Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №638/2880/26 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про спонукання виконати або припинити певні дії

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №638/2880/26

Суддя: Пилипчук Н. П.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

20 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 638/2880/26

провадження № 22-ц/818/3634/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії – Маміної О.В., Яцини В.Б.

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої діями чи бездіяльністю відповідачів, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 березня 2026 року, постановлене суддею Хайкіним В.М.,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої діями чи бездіяльністю відповідачів, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, згідно прохальної частини якої просить суд: стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь позивача 45 668,40 грн., як компенсацію моральної шкоди, спричиненої протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

В обгрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року у справі №520/23707/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2026 року позов задоволено, а саме визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу обчислення пенсії позивачу до виплати у вересні 2025 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» №1 від 03.01.2025 року та стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача різницю між нарахованою та невиплаченою пенсією за вересень 2025 року в розмірі 45 668,40 грн. Однак, згідно даних з електронної пенсійної справи в особистому кабінеті на порталі Пенсійного фонду України станом на 14.02.2026 року у розділі судові рішення, відсутня будь-яка інформація щодо виконання рішення суду від 17.11.2025 року. Позивач зазначає, оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року у справі №520/23707/25 не виконано, а різниця пенсії у сумі 45 668,40 грн. не виплачена, тому порушено право власності позивача. Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння позивачу моральної шкоди. Факт заподіяння позивачу моральної шкоди в результаті протиправних дій відповідача встановлений рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року складає 45 668,40 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої діями чи бездіяльністю відповідачів, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Справу розглянути за його відсутності.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/23707/25, залишеним без змін Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області з приводу обчислення пенсії мені до виплати у вересні 2025 р. із застосуванням із застосуванням коефіці-єнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» № 1 від 03.01.2025. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь нього різницю між нарахованою та невиплаченою пенсією за вересень 2025 року, в розмірі 45668 (сорок п`ять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн 40 коп. Однак, згідно даних з електронної пенсійної справи в особистому кабінеті на веб- порталі Пенсійного фонду України станом на 14 лютого 2026 року у розділі мої судові рішення за Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/23707/25, яке набрало законної сили 13 лютого поточного року, відсутня будь-яка інформація щодо його виконання, тобто це рішення навіть не зареєстровано у Реєстрі судових рішень та коли надійшло до боржника і у відкритих сервісах вебпорталу у розділі Дані аналітики нарахування та фактичної виплати пенсії не містить показники: відкладена/ ретроспективна Державний бюджет України-0,00, Відкладена/ретроспективна за ра-хунок коштів солідарної пенсійної системи-0,00, Поточна заборгованість з дати набрання рішенням законної сили, Державний бюджет України-0,00, Поточна заборгованість з дати набрання рішенням законної сили, за рахунок коштів солідарної пенсійної системи. Зазначає, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено доводів, а також не надано суду відповідних доказів того, в чому ж полягає моральна шкода, завдана йому діями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які в подальшому були визнані судом незаконними. Не зазначено, яких фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, або яких інших негативних наслідків зазнав позивач внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року у справі №520/23707/25 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області з приводу обчислення пенсії ОСОБА_1 до виплати у вересні 2025 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» №1 від 03.01.2025. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 різницю між нарахованою та невиплаченою пенсією за вересень 2025 року у розмірі 45 668,40 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2026 року у справі №520/23707/25, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року у справі №520/23707/25 залишено без змін.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є інвалідом другої групи.

Позивач обґрунтовує наявність моральної шкоди перенесеним психологічним напруженням, розчаруванням та незручностями, що виникли внаслідок порушення органом Пенсійного фонду України в Харківській області його прав. Факт завдання моральної шкоди в результаті протиправних дій відповідача встановлений рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року у справі №520/23707/25, що складає 45 668,40 грн. Вказує, що відсутня будь-яка інформація щодо виконання рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року у справі №520/23707/25, чим порушено його право власності.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (частина перша та друга).

За змістом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В силу частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як передбачено частиною першою статті 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків.

В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов`язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).

У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім`ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.

Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2020 року (справа №826/17656/16) та від 30 квітня 2020 року (справа №804/2076/17), вирішуючи спори щодо відшкодування моральної шкоди у зв`язку з невиконанням рішення суду, зазначив, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

У справі відсутні належні та допустимі докази того, що внаслідок невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року у справі №520/23707/25 ОСОБА_2 завдано моральної шкоди. Також у справі відсутні будь-які дані щодо протиправності дій (бездіяльності) органів державної влади України у невиконанні цього судового рішення.

Доказів того, що вказане рішення суду не виконується матеріали справи не містять та позивачем не надано.

За таких обставин ОСОБА_1 не довів склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності держави Україна перед ним за завдані збитки.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості такого рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 268 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий – Н.П. Пилипчук

Судді – О.В. Маміна

В.Б. Яцина

Оригінал: reyestr.court.gov.ua