Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №486/985/26 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/985/26

Провадження № 2/486/1287/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 жовтня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадж ення цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №19988-04/2024. 14.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №14082024, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у відповідних реєстрах, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №19988-04/2024 від 12.04.2024 року. Згідно договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 80000 грн., з яких 20000 грн. сума заборгованості по тілу кредиту, 60000 грн. сума заборгованості по відсотках. Позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених кредитним договором, проте свого обов`язку не виконав, з огляду на що позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 80000 грн., а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн.

Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15.06.2026 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено до розгляду на 13.07.2026.

Ухвалою суду від 13.07.2026 розгляд справи відкладено у зв`язку з нез`явленням відповідача.

Ухвалою суду від 10.09.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, відкладено розгляд справи на 19.10.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав письмову заяву до суду про розгляд справи без його участі, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 12.04.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №19988-04/2024.

Згідно з п. 1.1 товариство надає споживачу кредит в розмірі 20000 грн., а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п.п.1.2-1.4 договору строк кредиту 120 днів до 09.08.2024.

Проценти за користування кредитом 2,50% в день за користування кредитом в межах строку кредитування відповідно до п.1.2 договору.

Пунктом 1.6 кредитного договору передбачено, що кошти кредиту надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Також до договору сторони підписали додаток №1 Графік платежів, згідно з яким: дата видачі кредиту 12.04.2024; 120 днів розрахунковий період; сума кредиту 20000 грн.; чиста сума кредиту 80000 грн., проценти за користування кредитом 60000 грн.

Відповідно до довідки про ідентифікацію від 14.08.2024 договір №19988-04/2024 від 12.04.2024 року та додаток до нього підписані одноразовим ідентифікатором W0292, який було відправлено на номер телефону клієнта ОСОБА_1 НОМЕР_2 з зазначенням його платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно з відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та відкрито банківський рахунок для її обслуговування., також, на рахунок відповідача 12.04.2024 зараховано кошти у розмірі 20000 грн., що також підтверджується наданою АТ КБ «ПриватБанк» випискою по рахунку ОСОБА_1

14.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 14082024, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у відповідних реєстрах, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 19988-04/2024 від 12.04.2024 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором №19988-04/2024 від 12.04.2024 у розмірі 80000 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 20000 грн.; заборгованості за відсотками в розмірі 60000 грн.

За змістом ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електрону комерцію», якщо згідно з актом цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов`язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Вказана правова позиція закріплена в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 2-1055/11.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, заборгованість не погашає, розрахунок заборгованості не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 19988-04/2024 від 12.04.2024 у розмірі 80 000 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту у розмірі 20 000 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 60 000 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як встановлено судом, між позивачем та адвокатом ФОП Лівак І.М. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №42649746/01 від 02.01.2026. Відповідно до детального опису виконаних робіт загальна вартість послуг, наданих позивачу становить 6000 грн.

Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. На це вказав КЦС Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.

Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 247, 263-265, 273, 279, 280-281 ЦПК, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ: 42649746) заборгованість за кредитним договором №19988-04/2024 від 12.04.2024 у розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок, яка складається з тіла кредиту – 20000 грн, суми нарахованих процентів – 60000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ: 42649746) судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шісдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О.О. Волощук