Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №160/26539/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокуСправа № 160/26539/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свергун І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом адвоката Глазової Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Глазової Олени Миколаївни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач 2), в якому представник позивача просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року та з 02 квітня 2020 року по 11 вересня 2020 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року та з 02 квітня 2020 року по 11 вересня 2020 року в загальній сумі 62458,1967 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року та з 02 квітня 2020 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року та з 02 квітня 2020 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 січня 2019 року по 01 квітня 2020 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2019 року по 01 квітня 2020 року в загальній сумі 60 860,1192 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2019 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2019 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач проходив службу до 31 грудня 2018 року у Військовій частині НОМЕР_1 , з 01 січня 2019 року проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у Військової частині НОМЕР_2 , надалі з 02 квітня 2020 продовжив проходити службу у Військовій частині НОМЕР_1 та 11 вересня 2020 року був виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

За період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року, з 01 січня 2019 року по 01 квітня 2020 року та з 02 квітня 2020 року по 11 вересня 2020 року позивачу не була нарахована та виплачена «фіксована» сума індексації грошового забезпечення щомісяця, всупереч приписам пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Представник позивача звернувся до відповідача 1 та до відповідача 2 із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити позивачу за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року, з 01 січня 2019 року по 01 квітня 2020 року та з 02 квітня 2020 року по 11 вересня 2020 року індексацію грошового забезпечення в повному обсязі, а саме з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Листом від 12.11.2025 відповідач 1 надав копію довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення, з якої вбачається, що в період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року та з 02 квітня 2020 року по 11 вересня 2020 року, «фіксована» сума індексації грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Листом від 26.06.2026 відповідач 2 надав копію довідки розрахунку грошового забезпечення, з якої вбачається, що в період з 01 січня 2019 року по 01 квітня 2020 року, «фіксована» сума індексації грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано від відповідачів докази.

03.09.2026 відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Відзив обґрунтований таким.

Згідно з п. 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.08.2016 №175 старшого матроса служби за контрактом ОСОБА_1 було призначено наказом Командувача Військово – Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 22 серпня 2016 року №105- РС на посаду старшого механіка – водія 1 розрахунку 1 реактивного артилерійського взводу 1 реактивної артилерійської батареї 1 реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , шпк “старший матрос”, ВОС -839791А.

З 25 серпня 2016 року позивача було зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

На підставі п. 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.09.2020 № 189 молодшого сержанта ОСОБА_1 , начальника 1 апаратної взводу зв`язку батареї управління військової частини НОМЕР_1 відповідно до п.2. ч.5 ст 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, було звільнено у запас за підпунктом “й”( які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не виявили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) 11.09.2020.

З 11 вересня 2020 року позивача було виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.

Остаточний розрахунок по основних та додаткових видах грошового забезпечення з військовослужбовцем здійснюється у разі звільнення з військової служби в порядку розділів ХХХІ та ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (надалі – Наказ № 260).

Також згідно з п. 3 розд. I Наказу № 260 однією з підстав для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є грошовий атестат.

Крім того, для убезпечення прав позивача наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.09.2020 № 189 також містив відомості про кількість днів всіх видів відпусток, використаних позивачем під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , стан справ з виплатою грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, вислугу років, забезпечення житлом та перебування на квартирному обліку, що являється підставами для своєчасної та повної виплати всіх видів грошового забезпечення військовослужбовцю при зарахуванні на нове місце служби.

Згідно з п. 242 розд. XII Положення №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Отже, вищезазначені факти разом, свідчать про те, що з позивачем був здійснений повний розрахунок під час звільнення, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.09.2020 № 189.

По-друге, з 01.01.2019 по 01.05.2020 усі фінансові виплати грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 здійснювалися через фінансову службу військової частини НОМЕР_2 , на фінансовому забезпеченні якої вона перебувала.

Отже, для вирішення питань, пов`язаних із нарахуванням грошового забезпечення за зазначений період, необхідно звертатися безпосередньо до командування військової частини НОМЕР_2 .

Щодо нарахування та виплати позивачеві індексації грошового забезпечення, зазначеної у позовній заяві, за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 та з 02.04.2020 по 11.09.2020 у розмірі 62458,1967 грн, правильним слід вважати період з 01.03.2018 по 31.12.2018 та з 01.05.2020 по 11.09.2020, у зв`язку з перебуванням військової частини НОМЕР_1 на забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідач вважає недійсними розрахунки позивача або його представника щодо розміру індексації - різниці, оскільки поданий разом із позовом власний розрахунок індексації позивачем не має жодного підтвердження у вигляді офіційних документів, первинних облікових даних або висновків уповноважених державних органів.

З метою виконання приписів пункту 3 Постанови № 1013 щодо підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року для перевищення суми індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року для початку нарахування індексації з січня 2016 року, Міністерством оборони України було прийнято наказ від 27.01.2016 № 44 “Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році” (надалі – наказ № 44), яким з 01.01.2016 значно підвищився розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

З урахуванням значного підвищення щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців з 01.01.2016 року внаслідок прийняття наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 № 44 необхідно дійти висновку, що під час здійснення індексації грошового забезпечення позивача у спірний період з 01.03.2018 по 31.12.2018 та з 01.05.2020 по 11.09.2020 відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, на думку відповідача, необхідно застосовувати індекси споживчих цін починаючи з січня 2016 року.

Крім того, зазначає, що індексація грошового забезпечення позивачеві у спірний період з 01.03.2018 по 31.12.2018 та з 01.05.2020 по 11.09.2020 не здійснювалась у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування на її виплату з державного бюджету.

Також відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Відповідач також звертає увагу, що прикінцевими положеннями Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” було зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідач 2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі повідомлений належним чином шляхом доставлення ухвали до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд». Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Витребувані ухвалою від 01.09.2026 довідки про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із зазначенням місяця підвищення, поточної та фіксованої суми індексації відповідачами суду не надані, у зв`язку з чим справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 06.11.2015.

З 25 серпня 2016 року позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.08.2016 № 175).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.09.2020 № 189 молодшого сержанта ОСОБА_1 звільнено у запас за підпунктом «й» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з 11.09.2020 виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) страхувальником позивача до листопада 2018 року включно була військова частина НОМЕР_1 , з грудня 2018 року по 01 квітня 2020 року – військова частина НОМЕР_2 , з 02 квітня 2020 року по вересень 2020 року – знову військова частина НОМЕР_1 .

За даними довідки військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2025 № 8/2957 про нараховане та виплачене грошове забезпечення сума грошового забезпечення позивача становила:

- за лютий 2018 року – 7 917,84 грн, у тому числі: посадовий оклад – 685,00 грн, оклад за військовим званням – 35,00 грн, надбавка за вислугу років – 72,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань – 396,00 грн, премія – 3 760,65 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода – 2 969,19 грн;

- за березень 2018 року – 8 327,20 грн, у тому числі: посадовий оклад – 2 910,00 грн, оклад за військовим званням – 670,00 грн, надбавка за вислугу років – 895,00 грн, надбавка за особливості проходження служби – 447,50 грн, премія – 3 404,70 грн.

У довідці від 11.11.2025 № 8/2957 також відображено, що за період з березня по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась, а в окремі місяці грудня 2018 року та квітня – вересня 2020 року нараховано лише поточну індексацію (зокрема, 71,08 грн у грудні 2018 року, 216,50 грн у квітні та травні 2020 року). Сума індексації, визначена у місяці підвищення доходу відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078, позивачу не нараховувалась.

Згідно з довідкою-розрахунком грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 01.04.2020 та довідкою про доходи, виданими військовою частиною НОМЕР_2 до листа № 182/3712, у січні 2019 року – березні 2020 року позивачу нараховувалась поточна індексація у сумах від 71,08 грн до 474,49 грн на місяць (не у всі місяці), однак індексація-різниця (фіксована сума індексації) не нараховувалась.

На запит представника позивача військова частина НОМЕР_1 листом від 12.11.2025 № 81/3281 повідомила, що індексація не нараховувалась у зв`язку з роз`ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України та відсутністю бюджетних асигнувань, а Порядок № 1078 не передбачає механізму виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди.

Військова частина НОМЕР_2 листом від 13.01.2026 № 182/1/217 повідомила, що у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 березень 2018 року є базовим місяцем для розрахунку індексації, однак підстав для проведення доплат та перерахунків командування частини не вбачає.

Не погодившись з бездіяльністю відповідачів щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), а також одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі – Закон № 1282-XII). Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно зі статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотки. За частиною другою статті 5 цього Закону установи, що фінансуються з державного бюджету, підвищують розміри грошового забезпечення у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок № 1078), пунктом 1-1 якого визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотки, а підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Згідно з абзацом п`ятим пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно з абзацами першим–шостим пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141, чинній з 15.03.2018 до 01.04.2021) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, з 01.12.2015 для проведення індексації замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу» – місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів); зростання інших постійних складових заробітної плати (грошового забезпечення) без підвищення тарифної ставки (окладу) не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу (пункти 64– 67 постанови).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – постанова № 704), яка застосовується з 01 березня 2018 року, встановлено нові розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців, тобто у березні 2018 року відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) в розумінні пункту 5 Порядку № 1078.

Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 виснував, що системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковим, а повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними. У березні 2018 року як місяці підвищення доходу військовій частині належало вирішити питання, чи має військовослужбовець право на отримання суми індексації-різниці: таке право виникає, якщо розмір підвищення доходу дорівнює або є меншим за суму індексації, що склалася у березні 2018 року.

У постанові від 28.09.2022 у справі № 400/1119/21 Верховний Суд зазначив, що для правовідносин, пов`язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів), тому для правильного вирішення вимог щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 суди повинні встановити, чи відбувалося у період з лютого 2018 року зростання розміру постійних складових грошового забезпечення військовослужбовця.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, у березні 2018 року у зв`язку з підвищенням посадових окладів і окладів за військовими званнями на підставі постанови № 704 та одночасним припиненням виплати надбавки за виконання особливо важливих завдань, щомісячної додаткової грошової винагороди та зменшенням розміру премії щомісячне грошове забезпечення позивача збільшилося з 7 917,84 грн до 8 327,20 грн, тобто на 409,36 грн. Усі зазначені складові грошового забезпечення мають постійний характер, у тому числі щомісячна додаткова грошова винагорода, яка, як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що відповідач 1 у березні 2018 року визначив суму індексації, що склалася у місяці підвищення, порівняв її з розміром підвищення доходу позивача та вирішив питання про нарахування індексації-різниці відповідно до абзаців третього, четвертого пункту 5 Порядку № 1078. Надані відповідачами довідки свідчать про те, що протягом усього спірного періоду позивачу нараховувалась лише поточна індексація, а індексація-різниця не нараховувалась і не виплачувалась. Витребувані судом довідки із зазначенням місяця підвищення, поточної та фіксованої суми індексації відповідачі не надали.

Отже, відповідач 1, всупереч вимогам пункту 5 Порядку № 1078, у місяці підвищення доходу (березні 2018 року) не вирішив питання про наявність у позивача права на індексацію-різницю та не нарахував її, а відповідач 2, на фінансовому забезпеченні якого перебував позивач у січні 2019 року – березні 2020 року, відповідно, не виплачував її до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), як вимагає абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078. При цьому відповідач 2 у листі від 13.01.2026 № 182/1/217 сам визнав, що березень 2018 року є базовим місяцем для розрахунку індексації.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачі такого обов`язку не виконали.

Суд не приймає доводи відповідача 1 про те, що внаслідок підвищення грошового забезпечення з 01.01.2016 на підставі наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 № 44 індекс споживчих цін слід обчислювати з січня 2016 року. За пунктом 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній з 01.12.2015, обчислення індексу споживчих цін пов`язане саме з підвищенням тарифних ставок (окладів), а не зі збільшенням розміру премії чи інших додаткових видів грошового забезпечення. Верховний Суд у постанові від 19.05.2022 у справі № 400/103/21, на яку посилається сам відповідач 1, дійшов висновку, що до підвищення окладів з 01.03.2018 базовим місяцем для індексації грошового забезпечення військовослужбовців є січень 2008 року. Відступу від цієї правової позиції Верховний Суд не здійснював, а суд першої інстанції не має повноважень переглядати її.

Крім того, у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (пункти 59– 61) Верховний Суд зазначив, що січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін саме для працівників, яким були підвищені оклади з 01.12.2015 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013. Цією постановою оклади військовослужбовцям не підвищувалися, тож січень 2016 року не став для них місяцем підвищення тарифних ставок (окладів). Збільшення розміру премії на підставі наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 № 44 без підвищення окладу нового місяця підвищення доходу також не утворює (пункт 67 цієї постанови).

Також суд відхиляє посилання відповідача 1 на відсутність бюджетних асигнувань. Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Такий самий підхід викладений у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17. Спірні періоди (2018– 2020 роки) передували запровадженню воєнного стану, а зупинення дії Закону № 1282-XII на 2023 рік та відступ України від зобов`язань за Конвенцією не позбавляють позивача права на виплати, яке виникло у 2018– 2020 роках. Листи Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України стосуються фінансування виконання судових рішень і не спростовують наявності у позивача права на індексацію.

Доводи відповідача 1 про проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні суд вважає безпідставними, оскільки індексація-різниця не нараховувалась і не виплачувалась, а витяг із наказу від 11.09.2020 № 189 відомостей про її виплату не містить.

Необґрунтованим є і твердження відповідача 1 про те, що за період до 01.05.2020 грошове забезпечення позивачу виплачувала військова частина НОМЕР_2 . Відомості форми ОК-5 та довідка самого відповідача 1 від 11.11.2025 № 8/2957 підтверджують, що грошове забезпечення за квітень 2020 року (крім 01.04.2020) та наступні місяці нараховувала та виплачувала саме військова частина НОМЕР_1 . Отже, обов`язок щодо виплати індексації за період з 02.04.2020 по 11.09.2020 покладається на відповідача 1.

Водночас суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідачів виплатити індексацію у визначених позивачем сумах 62458,1967 грн та 60860,1192 грн. Розрахунок позивача є внутрішньо суперечливим (у позові зазначено множення щомісячної суми 4053,79 грн на кількість днів, тоді як наведені суми такому множенню не відповідають), не враховує виплачені суми поточної індексації та можливі подальші зміни тарифних ставок (окладів). Крім того, розмір підвищення доходу позивач визначив порівняно з лютим 2018 року, тоді як за підходом, викладеним у пункті 106 постанови Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, він визначається як різниця між грошовим забезпеченням за березень та січень 2018 року. Величина приросту індексу споживчих цін (253,3 %), використана позивачем для визначення суми можливої індексації у березні 2018 року, належними доказами не підтверджена, а відповідачі витребуваних судом розрахунків індексації не надали. За таких обставин наявні у справі докази не дають суду можливості достовірно визначити розмір належної позивачу індексації-різниці, а нарахування грошового забезпечення та його індексації є функцією військової частини, яка розпоряджається первинними обліковими даними. Тому належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідачів та зобов`язання їх нарахувати і виплатити індексацію-різницю відповідно до абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078, враховуючи березень 2018 року як місяць підвищення доходу та раніше виплачені суми. За частиною другою статті 9 КАС України суд виходить за межі позовних вимог у частині формулювання способу захисту, оскільки такий підхід забезпечує повний захист прав позивача.

Щодо вимог про компенсацію втрати частини доходів суд зазначає таке. Згідно зі статтями 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі – Закон № 2050-III) компенсація втрати частини доходів провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, до яких належить і грошове забезпечення разом із сумою індексації (пункт 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159). Відповідно до статті 4 Закону № 2050-III виплата суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

За змістом наведених норм обов`язок щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів виникає в місяці фактичної виплати заборгованості, оскільки саме тоді можна визначити суму невиплаченого доходу та індекс інфляції за період її невиплати. На час розгляду справи суми індексації-різниці позивачу не нараховані та не виплачені, їх розмір підлягає визначенню відповідачами на виконання цього рішення, а дата їх виплати невідома. За таких обставин право позивача на компенсацію втрати частини доходів на суми ще не виплаченої індексації не порушене, а відповідачі не допустили протиправної бездіяльності щодо її ненарахування. Захисту в суді підлягає порушене право (частина перша статті 5 КАС України), а не те, порушення якого лише припускається в майбутньому. Тому позовні вимоги щодо компенсації втрати частини доходів є передчасними і задоволенню не підлягають. Позивач не позбавлений права звернутися за захистом цього права у разі невиплати компенсації одночасно з виплатою індексації.

Щодо вимог про зобов`язання відповідачів здійснити виплату індексації з одночасним відрахуванням військового збору та компенсацією податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі – Порядок № 44). Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата компенсації здійснюється установами, що утримують військовослужбовців, за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі утриманого податку (пункти 3, 5 Порядку № 44), що кореспондує з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України. Отже, позивач як особа, звільнена з військової служби, має право на компенсацію податку, утриманого з сум індексації грошового забезпечення за період проходження служби, а несвоєчасна виплата цих сум не з вини позивача не позбавляє його такого права. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17, згідно з якою така компенсація виплачується одночасно з виплатою грошового забезпечення. Військовий збір підлягає утриманню з нарахованих сум відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України за ставкою, чинною на день виплати. З огляду на це суд вважає за необхідне зобов`язати відповідачів здійснити виплату індексації з утриманням військового збору та одночасною виплатою грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44.

Щодо доводів відповідача 1 про несвоєчасне звернення позивача до суду суд зазначає, що спірні правовідносини виникли та припинилися (звільнення 11.09.2020) до 19.07.2022, тобто в період дії частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, яка не обмежувала будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати (грошового забезпечення). Це узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 та у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23. Питання дотримання строку звернення до суду також вирішене ухвалою від 01.09.2026.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ у адміністративному суді здійснюються в межах позовних вимог. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення інших судових витрат до суду не надано, тому підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72– 77, 90, 139, 241– 246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Глазової Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року та з 02 квітня 2020 року по 11 вересня 2020 року відповідно до абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року та з 02 квітня 2020 року по 11 вересня 2020 року відповідно до абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, визначивши березень 2018 року місяцем підвищення грошового доходу, з урахуванням раніше виплачених сум індексації, з утриманням військового збору та одночасною виплатою грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2019 року по 01 квітня 2020 року відповідно до абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2019 року по 01 квітня 2020 року відповідно до абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням того, що місяцем підвищення грошового доходу є березень 2018 року, та раніше виплачених сум індексації, з утриманням військового збору та одночасною виплатою грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун