Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №140/8861/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/8861/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Скопалюк Г.Д.,

за участю представників позивача Матвіїва В.М., Смольянінова А.С.,

представника відповідача Кальницької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» до Управління Південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області про визнання протиправною та скасування вимоги в частині, визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» (далі – позивач, КП «МО ЛМТГ», Лікарня) звернулося з позовом до Управління Південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області (далі – відповідач, Управління) про визнання протиправною та скасування вимоги, яка оформлена паперовою копією оригіналу електронного документа – №152107-14/497-2026 від 15.04.2026 «Вимога щодо усунення виявлених порушень законодавства здійснених об`єктом контролю-учасником адміністративного провадження», якою КП «МО ЛМТГ» зобов`язано:

забезпечити відшкодування Лікарнею Національній службі здоров`я України надміру отриманих коштів по пакету №16 «Лікування пацієнтів методом гемодіалізу з амбулаторних умовах» за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій:

- від 07.05.2021 №2394-Е421-Р000 – 12 105 938,00 грн;

- від 16.02.2022 №0105-Е122-Р000 – 4 277 065,00 грн;

- від 07.02.2023 №1628-Е123-Р000 – 1 174 675,00 грн;

- від 06.02.2024 №3700-Е124-Р000 – 1 105 431,00 грн (пункт 2 адміністративної частини вимоги);

забезпечити відшкодування Лікарнею Національній службі здоров`я України надміру отриманих коштів по пакету №5 «Медична допомога при гострому мозковому інсульті» за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 16.02.2022 №0105-Е122-Р000 на загальну суму 16 045 955,00 грн (пункт 3 адміністративної частини вимоги);

забезпечити відшкодування Лікарнею Національній службі здоров`я України надміру отриманих коштів по пакету №3 «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах» за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій:

- від 16.02.2022 №0105-Е122-Р000 – 12 525 895,83 грн;

- від 07.02.2023 №1628-Е123-Р000 – 2 908 548,56 грн (пункт 4 адміністративної частини вимоги);

забезпечити відшкодування Лікарнею Національній службі здоров`я України надміру отриманих коштів по пакету №4 «Стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій» за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій:

- від 16.02.2022 №0105-Е122-Р000 – 6 770 746,27 грн;

- від 07.02.2023 №1628-Е123-Р000 – 1 644 772,25 грн (пункт 5 адміністративної частини вимоги);

забезпечити відшкодування Лікарнею Національній службі здоров`я України надміру отриманих коштів по пакету №53 «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах» за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 07.02.2023 №1628-Е123-Р000 на загальну суму 2 478 942,00 грн (пункт 6 адміністративної частини вимоги);

забезпечити відшкодування Лікарнею Національній службі здоров`я України надміру отриманих коштів по пакету №31 «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2» за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 17.11.2020 №5817-М120-Р000 на загальну суму 1 913 570,49 грн (пункт 7 адміністративної частини вимоги);

забезпечити відшкодування Лікарнею Національній службі здоров`я України надміру отриманих коштів по пакету №3 «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах» (в частині ендопротезування) за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій:

- від 16.02.2022 №0105-Е122-Р000 – 233 395,52 грн;

- від 07.02.2023 №1628-Е123-Р000 – 360 399,00 грн;

- від 06.02.2024 №3700-Е124-Р000 – 304 652,82 грн;

- від 07.02.2025 №0878-Е125-Р000 – 37 521,19 грн (пункт 8 адміністративної частини вимоги);

визнання протиправними дій щодо неналежного оформлення паперової оригіналу електронного листа №152107-14/497-2026 від 15.04.2026 «Вимога щодо усунення виявлених порушень законодавства здійснених об`єктом контролю-учасником адміністративного провадження».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Управлінням проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності КП «МО ЛМТГ» за період з 01.01.2020 по 30.09.2025, яка тривала з 25.11.2025 до 16.02.2026, за результатами якої складено акт ревізії від 23.02.2026 №152104-55/11.

Відповідно до направлень на проведення ревізії від 19.11.2025 №№120, 121, 122, 123, 124 ревізія була запланована з 25.11.2025 до 05.01.2026 (30 робочих днів), однак фактично тривала довше у зв`язку з її зупиненням з 05.12.2025 по 11.01.2026 та з 09.02.2026 по 12.02.2026. На переконання позивача, об`єктивних підстав для зупинення ревізії не було, а відповідач не дотримався встановленого строку проведення ревізії, чим порушив вимоги частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-XII (далі – Закон №2939-XII) та пункту 9 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі – Порядок №550). Вважає, що відповідач двічі зупиняв ревізію без об`єктивних та обґрунтованих підстав, зловживав правом на її зупинення, що свідчить про порушення процедури проведення ревізії.

За результатами ревізії відповідачем встановлено порушення законодавства в частині надходження коштів за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (кошти Національної служби здоров`я України (далі – НСЗУ)), що призвели до втрат на загальну суму 101 148 766,93 грн.

У передбаченому законодавством порядку Лікарня подала письмові заперечення на акт ревізії від 05.03.2026 №590/2.8.26. Згідно з висновком відповідача від 03.04.2026 заперечення КП «МО ЛМТГ» у частині надходжень за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій прийняті частково на суму 37 261 259,00 грн щодо пакета №16 «Лікування пацієнтів методом гемодіалізу в амбулаторних умовах», решту заперечень, на думку позивача, необґрунтовано відхилено. Відтак позиція відповідача зводиться до того, що в частині надходжень за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій встановлено порушення, що призвели до втрат на загальну суму 63 887 507,93 грн.

На підставі акта ревізії відповідачем сформовано вимогу від 15.04.2026 №152107-14/497-2026 «Вимога щодо усунення виявлених порушень законодавства здійснених об`єктом контролю-учасником адміністративного провадження».

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 46 Порядку №550 орган державного фінансового контролю має надіслати вимогу щодо усунення виявлених порушень законодавства у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків щодо заперечень на акт ревізії. Вимога оформлюється відповідно до статті 71 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 №2073-ІХ (далі – Закон №2073-ІХ) з урахуванням особливостей, визначених у пунктах 52-1–52-6 Порядку №550.

Проте надіслана на адресу КП «МО ЛМТГ» вимога неналежно оформлена у формі паперової копії оригіналу електронного листа від 15.04.2026 №152107-14/497-2026, не відповідає стандартизованій формі адміністративного акта, а відтак може бути розцінена як нікчемний адміністративний акт відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону №2073-ІХ.

Не погоджуючись із висновками акта ревізії та оскаржуваної вимоги, позивач зазначає, що медичний заклад провадить свою статутну діяльність у рамках програм державних гарантій медичного обслуговування населення та на підставі договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, які укладаються з НСЗУ.

КП «МО ЛМТГ» вказує, що належно та повною мірою виконало свої зобов`язання з надання медичних послуг, а суб`єкт контролю не обґрунтував, у чому саме полягає невиконання медичним закладом предмета договору та неналежність виконання зобов`язання. Також відповідач не вказав, яке саме порушення статті 530 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), яка регулює строки виконання зобов`язання, призвело до заподіяння збитків. Посилаючись на статтю 629 ЦК України та частину першу статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України), орган Держаудитслужби не врахував, що медичний заклад належно виконав свої зобов`язання з надання медичних послуг за програмою медичних гарантій, забезпечив безперервність медичного процесу та реалізацію пацієнтами прав на одержання медичної допомоги, а замовник – НСЗУ – прийняв послуги. При цьому відповідач не навів жодного факту порушення прав пацієнтів та/або надання медичної допомоги неналежно чи не в повному обсязі, що, на переконання позивача, свідчить про недотримання пункту 35 Порядку №550 в частині належного оформлення результатів ревізії.

Щодо пакета медичних послуг №16 «Лікування пацієнтів методом гемодіалізу в амбулаторних умовах», то відповідач дійшов висновку про невідповідність лікарні вимогам до надавача послуг з медичного обслуговування населення в частині вимог до спеціалістів та кількості фахівців, які працюють на посадах лікаря-нефролога та/або лікаря-нефролога дитячого, визначених договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 07.05.2021 №2394-Е421-Р000, від 16.02.2022 №0105-Е122-Р000, від 07.02.2023 №1628-Е123-Р000 та від 06.02.2024 №3700-Е124-Р000, внаслідок чого протягом 2021–2024 років безпідставно отримано коштів НСЗУ на загальну суму 18 663 109,00 грн, чим завдано матеріальної шкоди державному бюджету на зазначену суму.

Позивач вважає такий висновок необґрунтованим, оскільки отримані кошти є оплатою за фактично надані медичні послуги. Наголошує, що умови закупівлі медичних послуг не є істотними умовами договору, а визначають можливість його укладення з медичним закладом. При цьому перед підписанням договорів НСЗУ перевірила документи, відповідність позивача умовам закупівлі медичних послуг та уклала відповідні договори.

Позивач посилається на пункт 41 договору, відповідно до якого у разі надання надавачем медичних послуг, що не відповідають переліку, обсягу або якості медичних послуг, передбачених договором, надавач зобов`язаний повернути замовнику кошти, сплачені за надання таких медичних послуг. Наголошує, що даний пункт не передбачає повернення коштів у випадку невідповідності кількості спеціалістів, оскільки НСЗУ здійснює оплату за договорами медичних гарантій саме за обсяг та якість наданих медичних послуг.

Водночас ні акт ревізії, ні висновок на заперечення, ні оскаржувана вимога не вказують на факт ненадання позивачем медичних послуг та/або на факти невідповідності видів, кількості та якості послуг, а також на те, що надання послуг лікарями-анестезіологами, а не лікарями-нефрологами погіршило якість таких послуг.

За змістом договорів базою оплати є фактично надані медичні послуги, а не кількість лікарів. Договори не передбачають, що чисельність персоналу впливає на ставку, тариф чи коефіцієнт. Критерієм оплати є фактична кількість медичних послуг (сеансів гемодіалізу). При цьому ревізією не встановлено жодного факту ненадання медичної допомоги пацієнтам методом гемодіалізу, натомість матеріали перевірки підтверджують кількість проведених процедур, їх відповідність кількості пацієнтів, а також належний облік використаних медикаментів та витратних матеріалів.

Крім того, позивач зазначає, що спільними наказами Міністерства охорони здоров`я України та Національної академії медичних наук України від 30.09.2003 №65/462 «Про поліпшення якості та організації системи медичної допомоги дорослим хворим нефрологічного профілю» та від 30.09.2014 №74/688 передбачено функціонування мультидисциплінарної команди медичних працівників, до складу якої можуть входити як лікарі-нефрологи, так і лікарі-анестезіологи. У КП «МО ЛМТГ» центр гемодіалізу функціонує з 2007 року та забезпечує надання медичної допомоги пацієнтам із різних районів області.

КП «МО ЛМТГ» наголошує, що вимога щодо працевлаштування лікарів-нефрологів за основним місцем роботи у кожному місці надання послуг об`єктивно не могла бути виконана у повному обсязі через відсутність достатньої кількості таких спеціалістів у регіоні.

На підтвердження своєї позиції посилається на лист НСЗУ від 19.03.2026 №7419/5-09-26, у якому зазначено, що умова щодо наявності лікаря-нефролога та/або лікаря-нефролога дитячого не зобов`язувала надавача забезпечувати наявність окремого лікаря-нефролога за кожним місцем надання послуг, а передбачала залучення до надання послуг особи, працевлаштованої у відповідному закладі охорони здоров`я за основним місцем роботи.

Крім того, відповідно до листа Управління охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації від 16.04.2026 №1379/15/2-26 загальна кількість лікарів-нефрологів у Волинській області становила у 2021 році 9 лікарів та 2 дитячих нефрологи, у 2022 році – 11 та 2 відповідно, у 2023 році – 11 та 2, у 2024 році – 15 та 2. Позивач вважає, що такої кількості спеціалістів об`єктивно недостатньо для забезпечення необхідної кількості лікарів-нефрологів за кожним місцем надання медичних послуг.

Позивач зазначає, що з метою забезпечення безперервності лікування пацієнтів організував проведення процедур гемодіалізу під медичним контролем із залученням лікарів-нефрологів за сумісництвом, а також лікарів-анестезіологів, що не призводило до погіршення якості медичних послуг. При цьому надмірно формальний підхід до кадрового забезпечення відділень діалізу у віддалених районах призвів би до припинення надання допомоги методом хронічного гемодіалізу пацієнтам, що ставило б під загрозу їхнє життя.

Відтак КП «МО ЛМТГ» вважає, що висновок про зайво отримані кошти НСЗУ в сумі 18 663 109,00 грн є необґрунтованим, оскільки держава отримала повний еквівалент у вигляді проведеного лікування методом гемодіалізу, а реальних збитків немає. При цьому відповідачем не доведено факту ненадання або неналежної якості таких медичних послуг, а вимога про повернення всієї суми отриманого фінансування є нечіткою та неспівмірною.

Щодо пакета медичних послуг №5 «Медична допомога при гострому мозковому інсульті», відповідач встановив невідповідність лікарні у січні–серпні 2022 року вимогам до надавача послуг з медичного обслуговування населення за договором від 16.02.2022 №0105-Е122-Р000 у частині наявності логопеда (терапевта мови та мовлення), внаслідок чого, на думку відповідача, безпідставно отримано кошти НСЗУ на загальну суму 16 045 955,00 грн, чим завдано матеріальної шкоди державному бюджету на зазначену суму.

КП «МО ЛМТГ» вважає такий висновок необґрунтованим та зазначає, що відповідач безпідставно послався на порушення пункту 10 розділу І Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2022 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1440, оскільки зазначений пункт не стосується кадрових питань, а передбачає обов`язок надавача забезпечити наявність та застосування обладнання, медичних виробів, витратних матеріалів і лікарських засобів, необхідних для надання медичних послуг. КП «МО ЛМТГ» стверджує, що дотрималося вимог зазначеного Порядку, медичних стандартів та клінічних протоколів.

Також позивач не погоджується з висновками акта ревізії про відсутність у медичних картках стаціонарних хворих за формою №003/о медичних записів логопеда щодо проведення консультацій у перші 48 годин після госпіталізації пацієнтів.

З цього приводу зазначає, що для забезпечення логопедичної допомоги залучалися фахівці та студенти Волинського національного університету імені Лесі Українки на підставі договору про співпрацю від 23.12.2020 №32-у. При цьому відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування» записи до форми №003/о здійснює лікар. Водночас Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров`я», запроваджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.03.2002 №117, не передбачає такої медичної (лікарської) професії, як логопед. Відтак, на думку позивача, логопед не мав права здійснювати записи у форму №003/о, а відсутність таких записів не свідчить про незабезпечення логопедичної допомоги.

Крім того, скринінг на порушення ковтання у пацієнтів з інсультом проводився лікарями, зокрема неврологами, відповідні записи яких наявні у медичній документації.

Позивач зазначає, що вимога щодо обов`язкового працевлаштування логопеда з`явилася у 2022 році, а договір від 16.02.2022 №0105-Е122-Р000 був укладений уже після початку надання медичних послуг у відповідному році. У зв`язку з цим з 01.01.2022 до 16.02.2022 підприємство працювало в умовах правової невизначеності, а з 24.02.2022 – в умовах воєнного стану. При цьому логопеди працювали переважно у закладах освіти, а з початком повномасштабного вторгнення значна кількість спеціалістів виїхала з України.

На переконання позивача, підприємство не мало об`єктивної можливості припинити надання невідкладної медичної допомоги пацієнтам з інсультом через відсутність у штаті логопеда, оскільки це призвело б до порушення прав пацієнтів на медичну допомогу. Зазначає, що за період із січня по серпень 2022 року медичну допомогу в повному обсязі надано 533 пацієнтам з інсультом, при цьому проведено 89 тромболізисів та 38 тромбекстракцій. Актом ревізії не встановлено, що відсутність у штаті логопеда призвела до порушення прав пацієнтів чи стала причиною неналежного надання медичної допомоги.

Відтак позивач вважає, що відсутні правові та фактичні підстави для висновку про завдання матеріальної шкоди державному бюджету в сумі 16 045 955,00 грн.

Щодо пакетів медичних послуг №3 «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах» та №4 «Стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій», позивач не погоджується з висновком відповідача про безпідставне включення до тарифу медичної послуги коефіцієнта 1,3 «за готовність надавати медичну допомогу дітям або дорослим» у зв`язку з невиконанням додаткових вимог до спеціалістів та кількості фахівців, які працюють на посадах лікаря з медицини невідкладних станів у відділенні екстреної (невідкладної) медичної допомоги.

За висновком відповідача, протягом січня–грудня 2022 року та січня 2023 року у зазначеному відділенні працював один лікар з медицини невідкладних станів при вимозі щонайменше двох осіб, які працюють за основним місцем роботи у закладі, що призвело до зайвого отримання коштів НСЗУ на загальну суму 23 849 962,91 грн, у тому числі за пакетом №3 – 15 434 444,39 грн та за пакетом №4 – 8 415 518,52 грн.

Позивач вважає такий висновок необґрунтованим, оскільки методологічно та логічно неправильно робити висновок, що застосування коефіцієнта 1,3 призвело до невідповідності обсягів медичних послуг. На його переконання, необхідно розмежовувати поняття переліку, обсягу та якості медичних послуг, оскільки обсяг медичних послуг характеризує кількісний показник фактично наданої медичної допомоги та не може визначатися розміром коефіцієнта.

Орган контролю не мав правових підстав ототожнювати порушення окремої спеціальної умови договорів у частині наявності лікарів з медицини невідкладних станів із відсутністю медичної послуги. З акта ревізії та оскаржуваної вимоги не вбачається відсутності фактичного надання послуг чи їх невідповідності спеціальним умовам настільки, що вони не можуть вважатися медичними послугами.

Також позивач зазначає, що вимога щодо наявності у штаті лікарів з медицини невідкладних станів уперше з`явилася у 2022 році, коли внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України загострилася проблема забезпечення медичними кадрами. Договори від 16.02.2022 №0105-Е122-Р000 та від 07.02.2023 №1628-Е123-Р000 були укладені після початку відповідних календарних років, тому доведення спеціальних умов щодо наявності певної кількості лікарів уже після початку надання послуг позивач вважає таким, що не узгоджується з принципом належного урядування.

На підтвердження об`єктивного кадрового дефіциту посилається на лист Управління охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації від 16.04.2026 №1379/15/2-26, відповідно до якого у 2022 році у Волинській області налічувалося 78 лікарів за спеціальністю «Медицина невідкладних станів», з яких 72 працювали у Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, а у 2023 році – 85 лікарів, з яких 67 працювали у зазначеному Центрі та 2 – у КП «МО ЛМТГ».

КП «МО ЛМТГ» зверталося до Управління охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації щодо направлення спеціалістів на курси відповідної спеціалізації. Навчання розпочалося у квітні 2022 року та закінчилося у листопаді 2022 року, а сертифікати лікарів з медицини невідкладних станів отримано на початку 2023 року.

Водночас необхідна медична допомога надавалася пацієнтам у повному обсязі. У відділенні екстреної (невідкладної) допомоги цілодобово чергували лікарі різних спеціальностей, а також залучалися лікарі-інтерни, що, на думку позивача, відповідало наказу Міністерства охорони здоров`я України від 27.02.2022 №385 «Про залучення лікарів-інтернів та деяких інших осіб до виконання заходів, пов`язаних із наданням медичної допомоги особам, які постраждали під час надзвичайної ситуації, яка виникла в період воєнного стану в Україні».

Крім того, позивач зазначає, що у ревізований період лікарі з медицини невідкладних станів не мали технічної можливості формувати медичні висновки про тимчасову непрацездатність. Вказане підтверджується листом НСЗУ від 09.02.2026 №4149/7-15-26. Лише наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.05.2026 №613 «Про внесення змін до Правил виписування рецептів на лікарські засоби та додатків до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» внесено зміни, які дозволили таким лікарям формувати медичні висновки про тимчасову непрацездатність.

Таким чином, позивач стверджує, що в повній мірі на практиці підтвердив задекларовану готовність надавати медичну допомогу дітям або дорослим та належно надавав медичні послуги. Вважає, що відсутні правові та фактичні підстави для висновку про зайве отримання коштів НСЗУ в сумі 23 849 962,91 грн та завдання матеріальної шкоди державному бюджету.

Щодо пакета медичних послуг №53 «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах», відповідач дійшов висновку про невідповідність підприємства вимогам до спеціалістів та кількості фахівців, які працюють на посаді логопеда (терапевта мови та мовлення), передбаченим договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 07.02.2023 №1628-Е123-Р000, внаслідок чого протягом січня–серпня 2023 року безпідставно отримано коштів НСЗУ на загальну суму 2 478 942,00 грн, що призвело до матеріальної шкоди державному бюджету на зазначену суму.

Позивач вважає такий висновок необґрунтованим, оскільки укладений у лютому 2023 року договір містив вимогу щодо наявності двох посад логопедів, тоді як у 2022 році для надання послуг з реабілітації вимагалася наявність лише однієї посади логопеда. При цьому договір від 07.02.2023 №1628-Е123-Р000 був укладений уже після початку надання медичних послуг у 2023 році.

КП «МО ЛМТГ» стверджує, що вимоги щодо наявності спеціалістів підприємство забезпечило, оскільки у штаті працювали логопеди, зокрема ОСОБА_1 , а з 29.08.2023 – ОСОБА_2 . Крім того, заклад мав укладений договір про співпрацю від 14.12.2022 з логопедом ОСОБА_3 .

Водночас кількість пацієнтів, які потребували реабілітаційної допомоги у січні–серпні 2023 року, була незначною, а наявного персоналу було достатньо для забезпечення такої допомоги в повному обсязі. Позивач наголошує, що всі пацієнти, які потребували логопедичної допомоги, її отримали, жодних скарг не надходило.

Також позивач посилається на об`єктивний дефіцит кадрів у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації та на лист НСЗУ від 19.03.2026 №7419/5-09-26, у якому наведено положення договорів щодо обставин непереборної сили і зазначено про лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

За таких обставин позивач вважає, що відсутні підстави для висновку про завдання матеріальної шкоди державному бюджету в сумі 2 478 942,00 грн, оскільки інтереси пацієнтів в одержанні необхідного обсягу логопедичної допомоги були забезпечені.

Щодо пакета медичних послуг №31 «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2», позивач не погоджується з висновком відповідача про невідповідність даних коефіцієнта завантаженості команд за березень 2021 року даним первинної медичної облікової документації, що призвело до безпідставного застосування коефіцієнта завантаженості команд 1,26 та зайвого перерахування коштів НСЗУ за договором від 17.11.2020 №5817-М120-Р000 на загальну суму 1 913 570,49 грн.

Позивач зазначає, що фактична вартість медичних послуг розраховувалася не закладом, а НСЗУ. Звіти про обсяг наданих медичних послуг формувалися НСЗУ на основі даних, поданих закладом через електронну систему охорони здоров`я. При цьому форма звіту містила відомості не лише про виписаних пацієнтів, а й про пацієнтів, які перебували у стаціонарі, були госпіталізовані, переведені до інших закладів охорони здоров`я або померли.

Відповідач не врахував, що заклад не затверджує єдиних тарифів, не здійснює розрахунку фактичної вартості медичних послуг та не формує звітів про обсяг наданих медичних послуг. Оплата здійснювалася НСЗУ після опрацювання та прийняття відповідної звітності, а акт ревізії не містить відомостей про внесення підприємством недостовірної інформації чи документів до електронної системи охорони здоров`я.

Позивач вважає хибним висновок відповідача про завищення обсягу фактично наданих послуг у березні 2021 року, оскільки в акті ревізії йдеться не про кількість пацієнтів, яким надавалася медична допомога, а про спосіб обліку їх кількості для визначення завантаженості команд. При цьому визначення завантаженості команд лише за кількістю пацієнтів, які вибули або були виписані, є необґрунтованим та непропорційним до реального навантаження медичних команд.

Крім того, позивач зазначає, що пункт 116-4 Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2020 році та І кварталі 2021 року, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2020 №65, який діяв у березні 2021 року, не містив принципу розрахунку коефіцієнта завантаженості команд за кількістю виписаних, переведених або померлих пацієнтів. Такий підхід був передбачений лише Порядком реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у II–IV кварталах 2021 року, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2021 №133, який застосовувався з 01.04.2021.

На підтвердження своїх доводів позивач посилається на лист НСЗУ від 24.03.2026 №7806/6-15-26, у якому зазначено, що величина коефіцієнта завантаженості команд залежала від кількості медичних команд та загальної кількості пацієнтів, яким було надано стаціонарну медичну допомогу протягом місяця.

Відтак позивач вважає, що відсутні правові та фактичні підстави для висновку про зайве отримання коштів НСЗУ в сумі 1 913 570,49 грн за березень 2021 року, оскільки факт лікування пацієнтів із COVID-19 у кількості, зазначеній підприємством, відповідачем не спростований.

Щодо пакета медичних послуг №3 «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах» у частині ендопротезування позивач зазначає, що відповідач дійшов висновку про безпідставне отримання протягом 2022–2025 років коштів НСЗУ на загальну суму 935 968,53 грн у зв`язку з невиконанням умов договорів щодо забезпечення медичними виробами та витратними матеріалами (ендопротезами).

Позивач вважає такий висновок необґрунтованим, оскільки позиція відповідача зводиться до того, що у разі самостійного придбання пацієнтом ендопротеза такий пацієнт повинен також оплатити вартість операції, анестезії та перебування у стаціонарі, а медичний заклад не має права включати ці послуги до звіту та отримувати оплату від НСЗУ. Такий підхід позивач вважає хибним, таким, що порушує права пацієнтів, і не узгоджується з позицією НСЗУ та Міністерства охорони здоров`я України.

КП «МО ЛМТГ» зазначає, що відповідач послався на порушення пунктів 8.1, 8.2 додатка №2.3 до договорів від 16.02.2022 №0105-Е122-Р000, від 07.02.2023 №1628-Е123-Р000, від 06.02.2024 №3700-Е124-Р000 та від 07.02.2025 №0878-Е125-Р000. Водночас договори від 16.02.2022 №0105-Е122-Р000, від 07.02.2023 №1628-Е123-Р000 та від 06.02.2024 №3700-Е124-Р000 не мають додатка №2.3. Лише договір від 07.02.2025 №0878-Е125-Р000 містить такий додаток.

При цьому позивач стверджує, що не порушував умов пункту 8.2 додатка №2.3, а відповідач не зазначив, у чому конкретно полягає порушення пункту 2.14 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Позивач зазначає, що закупівля та розподіл ендопротезів за кошти державного бюджету здійснюється за окремою бюджетною програмою, а вартість ендопротезів не входить до тарифу на медичну послугу за пакетом №3. При цьому НСЗУ оплачує медичним закладам вартість операції, анестезії та перебування пацієнта у стаціонарі.

На підтвердження своєї позиції посилається на інформацію Міністерства охорони здоров`я України щодо надання медичних послуг з ендопротезування суглобів, а також на лист НСЗУ від 05.06.2026 №13781/6-14-26, яким поширено «Гід для ветеранів: простими словами про медичні гарантії 2026», де зазначено, що в межах Програми медичних гарантій НСЗУ оплачує діагностику, операцію, анестезію, перебування у стаціонарі та післяопераційний медичний догляд.

Крім того, позивач не погоджується з посиланням відповідача на лист НСЗУ від 16.10.2025 №46693/5-14-25 «Щодо пропозицій для здійснення заходів державного фінансового контролю у закладах охорони здоров`я, що здійснювали надання медичних послуг з ендопротезування суглобів», вважаючи, що відповідач викривив його зміст. Позивач зазначає, що застереження НСЗУ щодо системних зловживань стосувалися недостовірного внесення інформації про двостороннє або множинне ендопротезування з метою отримання додаткового фінансування, а не одержання закладами оплати за фактично надані медичні послуги.

Також позивач посилається на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 у справі №320/16423/25, залишене в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026, яким визнано протиправним та нечинним положення щодо заборони встановлення ендопротезів, придбаних за кошти фізичних або юридичних осіб.

Позивач зазначає, що впродовж 2020–2023 років неодноразово інформував Управління охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації про потребу в забезпеченні ендопротезами, однак централізовані поставки розпочалися лише у 2024 році та здійснювалися в недостатній кількості і не у всіх необхідних розмірах.

Крім того, надання лікувальними закладами платних послуг у стаціонарних умовах не було передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 №1138 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров`я та вищих медичних навчальних закладах» і стало можливим лише з 01.01.2025 після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2024 №781 «Деякі питання надання послуг з медичного обслуговування населення за плату від юридичних і фізичних осіб». Тому, підприємство не мало можливості надавати платні послуги з ендопротезування у 2020-2024 роках.

Позивач наголошує, що з акта ревізії та оскаржуваної вимоги не вбачається порушень у частині медичної документації щодо виконання хірургічних операцій зі встановлення ендопротезів, а заклад забезпечив надання відповідних медичних послуг у повному обсязі. Відтак вважає, що відсутні правові та фактичні підстави для висновку про безпідставне отримання коштів НСЗУ на загальну суму 935 968,53 грн та завдання матеріальної шкоди державному бюджету на зазначену суму.

Окрім наведеного, позивач стверджує про порушення відповідачем гарантій, передбачених Законом №2073-ІХ, оскільки уповноважені представники підприємства не були повідомлені про дату та час розгляду справи за адміністративною процедурою та, відповідно, не змогли реалізувати право бути заслуханими в межах такої процедури.

Також КП «МО ЛМТГ» зазначає, що саме НСЗУ як розпорядник коштів цільових програм укладає договори на медичне обслуговування населення, вирішує питання відповідності закладу охорони здоров`я умовам закупівлі медичних послуг та здійснює моніторинг виконання умов договорів.

На думку позивача, формування висновків щодо невідповідності умовам закупівлі медичних послуг виходить за межі повноважень органів Держаудитслужби, оскільки Закон №2939-XII такими повноваженнями відповідача не наділяє.

Крім того, позивач наголошує, що під час ревізії відповідач не надсилав запитів до НСЗУ щодо відповідності підприємства умовам закупівлі, не витребовував копій заявок про укладення договорів та інших документів із цих питань.

Позивач вважає, що оскаржувана вимога не відповідає критеріям законності, обґрунтованості, чіткості та визначеності, оскільки містить приписи про забезпечення відшкодування НСЗУ надміру отриманих коштів без доведення факту ненадання медичних послуг, їх неналежної якості та наявності реальних збитків державного бюджету.

На підтвердження своїх доводів посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.05.2018 у справі №826/3350/17, від 05.11.2020 у справі №640/467/19, від 14.12.2020 у справі №200/7584/19-а, згідно з якими законна вимога контролюючого органу повинна містити чіткі, конкретні та зрозумілі приписи, відповідати вимогам закону щодо її змісту та форми, бути обґрунтованою та прийнятою на підставі, у межах повноважень і у спосіб, передбачені законодавством.

Вважає, що вимога про повернення всієї суми коштів, отриманих за фактично надані та прийняті НСЗУ медичні послуги, без доведення факту їх ненадання та реальних збитків, є непропорційним втручанням у право власності підприємства, порушує принципи правової визначеності та належного урядування і може негативно вплинути на виконання закладом своїх статутних завдань щодо надання медичної допомоги пацієнтам.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження (т.4, а.с.113-114).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (т.4, а.с.140-153) представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, мотивуючи наступним.

Управлінням відповідно до пункту 3.2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Державної аудиторської служби України на IV квартал 2025 року проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності КП «МО ЛМТГ» за період з 01.01.2020 по 30.09.2025.

Ревізію проведено з 25.11.2025 по 16.02.2026 із зупиненням з 05.12.2025 по 11.01.2026 та з 09.02.2026 по 12.02.2026, під час якої встановлено порушення, відображені в акті ревізії від 23.02.2026 №152104-55/11. Акт ревізії підписано об`єктом контролю із запереченнями, які підтвердилися частково.

Щодо доводів позивача про порушення порядку проведення ревізії відповідач зазначає, що ревізія проводилася відповідно до направлень, Закону №2939-XII та Порядку №550.

Пунктом 22 Порядку №550 серед підстав для зупинення ревізії передбачено виконання інших завдань відповідно до повноважень. Зокрема, працівників Управління, які брали участь у ревізії, було залучено до збору інформації у КП «МО ЛМТГ» в межах проведення державного фінансового аудиту бюджету Луцької міської територіальної громади за період з 01.01.2020 по 30.09.2025 відповідно до пункту 9.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на IV квартал 2025 року. Саме зазначені обставини стали причиною зупинення ревізії, про що позивача повідомлено листами від 04.12.2025 №152104/2029-2025 та від 06.02.2026 №152103/173-2026.

Крім того, листом від 02.07.2026 №152107-14/861-2026 на адвокатський запит від 27.06.2026 №7 позивачу було повідомлено про підстави зупинення ревізії. Рішення про зупинення та поновлення ревізії приймалися начальником Управління за поданням посадових осіб, які проводили ревізію. При цьому згідно з абзацом п`ятим пункту 22 Порядку №550 строк, на який зупинена ревізія, не включається до тривалості її проведення. Відтак фактичний строк проведення ревізії не перевищив 30 робочих днів, а загальна тривалість з урахуванням зупинення не перевищила граничних 60 робочих днів.

Щодо неналежного оформлення вимоги відповідач зазначає, що відповідно до пункту 52-4 Порядку №550 адміністративним актом, який за результатами розгляду адміністративної справи приймає орган державного фінансового контролю, є вимога щодо усунення виявлених порушень законодавства, здійснених об`єктом контролю – учасником адміністративного провадження.

Вимогу від 15.04.2026 №152107-14/497-2026 направлено позивачу у строк, визначений пунктом 46 Порядку №550, рекомендованим листом із повідомленням про вручення у спосіб, передбачений пунктом 1 частини першої статті 75 Закону №2073-ІХ. Вимогу оформлено відповідно до статті 71 зазначеного Закону з урахуванням особливостей, визначених пунктами 52-2–52-6 Порядку №550, та вона містить вступну, мотивувальну, резолютивну і заключну частини.

Відповідач вказує, що вимога створена за допомогою системи електронного документообігу СЕД «АСКОД», підписана кваліфікованим електронним підписом заступника начальника Управління Владислава Щербенка, а її паперова копія містить реквізити документа, QR-код СЕД «АСКОД» та відбиток печатки загального відділу Управління на останній сторінці.

Відсутність нумерації сторінок відповідач вважає виключно формально-технічною невідповідністю документообігу, зумовленою перебуванням Управління в зоні активних бойових дій, яка не викривляє змісту документа та не скасовує його обов`язковості. При цьому посилається на частину третю статті 87 Закону №2073-ІХ, відповідно до якої порушення адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта.

Щодо доводів позивача про недотримання гарантій, передбачених Законом №2073-ІХ, відповідач зазначає, що листом від 23.02.2026 №152107-14/221-2026 позивача повідомлено про початок адміністративного провадження у справі про прийняття вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства та одночасно направлено примірники акта ревізії для ознайомлення і підписання.

Акт ревізії від 23.02.2026 №152104-55/11 підприємством підписано 26.02.2026 із запереченнями, які надано листом від 05.03.2026 №590/2.8.26. Управлінням у межах повноважень, передбачених Порядком №550, розглянуто заперечення та надано висновки, які підтвердилися частково. Відтак відповідач вважає, що право позивача бути заслуханим у межах адміністративної процедури реалізовано шляхом подання заперечень до акта ревізії.

Крім того, відповідач посилається на статтю 61 Закону №2073-ІХ, відповідно до якої справа, що не може бути вирішена невідкладно, розглядається у письмовому адміністративному провадженні, при цьому заслуховування учасників не проводиться, про що позивача повідомлено листом від 08.04.2026 №152107-14/442-2026 «Інформування щодо доказів в адміністративному провадженні».

Щодо підходу до ідентифікації порушень і визначення розміру матеріальної шкоди державному бюджету відповідач зазначає, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» від 19.10.2017 №2168-VIII (далі – Закон №2168-VIII) оплата медичних послуг здійснюється відповідно до укладеного договору. Специфікації та спеціальні умови договору є обов`язковими критеріями якості та безпеки, за які держава сплачує встановлений тариф.

Порядок укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, а також типову форму договору затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №410.

Підпунктом 1) пункту 43 Типової форми договору визначено, що у разі виявлення, зокрема, за результатами моніторингу порушень умов цього договору надавачем або його підрядниками: замовник здійснює перерахунок сплачених коштів за цим договором за медичні послуги, надані з порушеннями, за всі періоди надання таких медичних послуг та зупиняє оплату за відповідним пакетом медичних послуг до моменту усунення виявлених порушень та у разі неповернення сплачених коштів надавачем зменшує суму оплати за звітом про медичні послуги в поточному звітному періоді або наступних періодах (у разі неможливості зменшення в поточному).

На думку відповідача, надання медичної допомоги при невідповідності надавача спеціальним умовам за пакетами медичних гарантій є порушенням умов закупівлі, що зобов`язує надавача повернути кошти. Оскільки ревізією встановлено факти порушення умов закупівлі, визначених договорами, а кошти НСЗУ не повернуті, зазначені порушення кваліфіковано як втрати бюджету.

Щодо повноважень органу державного фінансового контролю відповідач посилається на Закон №2939-XII, Положення про Державну аудиторську службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі – Положення №43), та Порядок №550, відповідно до яких Держаудитслужба здійснює контроль за використанням бюджетних коштів, проводить ревізії, виявляє порушення законодавства та пред`являє обов`язкові до виконання вимоги щодо їх усунення.

Відповідач наголошує, що фінансування програми медичних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, тому контроль за отриманням та використанням надавачами медичних послуг таких коштів належить до повноважень Держаудитслужби. Вважає помилковими твердження позивача про те, що перевірка відповідності закладу умовам закупівлі та дотримання умов договорів належить до виключної компетенції НСЗУ.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до частини другої статті 12 Закону №2168-VIII контроль якості надання медичних послуг належить до компетенції Міністерства охорони здоров`я України. Органи державного фінансового контролю не наділені функціями проведення клінічної експертизи чи оцінки якості лікування, оскільки предметом ревізії був фінансово-господарський контроль за дотриманням законодавства при використанні бюджетних коштів та відповідності закладу критеріям законності отримання фінансування за договорами з НСЗУ. Тому відсутність в акті ревізії висновків щодо клінічної якості медичних послуг чи порушення прав пацієнтів не спростовує виявлених фінансових порушень.

Щодо пункту 2 адміністративної частини вимоги за пакетом №16 «Лікування пацієнтів методом гемодіалізу в амбулаторних умовах», відповідач не погоджується з доводами позивача про те, що спеціальні умови договорів, зокрема вимоги до спеціалістів та кількості фахівців, не є істотними умовами договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Зазначає, що відповідно до розділу «Предмет договору» умови закупівлі та специфікації, визначені в оголошенні про укладення договору, є його невід`ємною частиною, а згідно зі статтею 638 ЦК України предмет договору є істотною умовою. Відтак умови закупівлі є змістовною конкретизацією предмета договору та визначають, якими фахівцями й обладнанням надавач зобов`язується надавати медичні послуги.

Крім того, відповідач посилається на пункти 19 та 43 Типової форми договору, якими передбачено обов`язок надавача відповідати умовам закупівлі та повертати кошти, отримані за надання медичних послуг із порушенням умов договору, зокрема через відсутність необхідних фахівців.

Відповідач вказує, що відповідно до повідомлення НСЗУ від 09.10.2023 №34500/11-15-23 за результатами перевірки інформації, внесеної до електронної системи охорони здоров`я, виявлено невідповідність зареєстрованого медичного персоналу умовам закупівлі за пакетом №16 та здійснено перерахунок сплачених коштів за період з 01.01.2023 по 30.09.2023 на загальну суму 9 558 145,00 грн.

На думку відповідача, позивач неправомірно ототожнює фактичне проведення процедури гемодіалізу з медичною послугою за програмою медичних гарантій, яка підлягає оплаті за державні кошти. Оплаті підлягають послуги, надані з обов`язковим дотриманням галузевих стандартів, порядків надання медичної допомоги та умов закупівлі.

Кадрове забезпечення є складовою умов закупівлі, а пункт 43 Типової форми договору передбачає фінансові наслідки у разі зменшення кількості кваліфікованого персоналу порівняно з мінімальними вимогами. При цьому наявність у позивача сертифіката ISO 9001:2015 не звільняє від обов`язку виконувати умови договорів з НСЗУ та вимоги специфікацій.

Щодо пункту 3 адміністративної частини вимоги за пакетом №5 «Медична допомога при гострому мозковому інсульті», відповідач не погоджується з доводами позивача щодо відсутності порушень за зазначеним пакетом та вказує, що спеціальними умовами додатка №5 до договору від 16.02.2022 №0105-Е122-Р000 встановлено обов`язкову наявність у закладі щонайменше однієї особи на посаді логопеда (терапевта мови та мовлення), яка працює за основним місцем роботи або за сумісництвом, а також проведення таким фахівцем консультації чи огляду пацієнта у перші 48 годин після госпіталізації.

Під час ревізії встановлено, що у січні–серпні 2022 року посада логопеда у КП «МО ЛМТГ» була вакантною, що підтверджується штатним розписом, табелями обліку робочого часу та розрахунково-платіжними відомостями.

Посилання позивача на договір про співпрацю від 23.12.2020 №32-у з Волинським національним університетом імені Лесі Українки та залучення студентів відповідач вважає необґрунтованими, оскільки студенти не мають закінченої вищої освіти та відповідної кваліфікації для самостійного надання медичних послуг. Договір про співпрацю не є трудовим чи цивільно-правовим договором про надання послуг та не замінює обов`язку закладу мати необхідну кількість кваліфікованих спеціалістів. На підтвердження такої позиції відповідач посилається на лист НСЗУ від 24.04.2026 №10393/8-15-26.

Також відповідач зазначає, що здійснення скринінгу порушень ковтання лікарями-неврологами не замінює фахового логопедичного оцінювання мовлення та ковтання, передбаченого спеціальними умовами договору.

На думку відповідача, отримання коштів державного бюджету в повному обсязі за умови невиконання обов`язкових кадрових критеріїв закупівлі означає, що послуга надавалася не в повному обсязі, передбаченому договором, що призвело до безпідставного отримання фінансування на загальну суму 16 045 955,00 грн. При цьому обставини воєнного стану та складнощі з кадрами не звільняли позивача від обов`язку письмово повідомити НСЗУ про зміну істотних умов надання послуг для коригування фінансування чи перегляду договору.

Щодо пунктів 4 та 5 адміністративної частини вимоги за пакетами №3 «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах» та №4 «Стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій» (коефіцієнт 1,3), відповідач зазначає, що застосування коригувального коефіцієнта 1,3 «за готовність надавати медичну допомогу дітям або дорослим» є перевагою, яка надається закладу виключно у разі повного виконання додаткових вимог спеціальних умов, передбачених додатками №3 та №4 до договорів від 16.02.2022 №0105-Е122-Р000 та від 07.02.2023 №1628-Е123-Р000.

Зокрема, обов`язковою умовою застосування коефіцієнта 1,3 є наявність у відділенні екстреної (невідкладної) медичної допомоги щонайменше двох лікарів з медицини невідкладних станів, які працюють за основним місцем роботи. Натомість ревізією встановлено, що протягом січня–грудня 2022 року та січня 2023 року у КП «МО ЛМТГ» фактично працював лише один такий лікар.

Відповідач наголошує, що не стверджує про ненадання хірургічної чи стаціонарної допомоги взагалі, а заперечення стосуються законності та правомірності розрахунку тарифу за надані послуги. На його думку, за відсутності належної кадрової готовності медична допомога підлягала оплаті за базовим тарифом із коефіцієнтом 1,0, а застосування коефіцієнта 1,3 призвело до зайвого отримання бюджетних коштів на загальну суму 23 849 962,91 грн.

Посилання позивача на кадровий дефіцит, воєнний стан, залучення лікарів інших спеціальностей та лікарів-інтернів відповідач вважає такими, що не спростовують встановленого порушення. Зокрема, наказ Міністерства охорони здоров`я України від 27.02.2022 №385 дозволяє залучати лікарів-інтернів до надання медичної допомоги, однак не прирівнює їх до штатних лікарів з медицини невідкладних станів і не змінює умов закупівлі за договорами з НСЗУ.

Крім того, технічні обмеження щодо формування лікарями з медицини невідкладних станів медичних висновків про тимчасову непрацездатність не впливають на обов`язок закладу дотримуватися встановлених кадрових вимог, оскільки наявність таких лікарів передбачена для забезпечення цілодобової готовності до надання екстреної та невідкладної медичної допомоги.

Щодо пункту 6 адміністративної частини вимоги за пакетом №53 «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах», відповідач не погоджується з доводами позивача щодо правової невизначеності та доведення спеціальних умов договору після початку надання медичних послуг.

Зазначає, що договір від 07.02.2023 №1628-Е123-Р000 позивач підписав добровільно, без зауважень чи протоколу розбіжностей, чим офіційно підтвердив свою відповідність умовам закупівлі з 01.01.2023. На думку відповідача, за відсутності двох логопедів позивач не мав права претендувати на фінансування за цим пакетом.

Також обставини непереборної сили не є підставою для звільнення від відповідальності, відповідно до пунктів 45, 49 та 52 Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій сторона, яка зазнала впливу обставин непереборної сили, повинна негайно повідомити про них іншу сторону шляхом надіслання письмового повідомлення, а у разі його ненадсилання чи несвоєчасного надсилання втрачає право посилатися на такі обставини як на підставу звільнення від відповідальності.

При цьому під час ревізії не встановлено наявності письмових повідомлень позивача до НСЗУ про настання форс-мажорних обставин у 2022–2023 роках, у зв`язку з чим відповідач вважає посилання на воєнний стан необґрунтованими.

Щодо пункту 7 адміністративної частини вимоги за пакетом №31 «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2», відповідач заперечує доводи позивача про можливість врахування під час розрахунку коефіцієнта завантаженості команд за березень 2021 року всіх пацієнтів, зареєстрованих у стаціонарі, у тому числі тих, які продовжували лікування з попередніх періодів.

Зазначає, що відповідно до Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2020 році та І кварталі 2021 року, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2020 №65, оплаті підлягає пролікований випадок, тобто послуга вважається наданою після завершення повного циклу лікування, що завершується вибуттям пацієнта зі стаціонару.

На думку відповідача, під час розрахунку коефіцієнта завантаженості команд враховуються пацієнти, які вибули зі стаціонару, у тому числі померли, протягом місяця, що підтверджується відповідними записами у формі №003/о. При цьому прийняття Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у II–IV кварталах 2021 року, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2021 №133, лише уточнило та деталізувало механізм обліку пролікованих випадків в електронній системі охорони здоров`я.

Крім того, відповідач не погоджується з твердженням позивача про відповідальність НСЗУ за формування звітів, оскільки відповідно до частини восьмої статті 10 Закону №2168-VIII звіт формується на підставі інформації та документів, внесених надавачем медичних послуг, який зобов`язаний забезпечувати повноту та достовірність таких відомостей.

Відповідач стверджує, що внаслідок внесення до звіту за березень 2021 року відомостей щодо надання медичної допомоги 173 пацієнтам із COVID-19 позивачем завищено обсяг фактично наданих послуг на загальну суму 1 913 570,49 грн, які оплачено НСЗУ в повному обсязі. При цьому відсутність заперечень НСЗУ до звітів не спростовує виявленого порушення.

Щодо пункту 8 адміністративної частини вимоги за пакетом №3 «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах» (у частині ендопротезування), відповідач не погоджується з доводами позивача про те, що НСЗУ оплачує вартість операції, анестезії та перебування у стаціонарі незалежно від того, чи придбав пацієнт ендопротез за власні кошти.

Зазначає, що відповідно до частини шостої статті 10 Закону №2168-VIII оплата медичних послуг, включених до програми медичних гарантій, за рахунок пацієнтів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

На думку відповідача, специфікація та умови закупівлі за пакетом №3 визначають комплексний характер медичної послуги, обов`язковим елементом якої є ендопротез. Якщо заклад не забезпечив пацієнта безоплатним ендопротезом за рахунок централізованих або власних закупівель, а пацієнт придбав його самостійно, така медична послуга не може вважатися повністю наданою в межах програми медичних гарантій та підлягати оплаті НСЗУ.

Відповідач посилається на лист НСЗУ від 16.10.2025 №46693/5-14-25 «Щодо пропозицій для здійснення заходів державного фінансового контролю у закладах охорони здоров`я, що здійснювали надання медичних послуг з ендопротезування суглобів», відповідно до якого послуги, що входять до гарантованого пакета медичної допомоги, не передбачають можливості співоплати з боку пацієнта, а послуги, у яких забезпечення ендопротезами здійснено за рахунок пацієнтів, не покриваються програмою медичних гарантій.

Крім того, відповідач посилається на лист Міністерства охорони здоров`я України від 12.05.2026 №16/26221/2-26, у якому зазначено, що у разі придбання ендопротеза пацієнтом або іншою фізичною чи юридичною особою поза передбаченими законодавством механізмами надходження такого виробу до закладу охорони здоров`я та без його відображення в бухгалтерському обліку закладу відсутні правові підстави для оплати такого випадку НСЗУ в межах програми медичних гарантій.

Відтак відповідач вважає, що проведення ревізії та складення вимоги від 15.04.2026 №152107-14/497-2026 здійснено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив (т.5, а.с.20-27), у якій вважає доводи відповідача необґрунтованими та такими, що не спростовують позовних вимог та переважно зводяться до повторення висновків акта ревізії від 23.02.2026 №152104-55/11. На думку позивача, відповідач не спростував ключових доводів позову щодо наявності в нього повноважень оцінювати відповідність надавача умовам закупівлі медичних послуг, обґрунтованості кваліфікації реально наданих та оплачених послуг як надміру отриманих коштів і збитків, а також відповідності оскаржуваної вимоги критеріям обґрунтованості, розсудливості, пропорційності, чіткості та законності.

Щодо зупинення ревізії позивач зазначає, що залучення працівників до проведення державного фінансового аудиту бюджету тієї ж територіальної громади за той самий період та щодо того ж об`єкта не є об`єктивною підставою для зупинення ревізії, а свідчить про організаційне управління власними кадровими ресурсами. При цьому згідно з додатком 1 до акта ревізії в її проведенні брали участь десять працівників, тоді як відповідно до довідки збору інформації від 27.02.2026 №002000-25/06-і до збору інформації було залучено лише п`ять працівників. За таких обставин правомірність зупинення ревізії відповідачем не підтверджена.

Стосовно оформлення оскаржуваної вимоги позивач наголошує, що йдеться не лише про відсутність нумерації сторінок, а про сукупність недоліків оформлення паперової копії електронного документа та недотримання стандартизованої форми адміністративного акта. Вважає безпідставним посилання відповідача на частину третю статті 87 Закону №2073-ІХ, оскільки процедурними недоліками не можна виправдати відсутність у вимозі чітких, конкретних і зрозумілих приписів. При цьому відповідач допускає формально-технічні порушення зі свого боку, водночас застосовуючи формальний підхід до оцінки діяльності медичного закладу. На підтвердження своєї позиції позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.09.2023 у справі №420/14943/21, від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 та від 18.05.2022 у справі №280/988/19, щодо обґрунтованості рішень суб`єктів владних повноважень і дотримання принципу пропорційності.

Щодо права бути заслуханим позивач зазначає, що відповідач безпідставно ототожнює подання заперечень на акт ревізії в межах процедури інспектування з реалізацією такого права в окремому адміністративному провадженні щодо прийняття вимоги. При цьому повідомлення листом від 08.04.2026 №152107-14/442-2026 «Інформування щодо доказів в адміністративному провадженні» не забезпечило реальної можливості надати пояснення до прийняття адміністративного акта.

Стосовно повноважень відповідача позивач не заперечує права органу державного фінансового контролю перевіряти законність і цільове використання бюджетних коштів. Однак вважає, що Держаудитслужба не вправі самостійно оцінювати відповідність надавача спеціальним умовам закупівлі та кадровим специфікаціям, підмінюючи собою НСЗУ як замовника медичних послуг. При цьому відповідач сам визнає відсутність у нього повноважень здійснювати клінічну експертизу та оцінювати якість лікування, проте фактично робить висновки про надання медичних послуг не в повному обсязі.

Позивач також не погоджується з кваліфікацією отриманих коштів як збитків та втрат бюджету, оскільки відповідачем не доведено наявності передбачених статтею 22 ЦК України збитків, протиправної поведінки, причинного зв`язку та вини. Медичні послуги були фактично надані та оплачені НСЗУ, а нецільового використання бюджетних коштів не встановлено. При цьому механізм перерахунку та повернення коштів, передбачений пунктом 43 Типової форми договору, є договірним інструментом, який застосовується НСЗУ як замовником за результатами моніторингу, а не органом Держаудитслужби шляхом направлення вимоги.

Крім того, позивач наголошує, що необхідно керуватися умовами фактично укладених договорів, а не лише Типовою формою договору. Зокрема, відповідно до пункту 21-1 договору №2394-Е421-Р000 та пункту 23 договорів №1628-Е123-Р000, №3700-Е124-Р000, №0105-Е122-Р000 включенню до звіту та оплаті підлягають медичні послуги, надані за направленням, в обсязі не меншому, ніж передбачено специфікацією, та за умови внесення до системи необхідної медичної документації.

Щодо пакета медичних послуг №16 «Лікування пацієнтів методом гемодіалізу в амбулаторних умовах» позивач додатково зазначає, що позиція відповідача про кадрову невідповідність спростовується роз`ясненням НСЗУ від 19.03.2026 №7419/5-09-26. При цьому зміна НСЗУ у 2025 році кадрових вимог щодо можливості роботи фахівців за сумісництвом підтверджує правильність підходу медичного закладу. Стосовно наведеного у відзиві повідомлення НСЗУ від 09.10.2023 №34500/11-15-23 позивач зазначає, що відповідний лист був адресований усім надавачам медичних послуг, кошти самостійно утримала НСЗУ, а не оскарження таких дій не свідчить про визнання порушення. Натомість листом від 17.10.2023 №2991/2.8.23 підприємство повідомляло про проблеми з кадровим забезпеченням.

Щодо пакета медичних послуг №5 «Медична допомога при гострому мозковому інсульті» позивач заперечує твердження відповідача про неможливість надання послуг через відсутність одного з обов`язкових членів команди, оскільки формування такої команди не передбачено ні договорами, ні нормативно-правовими актами. При цьому необхідні консультації та обстеження щодо порушень ковтання і мовлення проводилися лікарями-неврологами. Посилання відповідача на лист НСЗУ від 24.04.2026 №10393/8-15-26 вважає нерелевантним, оскільки він стосується іншого пакета медичних послуг.

Щодо пакетів медичних послуг №3 «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах» та №4 «Стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій» у частині застосування коефіцієнта 1,3 позивач зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 32 Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2022 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1440, додаткові умови охоплюють не лише вимоги до персоналу, а й наявність відповідних відділень, забезпечення цілодобового проведення лабораторних та інструментальних досліджень, а також вимоги до обладнання. Попри кадровий дефіцит медична допомога надавалася цілодобово, а залучення лікарів-інтернів допускалося наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27.02.2022 №385. Вважає, що відповідач не довів наявності збитків, а здійснений перерахунок є непропорційним.

Щодо пакета медичних послуг №53 «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах» позивач зазначає, що воєнний стан є загальновідомою обставиною, яка відповідно до частини третьої статті 78 КАС України не потребує доказування. При цьому відсутність повідомлення НСЗУ про форс-мажорні обставини не є підставою для повернення всієї суми коштів за фактично надані реабілітаційні послуги та не спростовує доводів про відсутність збитків.

Щодо пакета медичних послуг №31 «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2» позивач зазначає, що звіти формувалися та приймалися НСЗУ без зауважень на підставі первинних даних, які заклад вносив добросовісно. Відповідальність за алгоритм розрахунку показників, на думку позивача, покладається на замовника, а недостовірності внесених підприємством відомостей відповідач не довів.

Щодо пакета медичних послуг №3 «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах» у частині ендопротезування позивач зазначає, що роз`яснення НСЗУ від 16.10.2025 №46693/5-14-25 та Міністерства охорони здоров`я України від 12.05.2026 №16/26221/2-26 прийняті після ревізованого періоду та, на його думку, не можуть застосовуватися ретроспективно. Водночас звертає увагу, що згідно з листом МОЗ від 12.05.2026 №16/26221/2-26 відсутність підстав для оплати послуг НСЗУ пов`язується, зокрема, з невідображенням придбаного пацієнтом ендопротеза в бухгалтерському обліку закладу. Натомість підприємство відображало такі ендопротези в бухгалтерському обліку, що підтверджується доданими до відповіді на відзив оборотно-сальдовою відомістю, актом використання витратних матеріалів та актом списання запасів. На переконання позивача, фактичні обставини кожного випадку забезпечення ендопротезом підлягають з`ясуванню, а загальне посилання на комплексність послуги не доводить протиправності дій закладу чи наявності збитків.

Підсумовуючи, позивач наголошує, що повернення всієї суми фінансування за роки фактичного надання медичних послуг без доведення фактів їх ненадання є непропорційним втручанням у майнові права підприємства та порушує принцип правової визначеності. На підтвердження негативних наслідків можливого повернення коштів у сумі 63 887,5 тис. грн посилається на довідку КП «МО ЛМТГ» від 12.08.2026 №3534/2.8.26 щодо фінансового стану та фінансових наслідків. Просить відхилити доводи відзиву та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач через систему «Електронний суд» подав заперечення на відповідь на відзив від 17.08.2026 №152125-14/1044-2026 (т.5, а.с.41-46), у яких не погоджується з доводами позивача, вважає їх безпідставними, такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального та процесуального права, і наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №620/4169/20, відповідач зазначає, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на приведення діяльності підконтрольної установи у відповідність до вимог законодавства, є обов`язковою до виконання. Водночас виявлені збитки можуть бути зазначені у вимозі, проте їх примусове стягнення здійснюється у судовому порядку. При цьому правильність обчислення збитків та їх фактичну наявність перевіряє суд під час розгляду позову про їх стягнення, а не позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Щодо доводів позивача про залучення до збору інформації лише п`яти із десяти працівників, які проводили ревізію, відповідач зазначає, що саме на цих працівників, зокрема керівників профільних секторів та аудиторів, покладалося основне навантаження під час проведення ревізії. Водночас працівники управлінь Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській та Волинській областях були залучені до ревізії у січні 2026 року після її поновлення. Крім того, під час ревізії направлялися запити та проведено чотири зустрічні звірки, інформація про які наведена на сторінці 119 акта ревізії. Відповідач вважає, що позивач не вправі адмініструвати внутрішні процеси органу державного фінансового контролю чи методику проведення ревізії.

Щодо посилання позивача на лист НСЗУ від 19.03.2026 №7419/5-09-26 відповідач зазначає, що роз`яснення окремих посадових осіб НСЗУ чи її міжрегіональних органів не є нормативно-правовими актами, не мають вищої юридичної сили, ніж постанови Кабінету Міністрів України, та не скасовують компетенції органів Держаудитслужби, встановленої законом.

Крім того, відповідач вважає, що позивач помилково ототожнює втрати внаслідок безпідставного отримання коштів за договорами про медичне обслуговування населення з нецільовим використанням бюджетних коштів. Зазначає, що позивач у спірний період не мав статусу розпорядника чи одержувача коштів державного бюджету за програмою медичних гарантій, а виступав суб`єктом господарювання – контрагентом за договором, який отримував оплату за надані послуги.

Стосовно заперечень позивача щодо порушень за окремими пакетами медичних послуг відповідач зазначає, що відповідь на відзив від 12.08.2026 не містить нових правових аргументів чи належних і допустимих доказів, а зводиться до повторення доводів позовної заяви, яким уже надано правову оцінку у відзиві. При цьому позивач не спростував установлених ревізією фактів недотримання обов`язкових умов закупівлі та специфікацій за договорами з НСЗУ.

Щодо доводів позивача про непропорційне втручання у його майнові права відповідач зазначає, що право власності, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним. На його думку, оскаржувана вимога відповідає критеріям правомірного втручання у право власності, оскільки прийнята на підставі закону, має легітимну мету – захист інтересів держави від незаконного витрачання бюджетних коштів та є пропорційною, оскільки поверненню підлягають лише кошти, отримані безпідставно, зокрема понад установлений тариф або за умов невиконання обов`язкових вимог закупівлі.

Відповідач наголошує, що обов`язок повернути кошти, отримані з порушенням законодавства та умов договорів, не є порушенням права власності чи штрафною санкцією, а спрямований на забезпечення законності та ефективності використання бюджетних коштів.

З огляду на викладене відповідач вважає, що доводи позивача, наведені у відповіді на відзив, не спростовують встановлених ревізією порушень, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т.5, а.с.59-60).

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, наведених у відзиві, запереченні, просила відмовити у задоволенні його вимог.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Відповідно до пункту 3.2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на IV квартал 2025 року (т.5, а.с.49-52) Управлінням на підставі направлень від 19.11.2025 №№120, 121, 122, 123, 124, від 08.01.2026 №3, від 13.01.2026 №4, від 20.01.2026 №№8, 9, від 21.01.2026 №13, відомостей щодо продовження строку дії окремих направлень (т.1, а.с.144-160) в період з 25.11.2025 по 16.02.2026 проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» за період з 01.01.2020 по 30.09.2025.

Листом від 04.12.2025 №152104-14/2029-2025 «Про зупинення ревізії» Управління повідомило КП «МО ЛМТГ» про зупинення ревізії з 05.12.2025 (т.1, а.с.161).

Листом від 09.01.2026 №152107-14/67-2026 «Про поновлення ревізії» відповідач повідомив підприємство про поновлення проведення ревізії з 12.01.2026 (т.1, а.с.162).

Листом від 06.02.2026 №152103-14/173-2026 «Про зупинення ревізії» відповідач повторно повідомив підприємство про зупинення проведення ревізії з 09.02.2026 по 12.02.2026 (т.1, а.с.163).

За результатами проведеної ревізії Управлінням складено акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КП «МО ЛМТГ» від 23.02.2026 №152104-55/11 (т.1 а.с.172-330).

Листом від 23.02.2026 №152107-14/221-2026 «Щодо надсилання акта та інформування про початок здійснення адміністративного провадження» Управління направило підприємству примірники акта ревізії для ознайомлення та підписання й одночасно повідомило про початок адміністративного провадження у справі щодо прийняття вимоги про усунення виявлених ревізією порушень законодавства (т.1, а.с.169-171).

Не погодившись із висновками акта ревізії, КП «МО ЛМТГ» подало письмові заперечення від 05.03.2026 №590/2.8.26 (т.2. а.с.1-36).

За результатами розгляду зазначених заперечень Управлінням складено висновок від 03.04.2026 на заперечення до акта ревізії від 23.02.2026 №152104-55/11, який направлено підприємству супровідним листом від 03.04.2026 №152107-14/427-2026 «Щодо направлення висновку на заперечення до акту ревізії» (т.2, а.с.38-138).

15.04.2026 відповідачем складено вимогу щодо усунення виявлених порушень законодавства здійснених об`єктом контролю-учасником адміністративного провадження №152107-14/497-2026, пунктами 2–8 резолютивної частини якої зобов`язано КП «МО ЛМТГ:

пункт 2 – забезпечити відшкодування НСЗУ надміру отриманих коштів за пакетом медичних послуг №16 «Лікування пацієнтів методом гемодіалізу в амбулаторних умовах» на загальну суму 18 663 109,00 грн, у тому числі за договором від 07.05.2021 №2394-Е421-Р000 – 12 105 938,00 грн, від 16.02.2022 №0105-Е122-Р000 – 4 277 065,00 грн, від 07.02.2023 №1628-Е123-Р000 – 1 174 675,00 грн та від 06.02.2024 №3700-Е124-Р000 – 1 105 431,00 грн;

пункт 3 – забезпечити відшкодування НСЗУ надміру отриманих коштів за пакетом медичних послуг №5 «Медична допомога при гострому мозковому інсульті» за договором від 16.02.2022 №0105-Е122-Р000 на загальну суму 16 045 955,00 грн;

пункт 4 – забезпечити відшкодування НСЗУ надміру отриманих коштів за пакетом медичних послуг №3 «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах» на загальну суму 15 434 444,39 грн, у тому числі за договором від 16.02.2022 №0105-Е122-Р000 – 12 525 895,83 грн та від 07.02.2023 №1628-Е123-Р000 – 2 908 548,56 грн;

пункт 5 – забезпечити відшкодування НСЗУ надміру отриманих коштів за пакетом медичних послуг №4 «Стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій» на загальну суму 8 415 518,52 грн, у тому числі за договором від 16.02.2022 №0105-Е122-Р000 – 6 770 746,27 грн та від 07.02.2023 №1628-Е123-Р000 – 1 644 772,25 грн;

пункт 6 – забезпечити відшкодування НСЗУ надміру отриманих коштів за пакетом медичних послуг №53 «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах» за договором від 07.02.2023 №1628-Е123-Р000 на загальну суму 2 478 942,00 грн;

пункт 7 – забезпечити відшкодування НСЗУ надміру отриманих коштів за пакетом медичних послуг №31 «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2» за договором від 17.11.2020 №5817-М120-Р000 на загальну суму 1 913 570,49 грн;

пункт 8 – забезпечити відшкодування НСЗУ надміру отриманих коштів за пакетом медичних послуг №3 «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах» у частині ендопротезування на загальну суму 935 968,53 грн, у тому числі за договором від 16.02.2022 №0105-Е122-Р000 – 233 395,52 грн, від 07.02.2023 №1628-Е123-Р000 – 360 399,00 грн, від 06.02.2024 №3700-Е124-Р000 – 304 652,82 грн та від 07.02.2025 №0878-Е125-Р000 – 37 521,19 грн (т.1, а.с.90-98).

Вимогу відповідача позивач отримав 21.04.2026, що підтверджується актом розкриття рекомендованого поштового відправлення (конверта) (т.1, а.с.99-102).

Не погоджуючись із пунктами 2–8 вимоги від 15.04.2026 №152107-14/497-2026 та діями відповідача щодо оформлення паперової копії зазначеного електронного документа, КП «МО ЛМТГ» звернулося до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 Закону №2939-ХІІ головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

За приписами частини першої статті 4 Закону №2939-ХІІ інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Статтею 10 Закону №2939-ХІІ визначено право органу державного фінансового контролю, зокрема: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо) (пункт 1); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (пункт 7); звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пункт 10); при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (пункт 13).

Відповідно до частини другої статті 15 указаного Закону законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу.

Відповідно до пункту 1 Положення №43 Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Підпунктом 3 пункту 4 Положення №43 визначено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Згідно із пунктом 7 Положення №43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550.

Пунктом 2 Порядку №550 визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Пунктом 4 Порядку №550 передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону та цього Порядку.

Згідно з пунктом 50 Порядку №550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якій вона адресована, лише в частині усунення виявлених порушень законодавства (коригування роботи підконтрольної установи).

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки саме для підконтрольної установи, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення з відповідним позовом підконтрольної установи, якій вона адресована.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.12.2024 у справі №440/4083/22, від 20.05.2025 у справі №140/10477/23, від 23.07.2026 у справі №320/49040/23.

Водночас виявлені збитки, завдані державі чи об`єкту контролю, хоча й можуть бути зазначені у вимозі, не підлягають примусовому стягненню на підставі цього акта, оскільки вони відшкодовуються виключно у добровільному порядку або шляхом звернення органу контролю до суду з відповідним позовом.

Законність і правильність обчислення розміру визначення збитків, зазначених у цій частині, може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом органу фінансового контролю до винних осіб, а не у справі за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Проте оскарження у судовому порядку індивідуально-правового акта, яким є вимога Держаудитслужби, є гарантованим правом підконтрольної установи в розрізі завдань та принципів адміністративного судочинства (постанова Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №560/4370/22).

Враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду, оскаржувана позивачем вимога підлягала перевірці в судовому порядку крізь призму критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до вимог статті 11 Закону №2939-ХІІ плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Тривалість планової виїзної ревізії не повинна перевищувати 30 робочих днів.

Як встановлено судом, ревізія КП «МО ЛМТГ» була передбачена в плані проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на ІV квартал 2025 року, затвердженому наказом від 17.09.2025 №186 (т.5, а.с.49-52), правомірність наявності у відповідача права на її проведення позивачем не оспорюється.

Водночас ревізія позивача тривала з 25.11.2025 по 16.02.2026 та двічі була зупинена на період з 05.12.2025 по 12.01.2026 та з 09.02.2026 по 12.02.2026.

Отже, загальний строк ревізії становив 59 робочих днів.

Обґрунтовуючи порушення відповідачем процедури проведення ревізії, позивач вказує на недотримання строків її проведення та відсутність правових підстав для її зупинення.

Надаючи правову оцінку таким доводам Лікарні, суд зазначає наступне.

В силу вимог пункту 22 Порядку №550 планова виїзна ревізія може бути зупинена у разі необхідності проведення зустрічних звірок, без завершення яких неможливе якісне проведення ревізії, термінового виконання інших завдань відповідно до повноважень, передбачених Законом, унаслідок дії непереборної сили, на період воєнного або надзвичайного стану на території України чи в окремих її місцевостях, а також у разі обґрунтованого звернення об`єкта контролю за погодженням з керівником органу державного фінансового контролю. При цьому ревізія повинна бути закінчена протягом 60 робочих днів, а у разі зупинення планової виїзної ревізії унаслідок дії непереборної сили чи введення воєнного або надзвичайного стану на території України чи в окремих її місцевостях - протягом 60 робочих днів після припинення дії непереборної сили чи припинення/скасування воєнного або надзвичайного стану відповідно.

Рішення про зупинення та поновлення планової виїзної ревізії приймає керівник органу державного фінансового контролю за поданням посадової особи органу державного фінансового контролю, що проводить ревізію.

У разі зупинення ревізії на строк понад 3 робочих дні орган державного фінансового контролю надсилає об`єкту контролю та органу, який ініціював проведення ревізії, повідомлення про дату зупинення ревізії.

Поновлення проведення ревізії можливе одразу після повідомлення про це об`єкта контролю. Повідомлення про зупинення та поновлення ревізії здійснюється одним із способів, визначених у пункті 39 цього Порядку.

Строк, на який зупинено ревізію, не включається до тривалості її проведення.

Отже, за загальним правилом строк планової ревізії не повинен перевищувати 30 робочих днів. При цьому законодавець передбачив можливість зупинення планової ревізії за наведених у пункті 22 Порядку №550 підстав і в такому разі строк ревізії не повинен перевищувати 60 робочих днів.

Як встановлено судом, про зупинення ревізії з 05.12.2025, її поновлення з 12.01.2026 та зупинення з 09.02.2026 по 12.02.2026 відповідач повідомив позивача листами від 04.12.2025 №152104-14/2029-2025, від 09.01.2026 №152107-14/67-2026 та від 06.02.2026 №152103-14/173-2026 відповідно (т.1, а.с.161-163).

Таким чином, Управління дотрималось вимог пункту 22 Порядку №550 в частині повідомлення об`єкта контролю про зупинення та поновлення ревізії.

При цьому суд відхиляє доводи позивача про відсутність підстав для зупинення ревізії, оскільки право органу державного фінансового контролю на вчинення таких дій пов`язується, зокрема з проведенням зустрічних звірок чи з терміновим виконанням інших завдань.

В даному випадку, як зазначив відповідач, ревізія зупинялась у зв`язку із залученням працівників до виконання інших завдань, а саме збору інформації в КП «МО ЛМТГ» в межах державного фінансового аудиту бюджету Луцької міської територіальної громади, про що свідчить відповідна довідка від 27.02.2026 №002000-25/06-1 (т.5, а.с.30), а також у зв`язку з проведенням зустрічних звірок, підтвердженням чого є інформація, викладена на сторінці 119 акта ревізії (т.1, а.с.290).

За встановлених обставин суд не вбачає в діях відповідача процедурних порушень проведення ревізії в частині дотримання строків її проведення.

Згідно з пунктами 52-1-52-4 Порядку №550 для прийняття та пред`явлення вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, здійснених об`єктом контролю - учасником адміністративного провадження, яка складається за результатами ревізії та оформлюється відповідно до статті 71 Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті та пунктах 52-2-52-6 цього Порядку (далі - вимога учаснику адміністративного провадження), орган державного фінансового контролю розпочинає адміністративне провадження відповідно до вимог зазначеного Закону.

Разом з наданням першого і третього примірника акта ревізії посадова особа органу державного фінансового контролю повідомляє керівнику об`єкта контролю - учасника адміністративного провадження про початок адміністративного провадження в адміністративній справі про прийняття вимоги учаснику адміністративного провадження.

Орган державного фінансового контролю під час підготовки справи до розгляду та вирішення встановлює всі обставини справи та збирає докази, зокрема з урахуванням наявності заперечень до акта ревізії. Якщо такий акт підписаний із запереченнями, орган державного фінансового контролю виконує обов`язки, визначені статтею 47 Закону України «Про адміністративну процедуру».

З метою забезпечення належного, об`єктивного та швидкого з`ясування обставин справи за рішенням органу державного фінансового контролю може проводитися слухання у справі.

Протокол слухання у справі підписує посадова особа органу державного фінансового контролю, яка його проводила.

За результатами розгляду справи орган державного фінансового контролю приймає адміністративний акт - вимогу учаснику адміністративного провадження.

Вимога учаснику адміністративного провадження оформлюється на бланку органу державного фінансового контролю, на першому аркуші якого зазначається назва документа, дата та її реєстраційний номер, місце складення (назва міста, села чи селища). Вимога учаснику адміністративного провадження містить:

вступну частину, в якій зазначаються повне найменування об`єкта контролю - учасника адміністративного провадження, його адреса, повне ім`я і посада керівника (заступника керівника) об`єкта контролю - учасника адміністративного провадження, на ім`я якого складено вимогу учаснику адміністративного провадження;

мотивувальну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, період, що підлягав ревізії, дати початку та завершення ревізії, дата та номер акта, складеного за результатами ревізії, стисла інформація про порушення законодавства (із зазначенням переліку статей, пунктів нормативно-правових актів, що порушені та про що зазначено в акті ревізії), які станом на момент завершення ревізії об`єкта контролю - учасника адміністративного провадження не усунуто;

резолютивну частину, в якій зазначаються норми (статті, пункти) нормативно-правових актів, відповідно до яких орган державного фінансового контролю вимагає усунення виявлених порушень законодавства, та перелік вимог;

заключну частину, в якій зазначаються строк (дата) інформування об`єкта контролю - учасника адміністративного провадження про усунення виявлених порушень законодавства, строк набрання чинності вимогою учаснику адміністративного провадження та спосіб визначення такого строку, порядок оскарження вимоги учаснику адміністративного провадження, а також те, що подання скарги не зупиняє дії вимоги учаснику адміністративного провадження відповідно до частини третьої статті 13 Закону.

Вимогу учаснику адміністративного провадження підписує керівник органу державного фінансового контролю або його заступник. Її доводять до відома керівника об`єкта контролю - учасника адміністративного провадження невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше ніж протягом трьох робочих днів із дня її прийняття.

Оцінюючи доводи позивача в частині недотримання відповідачем процедури адміністративного провадження та оформлення спірної вимоги, суд враховує наступне.

За правилами, визначеними у статтях 36, 37 Закону №2073-IX адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається:

1) за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги;

2) за ініціативою адміністративного органу, у тому числі у порядку здійснення ним інспекційного (контрольного, наглядового) повноваження.

Адміністративне провадження продовжується у разі подання скарги в порядку адміністративного оскарження.

Підставою для початку адміністративного провадження за ініціативою адміністративного органу відповідно до принципів законності та офіційності є:

1) виконання адміністративним органом його повноважень, визначених законом;

2) настання події, визначеної законом як підстава для прийняття адміністративного акта;

3) порушення права, свободи чи законного інтересу особи або публічного інтересу, виявлене адміністративним органом.

Відповідно до статті 46 Закону №2073-IX адміністративне провадження розпочинається з дня:

1) отримання заяви компетентним адміністративним органом;

2) прийняття рішення про початок адміністративного провадження компетентним адміністративним органом за власною ініціативою або вчинення першої процедурної дії у справі.

Адміністративний орган розпочинає адміністративне провадження за власною ініціативою на його власний розсуд, крім випадку, якщо згідно із законом адміністративний орган зобов`язаний ініціювати та розпочати адміністративне провадження.

В силу вимог частини першої статті 47 Закону №2073-IX під час підготовки справи до розгляду та вирішення, крім невідкладного розгляду та вирішення справи (стаття 60 цього Закону), адміністративний орган встановлює наявність та достатність матеріалів у справі, а також за необхідності:

1) витребовує додатково документи та відомості, що перебувають у володінні органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, що належить до сфери його управління;

2) залучає до участі в адміністративному провадженні адресата, повідомляє йому правові підстави початку адміністративного провадження та можливі наслідки прийняття адміністративного акта;

3) повідомляє заінтересованим особам про початок адміністративного провадження та про їхні права на участь в адміністративному провадженні;

4) повідомляє учасникам адміністративного провадження порядок ознайомлення з матеріалами справи, їхні права і обов`язки;

5) надає учасникам адміністративного провадження можливість подати документи, клопотання, пояснення та зауваження, довести обставини, що мають значення для вирішення справи;

6) вирішує питання про необхідність залучення до участі в адміністративному провадженні осіб, які сприяють розгляду справи, призначення експертизи, проведення огляду на місці або огляду речей, проведення слухання у справі;

7) виконує інші передбачені законом обов`язки в рамках адміністративного провадження.

Як передбачено у статті 54 Закону №2073-IX, учасник адміністративного провадження має право подати до адміністративного органу свої пояснення та/або зауваження у справі, включно з доказами, на будь-якому етапі провадження до моменту прийняття адміністративного акта, а в разі проведення слухання у справі - до дня проведення або під час слухання.

Пояснення та/або зауваження подаються, як правило, в письмовій формі у спосіб, передбачений цим Законом для подання заяви. Усні пояснення та/або зауваження фіксуються в матеріалах справи в порядку, встановленому цим Законом для заяви, поданої в усній формі.

Статтею 61 Закону №2073-IX визначено, що справа розглядається у письмовому адміністративному провадженні, якщо вона не може бути вирішена невідкладно і при цьому заслуховування учасників адміністративного провадження не проводиться.

За результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт (частина перша статті 69 Закону №2073-IX).

Згідно з частиною першою статті 71 Закону №2073-IX письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.

Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім`я відповідальної посадової особи адміністративного органу.

У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.

Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.

У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.

У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов`язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.

Аналізуючи вищенаведені положення Закону №2073-IX, слід дійти висновку, що процедура адміністративного провадження включає в себе, зокрема етапи ініціювання такого провадження, прийняття рішення про початок адміністративного провадження, збір доказів та розгляд і вирішення справи.

При цьому про початок адміністративного провадження адміністративний орган повідомляє учасників адміністративного провадження та надає їм можливість подати документи, клопотання, пояснення та зауваження тощо.

Суд встановив, що про початок адміністративного провадження позивач був повідомлений листом Управління від 23.02.2026 №152107-14/221-2026, з яким надіслано акт ревізії. У зазначеному листі відповідач роз`яснив право позивача бути заслуханим шляхом подання своїх пояснень та/або заперечень (т.1, а.с.169-171).

Право бути заслуханим позивач реалізував шляхом подання заперечення на акт ревізії, які були розглянуті відповідачем та частково враховані при прийнятті адміністративного акта (т.2, а.с.1-138).

Отже, суд не вбачає порушення права позивача бути заслуханим, адже справа розглянута у письмовому адміністративному провадженні, без заслуховування учасників адміністративного провадження.

Досліджуючи спірну вимогу на предмет її відповідності вимогам до адміністративного акта, суд зазначає, що така вимога містить вступну, мотивувальну, резолютивну та заключну частину.

За правилами, визначеними у статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 №851-IV (далі – Закон №851-IV), оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 4 розділу І Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2014 №1886/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2014 р. за №1421/26198, передбачено, що паперовою формою електронного документа є його засвідчена паперова копія, створення якої визначається інструкцією з діловодства установи.

Водночас згідно з підпунктом 19 розділу І Типової інструкції документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55, паперова копія оригіналу електронного документа - візуальне подання електронного документа у паперовій формі, яке засвідчене в порядку, встановленому Інструкцією з діловодства.

Як передбачає пункт 71 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55, напис про засвідчення паперової копії документа у паперовій формі складається із слів «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, власного імені та прізвища, дати засвідчення копії та проставляється нижче реквізиту документа «Підпис».

Отже, паперова копія електронного документа засвідчується в порядку, встановленому Інструкцією з діловодства, шляхом проставлення відмітки «Згідно з оригіналом» та підпису посадової особи із зазначенням її посади, імені та прізвища, а також дати.

Суд встановив, що спірна вимога створена відповідачем у системі СЕД «АСКОД» у формі електронного документа, підписана кваліфікованим електронним підписом.

Надсилаючи паперову копію такого електронного документа позивачу, відповідач не дотримався вимог щодо її належного засвідчення, вимога не містить нумерації сторінок, лише засвідчена печаткою відділу адміністративно-господарського забезпечення та організації документообігу.

Разом з тим, факт неналежного оформлення паперової копії електронного документа не свідчить про протиправність дій відповідача в межах процедури адміністративного провадження та не може бути самостійною підставою для визнання спірної вимоги протиправною.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 18.01.2023 у справі №826/10888/18, саме собою порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Зважаючи на міркування розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти як вимоги не до самого акта, а до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, спричинюють настання дефектних наслідків.

Водночас не кожен дефект акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення – це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то вони залежно від характеру можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, але в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність.

Так, в даному випадку вимога створена у формі електронного документа і належним чином підписана електронним підписом. Разом з тим неналежне оформлення паперової копії вимоги не створює дефекту цього акта та цим не порушує прав позивача. Вимога була доведена до відома керівника КП «МО ЛМТГ» і позивач скористався правом на її оскарження в судовому порядку.

За таких обставин суд відхиляє доводи позивача про недотримання відповідачем форми адміністративного акта та не вручення підприємству належно оформленого адміністративного акта.

Надаючи правову оцінку виявленим в ході ревізії порушенням, суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи суд встановив, що між НСЗУ (замовник) та КП «МО ЛМТГ» (надавач) були укладені договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 17.11.2020 №5817-М120-Р000, від 07.05.2021 №2394-Е421-Р000,від 16.02.2022 №0105-Е122-Р000, від 07.02.2023 №1628-Е123-Р000, від 06.02.2024 №3700-Е124-Р000, від 07.02.2025 №0878-Е125-Р000 (т.2, а.с.175-246, т.3, а.с.1-26, 43-52, 149-158, 163-230, 233-253, т.4, а.с.2-22, 41-81).

За вказаними договорами надавач зобов`язувався у 2020-2025 роках надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів. Перелік відповідних медичних послуг та спеціальні умови їх надання визначаються у додатках до цього договору.

Зокрема, умови таких договорів містили вимоги щодо наявності певних спеціалістів за кожним видом надання медичної допомоги та певного обсягу медичних послуг.

Як слідує з акта ревізії, відповідачем встановлено невиконання Лікарнею вимог цих договорів за пакетами медичних послуг №16 «Лікування пацієнтів методом гемодіалізу з амбулаторних умовах», №5 «Медична допомога при гострому мозковому інсульті», №4 «Стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій», №53 «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах», №31 «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2», №3 «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах», а саме в частині вимог до спеціалістів та їх кількості, вимог до організації надання медичних послуг, визначених відповідними пунктами договорів та їх додатків, спеціальних умов надання медичних послуг.

Внаслідок допущених порушень відповідач констатував, що Лікарнею надміру отримано від НСЗУ коштів в загальній сумі 63 887 507,93 грн, чим завдано матеріальної шкоди (втрат) державному бюджету на зазначену суму.

Пунктами 2-8 оскаржуваної вимоги зобов`язано Лікарню забезпечити відшкодування НСЗУ надміру отриманих коштів в загальній сумі 63 887 507,93 грн.

Так, аналізуючи норми статті 2 Закону №2939-ХІІ, яка визначає головні завдання органу державного фінансового контролю, слід дійти висновку, що фінансовий контроль на підприємствах, в установах та організаціях здійснюється лише у випадку, коли такі підприємства, установи та організації отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно.

В силу вимог статті 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з: 1) державного бюджету; 2) місцевих бюджетів: а) бюджету Автономної Республіки Крим; б) обласних бюджетів; в) районних бюджетів; г) бюджетів місцевого самоврядування.

Отже, використання підприємством, установою та організацію коштів, отриманих з державного чи місцевого бюджетів, є предметом фінансового контролю.

За визначеннями, наведеними у статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 №2801-ХІІ (далі – Закон №2801-ХІІ), заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації;

медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров`я, реабілітаційних закладів, відділень, підрозділів та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію у встановленому законом порядку, у сфері охорони здоров`я, що не обов`язково обмежується медичною допомогою та/або реабілітаційною допомогою, але безпосередньо пов`язана з їх наданням.

Статтею 18 Закону №2801-ХІІ передбачено, що медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров`я та фізичними особами-підприємцями, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення.

Реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров`я надається за рахунок бюджетних коштів у реабілітаційних закладах, закладах охорони здоров`я з реабілітаційним відділенням чи підрозділом, інших суб`єктах господарювання, які мають право на надання реабілітаційної допомоги згідно із законодавством та з якими головні розпорядники бюджетних коштів уклали договори про медичне обслуговування населення.

Договори про медичне обслуговування укладаються у межах бюджетних коштів, передбачених на охорону здоров`я, на підставі вартості та обсягу послуг з медичного обслуговування, замовником яких є держава або органи місцевого самоврядування. Вартість послуги з медичного обслуговування розраховується з урахуванням структури витрат, необхідних для надання такої послуги відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я. Методика розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування, замовником якої є держава, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Вимоги до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким головними розпорядниками бюджетних коштів укладаються договори про медичне обслуговування населення, порядок укладання таких договорів та типова форма договору затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок укладення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та порядок визначення тарифів для оплати медичних послуг і лікарських засобів встановлюються Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення».

Державні фінансові гарантії надання необхідних пацієнтам послуг з медичного обслуговування (медичних послуг) та лікарських засобів належної якості, реімбурсації лікарських засобів та медичних виробів (включаючи допоміжні засоби) за рахунок коштів Державного бюджету України за програмою медичних гарантій визначає Закон №2168-VIII.

У статті 2 Закону №2168-VIII наведені такі основні терміни:

програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) - програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг, медичних виробів та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.

надавачі медичних послуг - заклади охорони здоров`я всіх форм власності та фізичні особи - підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та уклали договір про медичне обслуговування населення з Уповноваженим органом;

Уповноважений орган - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра, який очолює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Основними функціями Уповноваженого органу є, зокрема реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій; виконання функцій замовника медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів за програмою медичних гарантій; розроблення проекту програми медичних гарантій, а також порядку її реалізації та специфікацій і умов закупівлі медичних послуг за програмою медичних гарантій, внесення пропозицій щодо тарифів і коригувальних коефіцієнтів; укладення, зміна та припинення договорів про медичне обслуговування населення та договорів про реімбурсацію; здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій; здійснення моніторингу виконання умов договорів про медичне обслуговування населення та про реімбурсацію у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 7 Закону №2168-VIII).

За правилами, визначеними у статті 8 Закону №2168-VIII, договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між Уповноваженим органом та закладом охорони здоров`я незалежно від форми власності чи фізичною особою - підприємцем, яка в установленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, що відповідають встановленим Кабінетом Міністрів України вимогам до надавача медичних послуг за програмою медичних гарантій, та має відповідати умовам закупівлі, специфікаціям до медичних послуг, а також враховувати визначений у програмі медичних гарантій обсяг забезпечення медичними послугами відповідно до потреб у межах кожного госпітального округу.

Істотними умовами договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій є: перелік та обсяг надання пацієнтам медичних послуг, медичних виробів та лікарських засобів за програмою медичних гарантій; умови, порядок та строки оплати тарифу; фактична адреса надання медичних послуг; права та обов`язки сторін; строк дії договору; звітність надавачів медичних послуг; відповідальність сторін.

Відповідно до статті 10 Закону №2168-VIII для всієї території України встановлюються єдині тарифи оплати надання медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів, розміри реімбурсації лікарських засобів та медичних виробів, які надаються пацієнтам за програмою медичних гарантій.

Оплата згідно з тарифом гарантована всім надавачам медичних послуг відповідно до укладених з ними договорів про медичне обслуговування населення.

До тарифів можуть застосовуватися коригувальні коефіцієнти, розміри та підстави застосування яких є єдиними для всієї території України.

Тариф сплачується Уповноваженим органом за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до програми медичних гарантій безпосередньо надавачам медичних послуг.

Підставою для оплати тарифу, що здійснюється Уповноваженим органом, є звіт, який формується в електронній системі охорони здоров`я на підставі інформації та документів, що внесені надавачем медичних послуг до цієї системи. Оплата за надані медичні послуги та лікарські засоби здійснюється в порядку черговості надходження таких звітів.

Таким чином, вищенаведені положення Закону №2168-VIII передбачають, що саме Уповноважений орган в силу своїх повноважень укладає договори про медичне обслуговування населення, на їх підставі здійснює оплату надавачам медичних послуг згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до програми медичних гарантій, а також здійснює моніторинг виконання умов договорів про медичне обслуговування населення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, в силу Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27.12.2017 №1101 (далі – Положення №1101), НСЗУ є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, та відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого (в редакції Положення, що діяла на момент укладення Договорів між Лікарнею та НСЗУ):

- укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення та договори про реімбурсацію (підпункт 4 пункту 4 Положення);

- здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходи з перевірки дотримання надавачами медичних послуг вимог, установлених порядком використання коштів програми медичних гарантій і договорами про медичне обслуговування населення (підпункт 5 пункту 4 Положення);

- забезпечує функціонування електронної системи охорони здоров`я, визначає напрями її розвитку, проводить верифікацію даних у системі, затверджує технічні вимоги до електронних медичних інформаційних систем (підпункт 7 пункту 4 Положення);

- здійснює оплату згідно з тарифом за надані пацієнтам медичні послуги (включаючи медичні вироби) та лікарські засоби за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (підпункт 9 пункту 4 Положення);

- забезпечує ведення реєстрів, що входять до складу електронної системи охорони здоров`я, інших державних електронних баз та реєстрів, інших інформаційних систем у сфері, що належить до її компетенції (підпункт 8 пункту 4 Положення);

- аналізує звітність надавачів медичних послуг щодо переліку та обсягу наданих медичних послуг за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (підпункт 13 пункту 4 Положення);

- складає і подає фінансову, бюджетну звітності про отримання та використання бюджетних коштів у встановленому законодавством порядку (підпункт 19 пункту 4 Положення).

При цьому відповідно до Положення №1101 в редакції, яка діє на час проведення ревізії, НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого:

- укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення та договори про реімбурсацію (підпункт 4 пункту 4 Положення);

- здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій (підпункт 5 пункту 4 Положення);

- проводить моніторинг виконання умов договорів про медичне обслуговування населення та про реімбурсацію у порядку, встановленому законодавством (підпункт 5-1 пункту 4 Положення);

- забезпечує функціонування електронної системи охорони здоров`я (далі - система), визначає напрями її розвитку, проводить верифікацію даних у системі, затверджує технічні вимоги до електронних медичних інформаційних систем (підпункт 7 пункту 4 Положення);

- здійснює оплату згідно з тарифом за надані пацієнтам медичні послуги (включаючи медичні вироби) та лікарські засоби за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та іншими договорами про медичне обслуговування населення (підпункт 9 пункту 4 Положення);

- забезпечує ведення реєстрів, що входять до складу електронної системи охорони здоров`я, інших державних електронних баз та реєстрів, інших інформаційних систем у сфері, що належить до її компетенції (підпункт 8 пункту 4 Положення);

- аналізує звітність надавачів медичних послуг щодо переліку та обсягу наданих медичних послуг за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (підпункт 13 пункту 4 Положення);

- складає і подає фінансову, бюджетну звітності про отримання та використання бюджетних коштів у встановленому законодавством порядку (підпункт 19 пункту 4 Положення).

Отже, НСЗУ є Уповноваженим органом, який відповідно до вимог Закону №2168-VIII укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення, проводить моніторинг їх виконання, здійснює оплату згідно з тарифом за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, аналізує звітність надавачів медичних послуг тощо.

Згідно з частиною сьомою статті 8 Закону №2168-VIII типова форма договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, порядок його укладення, зміни та припинення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, а також типову форму договору затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №410 (далі -Порядок №410).

Згідно з пунктами 10, 13 Порядку №410 НСЗУ розміщує на офіційному веб-сайті оголошення, в якому зазначаються: 1) умови закупівлі за договором та специфікації і у разі потреби юридична адреса, за якою повинні надаватися медичні послуги; 2) інформація, що повинна бути зазначена у заяві про укладення договору (далі - заява) та внесена до системи, перелік та форма документів, які повинні бути додані до заяви, зокрема ті, що передбачені пунктом 14 цього Порядку (далі пропозиція); 3) строк і спосіб подання пропозицій та строк їх розгляду НСЗУ; 4) залучення інших суб`єктів господарювання до надання частини медичних послуг за договором.

Суб`єкт господарювання, який бажає укласти договір з НСЗУ на визначених в оголошенні умовах, подає до НСЗУ пропозицію та інформацію, визначену в пункті 11 цього Порядку (з урахуванням її оновлення відповідно до пункту 12 Порядку №410).

Згідно із пунктом 20 Порядку №410 у разі невідповідності умовам, зазначеним в оголошенні, або наявності в пропозиції недостовірної чи неповної інформації НСЗУ протягом трьох робочих днів від дати встановлення такої невідповідності або виявлення недостовірної чи неповної інформації надсилає відповідному суб`єкту господарювання повідомлення про необхідність виправлення помилки або подання необхідної інформації та документів (повідомлення про виправлення помилок).

Суб`єкт господарювання повинен усунути недоліки та подати необхідну інформацію і документи до граничного строку подання пропозицій, визначеного в оголошенні.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що саме НСЗУ, як розпорядник бюджетних коштів цільової програми, укладає з відповідним суб`єктами господарювання договори на медичне обслуговування населення з урахуванням норм чинного законодавства, зокрема і Порядку №410, в тому числі вирішує питання щодо відповідності умовам закупівлі медичних послуг. При цьому контроль за виконанням умов договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій покладено на НСЗУ з огляду на повноваження, якими законодавець наділив цю службу згідно з Законом №2168-VIII, Положенням №1101 та Порядком №410.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що встановлення відповідності Лікарні вимогам до надавача медичних послуг з медичного обслуговування населення, встановлених спеціальними умовами договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантів, правильність включення Лікарнею до тарифу медичних послуг коефіцієнтів та виконання нею умов договорів не входить до повноважень Управління, оскільки такі повноваження належать НСЗУ, а відтак викладені в акті ревізії твердження, які становлять підставу для винесення пунктів 2-8 резолютивної частини вимоги про відшкодування позивачем НСЗУ надміру отриманих коштів є протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства, яке регламентує спірні правовідносини.

Суд зауважує, що Лікарня за договорами про медичне обслуговування населення не є розпорядником бюджетних коштів, а є лише отримувачем коштів від НСЗУ за цими договорами.

Саме НСЗУ в силу вимог підпункту 3 пункту 5 Положення №1101 забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів, зокрема тих, які спрямовуються з державного бюджету для виконання програми державних гарантій медичного обслуговування населення.

Той факт, що кошти, отримані Лікарнею від НСЗУ в межах виконання договорів про медичне обслуговування населення, за своєю правовою природою є бюджетними коштами, не надає Держуадитслужбі права здійснювати перевірку відповідності надавача медичних послуг вимогам договорів та підставності отримання ним таких коштів, позаяк договірні відносини між НСЗУ та Лікарнею регулюються умовами укладених договорів та нормами цивільного законодавства.

На користь такого висновку свідчить та обставина, що відповідно до пункту 39 договорів у разі невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно з цим договором вони несуть відповідальність, передбачену законом та цим договором.

Пункт 41 договорів передбачає, що у разі надання надавачем медичних послуг, що не відповідають умовам цього договору, надавач зобов`язаний повернути замовнику кошти, сплачені замовником за надання таких медичних послуг.

В силу вимог пункту 43 договорів у разі виявлення, зокрема, за результатами моніторингу порушень умов цього договору надавачем або його підрядниками, а також у разі невиконання або неналежного виконання обов`язків, передбачених Порядком здійснення моніторингу дотримання надавачами медичних послуг умов договорів про медичне обслуговування населення, який є додатком до цього договору:

1) замовник здійснює перерахунок сплачених коштів за цим договором за медичні послуги, надані з порушеннями, за всі періоди надання таких медичних послуг та зупиняє оплату за відповідним пакетом медичних послуг до моменту усунення виявлених порушень та у разі неповернення сплачених коштів надавачем зменшує суму оплати за звітом про медичні послуги в поточному звітному періоді або наступних періодах (у разі неможливості зменшення в поточному) - у випадку виявлення таких порушень:

зменшення кількості кваліфікованого персоналу (лікарів або молодшого та середнього медичного персоналу), залученого до надання медичних послуг, передбачених умовами цього договору, порівняно з мінімально визначеними вимогами до лікарів кожної спеціальності та молодшого і середнього медичного персоналу, зазначеними в умовах закупівлі, на 25 відсотків і менше безперервно протягом більше ніж 30 календарних днів, або більше ніж на 25 відсотків протягом будь-якого періоду;

відсутність будь-якого обладнання, передбаченого переліком, який встановлений в умовах закупівлі медичних послуг за відповідним пакетом, а також його несправності або відсутності сертифікатів метрологічної повірки (для того обладнання, яке повинно регулярно її проходити) та/або інших дозвільних документів, передбачених законом;

порушення вимог до організації надання послуги, які стосуються виявлення фактів відсутності (відсутності договору підряду): інфраструктурних об`єктів (лабораторії, відділення/палати інтенсивної терапії, операційні блоки/палати, пологові зали тощо), або якщо такі об`єкти перебувають у стані, непридатному для їх використання відповідно до встановлених вимог; договору із станцією переливання крові/центром служби крові; транспортних засобів, які необхідні для надання медичної допомоги та визначені в умовах закупівлі медичних послуг за відповідним пакетом медичних послуг;

відсутність фахівців та/або обладнання, необхідних для проведення консультацій, спеціальних медичних процедур та обстежень, забезпечення особливих умов транспортування пацієнтів, якщо такі консультації/процедури/обстеження/умови транспортування визначені в умовах закупівлі або специфікації;

відсутність ліцензій та документів, передбачених законодавством, які надають право провадити господарську діяльність або використовувати обладнання;

2) у випадку виявлення фактів, зазначених у підпункті 36 пункту 19 цього договору, замовник здійснює перерахунок сплачених коштів за цим договором, а в разі неповернення сплачених коштів надавачем зменшує суму оплати за звітом про медичні послуги в поточному звітному періоді або наступних періодах (у разі неможливості зменшення в поточному);

3) надавач сплачує замовнику штраф у сумі шести розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня року, в якому накладено штраф, за кожний виявлений випадок оплати медичних послуг та/або лікарських засобів, та/або медичних виробів (повністю або частково), що повинні бути надані згідно з цим договором, у разі оплати їх пацієнтом (іншими особами від його імені), зокрема на вимогу надавача або його підрядника;

у разі виявлення випадків надання медичної допомоги пацієнтам з використанням медичних виробів та лікарських засобів, що не були обліковані у бухгалтерському обліку та за місцем їх відповідального зберігання (місцезнаходження, використання) в закладі охорони здоров`я, крім випадків, коли у надавача на момент надання відповідної послуги відсутні необхідні медичні вироби та лікарські засоби внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), визначених у пункті 48 цього договору, надавач сплачує штраф у сумі:

- двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня року, в якому накладено штраф, за кожний виявлений такий випадок використання медичних виробів під час проведення хірургічних операцій;

- шести розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня року, в якому накладено штраф, за кожний виявлений такий випадок використання медичних виробів, які є імплантатами (імплантами), під час проведення хірургічних операцій.

Отже, договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій передбачена відповідальність надавача медичних послуг у разі встановлення НСЗУ за результатами проведеного моніторингу невиконання умов цих договорів.

В свою чергу Держаужистлужба не має повноважень здійснювати перевірку виконання надавачем медичних послуг умов договорів.

За встановлених обставин справи суд виснуває, що відповідач, здійснюючи аналіз виконання Лікарнею вимог договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, вийшов за межі своїх повноважень та дійшов хибного висновку про безпідставне отримання від НСЗУ коштів на загальну суму 63 887 507,93 грн, чим завдано матеріальної шкоди (втрат) державному бюджету на зазначену суму.

При вирішенні спору суд також враховує, що відповідно до пункту 23 договорів у разі виявлення невідповідностей між даними звіту про медичні послуги та інформацією, що міститься в електронній системі охорони здоров`я, фінансовій чи статистичній звітності або медичній документації, НСЗУ має право подати надавачу заперечення до звіту про медичні послуги. У такому випадку надавач зобов`язаний усунути невідповідності та подати уточнений звіт. НСЗУ зобов`язується оплачувати лише ті медичні послуги, які включені до звіту про медичні послуги, щодо якого замовник не подав заперечень. Оплата здійснюється на підставі звіту про медичні послуги, підписаного обома сторонами.

Проте, НСЗУ не подала заперечень до звітів про медичні послуги, підписала такі звіти та здійснила оплату, що свідчить про прийняття замовником наданих медичних послуг як таких, що відповідають умовам договору та підлягають оплаті за програмою медичних гарантій.

Тобто, якщо позивач порушив умови договору або надав медичні послуги з порушенням вимог програми медичних гарантій, НСЗУ як сторона договору та замовник медичних послуг мала б передбачений договором механізм реагування: подати заперечення до звіту, вимагати подання уточненого звіту та не здійснювати оплату таких послуг.

Оскільки НСЗУ таких заперечень не подала, звіти були прийняті та оплачені, тому відсутні підстави вважати, що Лікарня безпідставно отримала кошти за надані медичні послуги.

Також під час розгляду справи суд встановив, що звіти про обсяг наданих медичних послуг за пакетом №31 «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2» формувала НСЗУ і самостійно здійснювала розрахунок фактичної вартості медичних послуг за цим пакетом, в тому числі з врахуванням коефіцієнту завантаженості команд, що підтверджується листом НСЗУ від 24.03.2026 №7806/6-15-26 (т.4, а.с.36-37).

З огляду на викладене, твердження відповідача про безпідставне застосування позивачем величини коефіцієнта завантаженості команд 1,26 при розрахунку фактичної вартості медичних послуг за пакетом №31 «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2» є безпідставним.

Також суд погоджується з доводами позивача про те, що відсутність лікаря-нефролога за місцем надання медичних послуг з гемодіалізу, логопедів та лікарів з медицини невідкладених станів не свідчить про ненадання Лікарнею медичних послуг за пакетами №16 «Лікування пацієнтів методом гемодіалізу з амбулаторних умовах», №5 «Медична допомога при гострому мозковому інсульті», №53 «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах», №3 «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах» та №4 «Стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій».

Суд не заперечує, що невідповідність умовам закупівлі, якщо вона належно встановлена, може мати правові наслідки для надавача медичних послуг.

Проте такі наслідки мають бути визначені відповідно до закону та договору, з дотриманням належної процедури, обґрунтованої методики та принципу пропорційності.

Відповідач не довів, що встановлені ним зауваження створювали обов`язок позивача повернути всю суму оплати за пакетами №16, №5, №53, №3 та №4.

Крім того, висновки Управління про безпідставне отримання Лікарнею коштів від НСЗУ за пакетом №3 «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах» (в частині ендопротезування) у зв`язку з самостійним покриттям фізичними особами вартості ендопротезів є необґрунтованими, оскільки сам по собі факт самостійного придбання пацієнтом медичного виробу не є безумовним доказом того, що медична послуга як така не була надана, що вона була оплачена самостійно пацієнтом або що НСЗУ безпідставно оплатила весь відповідний пролікований випадок.

Суд зазначає, що операція з ендопротезування має комплексний характер і включає як медичну послугу у вигляді хірургічного втручання, так і використання медичного виробу - ендопротеза. Проте відповідачем не встановлено, яка саме частина тарифу НСЗУ у спірному випадку припадала на медичний виріб - ендопротез, придбаний пацієнтом самостійно, і чи входила до тарифу вартість ендопротезу взагалі.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірності спірної вимоги, остання не відповідає критеріям обґрунтованості, пропорційності та юридичної визначеності, а також прийнята за відсутності повноважень в Управління на встановлення відповідності Лікарні умовам закупівлі медичних послуг .

Беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Лікарні підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування пунктів 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 резолютивної частини вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, здійснених об`єктом контролю-учасником адміністративного провадження, №152107-14/497-2026 від 15.04.2026.

При цьому вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Управління щодо неналежного оформлення паперової копії оригіналу електронного листа №152107-14/497-2026 від 15.04.2026 не спрямовані на захист порушеного права та не є такими, що підлягають судовому захисту. Отже, в цій частині позов не підлягає до задоволення.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Лікарні слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 3328,00 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 08.07.2026 №147166 (т.1, а.с.74).

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 резолютивної частини вимоги Управління Південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області щодо усунення виявлених порушень законодавства, здійснених об`єктом контролю-учасником адміністративного провадження, №152107-14/497-2026 від 15.04.2026.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області на користь комунального підприємства «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» судовий збір в сумі 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять дві грн 00 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: комунальне підприємство «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» (43010, Волинська обл., м.Луцьк, просп.Відродження, 13, ЄДРПОУ 01982985).

Відповідач: Управління Південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області (73003, м.Херсон, вул.Преображенська, 28, код ЄДРПОУ 41168685).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Повне судове рішення складено 19 жовтня 2026 року.