Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №390/1989/24 — Кропивницький апеляційний суд

Суд: Кропивницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №390/1989/24

Суддя: Мурашко С. І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2026 року м. Кропивницький

справа № 390/1989/24

провадження № 22-ц/4809/1537/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Суховерської Олександри Вікторівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 08 травня 2026 року у складі судді Варакіної Н. Б. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором № 2494609679 від 16 березня 2020 року у розмірі 16 591 грн 02 коп та понесені судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що 16 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» було укладено кредитний договір № 2494609679, за умовами якого відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти, сплачувати проценти за користування кредитом та виконувати інші передбачені договором зобов`язання.

На підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року право вимоги за кредитним договором перейшло до АТ «Таскомбанк», яке 08 листопада 2023 року уклало з ТОВ «ФК «ЄАПБ» договір факторингу № НІ/11/10-Ф, за яким останнє набуло право вимоги до відповідача.

ОСОБА_1 належним чином не виконував кредитних зобов`язань, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 16 591,02 грн, з яких 7 209,42 грн — заборгованість за тілом кредиту, 0,94 грн — заборгованість за відсотками та 9 380,66 грн — заборгованість за комісією; 00,00 грн - заборгованість за пенею та штрафами.

Оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитними договорами не виконує, заборгованість не сплачує, позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Фортечного районного суду м. Кропивницького від 08 травня 2026 року позовну заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №2494609679 від 16 березня 2020 року у розмірі 16 591,02 грн та 3 028 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язань за кредитним договором, а право вимоги за ним перейшло до позивача.

Оскільки відповідач не надав доказів погашення боргу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Суховерська О. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 08 травня 2026 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів фактичного перерахування відповідачу кредитних коштів, зокрема первинних бухгалтерських документів та банківських виписок, які б підтверджували зарахування коштів на рахунок відповідача.

Подані ТОВ «ФК «ЄАПБ» документи не підтверджують ані факту отримання кредиту, ані існування заборгованості в заявленому розмірі.

Крім того, відповідач заперечує правомірність нарахування комісії за обслуговування кредиту в сумі 9 380,66 грн, посилаючись на нікчемність відповідних умов договору, оскільки плата за надання інформації про стан кредитної заборгованості та здійснення дій, що належать до обов`язків кредитодавця, не може покладатися на споживача.

Також недоведеним є перехід до позивача права вимоги за кредитним договором, оскільки договір про відступлення права вимоги між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» припинив дію до укладення кредитного договору, а доказів його продовження, підписаних реєстрів прав вимоги, актів і оплати за відступлення не надано.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам і доводам сторін, унаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення.

Позиція інших учасників справи щодо апеляційної скарги

Від ТОВ «ФК «ЄАПБ» надійшли письмові пояснення, в яких позивач апеляційну скаргу адвоката Суховерської О. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 08 травня 2026 року залишити без змін.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову становить 16 591 грн 02 коп, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2026 становить 99 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 16 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» укладено кредитний договір № 2494609679, складовими якого є кредитний договір, паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів.

На підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» передало АТ «Таскомбанк» права вимоги до позичальників за кредитними договорами та договорами забезпечення до них.

У подальшому, 08 листопада 2023 року, між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № НІ/11/10-Ф, за умовами якого банк відступив товариству за плату належні йому права грошової вимоги до боржників.

Відповідно до реєстру прав вимоги до договору факторингу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2494609679 від 16 березня 2020 року в розмірі 16 591,02 грн, з яких: 7 209,42 грн — заборгованість за тілом кредиту, 0,94 грн — заборгованість за відсотками та 9 380,66 грн — заборгованість за комісією.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст. ст. 509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобов`язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.

При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов`язання в натурі.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов`язань, які не виконані належним чином.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріалами справи підтверджується, що 16 березня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2494609679, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 16 287,50 грн строком на 24 місяці. Складовими кредитного договору є паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР», редакція яких зазначена як чинна з 17 січня 2020 року (а. с. 8).

Відповідно до паспорта кредиту процентна ставка за користування кредитом становила 0,25 % на день, а орієнтовна реальна річна процентна ставка — 36,97 %. Загальні витрати за кредитом визначено в розмірі 7 442,63 грн, а орієнтовну загальну вартість кредиту — 23 130,13 грн (а. с. 9-11).

У матеріалах також міститься рахунок-фактура ТОВ «Епіцентр К» від 14 березня 2020 року на придбання будівельних матеріалів на загальну суму 12 774,84 грн, а також документи щодо оформлення банківської гарантії на оплату відповідного товару (а. с. 13, 17).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» посилалося на те, що набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2494609679 від 16 березня 2020 року внаслідок укладення 8 листопада 2023 року з АТ «Таскомбанк» договору факторингу № НІ/11/10-Ф. При цьому позивач зазначав, що право вимоги перейшло до банку від первісного кредитора — ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» — на підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року, а надалі було відступлено позивачу за договором факторингу.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора.

Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Матеріалами справи підтверджується, що 07 жовтня 2016 року між ПАТ «Таскомбанк» як новим кредитором та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» як первісним кредитором укладено договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор набуває права вимоги до позичальників за кредитними договорами та договорами забезпечення до них за плату в порядку та на умовах, визначених цим договором (а. с. 18-19).

Відповідно до пункту 2.2 договору сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати новому кредитору, а новий кредитор зобов`язаний набувати права вимоги до позичальників шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог, які є невід`ємною частиною договору. Такі реєстри повинні містити перелік кредитних договорів, відомості про позичальників та розмір їхньої заборгованості. Умовами договору також передбачено оформлення реєстрів у паперовому та електронному вигляді.

Пунктом 9.2 договору встановлено, що він діє протягом одного календарного року, але в будь-якому разі — до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

08 листопада 2023 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № НІ/11/10-Ф , згідно якого АТ «Таскомбанк» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Таскомбанк» права вимоги до боржників (а. с. 20-26).

Згідно Реєстру прав вимоги до Договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 16 591,02 грн (а. с. 27-28).

Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження наявності у нього права вимоги, суд виходить із того, що кредитний договір № 2494609679, за яким заявлено вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , укладено 16 березня 2020 року, тобто після спливу передбаченого пунктом 9.2 договору строку його дії.

За таких обставин договір про відступлення права вимоги від 07 жовтня 2016 року сам по собі не підтверджує переходу до АТ «Таскомбанк» права вимоги за кредитним договором, укладеним у березні 2020 року.

При цьому матеріали справи не містять відповідного реєстру прав вимог, підписаного сторонами, який би підтверджував включення кредитного договору № 2494609679 до переліку переданих банку вимог, як того вимагає пункт 2.2 договору.

Отже, позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження переходу права вимоги за спірним кредитним зобов`язанням від ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» до АТ «Таскомбанк».

Відтак суд вважає, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не доведено, що на момент укладення договору факторингу від 08 листопада 2023 року АТ «Таскомбанк» було кредитором відповідача та мало право відступати позивачу право грошової вимоги за цим кредитним договором.

Саме лише зазначення спірного кредитного договору в реєстрі прав вимог до договору факторингу, укладеного між АТ «Таскомбанк» та позивачем, не усуває необхідності доведення набуття банком відповідного права від первісного кредитора.

Оскільки позивач не підтвердив належними доказами переходу права вимоги за спірним зобов`язанням, суд приходить висновку, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не довело наявності у нього права вимагати стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції, розглядаючи позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» не врахував, що проценти за користування кредитними коштами можуть нараховуватися лише в межах погоджених сторонами строків кредитування, унаслідок чого безпідставно стягнув заборгованість за процентами, нарахованими після закінчення строку дії кредитних договорів.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга адвоката Суховерської О. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , підлягає задоволенню, а рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 08 травня 2026 року скасуванні з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, сплачений ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 3 633 грн 60 коп підлягає стягненню на його користь з ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Суховерської Олександри Вікторівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 08 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua