Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №160/23517/26
Суддя: Качанок Олександр Миколайович
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 рокуСправа № 160/23517/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качанка О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі справу за позовом адвоката Королькова Миколи Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Королькова Миколи Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач 2), в якому позивач, з урахуванням уточнених вимог, просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 ;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з військового обліку ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22 червня 2026 року № 2370-М в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особливого складу військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ від 22.06.2026 № 179 командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
16.08.2024 ОСОБА_1 пройшов військову лікарську комісію, якою було встановлено діагноз: «помірні розлади особистості у зв`язку з черепно-мозковою травмою головного мозку», згідно з яким на підставі ст. 14 «а» він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Проте, в подальшому ІНФОРМАЦІЯ_3 , незважаючи на все вищевикладене, проведено медичний огляд військово-лікарською комісією, за результатами якого його визнано придатним до військової служби та призвано позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .
Позивач вважає дії відповідача 1 щодо призову на військову службу під час мобілізації позивача та дії відповідача 2 щодо зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 протиправними та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства України.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Відповідач 1 заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 28.08.2026 надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого вказав таке.
На військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 перебував солдат запасу ОСОБА_1 . 21.06.2026 позивач пройшов медичний огляд у позаштатній постійно діючій військово-лікарській комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 .
За результатами медичного огляду визнаний придатним до військової служби на підставі статті 22в, 77г графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві (довідка ВЛК № 2026-0621-2018-3313-0 від 21.06.2026).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 22.06.2026 № 2370-М «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» 22.06.2026 призваний на військову службу за мобілізацією та відправлений у складі команди до військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з чим позивача було знято з військового обліку в органі військового управління.
Відповідач 1 вважає, що позивачу не слід ототожнювати орган військового управління з Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 . У разі незгоди позивача з рішенням військово-лікарської комісії йому необхідно звернутися зі скаргою до штатної ВЛК.
Також відповідач 1 посилається на те, що визнання процедури призову протиправною не спричиняє звільнення незаконно мобілізованого з військової служби, тобто не відновлює попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Відповідач 2 також заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 25.09.2026 надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого вказав таке.
Відповідач 2 зауважує, що організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Водночас, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.
Позивача наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2026 № 179 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Відповідач 2 вважає, що з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця. При цьому, оскаржуваний позивачем наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.06.2026 № 179 є виконаним з моменту його зарахування до списків особового складу військової частини.
Тож відповідач 2 вказує про відсутність підстав щодо протиправності наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а тому вказаний наказ не підлягає скасуванню.
До того ж відповідач 2 зазначає, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2026 № 270 позивача було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .
За таких обставин компетенція щодо прийняття рішень щодо подальшого проходження позивачем військової служби перебуває в колі повноважень військової частини НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 07.08.2026 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 21.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, карткою платника податків.
Представником позивача додано до матеріалів позовної заяви фотокопію довідки військово-лікарської комісії за змістом якої 16.08.2024 проведено медичний огляд ОСОБА_1 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 та встановлено діагноз помірні розлади особистості і поведінки у зв`язку з черепно-мозковою травмою головного мозку, у зв`язку з чим, на підставі статті 14 «а» графи ІІ Розкладу хвороб визнано позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно з довідкою про доставлення (супроводження) громадянина(ки) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 доставлено до ТЦК та СП 21.06.2026 о 18:20 год. працівником поліції ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 21.06.2026 № 2026-0621-2018-3313-0 проведено медичний огляд ОСОБА_1 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 за висновком якої позивача визнано придатним до військової служби.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 22.06.2026 № 2370-М ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .
Наведені обставини також підтверджуються довідкою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.07.2026 № 29/1/4263/1.
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.06.2026 № 179 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.09.2026 № 270 ОСОБА_1 вибув для подальшого проходження військової служби у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , визначено вважати його таким, що справи та посаду здав 12.09.2026 і вибув до нового місця проходження служби.
Позивач, вважаючи протиправними накази відповідачів про призов його на військову службу та про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ).
Частинами 1 та 2 статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Згідно з частиною 14 статті 2 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пунктів 1, 4 статті 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається: день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) - для громадян, направлених для проходження базової військової служби; день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Згідно з частиною 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.
Згідно з частиною 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які, зокрема визнані непридатними до військової служби.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 3543-XII у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абзац п`ятий вказаної статті).
Частиною другою статті 4 Закону № 3543-XII визначено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час.
Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації, яка діє по теперішній час.
Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, належить до військової служби за призовом.
При цьому, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які відповідно до висновку військово-лікарської комісії визнані непридатними до військової служби за станом здоров`я.
Так, як вже мовилось, представником позивача додано до матеріалів позовної заяви фотокопію довідки військово-лікарської комісії за змістом якої 16.08.2024 проведено медичний огляд ОСОБА_1 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 та визнано його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Однак суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина 1 статті 75 КАС України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина 1 статті 77 КАС України).
Дослідивши зміст вищевказаної фотокопії довідки військово-лікарської комісії, наданою представником позивача, суд дійшов висновку, що така довідка не може бути визнана належним, допустимим та достовірним доказом для підтвердження обставин визнання позивача непридатним до військової служби та виключення його з військового обліку.
Так, згадана фотокопія довідки ВЛК не засвідчена підписами уповноважених на це осіб, оскільки у довідці відсутні підписи голови ВЛК та секретаря ВЛК, які зазначені у відповідних графах довідки, а зазначення лише прізвища та ініціалів секретаря ВЛК не є належним засвідченням такої довідки та, відповідно, достовірності викладеної в ній інформації. До того ж довідка нескріплена печаткою військово-лікарської комісії та/або територіального центру комплектування та соціальної підтримки при якому утворена відповідна комісія.
За таких обставин, наведена довідка не може бути прийнята судом як доказ на підтвердження обставин визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Натомість з довідки військово-лікарської комісії від 21.06.2026 № 2026-0621-2018-3313-0 вбачається, що ОСОБА_1 пройшов 21.06.2026 військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_9 за висновком якої позивача визнано придатним до військової служби.
Судом зі свого боку вжито усіх можливих заходів для здобуття доказів щодо виключення позивача з військового обліку та витребувано, зокрема, у відповідача 1 відповідні докази.
Однак, відповідачем 1 таких доказів не надано.
До того ж, з метою дослідження паперового військово-облікового документа позивача, до якого в обов`язковому порядку мав бути внесений відповідний запис про виключення його з військового обліку, суд витребував у позивача належним чином засвідчену копію такого документа.
Проте позивачем відповідного доказу на підтвердження обставин виключення його з військового обліку не надано.
Тож у суду відсутні правові підстави для неврахування вищевказаного чинного висновку від 21.06.2026 військово-лікарської комісії щодо придатності позивача до військової служби.
На підставі вказаного висновку військово-лікарської комісії, позивача призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі відповідного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 22.06.2026 № 2370-М та направлено до військової частини НОМЕР_1 , наказом командира якої, позивача зараховано до списків особового складу цієї частини.
Отже, з наведеного вбачається, що у зв`язку з придатністю позивача до військової служби, відповідачами було вчинено ряд дій щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлення його до військової частини для проходження військової служби.
Більш того, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2026 № 270 позивач вибув до нового місця проходження військової служби у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .
За таких обставин, суд вважає слушними доводи відповідача 2 щодо того, що компетенція стосовно прийняття рішень щодо подальшого проходження позивачем військової служби перебуває не в межах повноважень військової частини НОМЕР_1 .
Окрім того, позивач після видання відповідного наказу про призов його на військову службу та до теперішнього часу є військовослужбовцем, тому в даному випадку виникають нові правовідносини щодо проходження військової служби, особливості яких визначаються, зокрема Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.
Суд вважає слушними доводи відповідача 2 також щодо того, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2026 № 179 про зарахування позивача до списків особового складу цієї військової частини вже реалізований, оскільки позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов`язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби з підстав, що визначені законом, не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
Наведені висновки також є застосовними й до наказу відповідача 1 про призов позивача на військову службу.
До того ж, як вже вказувалось вище, позивач вибув з військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження служби в іншій військовій частині, що додатково підтверджує факт неможливості відновлення початкового стану позивача, шляхом скасування спірних у цій справі наказів.
При цьому, підстави для звільнення військовослужбовця з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ, а тому після набуття позивачем статусу військовослужбовця, його може бути звільнено зі служби виключно за підстав, що встановлені наведеною нормою законодавства.
До того ж, Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 сформував правовий висновок, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Вказані висновки Верховного Суду є релевантними до цієї справи, оскільки сформовані за схожих обставин та відповідних їм правовідносин.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що законні підстави для скасування спірних наказів відповідачів відсутні.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A, 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність рішень відповідачів.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В той же час, згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19, що визначений у статті 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову адвоката Королькова Миколи Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 20.10.2026.
Суддя О.М. Качанок
Оригінал: reyestr.court.gov.ua