Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №484/6042/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/6042/26

Провадження № 2-а/484/104/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Маржиної Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2026 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Голубенка Р.С. звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, мотивуючи тим, що 23.08.2026 до мобільного застосунку позивача «Дія» надійшло повідомлення про відкриття виконавчого провадження. Отримавши доступ до матеріалів виконавчого провадження через Автоматизовану систему виконавчого провадження, йому стало відомо, що підставою для відкриття виконавчого провадження стала постанова Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 від 05.03.2026 № R395610 у справі про адміністративне правопорушення (далі - Постанова), якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Саме 23.08.2026 ОСОБА_1 дізнався про існування вказаної Постанови. Копію Постанови він не отримував, за її отримання не розписувався. Згідно зі змістом Постанови, її винесено за наявності поданої 04.03.2026 через застосунок «Резерв+» заяви, в якій я нібито не заперечую допущене порушення та погоджуюсь на притягнення до адміністративної відповідальності за моєї відсутності. Постанова, за відміткою, набрала законної сили 15.03.2026. Підставою для складення Постанови зазначено те, що, за відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) військово-лікарської комісії (ВЛК) з посиланням на п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX (у редакції Закону України від 12.02.2025 № 4235-IX). З даною Постановою не згоден, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 01.19.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрите провадження в наданій справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі ст. 257 КАС України, без виклику сторін, за наявними матеріалами справи, з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України.

14.09.2026 року від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 у званні «солдат» перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 ;. Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (AITC «Оберіг») місцем реєстрації ОСОБА_1 з 07.12.2016 року є: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 вважається порушником військового обліку, а також законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період з 05.03.2026 року, у зв`язку з чим 05.03.2026 року до органів Національної поліції було сформоване електронне звернення номер Е4866930. Про перебування в розшуку ОСОБА_1 узнав не пізніше 04.03.2026 року мобільного застосунку «Резерв+», доступ до якого з мобільного телефону для Позивача вільним та необмеженим в часі цілодобово. із € Відповідно до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (AITC «Оберіг») з метою зняття себе з розшуку 04.03.2026 року о 09:34:46 год. ОСОБА_1 згідно зі ст. 279-9 КУпАП в електронному кабінеті (застосунок «Резер+»), встановлений на його мобільному телефоні з номером НОМЕР_1 , наклавши власний кваліфікований електронний підпис, сформовав та подав на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву щодо неоспорення порушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності з наступним змістом: «Повідомляю, що мною допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не пройшов (відмовився проходити) ВЛК, чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачена ст. 210-1 КУПАП. Факт вчинення мною адміністративного правопорушення визнаю та надаю згоду на притягнення мене до адміністративної відповідальності за моєї відсутності. Електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного резервіста - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Таким чином, скористатися електронним кабінетом в додатку Резерв+ може лише визначена особа, що пройшла ідентифікацію. Ніхто не може змусити особу подавати заяви через електронний кабінет, а також така заява не може бути сформована жодною іншою особою. Отже, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, 04.03.2026 року саме позивач ОСОБА_1 самостійно без зовнішнього тиску чи примусу, подав заяву через власний електронний кабінет в додатку Резерв+ про визнання вчинення ним правопорушення, згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. З урахуванням поданої Позивачем заяви про не оспорювання правопорушення - 05.03.2026 року начальникой ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності № R395610, якою на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн, який повинен бути сплачений за реквізитами: UA548999980313020106000014474 протягом 30 днів з дня набрання постановою законної сили, яка шляхом інформаційної взаємодії між АТС «Оберіг» та додатку «Резерв+» 05.03.2026 року була направлена до особистого електронного кабінету Позивача. Таким чином, Позивач допустив порушення правил військового обліку, законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що полягало у не прибутті за викликом по повістці; Позивач самостійно подав заяву в порядку ст. 279-9 КУпАП через електронний кабінет військовозобов`язаного у додатку «Резерв+», тому у відповідності до зазначеної статті постанова по справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивачу була направлена на його електронний кабінет в додатку «Резерв+» у день її підписання ЕЦП начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ; строки притягнення до адміністративної відповідальності повністю дотримані відповідачем, оскільки адміністративне стягнення накладено не пізніше одного року з дня вчинення правопорушення. Викладене свідчить про повне дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. викладеного вбачається, що постанова № R395610 від 05.03.2026 року винесена на законних підставах та не підлягає скасуванню. З урахуванням поданої Позивачем заяви про не оспорювання правопорушення - 05.03.2026 року начальникой ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності № R395610, якою на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн., який повинен бути сплачений за реквізитами: НОМЕР_2 протягом 30 днів з дня набрання постановою законної сили, яка шляхом інформаційної взаємодії між АТС «Оберіг» та додатку «Резерв+» 05.03.2026 року була направлена до особистого електронного кабінету Позивача. Отже, адміністративне стягнення у виді штрафу було накладено на ОСОБА_1 05.03.2026 року, про що йому достовірно відомо того ж дня - 05.03.2026 року. 3 огляду на вищевказане та зважаючи, що обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджені наявними матеріалами справи, постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення від 05.03.2026 року № R395610 відповідає вимогам КУпАП, є законною та обґрунтованою, оскільки при її винесенні виконано усі вимоги чинного законодавства та на підставі повного і всебічного з`ясування обставин вирішено справу, а тому вона скасуванню не підлягає.

15.09.2026 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Голубенка Р.С. надійшла відповідь на відзив, у якому представник позов підтримав та просив задовольнити з огляду на наступне. Відповідач стверджує, що постанова № R395610 «шляхом інформаційної взаємодії між АІТС «Оберіг» та додатком «Резерв+»» була направлена до електронного кабінету позивача 05.03.2026, тобто в день її винесення, і саме з цієї дати, на думку відповідача, слід обчислювати строк на оскарження (відзив констатує, що позов подано на 175-й день після цієї дати). Позивач заперечує проти такого підходу з таких підстав. По-перше, факт технічної передачі даних між двома інформаційними системами органів державної влади («інформаційна взаємодія» між реєстрами) не є тотожним належному врученню акта індивідуальної дії особі в розумінні процесуального законодавства. Відзив не містить жодного доказу того, що позивачу було надіслано push-повідомлення, смс- чи інше сповіщення про надходження нового документа до кабінету, що позивач відкривав застосунок «Резерв+» у період з 05.03.2026 по 23.08.2026, чи що він фактично ознайомився зі змістом постанови раніше 23.08.2026. Запис у реєстрі про факт «взаємодії систем» підтверджує лише технічний факт запису даних, а не факт доведення інформації до відома позивача. По-друге, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України саме на відповідача - суб`єкта владних повноважень - покладається обов`язок довести правомірність свого рішення, включно з дотриманням процедури його доведення до особи. Позивач не може бути зобов`язаний доводити негативний факт (що він не бачив документа); натомість саме відповідач повинен надати позитивний доказ належного вручення - чого відзив не містить. По-третє, позивач надає суду конкретний, документально підтверджений доказ моменту, коли він вперше дізнався про існування постанови, - повідомлення застосунку «Дія» від 23.08.2026 про відкриття виконавчого провадження, після чого позивач самостійно ознайомився з постановою через Автоматизовану систему виконавчого провадження. Цей доказ є значно більш переконливим, ніж голослівне твердження відповідача про «інформаційну взаємодію систем» По-четверте, ст. 279-9 КУпАП, на яку посилається відповідач, регулює процедуру подання особою заяви про незаперечення порушення до винесення постанови; жодна норма цієї статті не звільняє відповідача від окремого, самостійного обов`язку належно повідомити особу про результат розгляду справи - саме постанову та накладене стягнення. Це самостійний процесуальний обов`язок відповідача, невиконання якого не може підмінюватися посиланням на раніше надану позивачем згоду на заочний розгляд справи. З огляду на викладене, десятиденний строк на звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 286 КАС України, підлягає обчисленню з 23.08.2026, а тому на момент подання позовної заяви (27.08.2026) пропущений не був. Клопотання про поновлення строку, подане позивачем на випадок іншого висновку суду, залишається обґрунтованим, а підстав для залишення позовної заяви без розгляду, про що просить відповідач, немає. З наведених норм, на які посилається сам відповідач, прямо випливає, що обов`язок ІНІЦІЮВАННЯ процедури проходження ВЛК - прийняття рішення про видачу направлення - покладено законодавством саме на відповідача. Позивач не наділений повноваженнями самостійно, без відповідного рішення керівника ТЦК, призначити собі проходження військово-лікарської комісії. Водночас відзив не містить жодного доказу того, що: 1) керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 взагалі приймалося рішення про видачу позивачу направлення на ВЛК; 2) таке направлення було фактично сформовано; 3) направлення було належним чином доведено (вручено, надіслано) до відома позивача; 4) позивач, отримавши направлення, не з`явився на комісію у встановлений строк або відмовився від її проходження. Натомість відповідач обмежується твердженням про недоведеність позивачем факту звернення ЗА направленням, - тобто фактично покладає на позивача тягар доведення обставини, обов`язку вчинення якої на нього законом не покладено, одночасно ухиляючись від подання доказів на підтвердження виконання власного, покладеного саме на відповідача обов`язку прийняти рішення про направлення та довести його до позивача. Такий розподіл тягаря доказування прямо суперечить ч. 2 ст. 77 КАС України. Крім того, постанова № R395610 та відзив на позов формулюють інкриміноване діяння альтернативно: «не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК». Ці дві форми діяння є юридично різними та мають різний доказовий склад: у першому випадку необхідно довести факт видачі й вручення направлення та подальшу неявку особи, у другому - факт активного волевиявлення особи про відмову від проходження комісії. Ні постанова, ні відзив не встановлюють, яке саме з цих діянь було вчинено позивачем, чим порушено вимоги ст. 251, 280 КУпАП щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи. Відповідач посилається на те, що станом на 05.03.2026 відомості щодо діючого медичного огляду позивача в реєстрі відсутні. Проте ця обставина є нейтральною і однаковою мірою узгоджується як із версією про невиконання позивачем обов`язку (за умови, що такий обов`язок дійсно виник і був доведений до позивача), так і з версією про те, що відповідач взагалі не приймав рішення про направлення позивача на ВЛК і не доводив його до відома позивача, а отже, обов`язок проходження комісії для позивача на момент винесення постанови ще не виник. Відсутність запису в реєстрі підтверджує лише факт відсутності результату медичного огляду, але не підтверджує причину цієї відсутності чи наявність вини позивача. При цьому зауважую, що сам факт визнання особою вини у порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 751/4821/17 та багатьох інших позицій ВС.

Сторони, їх представники належним чином повідомлені про розгляд справи.

Інші заяви по суті справи від сторін та їх представників до суду не надходили.

Вирішуючи справу у письмовому провадженні в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, з врахуванням позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, на основі наданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абз.4 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні», (зі змінами) введено правовий режим воєнного стану на території України, який триває і на даний час.

Відповідно до Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 року №2105-IX, оголошено загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» закріплено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У відповідності до абзаців другого та четвертою частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані, зокрема:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у званні «солдат» перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 на загальному обліку військовозобов`язаних.

З наданої суду позивачем копії оскаржуваної постанови № R 395610 від 05.03.2026 року вбачається, що 04.03.2026 року через електронний кабінет призовника ОСОБА_1 відправив повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку, а саме не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист", чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 Ст. 210-1 КУпАП, на нього накладено штраф в сумі 17 000 грн., та роз`яснено, що в разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови з нього буде стягнуто штраф у подвійному розмірі - 34 000 грн.

23.08.2026 до мобільного застосунку позивача «Дія» позивач дізнався про те, що Голованівським відділом ДВС у Голованівському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відносно нього відкрито виконавче провадження № 81458395.

Позивач надає суду, підтверджений доказ, коли він вперше дізнався про існування постанови, - повідомлення застосунку «Дія» від 23.08.2026 про відкриття виконавчого провадження, після чого позивач самостійно ознайомився з постановою через Автоматизовану систему виконавчого провадження.

З наданим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду27.08.2026 року отже, за таких обставин, позивачем строк звернення до суду з позовом щодо оскарження зазначеної постанови не пропущений.

Статтею 70 Закону № 2801-XII визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених ч. 2 ст. 12 Закону України «Про національну безпеку України».

Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних комунальних закладах охорони здоров`я. та Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З метою якісного за проведення призову громадян на строкову військову службу станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, Міністром оборони України 14.08.2008 року прийнято наказ № 402, яким затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).

Постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду. Це регулюється абзацом 1 п. 22.10. Положення.

Отже, за умовами Положення під час воєнного стану військовозобов`язані мають проходити ВЛК раз на рік. Цей обов`язок стосується як військовослужбовців, так і військовозобов`язаних громадян, чий статус не змінився. Висновок ВЛК дійсний протягом 12 місяців, після чого потрібно пройти повторний медичний огляд, якщо стан здоров`я не погіршився суттєво раніше.

Медичний огляд є обов`язковим етапом для визначення придатності до служби.

Відмова від проходження ВЛК в умовах воєнного стану - це правопорушення, яке станом на 2026 рік в Україні розцінюється не просто як формальна відсутність медогляду, а як пряме ухилення від виконання військового обов`язку.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається та підтверджується, що станом на 05.03.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час проведення звірки облікових даних якого згідно з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що він значиться порушником військового обліку, оскільки будучи військовозобов`язаним, перебуваючи у званні «солдат» на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 05.03.2025 по 05.03.2026 року не отримав направлення на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії, та не пройшов його, оскільки відповідно п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, відповідно до якого направлення на військово-лікарську комісію видається «за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки». Крім того відповідно до п. 78 цього Порядку, за яким контроль за направленням та проходженням резервістами і військовозобов`язаними військово-лікарської комісії покладається на керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відповідачем такого підтвердження до суду не надано.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).

Порядок №560 визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За приписами підпункту 1 пункту 27 Порядку №560, під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів:

- взяття на військовий облік;

- проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

- уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);

- призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Пунктом 28 Порядку №560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Згідно із вимогами п.29 Порядку №560 у повістці зазначаються, зокрема, мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.

Відповідно до абзацу 3 п.69 Порядку №560 громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.

Положеннями п.74 Порядку №560 передбачено, що резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Отже, з огляду на наведене, процедурі проходження медичного огляду передує видача керівником направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою, згідно з додатком 11 Порядку №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою, згідно з додатком 12 Порядку №560, а також, формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів дотримання відповідної процедури та етапності.

Водночас, повістки на медичний огляд (проходження ВЛК) на ім`я позивача вручено не було, направлення на проходження ВЛК у встановленому діючим законодавством порядком не видавалось.

Вказана обставина відповідачем не спростована. Матеріали справи не містять доказів вручення повістки ОСОБА_1 на медичний огляд (проходження ВЛК), який ним не було пройдено, що призвело до вчинення ним порушення.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За принципами змагальності сторін і диспозитивності, закріпленими у статті 9 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 дійсно через електронний кабінет додатку подав заяву, про визнання ним правопорушення, але відсутні данні та відповідачем не доведено про те, що позивач був направлений на ВЛК, не заявився за направленням чи відмовився від проходження ВЛК. Крім того у постанові не зазначені дані об`єктивної сторони правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 .

Факт вчинення правопорушення позивачем не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, а тому постанова належить скасуванню, а провадження у справі закриттю, на підставі п.3 ч.3 ст. 286 КАС України.

Позивачем про відшкодування судових витрат не заявлено.

Керуючись ст.ст. 2, 159, 241, 242, 244-246, 250, 262 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № R395610 від 05.03.2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення виготовлено 20 жовтня 2026 року.

СУДДЯ: