Вирок від 19 жовтня 2026 р. у справі №572/1617/20 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

В И Р О К

Іменем України

20 жовтня 2026 року м. Рівне

Справа № 572/1617/20

Провадження № 11-кп/4815/29/26

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 ,

захисника-адвоката ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),

представника потерпілого ПП «Мережа РВ» ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020180200000557 за апеляційною скаргою прокурора Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_11 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 11 січня 2022 року стосовно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сарни Рівненської області, громадянки України, раніше не судимої. проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі – КК),

у с т а н о в и л а :

ОСОБА_12 , згідно з наказом ПП «Мережа РВ» № 148-к від 24 вересня 2019 року, працювала продавцем-консультантом у магазині «Спіріт енд фуд» по вул. Бєлгородській, 33-в в м. Сарни Рівненської області, 22 вересня 2019 року з нею підписано договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. 22 травня 2020 року біля 20 години ОСОБА_12 , перебуваючи на своєму робочому місці в приміщенні магазину «Спіріт енд фуд», будучи матеріально-відповідальною особою, з корисливих мотивів, маючи на меті обернути на свою користь чуже майно, яке було їй ввірене, за відсутності сторонніх осіб привласнила з каси магазину ввірені їй кошти в сумі 11 574 грн, які поклала до своєї сумочки та направилась у невідомому напрямку, зачинивши магазин. Вказаними діями ОСОБА_12 спричинила ПП «Мережа РВ» матеріальну шкоду на суму 11 574 грн.

Вказані дії ОСОБА_12 колегія суддів кваліфікує за ч. 1 ст. 191 КК, як привласнення чужого майна, яке було ввірене особі.

Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 11 січня 2022 року ОСОБА_12 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК, та виправдано за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Цивільний позов ПП «Мережа РВ» до ОСОБА_12 про стягнення майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_11 просить цей вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_12 визнати винною та засудити за ч. 1 ст. 191 КК, призначивши їй покарання у виді штрафу у розмірі 2 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, строком 1 рік.

На обґрунтування заявлених вимог зазначив, що обвинувачена ОСОБА_12 при допиті у суді визнала, що 22.05.2020 взяла кошти в касі магазину, які пізніше повернула, однак доказів повернення у матеріалах немає. Вказав, що наявність нестачі коштів у касі магазину підтверджується показаннями представника потерпілого та результатами проведеної ревізії, а сам факт привласнення коштів – протоколом огляду місця події від 09.06.2020, яким оглянуто оптичний диск. Також, на переконання прокурора, інші письмові докази у матеріалах провадження підтверджують винуватість ОСОБА_12 в інкримінованому їй злочині.

Окрім того, апелянт вважає, що місцевий суд безпідставно визнав ряд письмових документів недопустимими доказами, оскільки стороною обвинувачення було надано їх завірені копії, а не оригінали.

Також прокурор заявив клопотання про повторне дослідження письмових доказів, які були визнані судом недопустимими.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив ухвалити обвинувальний вирок з підстав, викладених у ній, думку представника потерпілого ОСОБА_10 на підтримання апеляційної скарги прокурора, міркування обвинуваченої ОСОБА_12 та її захисника-адвоката ОСОБА_9 щодо законності оскаржуваного вироку та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370 КПК імперативно визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Однак, ухвалюючи вказаний вирок, суд першої інстанції належним чином не дотримався вказаних вимог закону.

Як убачається зі змісту вироку, підставою для виправдання ОСОБА_12 у пред`явленому їй обвинуваченні визнано не доведення стороною обвинувачення допустимості наданих письмових доказів, оскільки матеріали провадження містили копії документів, а інші докази не доводять винуватості обвинуваченої в інкримінованому їй злочині.

Однак з таким висновком колегія судів погодитися не може.

Зокрема, як визначено ч. 1 ст. 99 КПК, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Документи як докази у кримінальному провадженні мають відповідати вимогам належності і допустимості. Тобто, як випливає з вимог кримінального процесуального закону, дані, що зафіксовані в документах, повинні мати значення для кримінального провадження (ст. 91 КПК), ці документи повинні мати дані, носії яких відомі і можуть бути перевіреними, необхідні реквізити, дату, місце складення і реєстрації (прізвище, ім`я та по батькові посадовця, який його склав, необхідні підписи, штампи, печатки, супроводжувальні листи тощо), анкетні дані громадянина, який його представив і джерело інформації, а також повинен бути дотриманий встановлений КПК порядок збирання доказів.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час здійснення досудового розслідування представник потерпілого ПП «Мережа РВ» ОСОБА_10 надав слідчому Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_13 , яка здійснювала досудове розслідування, належним чином завірені копії документів цього підприємства, та долучено їх до матеріалів цього провадження. При цьому вказані документи містять необхідні реквізити, дату складення, прізвище, ім`я, по батькові уповноважених осіб, які складали зазначені документи.

Так, колегія суддів зауважує, що не кожне порушення формальних вимог закону має реальні негативні наслідки для об`єктивного та, головне, справедливого досудового розслідування і судового розгляду.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 25.08.2018 у справі №210/4412/15-к виснував, що частиною 1 ст. 86 КПК передбачено, що доказ вважається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормами КПК мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).

Отже, допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону.

Питання про визнання доказів недопустимими вирішується судом під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення (ч. 1 ст. 89 КПК) у кожному конкретному випадку залежно від характеру і наслідків порушень критеріїв допустимості. При цьому оцінка доказів передбачає їх відповідний аналіз у всій сукупності та взаємозв`язку (ст. 94 КПК).

Таким чином, при визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу.

Однак, висновок місцевого суду щодо визнання наданих стороною обвинувачення копій документів недопустимими доказами є передчасним, судом не було досліджено та не оцінено чи є це порушення незворотним, чи породжують такі порушення сумніви у достовірності фактичних даних, зафіксованих у цих документах, з матеріалів справи не вбачається, що суд витребовував у потерпілої сторони оригінали зазначених документів.

Слід зауважити, що ні під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду, сторона захисту не оспорювала обставини, зафіксовані у цих документах.

Разом з цим, представник потерпілого ОСОБА_10 під час апеляційного розгляду надав апеляційному суду оригінали цих документів.

Зокрема, відповідно до акта інвентаризації ПП «Мережа РВ», складеного за результатами проведеної ревізії від 05.06.2020, на час проведення інвентаризації в магазині «Спірід енд фуд», розташованого на вул. Бєлгородській, 33-в в м. Сарни, виявлено нестачу коштів в сумі 11 547 грн станом на 05.06.2020. Ревізію проводили представник потерпілого ОСОБА_10 і бухгалтери-ревізори ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Також згідно з протоколом огляду місця події від 09.06.2020, було оглянуто оптичний диск CD-R, добровільно виданий представником потерпілого ОСОБА_10 , на якому міститься папка під назвою «22.05.20 гроші» із файлом формату МР4 тривалістю 00.04.19, у лівому верхньому кутку якого наявний напис «05.22.20 пт 19:48» та яким зафіксовано факт привласнення коштів ОСОБА_16 з каси магазину «Спірід енд фуд». Колегія суддів зауважує, що місцевий суд у вироку також зазначив, що на вказаному відеозаписі зафіксовано привласнення коштів обвинуваченою.

Окрім того, з письмової заяви на ім`я директора ПП «Мережа РВ» вбачається, що ОСОБА_16 просила прийняти її на посаду продавця-консультанта з 25.09.2019.

Відповідно до наказу ПП «Мережа РВ» № 148-к від 24.09.2019 ОСОБА_16 прийнята на посаду продавця-консультанта з 25.09.2019 з оплатою праці згідно штатного розпису з випробувальним терміном в один місяць.

З посадової інструкції продавця-консультанта вбачається, що ОСОБА_16 зобов`язана приймати участь у внутрішніх інвентаризаціях та інвентаризаціях із залученням ревізорів; дотримуватись правил отримання, здачі, зберігання та обліку розмінної монети та торгової виручки, правил інкасації. Також вона несе відповідальність, зокрема, за збереження грошових сум і товарно-матеріальних цінностей, за завдання матеріальних збитків ПП «Мережа РВ». З цією інструкцією ОСОБА_16 ознайомлена 24.09.2019.

З договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 24.09.2019, укладеного ПП «Мережа РВ» з продавцем-консультантом ОСОБА_16 , вбачається, що сторони погодили, що остання прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених їй матеріальних та грошових цінностей.

Відповідно до роздруківки Х-звіту № 0812 від 22.05.2020 з часу відкриття зміни о 7 год 39 хв до 19 год 47 хв одержано від клієнтів готівки в сумі 3 524,85 грн, безготівкових платежів в сумі 186,40 грн, початковий залишок готівкових коштів в касі 17 138,09 грн, службове вилучення 3500 грн, кінцевий залишок 17 162,94 грн.

Також в матеріалах провадження наявна супровідна відомість до суми з готівкою в розмірі 3 500 грн з підписом касира ОСОБА_16 від 22.05.2020.

Відповідно до договору оренди № 13/2108/19 від 21.08.2019 ПП «Мережа РВ» є орендарем приміщення по АДРЕСА_2 .

Згідно з договором № 560 від 14.06.2019 між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ПП «Мережа РВ» укладеним на інкасацію коштів.

Окрім того, представником потерпілого були надані оригінали роздруківок Х-звітів № 0813 від 25.05.2020 року, № 0815 від 27.05.2020, № 0816 від 28.05.2020, №0818 від 01.06.2020, № 0819 від 02.06.2020, № 0820 від 04.06.2020, № 0821 від 04.06.2020, копії яких досліджувались місцевим судом.

Також відповідно до Свідоцтва про шлюб, після державної реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_16 змінено на ОСОБА_12 .

Під час апеляційного розгляду представник потерпілого ОСОБА_10 підтвердив свої показання, надані ним у суді першої інстанції, стовно виявлення за результатами проведеної ревізії у магазині «Спірід енд фуд», у якому працювала продавцем-консультантом обвинувачена, нестачі коштів у сумі 11 574 грн.

Так, на переконання колегії суддів, вказані докази у своїй сукупності доводять «поза розумним сумнівом» факт вчинення ОСОБА_12 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК, за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Окрім того, як встановлено під час апеляційного розгляду, у зв`язку з державною реєстрацією шлюбу, обвинувачена ОСОБА_12 змінила прізвище на ОСОБА_17 .

При призначенні ОСОБА_12 покарання колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, у відповідності до приписів ст. 12 КК, є нетяжким злочином, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також характеризуючі особу обвинуваченої дані, а саме позитивну характеристику за місцем проживання, відсутність попередніх судимостей, а також відсутність відомостей щодо фактів вчинення обвинуваченою після інкримінованого їй злочину інших кримінально караних дій.

Вказані обставини, у своїй сукупності, є підставою для обрання обвинуваченій ОСОБА_12 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 191 КК.

Водночас, як убачається з матеріалів кримінального провадження, злочин, передбачений ч. 1 ст. 191 КК, який, у відповідності до приписів ст. 12 цього Кодексу, відносяться до категорії нетяжких злочинів, був вчинений ОСОБА_12 22.05.2020, тобто з часу його вчинення минуло більше п`яти років.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років у разі вчинення злочину нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини, а тому на даний час закінчились строки давності притягнення ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК.

Тому, у відповідності до приписів ч. 5 ст. 74 КК, якою передбачено, що особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу, ОСОБА_12 слід звільнити від призначеного покарання.

Поряд з цим, у вказаному кримінальному провадженні потерпілий ПП «Мережа РВ» подав цивільний позов до обвинуваченої про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

За результатами судового розгляду вказаний цивільний позов був залишений без розгляду.

Водночас, прокурор в апеляційній скарзі не порушував питання щодо вирішення зазначеного цивільного позову. Не заявлялись такі вимоги і представником потерпілого.

За цих обставин, колегія суддів, переглядаючи вказаний вирок в межах апеляційної скарги, позбавлена можливості вирішення заявленого цивільного позову. Однак, вказана обставина не позбавляє права потерпілого звернутись з аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 413, 420 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_11 задовольнити.

Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 11 січня 2022 року стосовно ОСОБА_8 скасувати.

ОСОБА_8 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 2 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, строком 1 рік

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Вирок може бути оскаржений у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3