Суд: Заводський районний суд міста Кам’янського
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №208/7753/26
Суддя: Савранський Т. А.
справа № 208/7753/26
№ провадження 1-кп/208/1605/26
ВИРОК
Іменем України
13 жовтня 2026 р. м. Кам`янське
Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 ,
у відкритому судовому засіданні розглянувши справу кримінального провадження № 62025170030017925 відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Каховка Херсонської області, громадянина України, освіта середня, неодружений, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 17.04.2023 року Комунарським районним судом міста Запоріжжя за ч.5 ст.407, ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст.62 КК України позбавлення волі замінено на тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком на 2 роки,
- 29.05.2023 року Шевченківським районним судом міста Запоріжжя за ч.1 ст.190 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 34 000 гривень, вирок не виконаний,
- 30.01.2025 року Шевченківським районним судом міста Запоріжжя за ч.4 ст.408 КК України до 5 років позбавлення волі,
- за ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 03.07.2025 року, звільнений умовно-достроково на підставі ст.81-1 КК України для проходження військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , невідбутий строк 4 роки 4 місяці 13 днів,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 5 ст. 407, ч.4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 , будучі раніше судимим за військові та корисливі кримінальні правопорушення, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знов вчинив аналогічні злочини.
Хміль будучи військовослужбовцем за контрактом військової частини НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення порядку несення військової служби під час дії правового режиму воєнного стану, та як наслідок ослаблення обороноздатності держави під час активної фази військових дій з боку рф, з метою тимчасово ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, діючи у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Дисциплінарних статутів ЗСУ, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 31.07.2025 року самовільно залишив місце розташування військового підрозділу, та у подальшому проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, ввірених йому за посадою, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутній на військовій службі до 18.05.2026 року.
18.05.2026 року, Хміль затримано в порядку ст. 208 КПК України за адресою: буд. АДРЕСА_3 , внаслідок чого злочин припинено.
Зазначені умисні дії Хміль кваліфіковані за ст. 407 ч.5 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
В період 29.03.2026 - 04.04.2026 року, ОСОБА_4 тимчасово мешкав з ОСОБА_7 , в належній останній квартирі АДРЕСА_2 .
Під час проживання в зазначеному житловому приміщенні, у Хміль раптово виник протиправний корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи який він діючи повторно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, а потерпіла тимчасово втратила контроль за належним їй майном, викрав належні Робота павербанк марки «Ноко 186А», вартістю 2 437,78 гривень, та велосипед марки «CorsoFalcon», вартістю 2 907 гривень.
Заволодівши викраденим, ОСОБА_8 розпорядився майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 5 344 гривні 78 копійок.
Зазначені умисні дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, вчинене в умовах воєнного стану.
Приблизно о 13.30 годині 28.04.2026 року, ОСОБА_4 перебував неподалік магазину «ЦК 24», розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Тритузна, 130, де зустрів раніше незнайомого йому ОСОБА_9 , в користуванні якого побачив мобільний телефон.
Реалізовуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_8 діючи повторно, з корисливих мотивів, вступив з ОСОБА_10 в розмову, під час якої повідомив тому неправдиві відомості про начебто викрадення у знайомої аналогічного мобільного телефону, який він нібито розшукує.
На прохання ОСОБА_8 передати йому мобільний телефон марки для начебто перевірки, ОСОБА_10 будучи введеним в оману неправдивими повідомленнями, довіряючи останньому та очікуючи, що мобільний телефон буде йому повернуто, добровільно передав обвинуваченому належний йому мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 14», вартістю 6 786 гривень 91 копійка.
Отримавши майно, ОСОБА_8 продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, утримуючи при собі належний потерпілому мобільний пристрій, залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому майнову шкоду на зазначену суму.
Зазначені умисні дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Приблизно о 10.00 годині 29.04.2026 року, ОСОБА_4 перебував біля магазину «Гастрономчик», розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Сергія Слісаренка, 40, де зустрів раніше знайомого йому ОСОБА_11 , в користуванні якого побачив мобільний телефон.
Реалізовуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на заволодіння майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_8 діючи з корисливих мотивів, повторно, під час спілкування із ОСОБА_12 розуміючи, що потерпілий йому довіряє, попросив того надати йому мобільний телефон нібито для здійснення телефонних дзвінків.
Зайцев, не усвідомлюючи дійсних намірів ОСОБА_8 та довіряючи йому як раніше знайомій особі, очікуючи повернення мобільного телефону після використання за заявленою потребою, добровільно передав обвинуваченому належний йому мобільний телефон марки «Samsung A16» вартістю 6 263,35 грн.
Після отримання вказаного мобільного телефону, Хміль продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, утримуючи майно при собі та не маючи наміру повертати його власнику, залишив місце вчинення кримінального правопорушення, отримавши реальну можливість розпоряджатися вказаним мобільним телефоном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_12 майнову шкоду на зазначену вище суму.
Зазначені умисні дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
У судовому засіданні обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів щодо його винуватості, так як свою вину у скоєнні вищезазначених кримінальних правопорушень, обставин їх скоєння, визнає у повному обсязі. Ці обставини розуміє вірно, це його добровільна та достеменна позиція. Розуміє, що буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Обвинувачений пояснив суду, що на час інкримінованого йому військового злочину, проходив військову службу у військовій частині, розташованій у місті Кривому Розі. У зв`язку з непорозуміннями, які виникли у нього з командуванням військового підрозділу, 31.07.2025 року він самовільно залишив місце її розташування, та надалі постійно перебував у місті Кам`янському, де згодом познайомився з ОСОБА_13 . З нею у нього склалися близькі стосунки, і вони почали спільно, разом з малолітнім сином ОСОБА_14 , проживати у її квартирі. Спільне проживання не наладилось. ОСОБА_14 не бувала вдома, залишала його зі своїм сином, і він не маючи коштів, викрав з квартири належні співмешканці павербанк та велосипед, які згодом заклав у ломбард.
28.04.2026 року, у денний час, зустрів біля магазину раніше не знайомого ОСОБА_10 . Побачивши в користуванні останнього мобільний телефон, вступив з ним в розмову та повідомив, що у його дівчини начебто викрали схожий мобільний телефон і він його розшукує. Запевнив потерпілого, що телефон необхідно показати дівчині, після чого його поверне. Зозулін передав йому мобільний телефон, який він згодом заклав в ломбард.
29.04.2026 року, біля магазину зустрів раніше знайомого ОСОБА_12 , у якого в користуванні побачив мобільний телефон. Користуючись довірою ОСОБА_12 , поросив його для здійснення дзвінка. Отримавши мобільний телефон нібито для здійснення телефонних дзвінків, він скориставшись відсутністю уваги потерпілого, утримуючи майно з місця події пішов. Телефон продав.
Отриманні гроші він витрачав на власні потреби. Свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнає повністю та щиро кається у вчиненому.
Враховуючи клопотання ОСОБА_8 про недоцільність дослідження у судовому засіданні доказів його винуватості, позицію прокурора, який не заперечував, при з`ясуванні обставин справи та доказів на їх підтвердження, обмежитись допитом обвинуваченого, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, вважаються встановленими в судовому засіданні, не потребують окремого дослідження у ході судового розгляду і це враховується судом при постановленні вироку.
Аналізуючи викладені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, обсяг яких визначено, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та їх взаємозв`язку, суд вважає, що вина ОСОБА_8 в судовому засіданні встановлена та підтверджена, а його умисні дії вірно кваліфіковано:
- за ч.5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану,
- за ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, вчинене в умовах воєнного стану,
- за ч.2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд вважає повне визнання своєї вини та щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд вважає рецидив злочинів.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
Норми кримінального законодавства наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Санкція ч. 5 ст. 407 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.
Санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Санкція ч. 2 ст. 190 КК України передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п`яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Відповідно до ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Підстав застосування ст. 69 КК України судом не встановлено, і тому видом покарання суд безальтернативно визначає позбавлення волі.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому Хміль міри покарання, суд враховує характер скоєних ним кримінальних правопорушень, які відносяться до нетяжких та тяжких умисних злочинів, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, скарг за місцем мешкання на нього не надходило, негативно характеризується за місцем служби, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, враховує наявність обставин які пом`якшують та обтяжують його покарання.
Обране покарання не повинно становити істотну диспропорцію, тобто бути адекватним вчиненому та не становити «особистого надмірного тягаря для особи», повинно відповідати справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.
У справі «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При призначенні конкретній особі покаранні, тобто його індивідуалізації, виявляється каральна політика держави, яка поєднує в собі реалізацію різних цілей державного реагування на випадки вчинення злочинів, так як метою покарання згідно із законом України про кримінальну відповідальність є не лише кара, яка є другорядною, а й виправлення особи, запобігання вчиненню нею та іншими особами нових злочинів, і вона не може бути досягнута виключно за рахунок суворості призначеного покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Міра покарання встановлюється з урахуванням зазначених обставин, обставин справи, з врахуванням позиції державного обвинувачення і принципу індивідуалізації покарання, та визначається судом в розмірі, який значної мірою не перевищує мінімальну санкцію передбачену ч.5 ст. 407 КК України.
Хміль є раніше судимим за вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 30.01.2025 року, за ч.4 ст.408 КК України, до 5 років позбавлення волі. Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 03.07.2025 року, Хміль звільнений умовно-достроково на підставі ст.81-1 КК України на невідбутий строк 4 роки 4 місяці 13 дні позбавлення волі, для проходження військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
Злочини інкриміновані Хміль у теперішньому провадженні, вчинені ним після постановлення попереднього вироку.
Статтею 81-1 КК України встановлено, що у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.
Остаточне покарання за сукупністю вироків, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Відповідно до ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Частково, у виді трьох місяців позбавлення волі, приєднуючи до призначеного покарання, покарання невідбуте ОСОБА_8 за попереднім вироком, суд вважає покарання яке встановлюється законним, обґрунтованим та справедливим, таким, що повністю відповідає обставинам вчинення кримінальних правопорушень та наслідкам які настали, достатнім для подальшого виправлення обвинуваченого і попередження вчиненням нових злочинів.
Цивільні позови у справі не заявлено.
Доля речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати по проведенню судової експертизи, згідно ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 373-374 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 407, ч.4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 років 3 місяці позбавлення волі;
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 2 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 70 ч.1-3 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.
Згідно ст. 71 ч.1-3 КК України, до призначеного покарання частково, у виді 3 місяців позбавлення волі, приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.01.2025 року, остаточно призначивши ОСОБА_4 до відбуття покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
В строк призначеного судом покарання, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, з розрахунку одного дня попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, зарахувати строк перебування ОСОБА_4 під вартою з 18.05.2026 року, по день набрання вироком законної сили включно.
Початок строку відбуття призначеного ОСОБА_4 покарання, рахувати з наступного дня, після набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати по проведенню судових експертиз, у загальній сумі 1 374,03 гривень.
Речові докази по справі: велосипед «CorsoFalkon», зеленого кольору, який знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_7 , мобільний телефон «Xiomi redmi Note14», який знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_9 , мобільний телефон «SamsungA16», який знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_11 , знявши арешти, залишити у власників;
- оптичний носії з відео записами, договори специфікації, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, зберігати при справі.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити раніше обраний тримання під вартою.
Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду, через Заводський районний суд міста Кам`янського, протягом 30 днів з дня його проголошення. Законної сили вирок суду набирає після закінчення строку його оскарження.
Вирок суду підлягає негайному врученні обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua