Вирок від 19 жовтня 2026 р. у справі №149/9/26 — Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Суд: Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №149/9/26

Суддя: Олійник І. В.

Справа № 149/9/26

Провадження №1-кп/149/95/26

Номер рядка звіту 387

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 м.Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , приймає участь у режимі відеоконференції,

захисника адвоката ОСОБА_4 , приймає участь у режимі відеоконференції

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 62024100140001241 від 10.12.2024 по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмільник Вінницької області, громадянина України, освіта середня спеціальна, військовослужбовця, не одруженого, на утриманні 1 малолітня дитина, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією на особливий період, в порушення ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 22.09.2024, у невстановлений час, але не пізніше 21:00 год., діючи з прямим умислом, із особистих мотивів, з метою ухилитись від виконання обов`язків військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без відповідних дозволів командирів і начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану самовільно залишив дислокацію військової частини НОМЕР_1 Уманського району Черкаської області та проводив час на власний розсуд за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , не пов`язуючи його із виконанням обов`язків військової служби, понад три доби, до моменту його встановлення 19.08.2025 працівниками Хмільницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. За час відсутності у ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_5 обов`язки військової служби не виконував, перебував поза межами військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також вчинене ним самовільне залишення військової частини не повідомляв та проводив час на власний розсуд.

Окрім того, 06.09.2025, у невстановлений час, але не пізніше 10:30 год. солдат військової служби за мобілізацією на особливий період ОСОБА_5 діючи з прямим умислом, із особистих мотивів, з метою ухилитись від виконання обов`язків військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без відповідних дозволів командирів і начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану самовільно залишив дислокацію військової частини НОМЕР_2 Гайсинського району Вінницької області та проводив час на власний розсуд за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , не пов`язуючи його із виконанням обов`язків військової служби, понад три доби, до моменту його встановлення 30.12.2025 працівниками Хмільницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. За час відсутності у ВЧ НОМЕР_3 ОСОБА_5 обов`язки військової служби не виконував, перебував поза межами військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також вчинене ним самовільне залишення військової частини не повідомляв та проводив час на власний розсуд.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, виявив добровільне бажання продовжити військову службу. На підставі ст. 63 Конституції України відмовився давати показання.

Свідок ОСОБА_6 надав показання про те, що він разом із ОСОБА_7 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Точної дати він не пам`ятає, але під час вечірньої перевірки ОСОБА_8 не відгукнувся. Намагання зв`язатися з ним засобами телефонного зв`язку були безрезультатними. З приводу відсутності ОСОБА_5 проводилося службове розслідування, в ході якого відбиралися пояснення в інших військовослужбовців.

Свідок ОСОБА_9 у суді повідомила, що обвинуваченого бачила декілька разів у с. Білий Рукав Хмільницького району, більше року тому. У нього там проживає дружина та її батьки.

Свідок ОСОБА_10 повідомила, що знає ОСОБА_5 . Він впродовж двох років проживав у с. Білий Рукав Хмільницького району разом з колишньою дружиною. Бачила його в селі у 2025 році. Знає, що він проходив військову службу, де саме їй не відомо.

Також судом досліджено відеозаписи допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , здійснені у порядку ч. 11 ст. 615 КПК України. Свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 повідомили, що знають ОСОБА_5 , який 20.08.2025 прибув до ВЧ НОМЕР_2 . 06.09.2025 ОСОБА_5 самовільно залишив військову частину і під час перевірки особового складу було виявлено його відсутність. Проведеними пошуковими заходами його місцезнаходження не було встановлено.

Вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, зокрема:

-витягом з ЄРДР щодо реєстрації 10.12.2024 відомостей у кримінальному провадженні № 62024100140001241 за фактом того, що 22.09.2024 солдат ОСОБА_5 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , в умовах воєнного стану; 17.12.2025 у цьому ж провадженні внесено відомості про те, що солдат ОСОБА_5 06.09.2025 самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , в умовах воєнного стану, правова кваліфікація обох подій ч. 5 ст. 407 КК України ( т. 1., а.с. 111-112);

-матеріалами службового розслідування, яке розпочате 23.09.2024, закінчено 03.10.2024 та містить: акт службового розслідування, затверджений командиром ВЧ НОМЕР_1 03.10.2024, яким встановлено, що солдат ОСОБА_5 22.09.2024 був відсутній під час проведення вечірньої повірки особового складу 3 зведеної навчальної роти ВЧ НОМЕР_1 та було з`ясовано, що він самовільно залишив військову частину; такі ж обставини підтверджені рапортом командира 3 зведеної навчальної роти від 23.09.2024; службове розслідування проведено на підставі наказу ТВО командира ВЧ НОМЕР_1 від 23.09.2024 № 488; довідкою ВЛК від 24.08.2024 №017/1127 ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджено, що солдат ОСОБА_5 придатний до військової служби; за період служби ОСОБА_5 заохочень чи стягнень не мав; обставини самовільного залишення військової частини ОСОБА_5 повідомили у своїх письмових поясненнях командир взводу ОСОБА_13 , офіцер групи психологічного супроводу ОСОБА_6 від 28.09.2024; наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.08.2024 № 253 ОСОБА_5 зараховано до списків даної військової частини; солдат ОСОБА_5 відповідно до додатку № 1 до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 406 від 30.08.2024 зарахований на курс БЗВП у період з 31.08.2024 по 08.10.2024; відповідно до наказу ТВО старшого командира ВЧ НОМЕР_1 від 23.09.2024 № 284 визнано вважати солдата ОСОБА_5 таким, що 22.09.2024 залишив військову частину, знято його з усіх видів забезпечення; зазначені факти підтверджено також довідкою-доповіддю від 23.09.2024 № 1156; витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 03.10.2024, яким затверджено результати службового розслідування ( т. 1 а.с. 113-135);

-постановою керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_14 від 05.03.2025 визначено підслідність даного провадження за СВ Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області ( т.1, а.с. 136-138);

-довідками КНП «Хмільницька ЦЛ» від 22.04.2025 № 01-11-04/688, від 1912.2025 за змістом котрої ОСОБА_5 під медичним спостереження лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за медичної допомогою не звертався ( т. 1., а.с. 139, 174);

-актом службового розслідування, затверджений командиром ВЧ НОМЕР_2 в грудні 2025, яким встановлено, що солдат ОСОБА_5 06.09.2025 був відсутній під час перевірки особового складу ВЧ НОМЕР_2 та було з`ясовано, що він самовільно залишив військову частину ( т. 1., а.с. 140-142); такі ж обставини підтверджені доповіддю від 06.09.2025 № 60463 командира ВЧ НОМЕР_2 ( т. 1, а.с. 143-144); наказом командира ВЧ НОМЕР_2 № 236 від 20.08.2025 про зарахування солдата ОСОБА_5 до військової частини ( т. 1, а.с. 145, 147); наказом командира ВЧ НОМЕР_2 № 253 від 06.09.2025, яким визначено вважати солдата ОСОБА_5 таким, що самовільно залишив військову частину, призупинено продовольче забезпечення ( т. 1., а.с. 146, 148);

-протоколом затримання від 30.12.2025, за змістом котрого ОСОБА_5 затримано 30.12.2025 у порядку ст. 208 КПК України ( т. 1, а.с. 149-154);

-постановою прокурора від 30.12.2025, якою кримінальні провадження № 62024100140001241 від 10.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та № 12025020210000532 від 17.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України об`єднано в одне провадження № 62024100140001241, про що внесено відомості до ЄРДР ( т 1, а.с. 155-156);

-постановою заступника керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури від 30.12.2025 визначено прокурорів у даному провадженні ( т. 1, а.с. 157-158);

-ухвалою слідчого судді від 31.12.2025 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів (т.1, а.с. 160).

Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України – самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Вина обвинуваченого підтверджується показаннями допитаних свідків ОСОБА_6 , який повідомив обставини залишення ОСОБА_5 ВЧ НОМЕР_1 , а також свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які повідомили про самовільне залишення обвинуваченим ВЧ НОМЕР_2 06.09.2025. Відсутність обвинуваченого за місцем проходження військової служби підтверджується також показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які у 2025 бачили ОСОБА_5 у с. Білий Рукав Хмільницького району, де проживає його дружина з батьками. Вчинення обвинуваченим правопорушень також підтверджується матеріалами службових розслідувань від 23.09.2024 та 06.09.2025, наказами командирів ВЧ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , якими затверджено результати цих розслідувань та ОСОБА_5 визнано таким, що самовільно залишив ці військові частини.

Самовільне залишення військової частини полягає в тому, що, військовослужбовець залишив військову частину без відповідних підстав та перебував поза її розташуванням понад три доби, без поважних причин.

У свою чергу поважними причинами можуть бути: хвороба військовослужбовця, його родичів, перешкоди стихійного характеру, поломка транспортного засобу тощо.

Існування у ОСОБА_5 поважних причин не встановлено.

Сам обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, повідомив, що кається у вчиненому та відповідно до ст. 63 Конституції України відмовився давати показання.

Згідно усталеної практики ЄСПЛ наведеної у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18.01.1978, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03, від 21.07.2011, пункт 65, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Дослідивши докази, які узгоджуються між собою, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України по двом епізодам доведена, поза розумним сумнівом.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно зі ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд визнає щире каяття, оскільки він вину визнав повністю, щиро розкаявся, надавав добровільну згоду на продовження проходження військової служби.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 є повторність.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та міри покарання, суд приймає до уваги характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, зокрема вчинення в умовах воєнного стану злочину, який, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, згідно службової характеристики солдат негативно характеризується (т. 1 а.с. 161), за медичною характеристикою за станом здоров`я відповідав займаній посаді ( т. 1 а.с. 162), проживав по АДРЕСА_2 , посередньо характеризується за місцем колишнього проживання, вину вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, а тому з урахуванням вищевказаних обставин, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції ч.5 ст.407 КК України на мінімальний строк.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання період його тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 14:50 год. 30.12.2025 по дату набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дати набрання вироком законної сили.

Зважаючи на існування ризиків, а також те, що ОСОБА_5 раніше оголошувався в розшук, обраний йому запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 днів.

Речові докази, витрати на залучення експертів – відсутні.

Арешт не накладався.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_5 зарахувати у строк покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення (тримання під вартою) з моменту його затримання в порядку ст. 208 КПК України о 14:50 год. 30.12.2025 до набрання цим вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення (тримання під вартою) за один день позбавлення волі.

Строк відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 рахувати з дати набрання цим вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, але не довше, ніж на 60 днів, залишити тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим з моменту отримання копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Суддя ОСОБА_15

Оригінал: reyestr.court.gov.ua