Суд: Рівненський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 15 жовтня 2026 р.
Справа: №559/2838/23
Суддя: Полюхович О. І.
Рівненський апеляційний суд
___________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2026 року м. Рівне
Справа № 559/2838/23
Провадження № 33/4815/1105/26
Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,
з участю: секретаря судового засідання – Супрунюк К.Р.,
захисника – Гарманчук О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне в режимі відеоконференції матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Гарманчук О.Р. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04 вересня 2023 року про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, –
ВСТАНОВИВ:
Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04 вересня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Не погодившись із постановою суду захисник Гарманчук О.Р. в інтересах ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга та клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження подані захисником Гарманчук О.Р. через систему «Електронний суд» 21 вересня 2026 року.
Клопотання про поновлення строку захисник обґрунтовує тим, що у зв`язку з проходженням військової служби ОСОБА_1 не мав можливості скористатися правовою допомогою з метою підготовки та подання апеляційної скарги.
В ході апеляційного розгляду захисник Гарманчук О.Р. повідомила, що ОСОБА_1 перебуваючи у відпустках протягом трьох років з часу винесення постанови суду вирішував питання щодо покращення стану свого здоров`я.
Разом з цим, в інший час він проходив військову службу в ЗСУ перебуваючи у зоні бойових дій, що унеможливлювало подання апеляційної скарги на судове рішення у встановлені законодавством строки.
Заслухавши доводи захисника Гарманчук О.Р. на підтримання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні.
Згідно ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Норми діючого КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку оскарження постанови суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин його пропуску не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Європейський суд з прав людини звертав увагу, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ «Чірікоста і Віола проти Італії»).
За правовим змістом зазначених норм, строк на оскарження постанови суду першої інстанції може бути поновлений скаржнику виключно у разі, коли він пропущений з поважних причин, які об`єктивно позбавляли останнього реалізувати своє законне право на оскарження судового рішення.
Клопотання про поновлення строку не може носити формальний характер, а наведені у ньому обставини повинні доводитися заявником належними та допустимими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова відносно ОСОБА_1 винесена 04 вересня 2023 року за його участю (а.с. 16).
Резолютивну частину постанови суду ОСОБА_1 отримав 04 вересня 2026 року, а повний текст 11 вересня 2023 року, що підтверджується розписками, які наявні у матеріалах справи з його підписом про отримання (а.с. 17, 18).
Натомість, апеляційна скарга подана захисником Гарманчук О.Р. 21 вересня 2026 року, тобто з очевидним пропуском строку встановленим для її подання.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 особисто отримав оскаржуване судове рішення, тобто йому було об`єктивно відомо про наявність постанови суду першої інстанції.
Твердження захисника Гарманчук О.Р. про те, що ОСОБА_1 перебуваючи у відпустках протягом трьох років з часу винесення постанови суду вирішував питання щодо покращення стану свого здоров`я, а в інший час проходив військову службу в ЗСУ перебуваючи у зоні бойових дій, що унеможливлювало подання апеляційної скарги на судове рішення у встановлені законодавством строки не є переконливими.
Апеляційний суд звертає увагу, що апеляційна скарга та долучені до неї матеріали не містять доказів на підтвердження того, що перебуваючи у відпустках протягом трьох років у ОСОБА_1 були обґрунтовані обставини, які унеможливлювали подання ним апеляційної скарги.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 будучи у відпустках перебував на лікуванні з метою покращення стану свого здоров`я не може бути визнаним судом об`єктивною та непереборною обставиною, яка перешкоджала реалізації права на апеляційне оскарження, оскільки захисником не було долучено будь-яких належних доказів на підтвердження лікування ОСОБА_1 .
Крім того, під час судового засідання захисник Гарманчук О.Р. не зазначила щодо наявності у неї доказів на підтвердження наведених нею обставин, якими вона обґрунтовувала поважність пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Отже, наведені у клопотанні обставини не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження, а тому підстави для його поновлення відсутні.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання захисника Гарманчук О.Р. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04 вересня 2023 року задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
На підставі наведеного та керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст.294 КУпАП, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити захиснику ОСОБА_1 – адвокату Гарманчук О.Р. у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04 вересня 2023 року.
Апеляційну скаргу повернути особі, що її подала, разом з доданими до неї документами без розгляду.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua