Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №160/20860/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 160/20860/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

16.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , у якому позивач просить:

1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягають у обчислені та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 2022 року, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення тощо), з застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року тобто 1762 грн.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 , а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення тощо), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за періоди:

- з 23.03.2022 року по 31.12.2022 року включно встановленого станом на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2 481,00 грн);

- 01.01.2023 року по 31.12.2023 року включно встановленого станом на 01.01.2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн);

- 01.01.2024 року по 31.12.2024 року включно встановленого станом на 01.01.2024 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (3028,00 грн);

на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у відповідача у період з 23.03.2022 по 07.07.2024 року. Відповідач при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення та інших належних йому виплат застосовував неправильну розрахункову величину, що призвело до заниження розміру належного йому грошового забезпечення. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 23 липня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/20860/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідач на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 23.03.2022 по 07.07.2024 року, що підтверджується даними віськового квитка НОМЕР_4 , витягом із наказу від 23.03.202 № 4.

ОСОБА_2 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_5 з 21 січня 2026 року, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 21.01.2026 №23.

09 липня 2026 року позивач через свого представника звернувся із запитом до військової частини НОМЕР_2 зпроханням здійснити перерахунок.

15 липня 2026 року за вихідним №5905 військова частина НОМЕР_6 надала відповідь, що грошове забезпечення позивача здійснювалось у відповідності до постанови КМУ №704 та наказу МОУ №260, підстави для здійснення перерахунку відстуні. Додано картку особового рахунку ОСОБА_1 за 2022-2025 роки, де

Позивач вважає протиправними дії відповідача, щодо виплати йому грошового забезпечення у заниженому розмірі та щодо не здійснення перерахунку грошового забезпечення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивизначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з частиною першоюстатті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"(далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до частини другої, третьоїстатті 9 Закону № 2011-XIIдо складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За приписами частини четвертоїстатті 9 Закону № 2011-XIIгрошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01 березня 2018 року, та якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленогозакономна 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У додатку 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. У додатку 14 до Постанови № 704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови № 704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Аналогічні за змістом положення містять примітки до додатків 12-14 Постанови № 704.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103, якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції - "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14." (пункт 6 Постанови №103).

Постанова № 103 набрала чинності 24 лютого 2018 року.

Разом з тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704. Тобто було відновлено первинну редакцію пункту 4 Постанови № 704 щодо визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

З огляду на це Верховний Суд вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 та відповідно до позовних вимог) положень пункту 4 Постанови № 704 у редакції до 24 лютого 2018 року, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року, зокрема, згідно ізЗаконом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік",Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок грошового забезпечення з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Верховний Суд у справі № 420/6572/22 враховував при застосуванні положень пункту 4 Постанови № 704 правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 та повторений у постановах від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21.

Викладені висновки щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 були підтримані у постановах Верховного Суду від 23 травня 2023 року у справі №380/22021/21 та від 18 січня 2024 року у справі № 240/1387/21.

Відповідно до викладених висновків, враховуючи те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу -Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

З 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленийзакономна 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням".

Правовий висновок Верховного Суду про те, що з 01 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленийзакономна 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.

Спираючись на цей висновок грошове забезпечення позивача (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення), його посадовий оклад та оклад за військовим званням по 20.05.2023 мав визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року (а не "на 1 січня 2018 року").

Постановою Кабінету Міністрів України "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704" від 12.05.2023 за №481 (надалі по тексту такожПостанова №481)

скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 20, ст. 662).

вненесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77,ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Постановою №481 визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи саме з розміру 1762 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, до набрання чинності Постановою №481 пункт 4 Постанови №704 підлягав застосуванню у редакції, яка передбачала визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постанова №481 набрала чинності 20 травня 2023 року, а тому саме з цієї дати нормативне регулювання спірних правовідносин змінилося. Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України прямо встановлено нову розрахункову величину для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями у розмірі 1762 грн.

Таким чином, починаючи з 20 травня 2023 року, визначення посадового окладу та окладу за військовим званням військовослужбовця має здійснюватися відповідно до пункту 4 Постанови №704 у редакції, встановленій Постановою №481, тобто виходячи з фіксованої величини 1762 грн, помноженої на відповідний тарифний коефіцієнт.

З огляду на це, вимоги позивача щодо застосування для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн, підлягають задоволенню лише за період з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року. Водночас вимога щодо застосування такого розміру прожиткового мінімуму з 20 травня 2023 року є необґрунтованою, оскільки з цієї дати діє нова редакція пункту 4 Постанови №704, яка встановлює фіксовану розрахункову величину у розмірі 1762 грн.

Суд враховує, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 23 березня 2022 року, а отже за період з 23 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням підлягав застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2022 року, у розмірі 2481 грн.

За період з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року відповідна розрахункова величина становила 2684 грн, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Водночас з 20 травня 2023 року застосуванню підлягає розрахункова величина 1762 грн, встановлена пунктом 4 Постанови №704 у редакції Постанови №481.

Суд зауважує, що зміна розміру посадового окладу та окладу за військовим званням безпосередньо впливає на розмір інших складових грошового забезпечення, визначення яких здійснюється у процентному або іншому співвідношенні до відповідного посадового окладу чи окладу за військовим званням. Відтак у разі встановлення факту неправильного визначення базових складових грошового забезпечення підлягають відповідному перерахунку і похідні від них виплати за відповідний період.

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам рядового і начальницького складу інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

Відповідно до частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень і про його скасування, про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача прийняти рішення або вчинити певні дії на виконання повноважень, якщо для прийняття такого рішення чи вчинення таких дій виконані всі умови, визначені законом, і прийняття рішення або вчинення дії не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд не визначає конкретного розміру належної позивачу до виплати суми, оскільки такий розрахунок потребує врахування посадового окладу, окладу за військовим званням, тарифного розряду, вислуги років, встановлених позивачу надбавок, доплат, премій, винагород та інших складових грошового забезпечення за кожний відповідний місяць, а також фактично виплачених сум. Здійснення такого розрахунку належить до повноважень відповідача під час виконання цього рішення.

Окремо суд зазначає, що вимога позивача охоплює також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема допомогу для оздоровлення. Право на перерахунок таких виплат виникає лише в частині, у якій їх розмір визначався із застосуванням базових складових грошового забезпечення, розрахованих із неправильної розрахункової величини, та за умови, що відповідна виплата фактично була здійснена позивачу у спірному періоді.

Таким чином, при здійсненні перерахунку відповідач має визначити належний розмір кожної складової грошового забезпечення за відповідний період з урахуванням установленої судом розрахункової величини та провести виплату різниці між належною до виплати та фактично виплаченою сумою.

Вимога позивача здійснити перерахунок грошового забезпечення також за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2024 року у розмірі 3028 грн. задоволенню не підлягає, оскільки з 20 травня 2023 року чинною є редакція пункту 4 Постанови №704, встановлена Постановою №481, якою визначено фіксовану розрахункову величину у розмірі 1762 грн. Отже, у 2024 році відсутні правові підстави для застосування при визначенні посадових окладів та окладів за військовими званнями прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

Аналогічно не підлягає задоволенню вимога про перерахунок грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року в частині застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, оскільки така вимога суперечить чинній на цей період редакції пункту 4 Постанови №704.

За наведених обставин суд доходить висновку, що відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 23 березня 2022 року по 20 травня 2023 року із застосуванням розрахункової величини 1762 грн, діяв протиправно, оскільки у зазначений період пункт 4 Постанови №704 передбачав застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення є похідною від встановленого судом порушення порядку визначення базових складових грошового забезпечення, а тому підлягає задоволенню лише в межах установленого судом періоду та способу розрахунку.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відзиву на позов не подав та не надав суду доказів, які б спростовували наведені позивачем обставини або підтверджували правомірність застосування розрахункової величини 1762 грн у період з 23 березня 2022 року по 20 травня 2023 року.

За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням установлених обставин та наведених норм законодавства суд зробив висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

При зверненні до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. 77, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягають у обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 23 березня 2022 року по 20 травня 2023 року, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року, у розмірі 1762 грн.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 , а саме посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення тощо, за періоди: з 23 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2022 року, у розмірі 2481,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум; з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2023 року, у розмірі 2684,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук