Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №706/788/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/501/26 Справа № 706/788/26 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Орендарчук М. П. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисника Трепака О.І. ( в режимі відеоконференції) та правопорушника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Трепака О.І. на постанову Христинівського райсуду Черкаської обл. від 9.06.2026 р., якою

ОСОБА_1 , який наро- дився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одружений, має середню освіту, працює са- нітаром ветеринарної медицини в ДП «Умань-Агро», проживає АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 665,6 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови суду, 2.05.2026 р. приблизно о 16:36 год. по вул. Травнева в м. Христинівка Уманського р-ну Черкаської обл. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Tacuma, р/номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: почервоніння зіниць очей, зіниці не реагують на світло. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Трепак О.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, не надав належної оцінки доводам сторони захисту та дійшов необґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 .

Зазначає, що працівниками поліції безпідставно було зупинено керований ним транспортний засіб, оскільки наведена поліцейськими причина зупинки про причетність водія до вчинення адмінправопорушення доказів існування передбаченої законом підстави для зупинки транспортного засобу не була конкретизована, а належних надано. Вважає, що всі подальші дії працівників поліції, здійснені після такої зупинки, не можуть визнаватися правомірними.

Апелянт посилається на те, що протокол про адмінправопорушення сам по собі не може бути беззаперечним доказом вини особи, оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП підлягають оцінці всі наявні у справі фактичні дані, а вина особи має бути доведена належними та допустимими доказами.

Звертає увагу, що зазначені у протоколі ознаки наркотичного сп`яніння - почервоніння очей та відсутність реакції зіниць на світло фактично ґрунтуються лише на твердженнях працівників поліції та не підтверджені іншими доказами. При цьому, на думку апелянта, суд не перевірив належним чином, чи були фактично встановлені передбачені відповідною Інструкцією ознаки наркотичного сп`яніння та чи здійснювалася належним чином перевірка реакції зіниць на світло.

Також апелянт зазначає, що направлення ОСОБА_1 на медичний огляд було оформлено о 17:00 год., тоді як перша пропозиція працівників поліції пройти огляд була зроблена приблизно о 16:40 год. При цьому відеозапис, на думку захисника, не містить факту вручення ОСОБА_1 відповідного направлення, у зв`язку з чим вважає цей документ неналежним та недопустимим доказом.

Окремо вказує, що ОСОБА_1 спочатку не відмовлявся від проходження огляду, неодноразово погоджувався поїхати до медичного закладу та висловлював готовність, але працівники поліції своїми діями та висловлюваннями створювали психологічний тиск на нього та фактично схиляли до відмови від огляду.

Захисник посилається, зокрема, на зафіксовані відеозаписами обставини, коли ОСОБА_1 неодноразово відповідав на пропозиції поліцейських щодо проходження огляду «можна», «поїхали», «ну то їдемо», а також повідомляв, що не відмовляється їхати до лікарні. Водночас, як зазначається в апеляційній скарзі, працівники поліції продовжували спілкування з водієм, у тому числі поза зоною дії відеореєстратора, та пропонували йому відмовитися від проходження огляду.

На думку апелянта, такі обставини свідчать про те, що остаточна відмова ОСОБА_1 від проходження огляду була зумовлена саме поведінкою працівників поліції, а тому не може розцінюватися як добровільна та усвідомлена відмова від виконання обов`язку, передбаченого законодавством.

Крім того, зазначає, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 належним чином правових наслідків відмови від проходження огляду, а повідомили лише про складання протоколу та передачу матеріалів до суду. У зв`язку з цим апелянт вважає, що суд першої інстанції мав надати належну оцінку дотриманню працівниками поліції встановленого порядку проведення огляду та оформлення відмови від його проходження.

Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наведеним захистом суперечностям та фактичним обставинам, які ставлять під сумнів наявність у діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення, а тому просить постанову скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Заслухавши доповідь судді, захисника Трепака О.І. та правопорушника ОСОБА_1 , які підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необгрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта, тощо є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення, і відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушника.

Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.

Суд першої інстанції правильно встановив, що 2.05.2026 р. приблизно о 16:36 год. по вул. Травнева у м. Христинівка Уманського р-ну Черкаської обл. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Tacumа, р/номер НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: почервоніння зіниць очей, зіниці не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння водій відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адмінправопорушення серії ЕПР1 № 655428 від 2.05.2026 р. ( а. пр. 1); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 2.05.2026 р., в якому вказані ознаки наркотичного сп`яніння та вказано про відмову ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп`яніння ( а. пр. 3); відеозаписом з відеокамер поліцейського ( а. пр. 6).

Зазначені докази суд першої інстанції дослідив у сукупності та надав їм належну оцінку, дійшовши обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктом адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. ч. 2,3 та 4 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з п. 2.5. ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність зупинки транспортного засобу та, як наслідок, незаконність усіх подальших дій працівників поліції, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи та дослідженого судом відеозапису, працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 були виявлені ознаки, які, на їх думку, свідчили про можливе перебування останнього у стані наркотичного сп`яніння, а саме почервоніння очей та відсутність реакції зіниць ока на світло. Саме виявлення таких ознак стало підставою для пропозиції водієві пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

При цьому сам по собі факт незгоди особи з правомірністю зупинки транспортного засобу не свідчить про відсутність у працівників поліції законних підстав для перевірки стану водія та не спростовує встановлених у подальшому обставин його відмови від проходження огляду.

Посилання захисника на те, що протокол про адмінправопорушення не може сам по собі підтверджувати вину ОСОБА_1 , є правильним за своїм загальним змістом, однак у даному випадку висновок суду першої інстанції про винуватість особи ґрунтується не лише на протоколі, а на сукупності взаємопов`язаних доказів, у тому числі направленні на огляд та змісті відеозаписів з нагрудних відеокамер працівників поліції.

Зміст зазначеного відеозапису узгоджується з відомостями, викладеними у протоколі про адмінправопорушення та направленні на огляд, і підтверджує послідовність дій працівників поліції та поведінку ОСОБА_1 під час пропозицій пройти огляд.

Не знаходить підтвердження і довід апеляційної скарги про те, що зазначені в протоколі ознаки наркотичного сп`яніння ґрунтуються виключно на припущеннях працівників поліції.

Відповідно до встановленого порядку проведення огляду водіїв на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, виявлення у водія відповідних ознак є підставою для направлення його на медичний огляд. У цьому випадку працівниками поліції у ОСОБА_1 були зафіксовані конкретні ознаки, а саме почервоніння очей та відсутність реакції зіниць на світло. Достовірність зазначених обставин перевірялася судом першої інстанції шляхом дослідження відеозапису, який міститься в матеріалах справи.

При цьому апеляційний суд не встановив таких обставин, які б давали підстави вважати, що працівники поліції безпідставно зазначили вказані ознаки або внесли до протоколу відомості, які не відповідали фактичним обставинам.

Щодо посилань захисника на те, що направлення на медичний огляд складено о 17:00 год., тоді як перша пропозиція пройти огляд була зроблена близько 16:40 год., апеляційний суд зазначає, що сама по собі різниця у часі між моментом висловлення працівниками поліції пропозиції пройти огляд та оформленням відповідного направлення не свідчить про відсутність у ОСОБА_1 обов`язку пройти огляд та не спростовує факту його відмови від такого огляду.

З матеріалів справи вбачається, що направлення складене 2.05.2026 р. та містить відомості про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Вказаний документ узгоджується з іншими доказами у справі, зокрема з відеозаписом, а тому підстав вважати його неналежним чи недопустимим доказом апеляційний суд не вбачає.

Необґрунтованими є також твердження захисника про те, що ОСОБА_1 фактично не відмовлявся від проходження огляду, а навпаки неодноразово погоджувався поїхати до медичного закладу. Дійсно, із відеозапису вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 висловлював окремі фрази: «Можна, поїхали, ну то їдемо». Разом з тим такі окремі висловлювання необхідно оцінювати у сукупності з усією поведінкою особи та подальшим перебігом подій.

Сам факт висловлення особою попередньої згоди на проходження огляду не виключає можливості подальшої відмови від його проходження. Для наявності складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, має значення встановлення факту відмови водія від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст. ст. 130 та 266 КУпАП працівникам поліції цілком достатньо встановити (побачити, почути) наявність у водія ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння (а вони вказані у протоколі про адмінправопорушення та відповідають тим, які перелічені в Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 9.11.2015 р. № 1452/735) та на цій підставі провести огляд водія на стан сп`яніння. Водій, за наявності таких обставин, зобов`язаний пройти огляд, цей обов`язок покладений на нього п. 2.5. ПДР. Обов`язки водія транспортного засобу, як суб`єкта правовідносин – це юридично закріплена в нормативно-правових актах міра належної та необхідної суспільно-правової поведінки, яка полягає в необхідності здійснення дій активного або пасивного характеру. Ніякі обставини чи причини не звільняють водія від проходження такого огляду, водій повинен виконати всі дії для повного та беззаперечного виконання всіх вимог відповідних осіб, відмова від проходження огляду має наслідком адмінвідповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд наголошує що, працівники поліції самостійно визначають обсяг доказів, які вони надають суду на підтвердження тих обставин, які зазначені в протоколі про адмінправопорушення, в тому числі і обсяг відеозаписів.

У даному випадку така відмова зафіксована у матеріалах справи та підтверджується відеозаписом. Доказів того, що ОСОБА_1 фактично пройшов огляд або був позбавлений можливості його пройти внаслідок неправомірних дій працівників поліції, матеріали справи не містять. Посилання апелянта на те, що працівники поліції здійснювали на ОСОБА_1 психологічний тиск та фактично схиляли його до відмови від огляду, також не знайшло свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Із дослідженого відеозапису не вбачається обставин, які б свідчили про застосування до ОСОБА_1 незаконного примусу, погроз або інших неправомірних заходів, які могли б об`єктивно перешкодити йому пройти огляд. Навпаки, працівники поліції повідомляли водієві про необхідність проходження огляду та вчиняли дії, спрямовані на його проведення. При цьому твердження захисника про спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 поза зоною дії відеореєстратора саме по собі не може свідчити про незаконний вплив на особу, оскільки такі припущення не підтверджені належними та допустимими доказами.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про не роз`яснення ОСОБА_1 правових наслідків відмови від проходження огляду. З матеріалів справи та відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомляли ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду та наслідки відмови від його проходження, зокрема про оформлення матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП та направлення їх до суду. При цьому закон не ставить наявність складу адмінправопорушення у залежність від того, чи погоджується водій із правовою оцінкою своїх дій або чи визнає він наслідки відмови.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. ЄСПЛ у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що вина правопорушника у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена сукупністю доказів, які є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.

Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для то-го, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Ґірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.).

Таким чином, апеляційний суд не встановив істотних порушень порядку проведення огляду чи оформлення матеріалів про адмінправопорушення, які б могли бути підставою для визнання доказів недопустимими або для закриття провадження у справі.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, правильно встановив фактичні обставини події та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 , будучи водієм транспортного засобу, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди захисту з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та не містять нових обставин, які б спростовували правильність його висновків. При цьому апеляційний суд не встановив порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга захисника Трепака О.І. задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Христинівського райсуду Черкаської обл. від 9.06.2026 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Трепака О.І. - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Белах А.В.