Суд: Волинський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №140/3035/26
Суддя: Шепелюк Віталій Леонідович
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/3035/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у невиплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова №153), та зобов`язання виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбачену Постановою №153, в розмірі 1 млн. грн.
Позов обґрунтований тим, що 22 квітня 2021 року ОСОБА_1 призваний на строкову військову службу, а 10 листопада 2022 року, з числа осіб, які проходили строкову військову службу, прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану, у віці до 25 років. У періоди: з 23 квітня 2023 року по 10 липня 2023 року, з 30 січня 2024 року по 22 квітня 2024 року, з 31 липня 2024 року по 26 жовтня 2024 року, тобто за сукупністю не менше 6 місяців, брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, за час служби до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався. З військової служби позивач звільнений 15 листопада 2024 року у зв`язку із загибеллю батька під час забезпечення національної безпеки і оборони. Позивач вважає, що відповідає умовам абзаців другого-п`ятого пункту 4 Постанови №153, оскільки приписи такої не містять жодних обмежень чи застережень відносно отримання одноразової грошової винагороди колишніми військовослужбовцями за умови дотримання інших, передбачених умов.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні (а.с.17-21). В обґрунтування своєї позиції вказав, що ОСОБА_1 у віці 22 років з 10 листопада 2022 року, під час дії воєнного стану уклав контракт на проходження громадянами України військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського складу, залучався до безпосередньої участі в бойових діях в районах виконання бойових завдань, випадки притягнення до відповідальності та інших особливих обставин щодо позивача в ІНФОРМАЦІЯ_2 – відсутні. Поряд з тим згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 12 листопада 2024 року №1108-ОС сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною 12 цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а 15 листопада 2024 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення частини. На переконання відповідача, оскільки позивач проходив військову службу лише до 15 листопада 2024 року, тобто на дату набрання чинності Постановою №153 (13 лютого 2025 року) не був діючим військовослужбовцем у розумінні приписів Постанови №153, а тому не підпадає під її дію. Відповідач стверджує, що мета Постанови №153 полягає у мотивації осіб, які вступають на військову службу, та стимулюванні діючих військовослужбовців, а не у виплаті винагороди звільненим до її набрання чинності.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
У зв`язку з відрахуванням зі штату Волинського окружного адміністративного суду 04 червня 2026 року судді Валюха В.М. на підставі наказу голови суду від 19 травня 2026 року №02-07/7/26, розпорядженням керівника апарату суду від 25 травня 2026 року №01-87/539/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Шепелюка В.Л. для розгляду вказаної справи.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 справу прийнято до провадження суддею Шепелюком В.Л.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 22 квітня 2021 року призваний на строкову військову службу. 10 листопада 2022 року, під час дії воєнного стану, у віці 22 років його прийнято на військову службу за контрактом, яку він проходив у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_3 (а.с.7-8).
Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби від 15 листопада 2024 року №1122-ОС сержанта ОСОБА_1 , звільненого з військової служби в запас наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 12 листопада 2024 року №1108-ОС за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною 12 цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону (якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану), з 15 листопада 2024 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 (а.с.9 зворот- 10).
З відповіді відповідача від 05 березня 2026 року №02.5/3043-26-Вх/106 на адвокатський запит представника позивача (а.с.11) слідує, що ОСОБА_1 залучався до безпосередньої участі у бойових діях в районах виконання бойових завдань у періоди з 23 квітня 2023 року по 10 липня 2023 року, з 30 січня 2024 року по 22 квітня 2024 року та з 31 липня 2024 року по 26 жовтня 2024 року (сукупно становить понад шість місяців); випадки притягнення до відповідальності та інших особливих обставин відсутні; одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн грн, передбачену Постановою №153 не отримував (а.с.9).
Спір у цій справі виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови №153.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1). Надалі відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.
Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
11 лютого 2025 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №153 (набрала чинності 13 лютого 2025 року), якою погодився з пропозицію Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (експериментальний проект). Пунктом 2 постанови затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі – Порядок №153), форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу; форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу, пов`язаних з експлуатацією безпілотних систем.
Згідно з пунктом 3 Постанови №153 (зі змінами): 1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби; 2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони; 3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Пунктом 4 Постанови №153 (зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2025 року №387 та від 30 липня 2025 року №942) установлено:
громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень (абзац другий);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі (абзац четвертий);
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується (абзац п`ятий);
виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;
проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;
проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання (абзаци шостий – дев`ятий).
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що право на винагороду пов`язане із сукупністю умов, а саме: належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення; призов або прийняття здобувача виплати на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років до набрання чинності Постановою №153; проходження військової служби; безпосередня участь особи у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою; відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень.
Позивач у віці 22 років 10 листопада 2022 року, під час дії воєнного стану, уклав контракт про проходження громадянами України військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського складу; брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців; до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби не притягався.
Разом з тим, наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12 листопада 2024 року № 1108-ОС сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною 12 цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII (якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану), а наказом від 15 листопада 2024 року №1122-ОС виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Отже, станом на дату набрання чинності Постановою №153 (13 лютого 2025 року) позивач не проходив військову службу та не був діючим військовослужбовцем, в той час як відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 однією з вимог для отримання одноразової грошової допомоги є проходження особою військової служби.
При вирішенні спору суд враховує, що в даному випадку позивач був звільнений з військової служби з підстави, яка надавала йому право вибору: продовжити проходження військової служби (фізично позивач міг далі продовжувати службу та виконувати свої обов`язки,) чи реалізувати право на звільнення з військової служби.
Позивач виявив намір звільнитися з військової служби.
А відтак, невиплата позивачу одноразової грошової винагороди є правомірною. Виплата позивачу, який виявив намір звільнитися з військової служби та станом на 13 лютого 2025 року не проходив військову службу, одноразової грошової винагороди суперечитиме меті встановлення такої винагороди, зазначеній у Постанові №153, а саме: підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.
За наведених обставин, суд зазначає, що на позивача не поширюється дія Постанови №153.
Згідно із частиною першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши фактичну та юридичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що відповідач не допустив порушення прав позивача на отримання грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої пунктом 4 Постанови №153, у розмірі у розмірі 1 млн гривень.
Отже, у задоволенні позову належить відмовити.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua