Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №643/14488/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 643/14488/24 Головуючий суддя І інстанції Афанасьєв В. О.

Провадження № 22-ц/818/1917/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: визнання права власності

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Тичкової О.Ю., Маміної О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2025 року у справі № 643/14488/24 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до Харківської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2024 року представник позивачки – адвокат Ястребова Є.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом спадкування першої черги після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_2 – ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала останньому на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, зареєстровано в реєстрі № 897/2014. Позивачка звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Самчук Т.В., яка відкрила спадкову справу № 9/2021 від 07 квітня 2021 року та видала Постанову № 74/02-31 від 25 вересня 2021 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Приватний нотаріус обґрунтувала зазначену відмову тим, що спадкоємець протягом 6 місяців не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а тому вважається такою, що не прийняла спадщину. Натомість, на момент смерті ОСОБА_3 , позивачка проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки вони складають одну сім`ю.

Після смерті спадкодавця, позивачка не подавала заяву про прийняття спадщини в нотаріальну контору, оскільки на момент відкриття спадщини постійно проживала разом з померлим та вважала, що фактично прийняла спадщину. На момент смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (донька) проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки вони складають одну сім`ю (також у зазначеній квартирі проживала і мати ОСОБА_2 , ОСОБА_4 – цивільна дружина померлого). У ОСОБА_2 відсутня довідка з місця реєстрації проживання, в якій була б надана інформація про спільне проживання позивачки на день відкриття спадщини разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , та офіційну реєстрацію разом з ним за адресою відкриття спадщини: АДРЕСА_2 . Зазначила, що згідно з інформацією яка міститься у реєстрі територіальної громади м. Харкова, ОСОБА_3 11 вересня 2015 року знятий з реєстрації місця проживання за зазначеною вище адресою. Однак фактично ОСОБА_3 за життя продовжував проживати у квартирі АДРЕСА_1 та в цьому місці і помер. На початку 1994 року, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (донька ОСОБА_4 від першого шлюбу) переїхали мешкати у квартиру АДРЕСА_1 . До моменту смерті свого батька позивачка з ним проживала разом протягом 23 років.

Рішенням Салтівського районного суду м.Харкова від 13 листопада 2025 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 25 грудня 2025 року про виправлення описки, позов задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , у квартирі АДРЕСА_1 .

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з Харківської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, Харківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення з Харківської міської ради на користь держави судового збору у розмірі 1211 гривень 20 копійок та ухвалити в цій частині нове рішення, яким судовий збір залишити за державою.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Посилається на те, що визначення Харківської міської ради відповідачем у справі №643/14488/24 зумовлено виключно узагальненнями/роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України та усталеною судовою практикою, а не порушенням прав та законних інтересів позивачки з боку Харківської міської ради. Позовна вимога щодо стягнення з Харківської міської ради судових витрат заявлена не була.

Зазначає, що Харківська міська рада не порушувала прав позивачки, не перешкоджала реалізації її цивільних прав, поданню заяв до нотаріальних органів у встановленому законом порядку та строки, отриманню необхідної інформації й збиранню доказів, а також не зловживала процесуальними правами з метою затягування судового розгляду.

Крім того, Харківська міська рада не зверталася до суду із заявою про визнання спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , відумерлою.

Вважає, що підстави для звернення до суду виникли не з вини Харківської міської ради, яка є номінальним відповідачем у справі, а тому відсутні підстави для покладення на неї обов`язку з відшкодування позивачці судового збору.

Зазначає, що положення ч.1 ст.141 ЦПК України щодо розподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог не можуть бути застосовані без урахування характеру спірних правовідносин. У цій справі позов зумовлений необхідністю визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та встановлення факту родинних відносин для реалізації позивачкою спадкових прав.

Крім того, вважає, що заявниця не повністю сплатила судовий збір, оскільки згідно пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», при пред`явленні позову та ухваленні рішення за вимогами про право спадкоємців на майно судовий збір визначається судом, виходячи із загальної вартості майна, і витрати на його оплату покладаються на кожного спадкоємця пропорційно до виділеної йому частки.

Наголошує, що Харківська міська рада не є спадкоємцем майна, щодо якого суд визначив позивачці додатковий строк для прийняття спадщини. Водночас визнання за позивачкою права власності на спадкове майно стосується реалізації її власних спадкових прав, а тому, на думку апелянта, судові витрати мають бути покладені на позивачку як спадкоємця, з урахуванням пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №2.

Вказує, що суд першої інстанції не дослідив зазначених обставин і не відобразив їх в оскаржуваному рішенні.

З огляду на характер спірних правовідносин, відсутність доказів спору між сторонами та порушення чи оспорювання прав позивачки з боку Харківської міської ради, а також те, що міська рада не ініціювала визнання спадщини відумерлою, вважає відсутніми підстави для покладення на неї судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що у зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню судовий збір у дохід держави.

Посилаючись на ч.1 ст.141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд зазначив, що позивачкою було заявлено дві вимоги – майнового та немайнового характеру, однак під час відкриття провадження у справі її звільнено від сплати судового збору.

Оскільки позов задоволено частково, а в задоволенні вимоги майнового характеру відмовлено, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача судового збору за вимогу немайнового характеру у розмірі 1211,20 грн, що відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у дохід держави.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у листопаді 2024 року представник позивачки – адвокат Ястребова Є.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом спадкування першої черги після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представником позивачки до позовної заяви було долучено клопотання про звільнення від сплати судового збору, у якому вона просила суд звільнити позивачку від сплати судового збору, посилаючись на положення ст.136 ЦК України та ст.8 Закону України «Про судовий збір», оскільки розмір судового збору перевищує 5 % розміру її річного доходу, так як дохід за період з 2023 року по другий квартал 2024 року у позивачки відсутній, про що було надано копію довідки про доходи.

При відкритті провадження у справі судом було звільнено позивачку від сплати судового збору (а.с.233-234 т.1).

Рішенням Салтівського районного суду м.Харкова від 13 листопада 2025 року позов задоволено частково, а також стягнуто з Харківської міської ради на користь держави судовий збір за подання позову у розмірі 1211,20 грн.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір – це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення судами окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Пунктом 2 частини 5 статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову – на відповідача.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення судового збору суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування судових витрат за рахунок відповідача – Харківської міської ради, оскільки відшкодування таких витрат передбачено правилами статті 141 ЦПК України.

Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду щодо розподілу судових витрат у спадкових справах, зокрема, за участі органу місцевого самоврядування, викладених у постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 646/13212/16-ц (провадження № 61-627св18), від 27 січня 2020 року у справі № 642/4402/17 ( провадження № 61-45118св18), від 28 липня 2021 року у справі № 591/1090/20 (провадження № 61-9541св21).

Посилання Харківської міської ради на необхідність покладення судового збору на позивачку як спадкоємця є безпідставними, оскільки це суперечить змісту статті 141 ЦПК України.

Роз`яснення, викладені у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», за змістом яких при пред`явленні позову та ухваленні рішення за вимогами про право спадкоємців на майно судовий збір визначається судом, виходячи із загальної вартості майна, і витрати на його оплату покладаються на кожного спадкоємця пропорційно до виділеної йому частки, на які посилається Харківська міська рада в апеляційній скарзі, не можуть бути застосовані у цій справі. Предметом позову не є розподіл часток у спадковому майні, а також відсутній спір між спадкоємцями щодо права на спадкове майно, тому відповідно до положень статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені, покладаються на відповідача – Харківську міську раду, а не на спадкоємця.

До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц (провадження № 14-400цс18), від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18 (провадження № 12-153гс19) неодноразово зазначала, що процесуальні витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством. Тобто, суд має керуватися відповідними нормами ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», а не роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що стосувались статті 88 ЦПК України, яка втратила чинність 15 грудня 2017 року.

Доводи апеляційної скарги Харківської міської ради щодо того, що позивачка при зверненні до суду не заявляла вимоги про стягнення з неї судового збору за результатами розгляду справи, колегія суддів відхиляє, оскільки розподіл судових витрат у резолютивній частині рішення суду є обов`язком суду, незалежно від того, заявлено про це у позовній заяві, чи ні, та здійснюється залежно від того, на чию користь вирішено спір по суті.

Посилання Харківської міської ради на те, що вона не є спадкоємцем, не порушувала прав позивачки, не перешкоджала реалізації його прав, не зловживала процесуальними правами та не заявляла вимог про визнання спадкового майна відумерлою спадщиною, не спростовують того, що вона є належним відповідачем у цій справі. У зв`язку з частковим задоволенням позову судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до статті 141 ЦПК України. Оскільки позивачку звільнено від сплати судового збору, суд правильного дійшов висновку про стягнення з відповідача в дохід держави судового збору за вимогу немайнового характеру у розмірі 1211,20 грн, що відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Твердження Харківської міської ради щодо того, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, якщо такі вимоги є майновими, проте у цій справі позов зумовлений необхідністю визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та встановлення факту родинних відносин для реалізації позивачкою спадкових прав, ґрунтуються на помилковому тлумаченні апелянтом норм процесуального законодавства, адже вимоги статті 141 ЦПК України передбачають загальні правила розподілу судових витрат як за подання вимог майнового, так і немайнового характеру.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат – без змін.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалося та не переглядалося.

Оскільки рішення суду оскаржувалося лише в частині розподілу судових витрат, судовий збір за подання апеляційної скарги стягненню та перерозподілу не підлягає.

Керуючись ст.ст.367, 368, ст.374, ст.375, ст.ст.381 – 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Салтівського районного суду м.Харкова від 13 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 20 жовтня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина

Судді О.Ю. Тичкова

О.В. Маміна.