Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №489/9449/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/9449/26

Провадження № 2-а/489/95/26

РІШЕННЯ

Іменем України

20 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі

головуючого судді Костюченка Г.С.,

розглянувши в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

В жовтні 2026 позивачка звернулася до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 31.07.2026 працівником патрульної поліції Сухановим Ю.А. винесено постанову № 7642543 про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху (проїзд регульованого перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора) та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу 510 грн.

30.07.2026 у вечірній час ОСОБА_1 було зупинено працівниками патрульної поліції, які повідомили, що вона нібито здійснила проїзд регульованого перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора.

Із фактом вчинення адміністративного правопорушення позивачка не погодилася та одразу попросила надати докази того, що транспортний засіб перетнув відповідну межу перехрестя саме в той момент, коли для напрямку мого руху діяв заборонений червоний сигнал світлофора. Працівники поліції продемонстрували відеозапис.

Однак продемонстрований запис не встановлює який сигнал діяв для напрямку руху саме в момент перетину стоп-лінії.

У якості доказу вказаного правопорушення продемонстрували відеозапис на якому було видно розташування працівників поліції відносно перехрестя та дозволяючий сигнал для іншого (їх) напрямку руху, повідомивши, що іншого відеозапису у них немає та мотивуючи тим, що якщо їм горів зелений, то мені горів червоний.

Отже, ключова обставина, яка становить об`єктивну сторону інкримінованого правопорушення, - рух транспортного засобу саме на заборонений червоний сигнал світлофора - не підтверджена належними, допустимими та достатніми доказами, а базується лише на припущеннях.

Справу було розглянуто 31.07.2026 за відсутності позивачки попри наявність поданого до її розгляду клопотання про відкладення, що прямо суперечить умовам, установленим ст. 268 КУпАП.

Про результати розгляду клопотання ОСОБА_1 не повідомлено, будь-якого рішення за ним вона не отримувала.

Зазначене порушення є істотним і безпосередньо вплинуло на можливість позивачки повноцінно реалізувати право на захист, надати правову оцінку доказам поліції, заявити необхідні клопотання та заперечення під час розгляду справи.

Оскаржувану постанову від 31.07.2026 працівником поліції Резніченко Ю.М. не вручено, доказів її вручення або належного направлення вона не отримувала.

Про її існування дізналася 24.09.2026 з документів виконавчого провадження, які надійшли на особисту електронну пошту.

Позивачка свою провину у вчиненні даного правопорушення заперечує. Посилається на те, що постанова не відповідає обставинам справи, винесена із порушенням вимог чинного законодавства. Постанова була винесена за відсутності позивача, без належних доказів про отримання виклику ОСОБА_1 для розгляду справи, без надання можливості надати свої доводи та заперечення.

В якості доказу скоєння адміністративного правопорушення відповідач надає суду відеозапис правопорушення здійснене на технічному засобу – відео регістратору нібито встановленого у патрульному авто.

Позивач вважає, що використання такого приладу суперечить ЗУ «Про національну поліцію» та відповідно наданий відеозапис не може бути прийнято як допустимий доказ.

Крім того, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на технічний пристрій за допомогою якого здійснено фіксування нібито скоєного правопорушення як на доказ адміністративного правопорушення. На відеозапису відсутня інформація про протиправні дії позивачки.

В оскаржуваній постанові зазначений нагрудний відео реєстратор № 470523, 470668. Відеозапис з якоих не містить доказів скоєння правопорушення. Крім того, зазначене відео з БК не надано суду для огляду.

Відеозапис наданий суду відповідачем з записом руху автомобіля позивача невідомого походження, без зазначення у постанові технічного засобу за допомогою якого було здійснена відео фіксація.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд з визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7642543 від 31.07.2026, та закрити провадження у справі.

Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 05.10.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

20.10.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог діючого законодавства.

При цьому відеозапису з БК працівників патрульної поліції, які зазначені у постанові суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

31.07.2026 працівником патрульної поліції Сухановим Ю.А. винесено постанову № 7642543 про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху (проїзд регульованого перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора) та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу 510 грн.

30.07.2026 у вечірній час ОСОБА_1 було зупинено працівниками патрульної поліції, які повідомили, що вона нібито керуючи транспортним засобом Geely mr7151, державний номер НОМЕР_1 здійснила проїзд регульованого перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора на по вулиці Садовій перехрестя Кузнецька в м.Миколаєві.

Чим порушила п. 8.7.3 е ПДР України, відповідно вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлений Правилами дорожнього руху.

Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно із приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) установлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами частини першої статті 72 КАС України визначено, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до частин першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із частиною першою ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, які ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У даному випадку предметом доказування є факт проїзд регульованого перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора.

З матеріалів справи слідує, що факт руху автомобіля, яким керував позивач, підтверджується відеозаписом. Відеозапис наданий суду відповідачем з записом руху автомобіля невідомого походження, без зазначення у постанові технічного засобу за допомогою якого було здійснена така відео фіксація.

На відео відсутня інформація про модель клас, тип, інвентарний номер такого пристрою.

До відзиву суду представник не надав відео з БК № 470523, 470668, які зазначені у постанові..

Відеозапис наданий суду відповідачем з записом руху автомобіля позивача невідомого походження, без зазначення у постанові технічного засобу за допомогою якого було здійснена така відео фіксація.

В свою чергу, суд вважає на необхідне зазначити наступне.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Верховний Суд зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАСУ (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі), не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. (Постанова Верховного Суду від 13.02.2020. у справі № 524/9716/16-а).

Проте в оскаржуваній постанові не міститься будь-яких посилань на технічний засіб, на який здійснено фіксування вказаного правопорушення.

Не надано доказів, що такий пристрій знаходиться на балансі Департаменту патрульної поліції.

Також, згідно вимог ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ЕНА № 7642543 від 31.07.2026 була винесена без участі ОСОБА_1 .

На підтвердження своєчасного сповіщення позивачки представником відповідача не були надані повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції. Оскільки лише фізична особа може бути суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП та може нести лише персональну відповідальність за адміністративне правопорушення, а тому повинен бути повідомлений належним чином з врученням такого повідомлення особисто з підписом особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Доказів вручення вказаних повідомлень особисто ОСОБА_1 в матеріалах справи не міститься.

Посадовою особою органу патрульної поліції, якою прийнято постанову, не встановлювалась наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи (водія) в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у тому числі не заслуховувались пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не розглядались клопотання, не перевірялись докази правопорушення тощо.

В порушення приписів статей 280, 283 КУпАП вказаною посадовою особою органу патрульної поліції лише складено та підписано оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, необхідно зазначити, що в постанові зазначено, що позивачка 31.07.2026 в 07.47.08 год. здійснила проїзд регульованого перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, хоча фактично обставини справи містять інформацію що події мали місце 30.07.2026.

Відеозапис наданий суду в якості доказу вчинення правопорушення позивачкою нібито з службового авто патрульної поліції не містить зображення про порушення ПДР України, яке інкримінується ОСОБА_1 .

В зв`язку із викладеним, суд погоджується із доводами позивача про те, що притягненню її до адміністративної відповідальності не передувала належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень (поліцейського).

Отже, провадження у справі про адміністративне правопорушення та застосування до позивача заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням відбулось не на підставі і не в порядку, встановленому законом, без додержанням принципу законності.

На переконання суду, наведене нівелює принципи обґрунтованості та всебічності вирішення справи про адміністративне правопорушення та безумовно спростовує правомірність рішення патрульного поліцейського про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Постанова про адміністративне правопорушення - це документ, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій.

Суд повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ «Коробов проти України» №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

Отже, суд повинен всебічно, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Вимоги вказаних правових норм не були дотримані працівниками поліції при складанні оскаржуваної постанови.

Аналізуючи обставини справи, досліджені матеріали, зокрема оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення, суд приходить до висновку про відсутність належних та допустимих доказів наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, за порушення якого її було притягнуто до адміністративної відповідальності.

При цьому суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача проти позову, оскільки вони не підтверджені неспростовними та достовірними доказами.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи беззаперечних доказів, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.

Положеннями статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.09.2026 визнано що законодавство не передбачає сплату судового збору за подання позову про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та відповідних апеляційних скарг.

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 665,60 грн. не підлягають стягненню з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Що не перешкоджає зверненню позивачки до суду з заявою про повернення судового збору як сплаченого помилково.

Керуючись статтями 18, 19, 241-246, 286 КАС України, суд –

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7642543 від 31.07.2026 та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 20.10.2026.

Суддя Г.С. Костюченеко