Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №160/21762/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №160/21762/26

Суддя: Ніколайчук Світлана Василівна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 160/21762/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

22.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , у якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обрахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.07.2022 року по 07.08.2023 року, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислювались шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (яке складається із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, надбавки за особливість проходження служби, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.07.2022 року по 31.12.2022 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум, із одночасною виплатою компенсації сум податку на доходи фізичних осіб;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (яке складається із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, надбавки за особливість проходження служби, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2023 по 07.08.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум, із одночасною виплатою компенсації сум податку на доходи фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у відповідача. Відповідач при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення та інших належних йому виплат застосовував неправильну розрахункову величину, що призвело до заниження розміру належного йому грошового забезпечення. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 28 липня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/21762/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 07.08.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивач пропустив строк до адміністративного суду. оскільки не мало місце підвищення постійних складових грошового забезпечення, позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення у повному розмірі виходячи із показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб , встановленого законом на 01.01.2018 року.

Засобами електронного зв`язку підсистеми «Електронний суд» представник відповідача подав клопотання про заміну неналежного відповідача, а саме замінити неналежного відповідача Військову частину НОМЕР_2 на належного - Військову частину НОМЕР_4 . Клопотання обґрунтоване тим, що позивач у спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , на командування якої покладено обов`язок щодо організації належного нарахування та виплати грошового забезпечення, тоді як військова НОМЕР_5 лише здійснювала відповідні виплати на підставі документів, поданих військовою частиною НОМЕР_4 .

Ухвалою від 10 вересня 2026 року суд надав можливість позивачу подати письмові пояснення щодо клопотання представника відповідача у справі № 160/21762/26.

З поданих позивачем пояснень вбачається, що позивач у спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , водночас грошове забезпечення йому нараховувала та виплачувала військова частина НОМЕР_2 , яка, як зазначає позивач, перебуває на фінансовому забезпеченні та має можливість виконати судове рішення у разі задоволення позовних вимог.

При цьому позивач не заперечує проти залучення військової частини НОМЕР_4 до участі у справі та вважає за необхідне визнати протиправними дії саме цієї військової частини, тоді як вимоги про перерахунок та виплату грошового забезпечення просить залишити за військовою частиною НОМЕР_2 .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для заміни первісного відповідача військової частини НОМЕР_2 на військову НОМЕР_6 відсутні. Водночас, з урахуванням характеру спірних правовідносин та змісту позовних вимог, суд вважає за необхідне залучити військову частину НОМЕР_4 до участі у справі як співвідповідача.

У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_2 про заміну первісного відповідача військової частини НОМЕР_2 на належного відповідача військову частину НОМЕР_4 відмовити.

Ухвалою від 21 вересня 2026 року суд залучив військову частину НОМЕР_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) до участі у справі № 160/21762/26 як співвідповідача у справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та ухвалив розгляд адміністративної справи № 160/21762/26 почати спочатку.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , що перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , у перод з 01.07.2022 по 07.08.2023 року, що підтверджується витягом із послужного списку.

08.06.2026 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 із заявою про перерахунок та виплату грошового забезпечення.

15.06.2026 року за вихідним № 6-50 військова частина НОМЕР_2 надали відповідь що грошове забезпечення виплачується за місцем проходження служби, отже рекомендовано звернутись до військової частини НОМЕР_4 . Також надано Довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.07.2022 по 07.08.2023 року, де зазначено, що застосований прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року - 1 762 гривні.

Позивач вважає протиправними дії відповідача, щодо виплати йому грошового забезпечення у заниженому розмірі та щодо не здійснення перерахунку грошового забезпечення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідачів у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивизначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з частиною першоюстатті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"(далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до частини другої, третьоїстатті 9 Закону № 2011-XIIдо складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За приписами частини четвертоїстатті 9 Закону № 2011-XIIгрошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01 березня 2018 року, та якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленогозакономна 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У додатку 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. У додатку 14 до Постанови № 704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови № 704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Аналогічні за змістом положення містять примітки до додатків 12-14 Постанови № 704.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103, якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції - "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14." (пункт 6 Постанови №103).

Постанова № 103 набрала чинності 24 лютого 2018 року.

Разом з тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704. Тобто було відновлено первинну редакцію пункту 4 Постанови № 704 щодо визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

З огляду на це Верховний Суд вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 та відповідно до позовних вимог) положень пункту 4 Постанови № 704 у редакції до 24 лютого 2018 року, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року, зокрема, згідно ізЗаконом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік",Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок грошового забезпечення з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Верховний Суд у справі № 420/6572/22 враховував при застосуванні положень пункту 4 Постанови № 704 правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 та повторений у постановах від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21.

Викладені висновки щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 були підтримані у постановах Верховного Суду від 23 травня 2023 року у справі №380/22021/21 та від 18 січня 2024 року у справі № 240/1387/21.

Відповідно до викладених висновків, враховуючи те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу -Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

З 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленийзакономна 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням".

Правовий висновок Верховного Суду про те, що з 01 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленийзакономна 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.

Спираючись на цей висновок грошове забезпечення позивача (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення), його посадовий оклад та оклад за військовим званням по 20.05.2023 мав визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року (а не "на 1 січня 2018 року").

Постановою Кабінету Міністрів України "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704" від 12.05.2023 за №481 (надалі по тексту такожПостанова №481)

скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 20, ст. 662).

вненесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77,ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Постановою №481 визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи саме з розміру 1762 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З набранням чинності Постановою № 481 з 20 травня 2023 року, правове регулювання змінилося, оскільки саме з цієї дати пункт 4 Постанови № 704 прямо передбачає фіксовану розрахункову величину - 1762 грн. Відтак після 20.05.2023 підстав для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2023 року, немає.

У період з 01.07.2022 по 19.05.2023 включно діяла редакція пункту 4 Постанови № 704, яка передбачала визначення відповідних окладів шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Отже, за цей період застосування відповідачем при обчисленні грошового забезпечення позивача розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018, не відповідає вимогам чинного на той час нормативно-правового регулювання.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Матеріалами справи підтверджується, що при нарахуванні позивачу грошового забезпечення у спірний період військовою частиною НОМЕР_2 застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1762 грн, що прямо зазначено у довідці про грошове забезпечення позивача. Водночас відповідачами не надано доказів правомірності застосування такої розрахункової величини у період до набрання чинності Постановою № 481.

За таких обставин суд доходить висновку, що дії щодо визначення позивачу у період з 01.07.2022 по 20.05.2023 посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762 грн є протиправними.

Відтак похідна вимога про перерахунок грошового забезпечення також підлягає задоволенню за вказаний період. Такий перерахунок має бути проведений виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів, визначених додатками 1 та 14 до Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому перерахунку підлягають не лише посадовий оклад та оклад за військовим званням, а й ті складові грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, розмір яких відповідно до законодавства визначається з урахуванням зазначених окладів.

Щодо періоду з 20.05.2023 по 07.08.2023, суд зазначає, що на цей час уже діяла нова редакція пункту 4 Постанови № 704, встановлена Постановою № 481, відповідно до якої розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з 1762 грн. Тому вимоги позивача в частині застосування для цього періоду прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн, задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі, якщо судове рішення прийнято на користь позивача, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача або вчинити певні дії з метою відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що визначення конкретного розміру належної позивачу до виплати суми виходить за межі предмета цього спору, оскільки такий розрахунок має бути здійснений відповідачем на виконання цього рішення з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, фактично виплачених позивачу за відповідний період.

При цьому суд не здійснює самостійного розрахунку конкретної суми грошового забезпечення, що підлягає виплаті позивачу, оскільки для її визначення необхідно врахувати всі складові грошового забезпечення, що фактично нараховувалися та виплачувалися позивачу у відповідному періоді, а також провести відповідні арифметичні розрахунки з урахуванням результатів перерахунку кожної складової. Такі розрахунки належать до компетенції відповідача та мають бути здійснені ним на виконання цього рішення.

Щодо визначення належного відповідача суд виходить з того, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , тоді як його грошове забезпечення у спірний період нараховувалося та виплачувалося військовою частиною НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні цієї військової частини. Отже, з урахуванням установлених судом обставин та змісту заявлених вимог, обов`язок щодо проведення перерахунку та виплати належних позивачу сум покладається на військову частину НОМЕР_2 як орган, що здійснював відповідні нарахування та виплату грошового забезпечення.

Суд зауважує, що залучення військової частини НОМЕР_4 як співвідповідача обумовлене тим, що саме за місцем проходження військової служби позивача здійснювалося оформлення документів, необхідних для нарахування грошового забезпечення. Проте доказів того, що саме військова частина НОМЕР_4 здійснювала спірне нарахування із застосуванням неналежної розрахункової величини, матеріали справи не містять.

Щодо строку звернення до суду, суд зазначає, що спірні правовідносини стосуються правильності нарахування та виплати грошового забезпечення, а отже, доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду самі по собі не можуть бути підставою для відмови у позові без встановлення моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У цій справі позивач після отримання від військової частини НОМЕР_2 довідки про грошове забезпечення, в якій було зазначено застосування розрахункової величини 1762 грн, звернувся із заявою про перерахунок 08.06.2026, а до суду - 22.07.2026. Відповідачем не доведено, що позивач достовірно знав про застосування спірної розрахункової величини раніше та мав об`єктивну можливість встановити факт порушення свого права у інший момент. За таких обставин підстав для висновку про пропуск строку звернення до суду суд не вбачає.

Щодо вимоги про виплату різниці з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає, що обов`язок щодо проведення відповідного перерахунку та виплати виникає безпосередньо з цього рішення. Питання компенсації сум податку на доходи фізичних осіб підлягає вирішенню відповідачем під час виконання рішення суду відповідно до положень чинного законодавства та з урахуванням фактично визначеної до виплати суми грошового забезпечення.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив, що у спірний період до 20 травня 2023 року відповідачем А4458 застосовано розрахункову величину, яка не відповідала вимогам чинного на той час законодавства, тоді як після зміни правового регулювання підстав для проведення такого перерахунку не виникало.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

При зверненні до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. 77, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 20 травня 2023 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року, у розмірі 1762 грн.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, яке складається із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, надбавки за особливість проходження служби, премії, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, за період з 01 липня 2022 року по 20 травня 2023 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua