Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №140/7678/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/7678/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – Подобашев, позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також – ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі також – відповідач-2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі також – ІНФОРМАЦІЯ_4 , третя особа-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі також – ІНФОРМАЦІЯ_5 , третя особа-2), в якому просить:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік, як військовозобов`язаного та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 виключити із військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 ;

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення даних про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 виключити дані про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) №231 від 09.04.2026 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2026 №105 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та звільнити з військової служби.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що рішенням ВЛК від 21.03.2000 він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статтею 38 «а» Розкладу хвороб, що підтверджується тимчасовим посвідченням № НОМЕР_3 від 04.03.2005.

Проте 09.04.2026 його було примусово доставлено до ТЦК та СП, де без належного медичного огляду та за відсутності правових підстав повторно взято на військовий облік, внесено відомості до ЄДРПР та призвано на військову службу за мобілізацією, внаслідок чого видано наказ про зарахування його до списків особового складу військової частини.

Позивач стверджує, що його поновлення на військовому обліку, видання наказу про призов та зарахування до списків особового складу військової частини відбулися без передбачених законом підстав та з порушенням встановленої правової процедури.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач-1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Зазначив, що 08.04.2026 під час переперевірки документів позивач не пред`явив військово-облікового документа. Під час огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 (довідка №2026-0408-1200-57460 від 08.04.2026) позивача визнано придатним до військової служби. На підставі норм п. 81 Порядку №560 позивача перед призовом було взято на військовий облік та призвано наказом від 09.04.2026 №231.

Відповідач-1 вважає, що наказ про призов є актом індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом виконання, а отже, його скасування не є належним та ефективним способом захисту прав позивача.

Відповідач-2 (Військова частина НОМЕР_1 ) також заперечив проти позову. Вказує, що керівництво військової частини діяло на підставі іменних списків ТЦК та СП і виходило з презумпції правомірності рішень ТЦК та СП. Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2026 №105 реалізовано. Більше того, наказом по стройовій частині від 08.06.2026 №165 солдат ОСОБА_1 вибув із Військової частини НОМЕР_1 і переведений для подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_2 , а тому вимога про виключення позивача зі списків Військової частини НОМЕР_1 є неефективною.

Ухвалою суду від 24.09.2026 до участі у справі №140/7678/26 як співвідповідача залучено Військову частину НОМЕР_2 (далі також – відповідач-3).

12.10.2026 до суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_2 на позовну заяву, у якому представник даного відповідача зазначив, що позивач був зарахований до списків частини наказом від 09.06.2026 №291 та призначений на посаду стрільця-помічника гранатометника. Наказом від 15.09.2026 №446 визнаний таким, що самовільно залишив військову частину (СЗЧ) з 14.09.2026 після виписки із закладу охорони здоров`я за порушення режиму.

Зазначає, що звільнення з військової служби здійснюється виключно з підстав, визначених ст. 26 Закону України №2232-XII, серед яких відсутня така підстава, як скасування судовим рішенням наказу про призов чи зарахування до списків.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України, дану справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 перебував на військовому обліку та згідно із записами в тимчасовому посвідченні № НОМЕР_3 від 04.03.2005 був визнаний непридатним до військової служби за статтею 38 «а» Розкладу хвороб і виключений з військового обліку (а.с.9).

08.04.2026 під час заходів оповіщення позивача було доставлено до ТЦК та СП, де проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 . За результатами огляду складено довідку ВЛК №2026-0408-1200-57460 від 08.04.2026, якою позивача визнано придатним до військової служби.

08.04.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача взято на військовий облік та внесено відповідні відомості до ЄДРПР.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 09.04.2026 №231 солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлено до Військової частини НОМЕР_4 для проходження військової служби (а.с.11).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.04.2026 №105 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду курсанта (а.с.12 зворот).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 09.06.2026 №291 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 (а.с.49).

Згідно із наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 15.09.2026 №446, солдат ОСОБА_1 з 14.09.2026 вважається таким, що самовільно залишив військову частину.

Не погоджуючись з діями щодо поновлення на військовому обліку, призовом на військову службу під час мобілізації та зарахуванням до особового складу військової частини, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації» в Україні введений воєнний стан. В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-друга статті 1 Закону).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина 7 статті 1 Закону №2232-XII).

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо його поновлення на військовий обліку як військовозобов`язаного.

Поняття та види, порядок ведення військового обліку, постановка на військовий облік, а також зняття та виключення з нього визначені статтями 33 - 37 Закону №2232-XII.

У відповідності до частини 1 статті 33 Закону №2232-XI військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з частиною 3 статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Відповідно до пункту «а» частини п`ятої статті 37 Закону №2232-XII (у редакції, яка діяла на момент виключення позивача з військового обліку) виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Аналогічні норми містить пункт 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII у чинній редакції, згідно якого виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487).

Відповідно до пункту 20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Згідно із пунктом 22 Порядку №1487 взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення (зняття) з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.

Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 8 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2016 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з частиною 9 статті 5 Закону №1951-VIII, органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Стаття 14 Закону №1951-VIII регламентує ведення Реєстру.

Так, ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною 3 статті 14 Закону №1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За змістом пункту 5 Порядку №559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Як встановлено судом та підтверджується записами тимчасового посвідчення позивача № НОМЕР_3 , ОСОБА_1 21.03.2000 був визнаний непридатним до військової служби за статтею 38 «а» Розкладу хвороб і виключений з військового обліку (а.с.9).

Суд зауважує, що посадові особи, відповідальні за оформлення результатів медичного огляду позивача в березні 2000 року та заповнення його військово-облікового документа, проставленням свого підпису, скріпленим печаткою ТЦК та СП, підтвердили достовірність внесених даних, у тому числі й щодо виключення його з військового обліку, підтвердили дотримання визначеної законодавством процедури, яка передувала внесенню цих даних, а також наявність визначених законом підстав для виключення позивача з військового обліку через непридатність за станом здоров`я.

Суду не надано доказів визнання протиправним та скасування висновку ВЛК від 21.03.2000 щодо непридатності позивача до військової служби чи притягнення до відповідальності осіб, які оформили та видали його позивачу, тому такий висновок є належним доказом того, що позивач не має статусу військовозобов`язаного, виключений з військового обліку військовозобов`язаних через непридатність до військової служби за станом здоров`я.

На переконання суду, виключення громадянина України з військового обліку свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП чи раніше військового комісаріату) прийняла рішення про визнання особи такою, що не підлягає призову на військову службу та звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного/ резервіста, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.

Чинне законодавство не має підстав для поновлення позивача на військовому обліку, а закони не мають зворотної дії в часі, якщо таким чином погіршується становище особи.

Оскільки повторне взяття ОСОБА_1 на військовий облік відбулося за відсутності прямо передбачених законом підстав, дії ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо взяття позивача на облік та подальшого внесення відповідних відомостей про це до ЄДРПР визнаються судом протиправними.

Як наслідок, відповідача-1 слід зобов`язати виключити позивача з військового обліку та вилучити дані про його перебування на обліку з ЄДРПР.

Вирішуючи даний спір в частині вимог щодо визнання протиправним та скасувати наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 №231 від 09.04.2026 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2026 №105 в частині зарахування позивача до списків військової частини, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560, в редакції на час спірних правовідносин), на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Згідно з абзацом третім пункту 69 Порядку №560 громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Приписами пункту 81 Порядку №560, зокрема, визначено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до пункту 82 Порядку №560 наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається:

керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи); командиром військової частини, керівником розвідувального органу або визначеним ним керівником відповідного підрозділу розвідувального органу, Головою СБУ, його заступниками чи керівником підрозділу, органу, закладу, установи СБУ - в день призову та зарахування до списків військової частини (підрозділу, органу, закладу, установи СБУ).

Відповідач-1 залишив поза увагою правовий статус позивача, який не належить до категорії військовозобов`язаних осіб.

Зважаючи на факт виключення позивача з військового обліку за непридатністю до військової служби та звільнення від військового обов`язку, визначені мобілізаційним законодавством обов`язки щодо проходження медичного огляду та призову на військову службу на нього не поширювалися.

Суд розуміє, що питання мобілізації та призову на військову службу є надзвичайно важливими та чутливими темами в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів.

Проте, зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, які відбулися в спірних правовідносинах.

В контексті наведеного слід звернути увагу і на доктрину «плодів отруйного дерева» (Fruit of the Poisonous Tree), яка була сформована у судовій практиці США та у подальшому знайшла своє втілення у практиці ЄСПЛ, зокрема у справах «Gаfgen v. Germany», «Teixeira de Castro v. Portugal», «Шабельник проти України (№2)», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».

Суть доктрини «плодів отруйного дерева» полягає у тому, що, якщо доказове «дерево» є отруйним, то те ж саме стосується і його «плода». Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них.

Іншими словами, неправомірні діяння, не можуть породжувати правомірний результат.

Матеріалами справи підтверджується, що саме протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо повторно взяття позивача на військовий облік стали наслідком мобілізації позивача та винесенню наказу начальника №231 від 09.04.2026 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2026 №105 про зарахування позивача до списків особового складу даної військової частини.

Надалі, наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 09.06.2026 №291 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .

У позовній заяві позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2026 №105.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання суду, скасування лише наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2026 №105 без скасування наступного наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 09.06.2026 №291 не призведе до фактичного відновлення порушених прав позивача, оскільки він продовжуватиме перебувати на військовій службі у складі Військової частини НОМЕР_2 на підставі чинного акта індивідуальної дії.

За таких обставин, обмеження судового розгляду виключно первинно заявленими вимогами матиме формальний характер і змусить позивача звертатися з новим позовом до Військової частини НОМЕР_2 , що суперечить принципам процесуальної економії та гарантуванню належного судового захисту.

З огляду на викладене, з метою повного та ефективного захисту прав ОСОБА_1 , відновлення становища, яке існувало до порушення, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, наявні підстави для виходу за межі позовних вимог та визнання протиправним і скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 09.06.2026 №291 у частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу цієї частини.

Відтак, підлягає скасуванню як наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від №231 від 09.04.2026 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2026 №105 в частині зарахування ОСОБА_1 та наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 09.06.2026 №291.

Окрім цього, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .

Обираючи такий спосіб захисту прав позивача, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 5 КАС України регламентовано, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб`єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.

На переконання суду, відсутність у статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» такої підстави для звільнення з військової служби як скасування наказів на призов особи на військову службу та зарахування до складу військової частини є виключно свідченням того, що законодавець при прийнятті зазначеної норми виключав можливість проходження військової служби особою, яка мобілізована до складу Збройних Сил України з порушенням вимог законодавства.

Стаття 26 Закону №2232-XII встановлює ті випадки та підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби, які виникають після призову громадян на військову службу, а сам призов особи на військову службу під час мобілізації проведено у відповідності до вимог закону (інакше кажучи, процедура призову не ставиться під сумнів на предмет її законності та легітимності).

У даному ж випадку, звернувшись до суду, ОСОБА_1 оскаржував правомірність його призову на військову службу під час мобілізації.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача-1 щодо призову позивача на військову службу та, як наслідок, наказів відповідача-2 та відповідача-3 про зарахування останнього до особового складу даних військових частини.

В абзаці третьому підпункту 10.2 пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Відтак, правовим наслідком скасування оскаржуваних наказів є те, що вказані накази не породжують правових наслідків від моменту його прийняття, а правовідносини сторін повинні бути приведені до попереднього стану.

Чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, так само як і видавати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними, не дозволяють мобілізовувати працівника, який попередньо був визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06.10.2021 у справі №9901/26/21, від 03.11.2021 у справі №9901/226/21, від 02.02.2022 у справі №9901/256/21, від 16.03.2023 у справі №9901/494/21, від 06.04.2023 у справі №990/152/22, від 14.09.2023 у справі №990/73/23.

Суд зазначає, що можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Отже, у разі видання суб`єктом владних повноважень, в даному випадку начальником ТЦК наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, позивач, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу має законне право звернутись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка безпосередньо стосується позивача, що ним (позивачем) фактично і було зроблено у даній справі, а тому застосування правових норм щодо оскарження індивідуально-правових актів є помилковим.

Для забезпечення повного та ефективного судового захисту порушених прав Позивача відповідно до вимог статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та частини другої статті 245 КАС України, скасуванню підлягають накази обох військових частин у частині, що стосується ОСОБА_1 , із зобов`язанням Військової частини НОМЕР_2 , у списках якої фактично перебуває позивач, виключити його зі списків особового складу та звільнити з військової служби.

Суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03, 20.09.2012, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на висновки суду, на користь позивача слід стягнути: за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_8 – 3 194,88 грн судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 – 1 064,96 грн судового збору.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування наказів задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік, як військовозобов`язаного.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення даних про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 виключити дані про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) №231 від 09.04.2026 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2026 №105 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків Військової частини НОМЕР_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 09.06.2026 №291 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу частини та звільнити його з військової служби.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 3 194,88 грн (три тисячі сто дев`яносто чотири гривні 88 копійок) судового збору.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 1 064,96 грн (одну тисячу шістдесят чотири гривні 96 копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 20 жовтня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач-1: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Відповідач-2: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Відповідач-3: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_8 ).

Третя особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_5 ).

Третя особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_6 ).

Суддя Н. В. Стецик