Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №206/7691/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 206/7691/26

Провадження 2-а/206/56/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Худайкуловій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № R784482 від 17 вересня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити справу про адміністративне правопорушення та стягнути на його користь понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, дізнавшись про наявність у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку у зв`язку з неприбуттям за повісткою до ТЦК та СП, звернувся через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста із заявою в порядку ст. 279-9 КУпАП, у якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

17 вересня 2026 року через електронний кабінет позивач отримав постанову № R784482, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

На думку позивача, оскаржувана постанова прийнята з порушенням встановленого законом порядку. Він посилається на сплив строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, вважає, що відповідач мав можливість отримати необхідні персональні дані шляхом електронної інформаційної взаємодії з державними реєстрами, а тому з урахуванням примітки до ст. 210 КУпАП положення ст. 210-1 КУпАП не підлягали застосуванню. Також позивач зазначає, що постанова не містить достатнього викладу фактичних обставин правопорушення та доказів його вчинення.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 28 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 19 жовтня 2026 року.

Позивач у судове засідання не з`явився. 12 жовтня 2026 року подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. 12 жовтня 2026 року представник відповідача Чепурко А.С. подав відзив, у якому проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві відповідач зазначив, що 19 травня 2026 року засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів сформовано повістку № 7461123 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 29 травня 2026 року о 14 годині 00 хвилин з метою уточнення даних. Того ж дня повістку направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням № R067176026968 з описом вкладення, рекомендованим повідомленням про вручення та позначкою «Вручити тільки особисто» за адресою, повідомленою позивачем і зазначеною ним у позовній заяві: АДРЕСА_1 .

За даними поштового відправлення 28 травня 2026 року проставлено відмітку про повернення відправнику у зв`язку з відсутністю одержувача за вказаною адресою, а 29 травня 2026 року відправлення повернуто ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач у визначені повісткою дату і час не прибув, про причини неявки у триденний строк не повідомив та протягом семи календарних днів до ТЦК та СП не прибув. 08 червня 2026 року в Реєстрі сформовано звернення до органів Національної поліції України № E5395407 щодо адміністративного затримання та доставлення позивача.

Відповідач також послався на те, що 16 вересня 2026 року позивач через електронний кабінет подав підписану кваліфікованим електронним підписом заяву, в якій прямо визнав факт вчинення адміністративного правопорушення, зазначив про неприбуття за повісткою до ТЦК та СП і надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. 17 вересня 2026 року, у межах триденного строку, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № R784482 та накладено штраф у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Щодо строків притягнення до адміністративної відповідальності відповідач вказав, що посилання позивача на дату 17 серпня 2025 року стосується іншого епізоду та суперечить доказам. Оспорювана постанова стосується неприбуття за повісткою № 7461123 на 29 травня 2026 року. Звернення до поліції від 08 червня 2026 року, на думку відповідача, було заходом щодо розшуку і доставлення особи та не є процесуальним актом виявлення усіх ознак складу адміністративного правопорушення. Вперше факт винного неприбуття був достовірно підтверджений власною заявою позивача від 16 вересня 2026 року.

Відповідач наголосив, що предметом правопорушення є не неподання чи не уточнення персональних даних, які можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії, а не прибуття військовозобов`язаного за викликом до ТЦК та СП. Тому примітка до ст. 210 КУпАП до спірних правовідносин не застосовується. На підтвердження заперечень відповідач надав повістку, опис вкладення, поштові документи, відомості Реєстру, заяву позивача та оскаржувану постанову.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України неявка належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті, якщо відсутні визначені законом підстави для відкладення. Оскільки всі учасники справи у судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності та перевіривши доводи позову і заперечення відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення та своєчасно.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а у справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено обов`язок громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу повідомити про причини неявки з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує семи календарних днів.

Пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, передбачено, що належним підтвердженням оповіщення у разі надсилання повістки поштою є, зокрема, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою такою особою ТЦК та СП під час уточнення облікових даних.

Статтею 235 КУпАП встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтями 210 та 210-1 КУпАП, а від їх імені розглядати такі справи та накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно зі ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, особа може не пізніше дня розгляду справи звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Така заява може бути подана через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

ІНФОРМАЦІЯ_4 протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язаний перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП винести постанову по справі. У постанові про накладення адміністративного стягнення визначається розмір штрафу на рівні мінімального розміру, передбаченого санкцією відповідної статті.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність правопорушення, винність особи та інші обставини. Такі дані встановлюються, зокрема, поясненнями особи, а також відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною 7 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа подала заяву, в якій не оспорює допущене порушення та погоджується на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Відповідно до ч. 2 ст. 277 КУпАП така справа розглядається у триденний строк після надходження заяви.

Судом встановлено, що повістка № 7461123 була сформована 19 травня 2026 року та містила виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , на 29 травня 2026 року о 14 годині 00 хвилин з метою уточнення даних. Повістка підписана кваліфікованим електронним підписом керівника ТЦК та СП і містить QR-код.

З опису вкладення, конверта, рекомендованого повідомлення та відомостей про відстеження поштового відправлення вбачається, що повістку направлено 19 травня 2026 року рекомендованим поштовим відправленням № R067176026968 за адресою: АДРЕСА_1 . Саме цю адресу позивач зазначив як адресу свого проживання у позовній заяві.

28 травня 2026 року поштовим оператором проставлено відмітку про відсутність одержувача за вказаною адресою, а 29 травня 2026 року відправлення повернуто відправнику.

Отже, у розумінні п. 41 Порядку № 560 позивач вважається належним чином оповіщеним про виклик 28 травня 2026 року. Доказів того, що зазначена адреса не була повідомленою ним адресою проживання або що поштову відмітку внесено помилково, матеріали справи не містять.

Позивач не прибув 29 травня 2026 року, не повідомив про причини неявки у триденний строк та не прибув протягом наступних семи календарних днів. Наявності поважних причин, підтверджених документами уповноважених органів, позивач не доводив.

Відомостями Реєстру підтверджено, що 08 червня 2026 року сформовано звернення до органів Національної поліції України № E5395407 щодо адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , у якому зазначені повістка № 7461123 та поштове відправлення № R067176026968.

16 вересня 2026 року ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста подав заяву, підписану кваліфікованим електронним підписом, у якій повідомив, що не прибув за повісткою до ТЦК та СП, визнав факт вчинення адміністративного правопорушення та погодився на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Факт подання та зміст цієї заяви позивач у позові не заперечує.

За результатами перевірки заяви та відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 17 вересня 2026 року винесено постанову № R784482, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації встановлено неприбуття ОСОБА_1 за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці, чим порушено вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Постанова містить дату і спосіб надходження заяви позивача, суть встановленого правопорушення, правову кваліфікацію, вид і розмір стягнення, порядок його виконання та оскарження.

Оскаржувану постанову винесено наступного дня після надходження заяви, тобто з дотриманням триденного строку, визначеного ст.ст. 277, 279-9 КУпАП, уповноваженою посадовою особою та з накладенням мінімального штрафу. Копію постанови направлено до того самого електронного кабінету, а її отримання 17 вересня 2026 року позивач підтвердив у позовній заяві.

Суд погоджується, що подання заяви в порядку ст. 279-9 КУпАП не позбавляє особу права на судове оскарження постанови та не звільняє орган від обов`язку дотриматися вимог статей 247, 280, 283 КУпАП.

Водночас заява, у якій позивач однозначно визнав неприбуття за повісткою і факт вчинення правопорушення, є його поясненням та належним доказом за ст. 251 КУпАП.

Разом з повісткою, документами про її направлення, поштовою відміткою та відомостями Реєстру, ця заява утворює достатню сукупність доказів події правопорушення і вини позивача.

Посилання позивача на примітку до ст. 210 КУпАП суд вважає безпідставним.

Зазначена примітка виключає застосування статей 210 та 210-1 КУпАП у разі можливості отримання держателем Реєстру персональних даних особи шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними інформаційними системами та реєстрами.

Проте позивача притягнуто до відповідальності не за неподання персональних даних, які могли бути отримані в електронному порядку, а за неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці. Отримання персональних даних з інших реєстрів не може замінити особистого виконання обов`язку з`явитися за належним викликом.

Щодо доводів про закінчення строків накладення адміністративного стягнення суд зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Твердження позивача про виявлення спірного правопорушення 17 серпня 2025 року спростовується матеріалами справи.

Повістку № 7461123 сформовано лише 19 травня 2026 року, а дату явки визначено на 29 травня 2026 року, тому правопорушення, яке є предметом оскаржуваної постанови, об`єктивно не могло бути вчинене або виявлене у серпні 2025 року.

Долучений самим позивачем витяг із Реєстру, сформований 13 липня 2026 року, містить дату звернення до поліції 08 червня 2026 року, а не 17 серпня 2025 року.

Із наданих відповідачем відомостей Реєстру також вбачається наявність іншого, самостійного епізоду за повісткою № 3113269 про виклик на 18 квітня 2025 року, за яким 28 квітня 2025 року було сформовано звернення до поліції № E2013231, а провадження надалі закрито постановою № 126 від 26 лютого 2026 року у зв`язку із закінченням строків. Отже, ототожнення позивачем двох різних епізодів є помилковим.

Звернення до органів Національної поліції № E5395407 від 08 червня 2026 року сформовано після неприбуття позивача і закінчення наданого законом семиденного строку. За своїм змістом воно спрямоване на адміністративне затримання та доставлення особи і не є протоколом, постановою або іншим процесуальним документом, з якого безумовно випливає встановлення уповноваженою посадовою особою всіх ознак складу правопорушення, зокрема вини та відсутності поважних причин неприбуття.

До подання позивачем заяви орган мав відомості про факт неприбуття, однак сама по собі така інформація не усувала можливості наявності поважних причин. 16 вересня 2026 року позивач власною заявою підтвердив, що не оспорює порушення, визнав факт його вчинення і погодився на притягнення до відповідальності. За конкретних обставин цієї справи саме надходження цієї заяви завершило встановлення сукупності ознак адміністративного правопорушення та розпочало спеціальну процедуру його розгляду, передбачену ст. 279-9 КУпАП.

Постанову винесено 17 вересня 2026 року, тобто наступного дня після встановлення у встановленому порядку всіх істотних обставин та в межах одного року з дня неприбуття за повісткою, а отже підстави для закриття справи за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП відсутні.

Крім того, сама ж постанова містить відомості про орган і посадову особу, дату розгляду, дані позивача, дату, спосіб надходження та зміст його заяви, опис установленого порушення, нормативну підставу відповідальності, прийняте рішення, розмір штрафу, порядок його сплати та оскарження. Закон не встановлює обов`язку наводити в тексті постанови повний перелік усіх доказів або реквізити кожного документа, якщо обставини правопорушення встановлені належними доказами.

Оцінивши надані відповідачем докази, суд доходить висновку, що відповідач виконав покладений на нього ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок доказування. Матеріали справи підтверджують належне оповіщення позивача, його неприбуття без повідомлення поважних причин, подання ним заяви про визнання порушення та дотримання відповідачем спеціальної процедури розгляду справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова № R784482 від 17 вересня 2026 року винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття справи про адміністративне правопорушення відсутні.

За змістом ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору.

Зважаючи на результат вирішення справи, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 6, 9, 73-79, 90, 121, 132, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у відповідності до ч. 2 ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук