Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №489/9119/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/9119/26

Провадження № 3/489/1406/26

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Постанова

іменем України

20 жовтня 2026 року місто Миколаїв

Суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва Гриненко Михайло Вікторович, розглянувши матеріали справи, що надійшла з Управління патрульної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , працюючого першим заступником голови Інгульського району Миколаївської міської ради,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-28 КУпАП,

встановив:

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №774085 від 17.09.2026 ОСОБА_1 інкримінується, що 16.09.2026 о 12:00 год у м. Миколаєві по провул. 4 Круговому, останній будучи адміністративно-відповідальною особою за утримання вулично-шляхової мережі на посаді першого заступника голови Інгульського району Миколаївської міської ради, в порушення вимог ДСТУ 3587:2022Бк470518, п. 1.5 ПДР України, ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», не виконав вимоги припису працівника Національної поліції України №105 від 09.08.2026, що виразилося у наявності дефектів дорожнього покриття, ямковості та напливів.

ОСОБА_1 при розгляді справи в суді свою вину в інкримінованому порушенні не визнав, зазначивши про те, що дійсно був відповідальним за виконання вимог вищевказаного припису посадової особи НП України, однак виконати вказані у приписі роботи не є можливим через відсутність фінансування вказаних робіт. Також вказав, що ним вживалися заходи, направлені на виділення департаментом фінансів Миколаївської міської ради грошових коштів для фінансування вказаних у приписі робіт. Однак жодної відповідні на надіслані листи не надійшли, а також необхідні грошові кошти виділені не були.

Вислухавши пояснення особи, дослідивши матеріали, що знаходяться у справі (протокол про адміністративне правопорушення; копію вимоги (припису) №105 від 09.08.2026; копії акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі контрольної перевірки вимоги (припису) №105 від 09.08.2026 з фотозображеннями), суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 188-28 КУпАП встановлена відповідальність за невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції щодо усунення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.

У зв`язку з цим, відповідальність за ст. 188-28 КУпАП настає виключно у разі умисного вчинення особою такого діяння, тобто коли особа, відповідальна за виконання відповідного припису, розуміла необхідність виконання поставлених вимог, мала можливість їх виконати, але, незважаючи на це, умисно не вжила будь-яких заходів щодо їхнього виконання.

Проте протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять відомостей, які б вказували на наявність в ОСОБА_1 умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 188-28 КУпАП, а саме: фактичних даних про те, що він умисно не вжив будь-яких заходів, направлених на виконання вимог припису посадової особи Національної поліції України, що останній категорично заперечував при складенні протоколу та розгляді справи в суді, зазначивши про те, що виконання зазначених у приписі робіт потребує відповідного додаткового фінансування, яке не надійшло.

Вказані пояснення особи підтверджуються наданими нею в судовому засіданні документами (листом адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради № 34251/07.02-17/26-2 від 09.06.2026 на адресу департаменту фінансів Миколаївської міської ради; обсягами додаткових коштів, необхідних у 2026 році для здійснення окремих витрат, які не передбачені в бюджеті Миколаївської міської територіальної громади станом 01.05.2026, в т.ч. на поточний ремонт дорожнього покриття по провул 4 Круговий м. Миколаєва; листом адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради № 166/02.02.05-10 від 07.10.2026 на адресу департаменту фінансів Миколаївської міської ради про виділення додаткових коштів, в т.ч. на поточний ремонт дорожнього покриття по провул 4 Круговий м. Миколаєва; світлокопією акту від 05.06.2026).

За такого, під час розгляду справи в суді сукупність досліджених доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 не мав фактичної та юридичної можливості виконати вимоги припису посадової особи органу Національної поліції.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі "Лавентес проти Латвії" та від 08.02.2011 року по справі "Берктай проти Туреччини" наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій".

Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) також визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Натомість суддя не має права за своєю ініціативою збирати додаткові докази винуватості особи, оскільки це становитиме порушення права на захист такої особи і суд, таким чином, перебере на себе функції державного обвинувача, що прямо суперечить практиці ЄСПЛ.

За такого, до зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення відомостей, як до доказу в розумінні ст. 251 КУпАП, з урахуванням зазначених вище обставин, суддя відноситься критично, оскільки інші належні та допустимі докази у справі не підтверджують того факту, що особа дійсно умисно не виконала законні вимоги (приписи) посадової особи органу Національної поліції щодо усунення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху по провул 4 Круговому м. Миколаєва, маючи фактичну можливість їх виконати.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеності невинуватості цієї особи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Суддя зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою необхідно керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: "ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи".

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суддя вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого адміністративного правопорушення, викладеного у протоколі. Зазначене є підставою для закриття провадження у справі через недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з недоведеністю належними доказами складу такого адміністративного правопорушення, оскільки протокол не дає змоги встановити винуватість особи в інкримінованому їй правопорушенні та до нього не додано доказів вчинення інкримінованого діяння, у зв`язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого такий висновок носить суб`єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.

Керуючись статтями 36,247,252,265,280,283,291,294 КУпАП, суддя

постановив:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 188-28 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя М.В. Гриненко