Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №205/11548/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/11548/26

Номер провадження3/205/2831/26

Новокодацький районний суд міста Дніпра

Провадження № 3/205/2831/26 Справа № 205/11548/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Дніпро

Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Калініченко Г. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №753717 від 24 серпня 2026 року водій ОСОБА_1 24 серпня 2026 року о 10 годині 50 хвилин керував автомобілем ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Велика Діївська в районі будинку 260 в місті Дніпро з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 до суду не з`явився, причин своєї неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про поважність причин неприбуття до суду не надходило.

Таким чином, враховуючи що дана категорія справ до вичерпаного переліку за якими обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не відноситься, дотримуючись розумних строків розгляду справи, суд проводить розгляд справи у відсутність особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Від захисника Хрипунова Д. Г. до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування свого клопотання захисник посилається на те, що працівники поліції здійснили безпідставне переслідування та незаконну зупинку транспортного засобу під керування водія ОСОБА_1 , оскільки будь-яких підстав, визначених ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» (далі Закон) для здійснення зупинки у них не було та матеріалами справи не підтверджується. Крім того, зауважує, що працівники поліції запропонували ОСОБА_1 спочатку пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з застосуванням газоаналізатора «Драгер» на що останній погодився, а відповідно до результатів такого огляду, алкоголю у нього виявлено не було. Після цього, працівники поліції, намагаючись скласти хоч якийсь матеріал, запропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, посилаючись на те, що рік тому ОСОБА_1 вже проходив огляд на стан сп`яніння та в нього було виявлено наркотичне сп`яніння та останній розцінив такі дії працівників поліції як провокацію на вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до змісту ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши думку учасників розгляду справи, доходить наступних висновків.

За змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. п. 4, 6, 7 розділу Х «Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

До протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 працівниками поліції, на виконання вищевказаних вимог Закону, було долучено відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, відповідно до якого судом встановлено наступні обставини.

Так, вказаний відеозапис розпочинається з того, що працівники поліції, зупинивши автомобіль ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , не повідомляючи про будь-які підстави для зупинки його автомобіля, зазначили, що останні раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В цей час ОСОБА_1 повідомив, що провадження у справі було закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, про що свідчить постанова апеляційного суду. В подальшому, працівник поліції без зазначення будь-яких підстав та конкретних ознак алкогольного сп`яніння, пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння з застосуванням спеціальних технічних засобів, на що останній погоджується та проходить відповідний огляд, результат якого встановив відсутність в організмі ОСОБА_1 алкоголю.

В подальшому, працівник поліції підходячи до свого напарника, збираючи інформацію про ОСОБА_1 повідомляє, що останній рік тому проходив огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я та в нього було виявлено наркотичне сп`яніння. З цією інформацією працівник поліції підходить до ОСОБА_1 та пропонує останньому пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння на що ОСОБА_1 повідомляє про відсутність для цього законних підстав, відсутність у нього будь-яких ознак наркотичного сп`яніння, приводить в рух автомобіль та залишає місце події, вважаючи такі дії поліцейських явно провокативними та протиправними. В подальшому відеозапис містить виключно фіксацію складання працівником поліції в службовому автомобілі протоколу про адміністративне правопорушення.

Аналізуючи вищевикладений доказ та обставини встановленні на підстав нього, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що матеріали справи про адміністративне правопорушення, в тому числі й відеозапис з нагрудних камер працівників поліції не містить підстав, передбачених ст. 35 Закону, які б свідчили про поважність зупинки транспортного засобу під керування ОСОБА_1 .

Як видно з відеозапису та підтверджується рапортом працівника поліції, єдиною підставою для зупинки автомобіля під керуванням останнього була наявність інформації про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 виконуючи незаконні вимоги працівників поліції, пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння з застосуванням спеціальних технічних засобів, однак результати такого огляду, а саме роздруківку з принтеру газоаналізатора та акт огляду на стан сп`яніння до матеріалів справи не долучено.

Крім того, будь-яких ознак наркотичного сп`яніння, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, поліцейськими не встановлювались та ОСОБА_1 не зазначалось про їх наявність. Судом, при перегляді відеозапису таких ознак також не встановлено.

В подальшому водій ОСОБА_1 дійсно залишив місце зупинки транспортного засобу.

Надаючи оцінку таким діям працівників поліції, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ч.ч 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом... зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Дослідивши відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, їх поведінку та обстановку, яка склалась на місця події, суд доходить висновку, що в їх діях була провокація відносно ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення з огляду на таке.

З цього питання суд зазначає, що для відмежування провокації від допустимої поведінки Європейський суд з прав людини виробив ряд критеріїв, такі як: a) змістовний критерій, b) процесуальний критерій.

При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

У рішенні «Лучанінова проти України», № 16347/02, від 09 червня 2011 року, пункти 39, 40 ЄСПЛ, зазначив: «Суд зауважує, що заявницю було визнано винною у вчиненні дрібної крадіжки. Відповідно до частини 1 статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення за таке правопорушення передбачалось стягнення у вигляді штрафу або виправних робіт. З огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням, Суд вважає, що провадження, про яке йдеться, є кримінальним для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI; та ухвалу щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» (Rybka v. Ukraine), заява № 10544/03, від 17 листопада 2009 року). Той факт, що стягнення, застосоване до заявниці Тростянецьким районним судом,- штраф - було згодом замінено на зауваження, не може позбавити правопорушення, про яке йдеться, притаманного йому кримінального характеру.

Відповідно Суд доходить висновку, що стаття 6 Конвенції є застосовною у цій справі та відхиляє заперечення Уряду у цьому відношенні».

У своєму рішенні «Банніков проти Росії» на обґрунтування факту порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод ЄСПЛ посилається на своє рішення «Худобін проти Російської Федерації», «Тейшейро де Кастро проти Португалії», правовий висновок в яких зводиться до вислову «правопорушення не було б скоєно, як би не було спровоковано».

Так, для визначення провокації злочину ЄСПЛ встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.

Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду, зокрема, що у постанові від 08 квітня 2020 року, справа № 164/104/18).

Отже, дослідженими матеріалами цієї справи встановлено, що працівники поліції спочатку висловили підозру щодо перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, яка була спростована шляхом проведення відповідного огляду, а в подальшому вказали необхідність проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, мотивуючи необхідність виключно наявністю інформації про попереднє притягнення останнього до адміністративної відповідальності, чим фактично змусили ОСОБА_1 уникнути проходження огляду такого огляду, що поліцейські інкримінували йому цей факт, як об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, такі дії працівників поліції судом розцінюється, як бажання у будь-якому випадку притягнути ОСОБА_1 до відповідальності, за відсутності для цього законних підстав, вимога щодо проходження ним огляду на стан наркотичного сп`яніння була лише приводом для отримання відмови ОСОБА_1 для складання відносно нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Матеріали справи не містять відомостей, які б вказували на наявність будь-яких ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння у останнього, а його поведінка відповідала обстановці. У зв`язку з чим, такі дії працівників поліції з ініціювання провадження призвели до несправедливості провадження в цілому, оскільки правопорушення не було б вчинене без їх активної участі у ньому.

Сьомий апеляційний адміністративний суд під час розгляду справи № 136/651/21 у своїй постанові від 23.07.2021 дійшов висновку, що переслідування водія за імовірне порушення статті 130 КУпАП як керування транспортним засобом особою, що перебуває у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, є безпідставним.

Пункт 3 частини першої статті 35 Закону, на яку посилається працівник поліції у своєму рапорті вказує на те, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Це не означає, що працівники поліції можуть свавільно переслідувати та зупиняти кожну особу, щодо якої в інформаційних базах даних зазначені відомості про попереднє її притягнення до адміністративної чи іншої відповідальності.

Дана норма передбачає право поліцейського зупиняти автомобілі, які по оперативній інформації причетні до скоєння правопорушень та ухиляються притягнення до відповідальності тощо.

У даній справі наявності такої інформації не встановлено. Натомість встановлено, що переслідування та зупинка ОСОБА_1 відбулися через те, що по інтегрованій інформаційно-пошуковій системі Міністерства внутрішніх справ України "Армор" значилась інформація про те, що останній раніше притягувався до відповідальності за статтею 130 КУпАП.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП буде мати місце при наявності об`єктивної сторони, що передбачає необхідність обов`язкової наявності кваліфікуючих ознак цього правопорушення – перебування особи, яка керує транспортним засобом, в стані, зокрема, алкогольного сп`яніння та спеціального суб`єкта – водія.

Склад адміністративного правопорушення передбачає наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак в наявності яких має переконатись посадова особа, яка складає відповідний протокол про адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

За змістом ст. 130, ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1 452/735 від 09 листопада 2015 року (Далі — Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (Далі - Порядок), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (п. 2 Розділу 1 Інструкції, п. 2 Порядку, ч. 2 ст. 266 КУпАП).

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За таких обставин дії працівників поліції в порушення вимог вищезазначених положень закону, містили формальний характер, інспектор не встановив відомості, які виклав у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, а їх дії та поведінка свідчить незаконне переслідування останнього з метою скласти відносно нього протокол за будь-яких обставин.

Інші докази по справі, зокрема рапорт працівників поліції, є похідним і визнається недопустимими за принципом «плодів отруєного дерева».

Отже, доводи захисника та про незаконність дій працівників поліції є обґрунтованими і об`єктивно підтверджуються відеозаписами, долученими до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України) (п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010).

Отже, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про відсутність інкримінованого працівником патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Відтак, суд вважає, що провадження у справі має бути закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 245, 251, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.

Суддя Г. П. Калініченко