Суд: Харківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших видів кредиту
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №638/7003/25
Суддя: Яцина В. Б.
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 638/7003/25 Головуючий суддя І інстанції Подус Г. С.
Провадження № 22-ц/818/1829/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: інших видів кредиту
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Яцини В.Б.
суддів колегії: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» на рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 06 листопада 2025 року у справі № 638/7003/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №10003258713 від 27.02.2021 у розмірі 25634 грн, а також витрат зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 27.02.2021 за власного волевиявлення, із повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, з використанням сервісу online-кредитування: https://cashberry.com.ua/, ОСОБА_1 подано Заявку на отримання кредиту №10003258713, яка знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному вебсайті ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС». 27.02.2021 ОСОБА_1 накладено електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Таким чином, ОСОБА_1 уклав Договір про надання споживчого кредиту №10003258713 від 27.02.2021 з ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та 27.02.2021 відповідачу були перераховані кредитні кошти на банківську картку у сумі 5000 грн. Кошти кредиту надаються кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, які надані позичальником кредитодавцю з метою отримання кредиту.
Як зазначено у позові, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням ст.526 та ст.527 ЦК України.
Керуючись нормами ст.ст.530, 1082, 1084 ЦК України, 10.05.2024 згідно з умовами Договору факторингу №10052024/1, ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» відступлено право вимоги за кредитним договором №10003258713 від 27.02.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до відповідача.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх кредитних зобов`язань утворилася заборгованість у загальному розмірі 25634,00 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000 грн; заборгованість за відсотками – 20634 грн, що стало підставою звернення до суду.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Харкова від 06 листопада 2025 року у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором було відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Нижник В.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 06 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» задовольнити у повному обсязі. Крім того, просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи, а тому рішення є незаконним, необґрунтованим, оскільки ухвалене без з`ясування всіх обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Зазначає, що відповідно до п.2 Договору №10003258713 про надання споживчого кредиту від 27.02.2021, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, які надані позичальником товариству з метою отримання кредиту.
Вказує, що у Заяві №10003258713 від 27.02.2021 безпосередньо самим позичальником було зазначено номер карткового рахунку для зарахування кредитних коштів за кредитним договором, а саме № НОМЕР_1 .
Пояснює, що позивачу та первісному кредитору невідомий повний номер картки, адже він вводиться позичальником та автоматично зашифровується, і зберігається у самій платіжній системі, через яку здійснюються платежі.
Зауважує, що ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС», яке в подальшому було перейменовано на ТОВ «КОМПАНІ ІНВЕСТ ФІНАНС», на виконання умов Договору №10003258713 від 27.02.2021 перерахувало відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 у сумі 5000,00 грн, що підтверджується документом під назвою «Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів», складеним ТОВ «ПрофітГід».
Вказує, що між ТОВ «ПрофітГід» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» було укладено Договір про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-6 від 05.11.2020.
На думку представника позивача, документ про переказ коштів є належним і допустимим доказом перерахування кредитних коштів відповідачу та їх отримання останнім, оскільки містить всі обов`язкові реквізити електронного документа, що забезпечують його автентичність, цілісність і юридичну силу, а також унікальні ідентифікаційні дані транзакції, які підтверджують достовірність операції.
Звертає увагу, що подання інших доказів перерахування кредитних коштів неможливе, оскільки банк отримувача не має правових підстав розкривати позивачу банківську таємницю щодо рахунків первісного кредитора. Відтак позивач позбавлений можливості самостійно звернутися до банку отримувача для отримання документа, що підтверджує зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача.
Робить висновок, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, натомість позичальник порушив умови договору, допустивши прострочення платежів із повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, у зв`язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Крім того, зазначає, що первісний кредитор не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює діяльність з надання кредитів у позику без відкриття рахунку, а тому не може надати первинні банківські документи чи виписки за рахунком відповідача.
Наголошує, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів незарахування кредитних коштів на його картковий рахунок, які б спростовували обставини, на які позивач посилався як на підставу позовних вимог.
Враховуючи викладене, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що кредитні кошти за Договором №10003258713 від 27.02.2021 не було перераховано.
Судові витрати апелянта складаються зі сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн та орієнтовних витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн, про що зроблено заяву відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Колегія суддів, відповідно до ст.ст.367, 368 ЦПК України дослідила матеріали справи, перевірила доводи апеляційної скарги, та вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що, незважаючи на підтвердження наявними у справі доказами факту укладення кредитного договору, позивач не надав доказів зарахування кредитних коштів за договором, право вимоги за яким перейшло до нього.
Крім того, суд зазначив про відсутність доказів фактичного користування відповідачем кредитними коштами, зокрема руху коштів на особовому рахунку позичальника.
Суд наголосив, що у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують передані права, та інформацію, важливу для їх здійснення, зокрема первинні документи, що підтверджують виконання первісним кредитором своїх зобов`язань перед позичальником, тобто факт надання кредитних коштів. Належним підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок і користування ними може бути виписка з рахунку, однак такі документи в матеріалах справи відсутні.
Суд також зазначив, що розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, які б дали змогу перевірити факт фактичного надання коштів позичальнику.
При цьому суд зауважив, що позбавлений можливості самостійно збирати докази, а позивач не подавав клопотань про їх витребування в порядку, передбаченому ЦПК України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов слід залишити без задоволення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам, та доводами скарги не спростований.
Судом встановлено, що 27.02.2021 за власного волевиявлення, із повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, з використанням сервісу online-кредитування: https://cashberry.com.ua/, ОСОБА_1 подано Заявку на отримання кредиту №10003258713, яка знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному вебсайті ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС».
27.02.2021 ОСОБА_1 накладено електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Таким чином, ОСОБА_1 уклав Договір про надання споживчого кредиту №10003258713 від 27.02.2021 з ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та 27.02.2021 відповідачу були перераховані кредитні кошти на банківську картку у сумі 5000 грн.
Кошти кредиту надаються кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, які надані позичальником кредитодавцю з метою отримання кредиту.
10.05.2024 згідно з умовами Договору факторингу №10052024/1, ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» відступлено право вимоги за кредитним договором №10003258713 від 27.02.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до відповідача.
У цій справі, констатуючи факт укладення кредитного договору, суд зазначив, що не має можливості встановити факт зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача та їх фактичного використання, а відтак – визначити наявність або відсутність заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).
Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Встановлені судом першої інстанції обставини та висновки про укладення вищевказаного договору не оскаржуються, а тому відповідно до ст.367 ЦПК України колегія суддів їх не перевіряє.
Поряд із цим матеріали справи не містять належних і достатніх доказів видачі первісним кредитором та отримання відповідачем кредитних коштів.
На підтвердження надання відповідачу та зарахування на його банківську картку кредитних коштів у розмірі 5 000 грн позивачем надано суду Довідку-підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, складену ТОВ «ПрофітГід», в якій зазначено, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-6 від 05.11.2020 та на підставі платіжної інструкції відправника, ТОВ «ПрофітГід» 27.02.2021 о 12:41:21 було здійснено переказ коштів у сумі 5000 грн, маска картки: № НОМЕР_1 (а.с.191).
Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №161/16891-15 (провадження №61-517св18) про стягнення заборгованості за кредитним договором, кредитор зобов`язаний довести факт отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, що підтверджує наявність заборгованості та її розмір, шляхом подання первинних документів, оформлених відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до зазначеної норми Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з п.62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або надсилання клієнту.
Відтак виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, що може бути доказом і який суд має оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів щодо реального виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц, від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19.
Проте ні з наданої позивачем Довідки-підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, ні з інших наявних у матеріалах справи доказів, відповідно до обов`язкових у таких випадках стандартів бухгалтерського обліку, неможливо встановити, що даний переказ стосується саме відповідача. Зокрема, зазначена довідка не містить усієї необхідної інформації про отримувача, яка б давала можливість ідентифікувати його як позичальника, а також усіх необхідних реквізитів, зокрема, відсутні номери рахунків кредитора та позичальника, які б свідчили про те, що кредитні кошти були надані первинним кредитором (ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС») та отримані позичальником ( ОСОБА_1 ).
Колегія суддів зазначає, що Договір про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-6 від 05.11.2020, укладений між ТОВ «ПрофітГід» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС», сам по собі не підтверджує наявності у ТОВ «ПрофітГід» повноважень на здійснення фінансових операцій за дорученням ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» саме в межах спірних правовідносин. Зокрема, цей Договір не є достатнім доказом того, що ТОВ «ПрофітГід» мало право здійснювати переказ кредитних коштів на замовлення ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» у межах відповідного кредитного договору, а також не підтверджує фактичного перерахування коштів відповідачу. Платіжної інструкції, на яку є посилання в Довідці, позивач також не надав.
Крім того, неможливо встановити, чи належить зазначена картка відповідачу, а також чи зазначав він цей номер картки під час оформлення заявки або укладення кредитного договору, оскільки матеріали справи містять лише неповний (маскований) номер картки – № НОМЕР_1 .
У зв`язку з цим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у справі відсутні належні докази перерахування та отримання відповідачем кредиту в розмірі 5 000 грн за кредитним договором №10003258713 від 27.02.2021.
Довідка-підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів не є належним і достатнім доказом на підтвердження здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів ОСОБА_1 ; зазначена в ній інформація не відповідає вимогам бухгалтерського обліку; довідка не є первинним бухгалтерським документом, який фіксує здійснення платежу та є необхідним для підтвердження таких юридичних фактів.
Те саме стосується і розрахунку заборгованості за кредитним договором №10003258713 від 27.02.2021, поданого позивачем (а.с.156-159), оскільки він сформований самим первісним кредитором, є похідним, узагальненим документом, складеним на підставі первинних даних, а не первинним документом бухгалтерського обліку у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відтак такий розрахунок не може вважатися належним та достовірним доказом на підтвердження факту існування та розміру заборгованості.
За відсутності таких первинних документів суд позбавлений можливості перевірити реальність господарських операцій, у тому числі факт отримання відповідачем кредитних коштів, у зв`язку з чим доводи представника позивача щодо наявності заборгованості є недоведеними.
У зв`язку з цим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у справі відсутні належні докази перерахування та отримання відповідачем кредиту в розмірі 5 000 грн за кредитним договором №10003258713 від 27.02.2021, та щодо недоведеності права вимоги у позивача за таким договором кредиту.
Додатки до позовної заяви без банківської виписки з особового рахунку ОСОБА_1 не підтверджують факту отримання відповідачем кредитних коштів.
В апеляційній скарзі зазначено також про те, що первісний кредитор є фінансовою, а не банківською установою, тому не має можливості надати первинні банківські документи. Проте колегія суддів відхиляє зазначені доводи, оскільки відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства суд не наділений повноваженнями самостійно збирати докази у справі. Водночас позивач, всупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України, не скористався своїм процесуальним правом заявити в суді першої інстанції клопотання про витребування відповідних доказів, необхідних для підтвердження обставин, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог і, відповідно, несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням ним процесуальних дій. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №755/18920/18.
Посилання представника позивача на ненадання відповідачем доказів, які б спростовували доводи позивача є безпідставним, оскільки відповідно до ст.81 ЦПК України обов`язок доказування факту перерахування та отримання кредитних коштів покладається на позивача. Вимога до відповідача доводити факт неотримання коштів є застосовною лише після доведення позивачем факту перерахування кредитних коштів і за своїм змістом фактично означає покладення обов`язку доказування негативного факту, що суперечить засадам цивільного судочинства та принципу змагальності сторін.
З урахуванням викладеного судом правильно зроблено висновок, що позивачем не доведено фактів перерахування та отримання кредитних грошей відповідачем, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення з цих підстав.
З огляду на недоведеність факту отримання відповідачем кредитних коштів та, як наслідок, відсутність у позивача права вимоги за кредитним договором, дослідження інших доводів апеляційної скарги не має правового значення для вирішення справи.
Відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Отже, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують, то відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Так як апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судового збору, сплаченого у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 06 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 20 жовтня 2026 року.
Головуючий –
В.Б. Яцина
Судді -
О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua