Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №490/680/21 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/680/21

нп 2-о/490/4/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

присяжних Корогод О.М. та Краснікова Ю.В.,

при секретарі Шведюк Д.О.,

за участі заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

особи щодо якої вирішується питання ОСОБА_3 ,

представника особи щодо якої вирішується питання ОСОБА_3 – адвоката Павленко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради про визнання недієздатною фізичної особи, встановлення опікунства та призначення опікуна, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа - Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради, у якій він просить: визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною; встановити над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіку та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її опікуном.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.02.2021 року відкрито провадження у справі.

У період з січня 2021 року по 05.06.2022 року справа перебувала в провадженні іншого складу суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2022 року визначено головуючого у справі суддю Шолох Л.М.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.07.2022 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М. та призначено до розгляду.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.08.2024 року призначено у справі повторну судово-психіатричну експертизу та зупинено провадження у справі.

07.01.2025 року до суду повернуті матеріали справи №490/680/21 за заявою ОСОБА_1 з висновок експерта № 332 від 25.12.2024 року.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.01.2025 року провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги заяви підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі, визнати свою матір ОСОБА_3 недієздатною та призначити себе її опікуном.

ОСОБА_3 повідомила суду, що вимог заяви підтримує, просить визнати себе недієздатною та призначити сина ( ОСОБА_1 ) своїм опікуном. Окрім цього зазначила, що хворіє, за станом здоров`я вимушена звертатись до лікаря і періодично проходити лікування. На запитання головуючого ОСОБА_3 пояснила, що проживає на разі сама у орендованій квартирі, пенсію отримує самостійно, продукти придбає та готує їжу самостійно. Однак прибирання інколи допомагає здійснювати інша особа. На запитання відповідала чітко, розбірливо та по суті поставлених питань.

Представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 , у судовому засіданні просила заяву задовольнити, з огляду на визнання її вимог особою відносно якої вирішується питання - ОСОБА_3 .

Представник органу опіки та піклування заяву підтримав, просив її задовольнити, справу розглянути за наявними у справі матеріалами.

З матеріалів справи слідує, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ).

У висновку судово-психіатричного експерта №8 від 23.06.2021 року зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на хронічне психічне захворювання – шизотиповий розлад, за своїм психічним станом не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

У заявах, які ОСОБА_3 подано до суду 27.08.2021 року, 20.03.2023 року, 01.06.2023 року зазначено, що її син, заявник по справі, ОСОБА_1 , разом зі своєю дружиною в 2019 році переїхали до неї в квартиру на час проведення ремонту у власній квартирі. Через постійні сварки сина з дружиною, життя в одній квартирі стало нестерпним у зв`язку з чим ОСОБА_3 з чоловіком переїхали жити до своїх друзів. Згодом ОСОБА_3 звернулась до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до сина та її дружини про усунення перешкод у праві користування будинком шляхом їх виселення. Окрім цього ОСОБА_3 зазначила, що вважає заяву про визнання її недієздатною, яку подано її сином, такою як підставу для заволодіння та розпорядженням належній їй майном та має меркантильний характер.

З приводу висновку судово-психіатричного експерта №8 від 23.06.2021 року ОСОБА_3 зазначила, що жодної експертизи відносно неї не проводилось, в лікарні не перебувала, тому такий висновок не може бути врахований. ОСОБА_3 зазначила, що не має тяжкого психічного розладу, через який позбавлена здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку. Живе повним життям, спілкуючись з оточуючими, не агресивна, повністю піклується про себе та чоловіка, який має вади зору, надає допомогу своїм друзям, у разі потреби. Живе незалежним соціальним життям та не від кого не залежить в побуті.

З наданих ОСОБА_3 документів, вбачається її звернення до органів національної поліції з заявами про виселення свого сина ОСОБА_1 та нанесення ним тілесних ушкоджень.

У висновку експерта № 332 від 25.12.2024 року за результатами судово-психіатричної експертизи, складеного на виконання ухвали суду від 21.08.2024 року, зазначено, що відповісти на запитання: «- чи хворіє на психічну хворобу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ? Якщо так, то на яке психічне захворювання?» та 2- чи здатна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок своєї хвороби, усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними?» на даний час, не виявляється можливим, за причин, що не залежать від експерта (відсутність медичної документації).

Слід зазначити, що у висновку №332 в пункті 21 «психічний стан» експертом зазначено – «свідомість клінічно ясна. Контакт продуктивний. Увага залучається добре, обсяг достатній. Відповіді по суті запитань, достатньо розгорнуті, без зайвої деталізації. Мету даного дослідження розуміє правильно. Емоційно упорядкована. Підвищеної тривоги, астенії або занепокоєння не спостерігається. Виказує образи на поведінку сина, спричинену проведенням експертного дослідження для визначення для визнання її недієздатною. Активної психопродукції на час огляду не виявляє. Скарги на психічний стан заперечує. Мислення за темпом та структурою без грубих порушень. Інтелектуально-мнестичні функції збережені, відповідають вікові. В побуті повністю самостійно себе обслуговує: купує продукти харчування, веде домашнє господарство, сплачує комунальні послуги за житло, яке винаймає, шляхом активного користувача додатків, гаджетів. Підтримує активні соціальні зв`язки».

Під час розгляду справи ОСОБА_3 усвідомлювала де вона знаходиться, чітко назвала інформацію про себе (прізвище, ім`я, по батькові, обставини свого життя). На питання суду відповідала по суті, чітко не плутаючись у часі. ОСОБА_3 під час розгляду справи приймала активну участь (подавала заяви, долучала докази, заявляла клопотання про виклик свідків, витребування доказів).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог заяви суд зазначає таке.

Україна є демократичною, правовою, соціальною державою, в якій людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Відповідно до Основного Закону України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; кожен має право на повагу до його гідності; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 21, частина друга статті 22, частина перша статті 28, частина перша статті 29, частини перша, друга статті 55 Конституції України).

Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.

Відповідно до Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша - третя статті 41 ЦК України).

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Частиною третьою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина друга статті 89 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Частинами першою та другою статті 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши висновок експерта № 88 від 23.06.2021 року, за результатами судово-психіатричної експертизи, заслухавши пояснення заявника та особи, щодо якої вирішується питання щодо визнання його недієздатним, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Надані ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснення, клопотання, дають можливість дійти висновку суду про те, що вона розуміє місце та причину його перебування, усвідомлює значення тих дій, які відбувалися у судовому засіданні та наслідки, які це матиме для неї та до судового засідання, яке відбулося 07 жовтня 2026 року, заперечувала щодо задоволення заяви сина про визнання її недієздатною. Суд відхиляє висновки судово-психіатричної екпертизи від 23.06.2021 року як такі, що не підтверджуються іншими наявними у справі доказами.

Факту того, що ОСОБА_3 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними під час розгляду справи судом не встановлено. За такого у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 76-80, 89, 263-268, 293-300 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради про визнання недієздатною фізичної особи, встановлення опікунства та призначення опікуна – відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Л.М. Шолох

Присяжні О.М. Корогод

Ю.В. Краснікова