 та зобов`язання провести відповідний перерахунок.

Щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.06.2021 у розмірі 3 911,45 грн. щомісячно, судом встановлено наступне.

З 01.12.2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 року передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідачів щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають суду підстави зробити висновок, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 року у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 року у справі №260/6386/21 у подібних правовідносинах.

У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Відповідно до архівної відомості особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2018 рік, грошове забезпечення у лютому 2018 року становило 11088,80 грн. і включало такі постійні складові, які не мають разового характеру: посадовий оклад - 970,00 грн.; оклад за військове звання - 105,00 грн.; надбавка за вислугу років (20%) – 215,00 грн.; надбавка за особливості проходження служби (50%) – 887,50 грн.; надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці (10%) – 97,00 грн.; премія (480%) – 4656,00 грн.; додаткова грошова винагорода – 4158,30 грн.

За березень 2018 року грошове забезпечення позивача становило у розмірі 11640,50 грн. і включало такі постійні складові: посадовий оклад - 4090,00 грн.; оклад за військове звання - 1060,00 грн.; надбавка за вислугу років (30%) – 1545,00 грн.; надбавка за особливості проходження служби (14%) – 937,30 грн.; надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці (10%) – 409,00 грн.; премія (88%) – 3599,20 грн.

Розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. помножена на величину приросту індексу споживчих цін і поділена на 100%.

Величина приросту індексу споживчих цін складає 253,3% (величина приросту індексу споживчих цін); правильність такого розрахунку підтверджена листом Мінсоцполітики №5211/0/290-21/51 від 28.09.2021р.

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762 грн.

1762 грн. х 253,30%/100% = 4463 грн. 15 коп.

Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року склала 4463 грн. 15 коп.

Отже, підвищення доходу позивача в березні 2018 року у зв`язку із підвищенням на законодавчому рівні посадових окладів у березні 2018 року військовослужбовцям згідно постанови КМУ №704 від 30.08.2017 відбулося (11640,50 грн. – 11088,80 грн. = 551,70 грн.).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А), а саме: 4463,15 грн. – 551,70 грн. = 3911,45 грн.

Таким чином, суд встановив, що за період з 01 березня 2018 року по 01 квітня 2021 року сума індексації грошового забезпечення з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 мала виплачуватися позивачу в розмірі 3911,45 грн. щомісяця. Таким чином, з урахуванням практики Верховного Суду щодо повноважень суду самостійно здійснювати розрахунки сум індексації, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача 1 нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 3911,45 грн. щомісячно за період з 01 березня 2018 року по 01 квітня 2021 року.

Згідно архівних відомостей та розрахунку індексації грошового забезпечення позивача, наданих відповідачем 2 та відповідачем 3, судом встановлено, що позивачу виплачена індексація у періоди з березня 2022 року по грудень 2022 року.

Водночас, Прикінцевими положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.

Разом з тим, оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно - правовий акт, зокрема Порядок №1078, який прийнятий на виконання вимог частини 2 статті 6 вказаного Закону, також не діяв протягом 2023 року.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у спірний період поточна індексація грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалася позивачу у відповідності до чинного законодавства, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, слід зазначити, що аналіз пунктів 2-3 Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону №1282-ХІІ.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, суд констатує, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постанові від 08 травня 2025 року у справі №380/6610/24.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року в повному обсязі.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін, з врахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.06.2021 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.06.2021 року включно, відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, виходячи з щомісячної фіксованої величини 3911,45 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів, з врахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич